Перейти до вмісту
ДНАОП — нормативні документи з охорони праці
ДСТУ 7473:2013
/ 11

  • умови під час проведення вимірювань мають відповідати вимогам, установленим у норма­тивних документах, що поширюються на безпеку праці [2];

  • на робочому місці має бути забезпечено освітленість (загальну й місцеву) відповідно до [3].

  1. ПІДГОТУВАННЯ ДО ПРОВЕДЕННЯ ПОВІРКИ

    1. Під час вимірювань ззовні резервуара, залежно від середовища, яке оточує резервуар, вибирають схему геодезичної мережі у формі замкненого три-, чотири-, шести- або восьмикутника (рисунки А.1, А.2, А.З і А.4). Найкоротша відстань від точок геодезичної мережі до твірної резер­вуара має бути в межах від однієї до чотирьох висот резервуара. Бажано, щоб сторони геодезичної мережі були приблизно однакової довжини, а відстані від точок геодезичної мережі до стінки ре­зервуара були приблизно однаковими.

Якщо повіряють групу резервуарів, то допустимо, щоб для суміжних резервуарів точки гео­дезичної мережі збігалися (рисунок А.5).

    1. Під час вимірювань ізсередини резервуара геодезична мережа представляє собою чотири відбивальні плівки або паперові марки (рисунок А.6), наклеєні на стінки резервуара на висоті 0,75 від висоти першого пояса (рисунок А.7).

    2. Під час вимірювань іззовні резервуара рекомендовано точки геодезичної мережі за­кріплювати на землі геодезичними знаками: тимчасовими — металевий штир, дерев'яний кілок, костиль (рисунок А.8) або постійними геодезичними знаками (рисунок А.9). Якщо використовують не менше трьох геодезичних штативів із тренерами, точки геодезичної мережі не закріплюють.

    3. Кількість горизонтальних і вертикальних перетинів на циліндричній частині резервуара вибирають відповідно до ДСТУ 4147. За допомогою рулетки на висоті 0,75 від висоти першого по­ясу розмічають вертикальні перерізи, відмічають крейдою або фарбою, і позначають їхні номери.

  2. ПРОВЕДЕННЯ ПОВІРКИ

    1. Вимірювання відстаней, горизонтальних і вертикальних кутів (зенітних відстаней) тахеометром, температури повітря й резервуара

      1. Вимірювання відстаней, горизонтальних і вертикальних кутів (зенітних відстаней) тахео­метром виконують відповідно до інструкції щодо його експлуатування. Під час визначання коорди­нат точок у геодезичній мережі кутові вимірювання тахеометром виконують за один повний прийом (за кола зліва й кола справа). Під час визначання координат точок на поверхні стінки резервуара кутові вимірювання тахеометром виконують за півприйому (тільки за кола зліва).

Результати лінійних і кутових вимірювань (горизонтальні й вертикальні кути або зенітні від­стані) або горизонтальні координати й абсолютні висоти точок, обчислені за результатами кутових і лінійних вимірювань, записують у пам’ять тахеометра.

  1. Температуру повітря й атмосферний тиск повітря записують кожні чотири години в про­токол вимірювань і заносять у пам’ять тахеометра для автоматичного введення поправок у виміряні значення відстаней. Температуру резервуара записують кожні дві години в протокол вимірювань. Під час повірки залізобетонних резервуарів температуру його стінки не вимірюють.

Результати вимірювань відповідно до 11.1.2 заносять до протоколу, форму якого наведено в додатку Б.

  1. Вимірювання базової висоти резервуара

Базову висоту резервуара вимірюють відповідно до 9.1.10 ДСТУ 4147.

Результати вимірювань заносять до протоколу, форму якого наведено в додатку Б.

  1. Вимірювання під час визначання абсолютної висоти точок геодезичної мережі

    1. Під час вимірювань іззовні резервуара абсолютну висоту однієї з точок геодезичної мережі визначають методом тригонометричного нівелювання. У цьому разі тахеометр установ­люють над точкою геодезичної мережі, якщо з нього є видимість на відбивач-марку, установлену над точкою вимірювання базової висоти (над замірною планкою). Рулеткою вимірюють висоту тахеометра над точкою геодезичної мережі й висоту відбивача-марки над точкою вимірювання базової висоти. Тахеометром вимірюють вертикальний кут і похилу відстань на відбивач-марку (рисунок А.10). Рекомендовано відбивач-марку встановлювати на геодезичному штативі або вішці. Допустимо вимірювання виконувати через люк-лаз резервуара, якщо є безпосередня видимість через люк-лаз із точки мережі або з довільної точки на точку дотику днища вантажем рулетки, на яку встановлюють відбивач.

    2. Якщо немає безпосередньої видимості з точки геодезичної мережі на відбивач-марку, установлену над точкою вимірювання базової висоти, тахеометр установлюють у довільній точці так, щоб була безпосередня видимість на відбивач-марку, установлений над точкою вимірювання базової висоти й на відбивач-марку, установлений над точкою геодезичної мережі. Вимірюють висоти обох відбивачів-марок. Тахеометром вимірюють вертикальні кути й відстані на обидва відбивача-марки (див. рисунок А. 11).

    3. Визначання абсолютної висоти зсередини резервуара точок геодезичної мережі у вигляді марок, наклеєних на стінки резервуара, виконують методом тригонометричного нівелю­вання. У цьому разі вимірюють вертикальний кут і похилу відстань на відбивач-марку, установлений на точку дотику днища вантажем рулетки. Рулеткою вимірюють висоту відбивача-марки над точкою дотику днища вантажем рулетки й вводять у тахеометр. Тахеометром вимірюють вертикальні кути й похилу відстань на марки, наклеєні на внутрішній стінці резервуара. За допомогою програмного забезпечення тахеометра обчислюють абсолютну висоту марок.

Рекомендовано вимірювання відповідно до 11.3.3 виконувати разом із визначанням горизон­тальних координат точок геодезичної мережі у вигляді марок відповідно до 11.5.9.

  1. Вимірювання під час визначання абсолютної висоти інших точок геодезичної мережі виконують одночасно з вимірюваннями під час визначання горизонтальних координат точок гео­дезичної мережі ззовні та зсередини резервуара.

Результати вимірювань заносять у пам’ять тахеометра чи в протокол, форму якого наведено в додатку Б.

  1. Вимірювання під час визначання абсолютної висоти «мертвої» порожнини

    1. Абсолютну висоту «мертвої» порожнини (абсолютну висоту низу приймально-розда­вального патрубка резервуара) визначають методом тригонометричного нівелювання. Вимірюють вертикальний кут і відстань на відбивач-марку, установлений на рівні низу приймально-роздаваль­ного патрубка впритул до стінки резервуара.

    2. Якщо не вдається встановити відбивач-марку на рівень низу приймально-роздавального патрубка, то визначають перевищення між точкою геодезичної мережі й верху приймально-розда­вального патрубка (рисунки А.10 і А.11). Вимірюють зовнішній діаметр (довжину кола) труби прий­мально-роздавального патрубка штангенциркулем, мікрометром або довжину його кола рулеткою, а також товщину стінки труби товщиноміром.

    3. Вимірювання на низ або верх приймально-роздавального патрубка можна виконувати в безвідбивному режимі тахеометра, наводячись безпосередньо на місці, де патрубок вварено у стінку резервуара. Вимірювання відповідно до 11.4.1—11.4.2 виконують не менше двох разів, у цьому разі змінюють висоту тахеометра чи місце його встановлення.

    4. Під час вимірювання зсередини резервуара абсолютну висоту «мертвої» порожнини визначають за вертикальними кутами і відстанями, виміряними тахеометром на відбивач-марку, послідовно встановлений на точку дотику днища вантажем рулетки та низ приймально-розда­вального патрубка. Якщо немає безпосередньої видимості на низ внутрішньої твірної приймаль­но-роздавального патрубка, виконують вимірювання на відбивач-марку, установлений на днище, безпосередньо, під приймально-роздавальним патрубком, а потім рулеткою вимірюють відстань по вертикалі від днища до низу приймально-роздавального патрубка (рисунок А.12). Допустимо абсолютну висоту «мертвої» порожнини визначати за допомогою нівеліра й рейки, вимірювання за допомогою яких виконують аналогично.

    5. Вимірювання відповідно до 11.4.1 або 11.4.2 можна виконувати через люк-лаз резер­вуара, якщо є безпосередня видимість через люк-лаз із точки мережі або з довільної точки на приймально-роздавальний патрубок.

Результати вимірювань заносять у пам’ять тахеометра чи в протокол, форму якого наведено в додатку Б.

  1. Вимірювання під час визначання горизонтальних координат і абсолютної висоти точок геодезичної мережі ззовні та зсередини резервуара

    1. Вимірювання під час визначання горизонтальних координат і абсолютної висоти то­чок геодезичної мережі ззовні резервуара виконують методом полігонометрії в наведеній нижче послідовності. Тахеометр і два відбивачі-марки, закріплені на штативах, центрують на трьох су­міжних точках геодезичної мережі (рисунок А. 13). Рулеткою вимірюють висоту тахеометра й від- бивачів-марок над точками геодезичної мережі й виміряні значення вводять у тахеометр. Якщо геодезичну мережу не закріплювали, то значення висоти тахеометра й відбивачів-марок вводять такими, що дорівнюють нулю.

Вводять у пам'ять тахеометра довільні вихідні горизонтальні координати першої точки й аб­солютну висоту першої точки, визначені відповідно до 11.3.1 або 11.3.2.

Напрямок прокладення ходу й нумерація його точок — проти ходу годинникової стрілки (ви­мірюють ліві за ходом кути).

  1. Наводять тахеометр на центр відбивача-марки, центрованої над лівою від тахеометра точкою геодезичної мережі й обнуляють покази горизонтального кола тахеометра. Вимірюють вертикальний кут і відстань на центр відбивача-марки .біля кола зліва тахеометра. Одночасно обчислюють горизонтальні координати й абсолютну висоту цієї точки за допомогою програмного забезпечення тахеометра.

Наводять тахеометр на центр відбивача-марки, центрованої над правою від тахеометра точ­кою геодезичної мережі. Вимірюють горизонтальний, вертикальний кут і відстань на центр відбива­ча-марки за кола зліва тахеометра. Одночасно обчислюють горизонтальні координати й абсолютну висоту цієї точки за допомогою програмного забезпечення тахеометра.

  1. Повторюють вимірювання відповідно до 11.5.2 за кола справа тахеометра. В пам'ять тахеометра та/або до протоколу заносять результати вимірювань горизонтальних кутів, відстаней та перевищень та/або горизонтальні координати й абсолютну висоту точок ходу полігонометрії.

  2. Якщо кількість штативів із трегерами збігається з кількістю точок геодезичної мережі, то міняють місцями тахеометр і правий (якщо дивитися на резервуар) відбивач-марку. Виконують вимірювання відповідно до 11.5.2—11.5.3.

  3. Якщо для вимірювань у геодезичній мережі із чотирьох і більше точок використову­ють три штативи із трегерами, то після вимірювань лівий штатив (якщо дивитися на резервуар) знімають. Не знімаючи й не зрушуючи центрального й правого штативів і трегерів на них, міняють місцями тахеометр і правий (якщо дивитися на резервуар) відбивач-марку. Знятий раніше штатив з відбивачем-маркою центрують над суміжною з тахеометром точкою (праворуч від тахеометра). Виконують вимірювання відповідно до 11.5.2—11.5.3.

  4. Вимірювання відповідно до 11.5.2—11.5.5 виконують на всіх точках геодезичної мережі. З останньої точки геодезичної мережі в обов’язковому порядку виконують вимірювання на пер­шу точку (замикають полігонометричний хід) і обчислюють контрольні горизонтальні координати й абсолютну висоту першої точки за допомогою програмного забезпечення тахеометра.

  5. Якщо вимірювання ззовні резервуара виконують відповідно до 11.5.5, потрібно на поверхні резервуара (у точці, що видно з першої й останньої точки полігонометричного ходу) закріпити контрольну точку у вигляді плівки, що відбиває (катафота), паперової візирної марки (рису­нок А.6) або намальованого на поверхні резервуара хреста, якщо резервуар пофарбовано у білий або світлосірий колір. Виконують вимірювання з першої точки полігонометричного ходу на конт­рольну точку й записують до протоколу її вихідні горизонтальні координати й абсолютну висоту. З останньої точки полігонометричного ходу виконують вимірювання на контрольну точку й запису­ють до протоколу її контрольні горизонтальні координати та абсолютну висоту.

  6. Теоретично, вихідні горизонтальні координати й абсолютна висота першої точки полі­гонометричного ходу (11.5.6) або контрольної точки (11.5.7) мають дорівнювати контрольним го­ризонтальним координатам і абсолютній висоті цих точок. Практично, допустимі розбіжності цих горизонтальних координат і абсолютної висоти оцінюють відповідно до 12.4 і 12.5.

  7. Вимірювання під час визначання горизонтальних координат і абсолютної висоти точок геодезичної мережі зсередини резервуара виконують у наведеній нижче послідовності. Установ­люють тахеометр у центрі резервуара або на лінії, що з'єднує центр резервуара із точкою дотику днища вантажем рулетки. Наводять зорову трубу тахеометра на відбивач-марку, закріплений на вішці, установленій на точці дотику днища вантажем рулетки й обнуляють покази горизонтального кола. Вимірюють вертикальний кут і відстань на відбивач-марку й обчислюють за допомогою прог­рамного забезпечення тахеометра абсолютну висоту горизонту тахеометра.

Наклеюють на стінках резервуара чотири відбиваючі плівки (катафота) або паперові візирні марки із хрестом (рисунок А.6) і вимірюють на них горизонтальні, вертикальні кути й відстані, од­ночасно обчислюють горизонтальні координати й абсолютну висоту цих точок і точок дотику дни­ща вантажем рулетки за допомогою програмного забезпечення тахеометра й заносять їх у його пам'ять.

  1. Якщо з будь-якої причини не вдалося виконати всі заплановані вимірювання точок на стінках резервуара відповідно до 11.6 і 11.7.1—11.7.3 із точок геодезичної мережі (наприклад, пере­крита видимість якими-небудь деталями або центральною трубою) вимірювання можна виконати з додаткових точок.

Побачили розбіжність з офіційним текстом?

Повідомити про неточність

Напишіть, що саме розходиться з офіційною публікацією. Код документа вкажіть у повідомленні — так ми швидше знайдемо потрібне місце.

Перейти до форми зворотного зв'язку

Дивіться також

Весь розділ →