Тривалість увімкнення повинна становить 25+q % часу циклу, а тривалість вимкнення 75_° % часу циклу.
Для вимикачів поворотного типу зі схемою 5, призначених для роботи в будь-якому напрямку, приводний елемент обертають спочатку в одну сторону до половини загального унормованої кількості операцій, а потім в зворотному напрямку роблять решту операцій.
Для інших вимикачів поворотного типу, призначених для роботи в будь-якому напрямку, частину загальної кількості операцій S виконують в одному напрямку за годинниковою стрілкою, а решту операцій — в зворотному напрямку.
Шнуркові вимикачі треба випробовувати установленими, як за нормальної експлуатації з зусиллям натягування шнура, достатньому для оперування, але не більше, ніж 50 Н, прикладених під кутом (ЗО ± 5)° до вертикальної площини, перпендикулярно до монтажної поверхні.
Вимикачі випробовують змінним струмом (cos ер = 0,6 + 0,05).
Вимикачі із схемою 2 випробовують спочатку на вибірці з трьох зразків за послідовного з’єднання полюсів. Для іншої вибірки з трьох зразків один полюс випробовують за повного навантаження, здійснюючи половину рухів.
Якщо два полюси не однакові, то випробування проводять на другому полюсі.
Два полюси вимикачів зі схемами 4 та 5 випробовують як два вимикачі зі схемою 1. Якщо полюси однакові, то випробовують лише один полюс.
Для вимикачів зі схемою 5 з одним механізмом кожне коло має навантаження, що дорівнює 0,5 від номінальної сили струму.
Вимикачі зі схемою 6 випробовують, виконуючи половину операцій на одному полюсі, а решту — на іншому полюсі.
Вимикачі з номером схеми 6/2 випробовують як один вимикач зі схемою 6, якщо дві пари полюсів одинакові. В іншому випадку—як два вимикачі зі схемою 6.
Вимикачі зі схемою 7 випробовують як подвійний вимикач зі схемою 6. Поки випробовують одну частину, інша частина перебуває в положенні ВИМК.
Випробувальні зразки з’єднують з випробувальним колом кабелями завдовжки (1 + 0,1) м так, щоб вимірювання перевищення температури можна було провести без порушення затискача.
Під час випробовування зразки повинні нормально функціювати.
Після випробування зразки повинні бути піддані випробуванню на електричну міцність ізоляції відповідно до розділу 16, при цьому випробувальну напругу 4000 В має бути знижено на 1000 В, а другу випробувальну напругу — на 500 В, та випробуванню на перевищення температури згідно з розділом 17, при цьому випробувальна сила струму повинна дорівнювати номінальній силі струму.Після випробування випробувальні зразки не повинні мати:
зношення, що перешкоджає їх подальшій експлуатації;
невідповідність поміж положенням елемента та рухомих контактів, якщо положення приводного елемента зазначено;
пошкодження оболонок, ізоляційних прокладок або перегородок до такого ступеня, що вимикач непридатний до подальшого застосування, або не виконано вимоги розділу 10;
проходження компаундної маси;
ослаблення електричних та механічних з’єднань;
відносного зміщення рухомих контактів вимикачів зі схемами 2, 3, 03 або 6/2.
Примітка 1. Перед перевіркою електричної міцності ізоляції випробування вологою відповідно до 15,3 не проводять.
Примітка 2. Під час випробування не змащують.
Після цього проводять випробування відповідно до 14.3.
Вимикачі, які призначені для люмінесцентних ламп, повинні витримувати без надмірного зношування та інших шкідливих наслідків, електричне і теплове навантаження в схемах керування люмінесцентної лампи.
Відповідність перевіряють відповідно до схеми, наведеної на рисунку 14, за умов випробування, наведених нижче.
Очікувана сила струму короткого замикання джерела живлення має бути від 3 кА до 4 кА за коефіцієнта потужності cos <р = 0,9 ±0,05 {відставання).
F — плавкий елемент із мідного дроту з номінальним діаметром 0,1 мм, який має довжину не менше ніж 50 мм.
резистор який обмежує силу струму до 100 А.
Двожильний кабель повинен мати відповідну довжину, щоб значення опору R3у випробувальному колі навантаження дорівнювало 0,25 Ом. Він має бути з площею поперечного перерізу 1,5мм2, якщо випробовують вимикачі з номінальною напругою силою струму до 10 А включно, і 2,5 мм2, — якщо випробовують вимикачі з номінальною силою струму більше ніж від 10 А до 20 А включно.
Навантага А повинна складатися з:
конденсатора Сі ємністю 70 мкФ ±10% для вимикача на силу струму 6 А і 140 мкФ ±10% — для інших вимикачів. Конденсатори має бути з’єднано проводами з площею поперечного перерізу 2,5 мм2найкоротшої довжини;
котушки індуктивності Ц та резистора R2для регулювання коефіцієнта потужності 0,9 ± 0,05 (відставальниії) і випробувальною силою струму Іп+50% через зразок.
Навантага В повинна складатися з:
конденсатора С2ємністю 7,3 мкФ ±0,1 Н, що має опір не більше ніж 15 Ом, виміряного за сталої сили струму.
Примітка. Параметри схеми вибрано з урахуванням практичної навантаги люмінесцентних ламп.
Відповідність перевіряють випробування наведеними нижче.
Для випробування застосовують нові зразки.
Вимикачі, окрім схеми 3 та 03, випробовують за нормальної напруги та номінальної сили струму апаратів і з’єднань, зазначених в 18.1.
Відхили випробувальної напруги становлять ±5 % і випробувальної сили струму +о %. Детальніше коло та методи дії селекторного вимикача S зазначено в 18.1.
Кількість операцій наведено нижче.
Для вимикачів з номінальною силою струму люмінесцентних ламп від 6 А до 10 А включно: 10000 операцій з частотою ЗО операцій за хвилину.
Для вимикачів з номінальною силою струму від 10 А і 20 А включно 5000 операцій з частотою 15 операцій за хвилину.
Для поворотних вимикачів зі схемою 5 з оперуванням в обидва напрямки привідний елемент обертають, призводячи до половини загальної кількості операцій в одному напрямку роблять решту операцій.
Для інших вимикачів поворотного типу, призначених для роботи в будь-якому напрямку, 3/4 частини загальної кількості операцій виконують в напрямку за годинниковою стрілкою, а решту операцій в зворотному напрямку.Шнуркові вимикачі випробовують як за нормального експлуатування, прикладаючі зусилля навантаження, достатнє для оперування, але не більше ніж 50 Н, при всіх випробуваннях, направлених під кутом (ЗО ± 5)° др вертикалі в площині, перпендикулярній до площини монтажу.
Вимикачі зі схемою 2 випробовують спочатку на вибірці з трьох зразків з послідовним з'єднанням полюсів. Потім вибірку випробовують за повного навантаження лише на одному полюсі, виконуючи до половини операцій. Якщо полюси різні, то випробування повторюють на іншому полюсі.
Двополюсні вимикачі зі схемою 4 і 5 випробовують як два вимикачі зі схемою 1. Якщо полюси ідентичні, то випробовують лише один полюс.
Вимикачі зі схемою 6 випробовують, виконуючи одну половину операцій на одному полюсі і другу половину операцій — на іншому полюсі.
Вимикачі зі схемою 6/2 випробовують як один вимикач зі схемою 6, якщо дві пари полюсів однакові, інакше як два вимикачі зі схемою 6.
Вимикачі зі схемою 7 випробовують як двопозиційний перемикач за схемою 6.
Випробовувані зразки треба з’єднати з випробувальним колом кабелями завдовжки (1 + 0,1) м так, щоб можна було виміряти перевищення температури без порушення затискачів.
Навантага повинна відповідати зазначеній на рисунку 14 навантазіА. Після зазначеної кількості операцій цю навантагу замінюють навантагою В згідно з рисунком 14 і вимикачі випробовують за цією схемою, роблячи 100 операцій за номінальної напруги живлення.
Металева опора вимикача, на якій монтують вимикач, та доступні металеві частини вимикача, якщо вони є, уземлено через запобіжний елемент, який не повинен згоріти під час випробування. Запобіжний елемент складається з мідного дроту діаметром 0,1 мм завдовжки не менш ніж 50 мм.
Під час випробування вимикач повинен діяти так, щоб за допомогою випробувального пристрою приводний елемент вимикача працював плавно, та щоб випробувальний пристрій не заважав нормальній роботі механізму вимикача та вільному переміщенню приводного елемента.
Не повинно бути жодного самовільного вмикання. Тривалість увімкнення повинна становити 25+о % від тривалості всього циклу, а тривалість вимкнення 75+° % від тривалості всього циклу.
Під час випробування зразки повинні функціювати правильно. Не повинно виникати ні тривалої електричної дуги, ні зварювання контактів. Залипання контактів, які не перешкоджають наступній операції вимикача, не вважають приварюванням.
Залипання контактів допускають, якщо зусилля роз’єднування контактів, яке прикладене до приводу, не пошкоджує вимикач механічно.
Після випробування, без порушення з’єднання випробовуваного зразка, виконують вимірювання перевищення температури, як зазначено в розділі 17, за випробувальної сили струму, що дорівнює номінальному значенню. Перевищення температури контактних затискачів не повинно перевищувати 45 К.
Після цих випробувань має бути можливо вмикання та вимикання вимикача у випробувальне коло вручну і зразок не повинен мати:
значення, яке унеможливлює його подальше застосування;
протиріччя між положенням приводного елемента та рухомими контактами, якщо положення приводного елемента зазначено;
погіршення стану корпуса, ізольованих прокладок або перегородок до такого ступеня, що вимикач не може далі спрацьовувати, або не виконується вимоги розділу 10;
послаблення електричного або механічного з’єднань;
просочування компаунду;
відносного зміщення рухомих контактів вимикачів зі схемами 2, 3 або 6/2;
пошкодження замінного шнура, який не є увідною частиною шнуркового вимикача, що не вважають відмовою під час випробування.
20 МЕХАНІЧНА МІЦНІСТЬ
Вимикачі, монтажні коробки, ґвинтові ущільнювачі та кожухи повинні мати відповідну механічну міцність для того, щоб витримувати навантаги, що виникають у процесі монтування та експлуатування.
Відповідність перевіряють такими випробуваннями:
для всіх видів вимикачів 20.1
для вимикачів, які монтують на стіну 20.2;
для монтажних коробок 20.1;для вгвинчуваних ущільнювачів вимикачів, які мають клас IP, код якого не перевищує ІР20 20.3.
Примітка. Блоки вимикачів або вимикачів з розетками випробовують таким чином:
з однією загальною кришкою — як один виріб;
з окремими кришками — як окремі вироби.
Зразки перевіряють ударом за допомогою випробувального пристрою, показаних на рисунках 15, 16, 17 та 18
Бойок має напівсферичну форму радіусом 10 мм. Його виконано з поліаміду, що має твердість за шкалою Роквелла від 85 до 100 HRC і масу (150± 1) г.
Бойок жорстко закріплюють у нижній частині сталевої трубки зовнішнім діаметром 9 мм і товщиною стінок 0,5 мм, яку на шарнірах укріплено у верхній частині так, щоб вона могла коливатися лише у вертикальній площині.
Вісь шарніру розташовано на відстані (1000 ±1) мм на трубці вище від осі бойка.
Твердість бойка за шкалою Роквелла визначають за допомогою кульки діаметром (12,700 ± ± 0,QQ25) мм і розраховують як основну (100 ± 2) Н та додаткову (500 ±2,5) Н навантаги.
Примітка 1. Додаткову інформацію щодо визначення твердості пластмас за шкалою Роквелла наведено в ISO 2039-2.
Конструкція маятника повинна бути такою, щоб із зусиллям від 1,9 Н до 2,0 Н, прикладеним до торцевої поверхні бойка, можна було б утримати маятник у горизонтальному положенні.
Випробуваний зразок установлюють на квадратному листі фанери зі стороною розміром 175 мм і товщиною 8 мм. Зразок у верхньому та нижньому кутах прикріплюють до жорстких кронштейнів.
Основа кріплення установки повинна мати масу (10 ± 1) кг і бути змонтованою на жорсткій рамі, зафіксрваній на суцільній монолітній стіні.
Конструкція установки повинна забезпечувати:
розміщення випробуваного зразка із точкою удару у вертикальній площині, що проходить через вісь шарніру;
рух випробуваного зразка в горизонтальному напрямку та обертання його навколо осі, перпендикулярної до поверхні листа фанери;
обертання листа фанери може на 60° в обох напрямках від вертикальної осі.
Вимикачі й монтажні коробки встановлюють на листі фанери, як для нормальної експлуатації.
Вхідні отвори (під проводи), які не мають заглушок, залишають відкритими. Якщо ці отвори забезпечено заглушками, то один з них залишають відкритим.
Вимикачі схованого установлення установлюють у заглиблення бруска із граба або аналогічної деревини, який прикріплюють до листа фанери, а не в монтажну коробку. Під час використання дерев’яних брусків напрямок їх волокон повинен бути перпендикулярний до напрямку удару.
Вимикачі схованого встановлення із гвинтовим кріпленням треба кріпити Гвинтами до кронштейнів, утоплених в брусок. Вимикачі схованого встановлення із кріпленням за допомогою розпірних лапок із зубцями кріплять до бруска за допомогою загострених зубців. ■
Перед випробуванням зразків усі кріпильні ґвинти затягують крут ним моментом, що дорівнює 2/3 від зазначеного в таблиці 3.
