На замовлення споживача вентилятори можна виготовляти для роботи за номінальних напруг і частоти струму живильної мережі, відмінних від указаних.
Вентилятори повинні працювати в нормальному режимі за зниження напруги на затискачах електродвигуна на 10 % порівняно з номінальною. При цьому температура обмотки статора не повинна більше ніж на 5 К (°С) перевищувати температуру, передбачену ГОСТ 183 для номінального режиму роботи електродвигуна.
Параметри вентиляторів з пневматичним приводом треба забезпечувати за надмірного робочого тиску стисненого повітря не менше ніж 500 кПа, за температури стисненого повітря на вході у пневмодвигун від 293 К (плюс 20 °С) до 303 К (плюс ЗО °С) і за температури повітря, що переміщується у вентилятор від 283 К (плюс 10 °С) до 297 К (плюс 24 °С). Під час роботи вентилятора з надмірним робочим тиском стисненого повітря 400 кПа його номінальна продуктивність не повинна бути знижена більше ніж на 14 %, а номінальний повний тиск — більше ніж на 22 %.
Конструктивні вимоги
Конструкція вентилятора повинна забезпечувати:
простоту догляду та технічного обслуговування;
безперервний режим роботи.
Конструкція вентилятора повинна передбачати можливість:
захоплення підіймальними засобами;
установлення і переміщення по підошві гірничої виробки без додаткових пристроїв;
підвішування осьових вентиляторів до покрівлі гірничої виробки;
установлення осьових вентиляторів з номінальним діаметром приєднувального патрубка до 600 мм у похилому положенні з кутом нахилу осі ± 30°;
постачання вентиляторів споживачу в повністю зібраному вигляді.
Залежно від конструкції і габаритів вентиляторів та виду транспорту допустимо постачання перехідних елементів вентилятора окремим місцем.
Вентилятори повинні мати в робочій області стійку аеродинамічну характеристику без зон зриву та помпажу. Робоча область вентиляторів з електричним приводом повинна охоплювати режими з повним коефіцієнтом корисної дії не менше ніж 0,40, а вентиляторів з пневматичним приводом — не менше ніж 0,15.
Приєднувальні патрубки вентилятора повинні забезпечувати зручне рознімне з’єднання з гнучкими та жорсткими вентиляційними трубами і сполучення вентиляторів між собою (тільки осьових).
Поповнення мастилом підшипників двигунів повинно бути безпечним, і його треба здійснювати без розбирання вентиляторів.
Складові одиниці та деталі, заміна яких передбачена ремонтом, повинні бути взаємозамінними.
Для виготовлення зварних деталей робочих коліс треба застосовувати сталь вуглецеву спокійну або напівспокійну згідно з ДСТУ 2651/ГОСТ 380 або сталь низьколеговану згідно з ГОСТ 19281.
Вимоги для зварних швів робочих коліс вентиляторів — згідно з ГОСТ 14771 та ГОСТ 23518.
Радіальний зазор між лопатками робочого колеса і корпусом осьового вентилятора або між циліндричною поверхнею покривного диска робочого колеса і корпусом вентилятора (або вхідною трубою для радіальних вентиляторів) має бути не менше ніж 1 мм.
Робочі колеса осьових вентиляторів з електричним приводом повинні витримувати частоту обертання, підвищену порівняно з номінальною, не менше ніж на 10 %, з пневматичним приводом — не менше ніж на 25 %.
Робочі колеса вентиляторів повинні бути динамічно відбалансовані. У вентиляторах, у яких відношення осьового розміру робочого колеса до його діаметра більше ніж 0,2, динамічне балансування треба проводити удвох площинах корекції.
Допустимий залишковий дисбаланс А, г ■ мм, визначають за формулою:
А = /77 • Є (1)
де т — маса робочого колеса, г;
е — питомий залишковий дисбаланс, який залежить від частоти обертання п робочих коліс (таблиця 2), мм.
Таблиця 2
|
п, хв 1 |
5000 |
4000 |
3000 |
1500 |
|
е, мм |
0,012 |
0,015 |
0,020 |
0,040 |
Вимоги надійності
Середній наробіток на відмову, год, повинен бути не менше ніж:
10000 — для вентиляторів з електричним приводом;
2000 — для вентиляторів з пневматичним приводом.
Середній ресурс до першого капітального ремонту, год, повинен бути не менше ніж:
20000 — для вентиляторів з електричним приводом;
4000 — для вентиляторів з пневматичним приводом.
Критеріями відмов вентилятора є:
пошкодження підшипників і (або) обмоток електродвигуна;
поломка лопаток робочого колеса або пневмотурбіни;
деформація корпусу, яка перешкоджає обертанню робочого колеса з необхідними зазорами; — перевищення установлених шумових характеристик.
Вимоги економного використовування матеріалів та енергії
Питома маса, кг/кВт, повинна бути не більше ніж:
45 — для вентиляторів з електричним приводом;
40 — для вентиляторів з пневматичним приводом.
Максимальний повний коефіцієнт корисної дії (ККД) повинен бути не менше ніж:
0,66 — для осьових вентиляторів з електричним приводом з номінальним діаметром приєднувального патрубка до 600 мм;
0,68 — те саме, понад 600 мм;
0,71 — для радіальних вентиляторів з електричним приводом;
0,33 — для вентиляторів з пневматичним приводом.
Вимоги стійкості до зовнішніх дій
Вентилятори повинні забезпечувати стійкість до зовнішніх дій шахтного середовища для кліматичного виконання У категорії 5 згідно з ГОСТ 15150, за нижнього значення температури навколишнього повітря 253 К (мінус 20 °С). Інші види кліматичних виконань указують в технічних умовах на конкретні типи (типорозміри) вентиляторів на вимогу споживача.
Лакофарбові покриття вентиляторів повинні бути виконані згідно з ГОСТ 9.032.
Зовнішні необроблені металеві поверхні треба фарбувати у сірий, голубий, фісташковий або в інші нейтральні кольори.
Внутрішні необроблені металеві поверхні корпусу, робочих коліс, захисні ґрати, стрілки, маслянки, знаки маркування щодо вибухозахисту і заземлення треба фарбувати у червоний колір.
Клас покрить VI — згідно з ГОСТ 9.032. Підготовлення поверхонь перед нанесенням покрить необхідно проводити згідно з ГОСТ 9.402. Вимоги до блиску поверхонь не установлюють.
Покриттю не підлягають таблички, деталі з полімерних матеріалів і електродвигуни, якщо на них не пошкоджено лакофарбове покриття.
Кріпильні деталі повинні мати протикорозійне покриття Ц9.хр ГОСТ 9.306 або інше рівноцінне щодо захисних властивостей.
Захисна здатність покрить повинна бути не менше ніж два роки.
Комплектність
У комплект поставки повинні входити:
вентилятор;
експлуатаційні документи — згідно з ГОСТ 2.601: настанова з експлуатації (РЭ), формуляр (ФО). Каталог деталей та складових одиниць (КДС) входить до комплекту поставки на вимогу споживача.
На вимогу споживача вентилятор може бути додатково укомплектований засобами глушіння шуму.
Вимоги транспортабельності
Маркування
На корпусі вентилятора повинна бути укріплена захищена від корозії табличка, виконана згідно з ГОСТ 12969 та ГОСТ 12971, із зазначенням:
товарного знака або назви виробника;
назви та умовної познаки вентилятора;
порядкового номера виробу за системою нумерації виробника;
номінальної продуктивності, м3/с;
номінального повного тиску, Па;
максимального повного ККД;
потужності приводу, кВт;
напруги мережі, В;
частоти обертання, хв'1;
року та місяця виготовлення виробу;
позначення технічних умов;
знака відповідності для сертифікованих вентиляторів.
Технічні вимоги до маркування — згідно з ГОСТ 26828.
На корпусі вентилятора повинні бути добре видні рельєфні покажчики напрямку потоку повітря і напрямку обертання робочих коліс. На корпусі вентилятора з вмонтованим електродвигуном повинні бути прикріплені рельєфні знаки заземлення — згідно з ГОСТ 21130, знаки маркування щодо вибухозахисту (РВ-ЗВ) — згідно з ГОСТ 12.2.020 або знак рудникового нормального виконання (РН1) — згідно з ГОСТ 24754.
Пакування
Вентилятори поставляють без паковання, захист виробу КУ-0 — згідно з ГОСТ 23170.
На торцевій поверхні вентилятора з всмоктувального боку повинні бути прикріплені щити, а отвори кабельного вводу вентиляторів з електричним приводом і отвори ніпеля сопла вентиляторів з пневматичним приводом повинні бути заглушені. У вентиляторів з номінальними діаметрами приєднувального патрубка більше ніж 800 мм щит повинен бути прикріплений і з нагнітального боку.
Паковання експлуатаційної та товаросупровідної документації — згідно з ГОСТ 23170. Упакована документація повинна бути прикріплена до захисних ґрат.
Нефарбовані зовнішні оброблені поверхні вентилятора підлягають консервації згідно з ГОСТ 9.014.
Група виробу— 11-1, варіант тимчасового захисту ВЗ-1, варіант внутрішньої упаковки ВУ-1.
Термін захисту без переконсервації два роки для умов зберігання 3 згідно з ГОСТ 15150.
Транспортування і зберігання
Транспортують вентилятори усіма видами транспорту відповідно до правил перевезення вантажів, чинних на відповідному виді транспорту.
Допустимо транспортування вентиляторів у спеціалізованих контейнерах згідно з ГОСТ 19667. У цьому випадку між рядами треба прокласти дерев’яні щити, а установлення щитів на торцевих поверхнях вентиляторів не потрібне.
Під час транспортування вентиляторів у вагонах допустимо укладати їх не більше ніж у три ряди за висотою із встановленням прокладок між рядами.
Умови транспортування вентиляторів щодо механічних чинників — Ж згідно з ГОСТ 23170, щодо кліматичних чинників — 8 згідно з ГОСТ 15150.
Транспортне маркування необхідно проводити згідно з ГОСТ 14192. На бічній поверхні вентилятора повинен бути нанесений маніпуляційний знак «Місце стропування».
Спосіб нанесення марковання — фарбування за трафаретом.
Рекомендовані умови зберігання вентиляторів — 3 (неопалювані сховища) згідно з ГОСТ 15150.
ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
Вентилятори повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010, ГОСТ 12.2.003, НПАОП 10.0-1.01-05 [1], НПАОП 0.00-1.34-71 [2].
Вибухозахищені вентилятори з електричним приводом повинні бути укомплектовані вибухоза- хищеними електродвигунами з рівнем захисту РВ-ЗВ згідно з ГОСТ 12.2.020, а вентилятори рудникові у нормальному виконанні повинні бути укомплектовані електродвигунами у виконанні РН1 згідно з ГОСТ 24754 з ізоляцією рівня 1 згідно з ГОСТ 24719.
Ступінь захисту електродвигунів вентиляторів повинен бути не нижче ІР54 згідно з ГОСТ 17494.
Електробезпека електродвигунів вентиляторів повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.038 та ГОСТ 12.2.007.0. Клас за способом захисту людини від ураження електричним струмом І згідно з ГОСТ 12.2.007.0
Корпус і лопатки робочих коліс вибухозахищених вентиляторів треба виготовляти з матеріалів, які утворюють пару, безпечну щодо займання від фрикційних іскор суміші метану з повітрям.
Виготовлення корпусів вентиляторів з алюмінієвих сплавів не допустимо.
Лопатки робочих коліс вибухозахищених вентиляторів треба виготовляти з матеріалів, безпечних щодо електростатичних зарядів (тобто з електричним опором ізоляції не більше ніж 1011 Ом) або повинні бути армовані металевим провідником так, щоб відстань від найбільш віддаленої точки на діелектрику до заземленого провідника не перевищувала 50 мм.
Корпус вентилятора повинен мати заземлювальний затискач для приєднання до кола заземлення (основного та резервного), а ввідний пристрій електродвигуна повинен мати внутрішній заземлювальний затискач для приєднання заземлювальноїжили живильного кабелю та кабелю теплового контролю обмотки електродвигуна та його підшипників. Заземлювальні затискачі повинні бути виконані згідно з ГОСТ 21130.
Опір ізоляції обмотки статора електродвигунів відносно корпусу і між обмотками після їх установлення на вентилятори повинен бути не менше ніж ЗО МОм, виміряний за температури (293 ± 5) К ((20 ±5) °С).
Кріплення обертових частин вентилятора треба захищати від самочинного роз’єднання та ослаблення.
На всмоктувальному отворі вентилятора повинні бути встановлені захисні ґрати зі ступенем захисту не менше ніж ІР10 згідно з ГОСТ 17494, технічні вимоги до ґрат — згідно з ГОСТ 12.2.062.
Вентилятори повинні мати місця або пристрої для стропування.
Вимоги до шумових характеристик
Шумовими характеристиками вентиляторів є:
рівень звукової потужності в октавних смугах частот, LP, дБ.
коригований рівень звукової потужності, Z-pA, дБА.
Рівні звукової потужності в октавних смугах частот і коригований рівень звукової потужності не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці 3.
