---

5. ті контакти з’єднувачів чи інших доступних частин, що є чуттєвими до ЕСР у зв’язку з функ- ційними особливостями, і мають попереджувальний знак щодо EMC, наприклад, вхідні високоча­стотні порти для вимірювання, приймання, чи інших комунікаційних функцій.

Обґрунтування: більшість портів з’єднувача сконструйовані так, щоб приймати високочастот­ну інформацію, як аналогову, так і цифрову. Тому вони не можуть бути захищені необхідними за­хисними пристроями від перенапруги. У випадку аналогового сигналу, рішенням можуть слугува­ти пропускні фільтри. Захисні діоди від перенапруги мають занадто велику конструктивну ємність, щоб їх використовували при частотах, на яких функціює ВО.

У всіх інших випадках рекомендують здійснити спеціальні процедури для зменшення впливу ЕСР, що повинно бути вказано в супровідній документації.

Випробовувальну напругу треба підвищувати від мінімального значення до значення, яке відповідає вибраному випробовувальному рівню, для того, щоб визначити будь-який поріг відмо­ви (див. розділ 5). Кінцевий випробовувальний рівень не повинен перевищувати значення, вказа­ного в технічній документації на обладнання, щоб уникнути пошкодження обладнання.

Випробовування треба здійснювати окремими розрядами. На кожну вибрану точку повинно бути зроблено не менше ніж 10 окремих розрядів (із найсприйнятливішою полярністю).

Рекомендують вибирати інтервал часу між послідовними окремими розрядами тривалістю 1 с. Більш тривалі інтервали, за необхідності, використовують для визначення виникнення відмови системи.

Примітка. Точки, на які треба подавати розряди, можна вибирати за допомогою дослідження, яке проводять із часто­тою повторення 20 розрядів за секунду, або більше.

Генератор ЕСР треба розташовувати перпендикулярно до поверхні, на яку роблять розряд. Це покращує повторність результатів випробувань.

Розрядний зворотний кабель генератора треба розташовувати на відстані не менше ніж 0,2 м від ВО під час застосовування ЕСР.

При контактних ЕСР треба спочатку доторкнутися наконечником розрядного електрода до ВО, а потім увімкнути розрядний ключ.

У випадку, якщо провідні поверхні ВО пофарбовані, необхідно виконувати такі процедури:

Якщо виробник обладнання не указує, що покрив призначено для ізоляції, то необхідно про­колоти покрив наконечником генератора для здійснення контакту з провідною поверхнею. Покрив, указаний виробником як ізолювальний, треба піддавати лише повітряним ЕСР. Випробовування на дію контактними ЕСР не можна проводити на таких поверхнях.

При повітряних ЕСР круглий наконечник розрядного електрода треба за можливості швидким рухом (не спричиняючи механічних пошкоджень поверхні) наблизити для доторкування до ВО. Після кожного розряду, генератор ЕСР (розрядний електрод) необхідно віддаляти від ВО. Генера­тор надалі перемикається для нового окремого розряду. Ця процедура повинна повторюватися необхідну кількість разів. Під час випробовування повітряним розрядом розрядний ключ, який ви­користовують для контактного розряду, мусить бути постійно замкнений.

Розряди на предмети, розташовані та встановлені біля ВО, треба імітувати подаванням роз­рядів від генератора ЕСР на пластину зв’язку за методом контактного розряду.

На додаток до процедури випробовування, описаної у 8.3.1, повинно бути враховано вимоги, наведені у 8.3.2.1 та 8.3.2.2.

Розряд у ГПЗ повинно бути виконано горизонтально у край ГПЗ.

Не менше ніж 10 окремих розрядів (із найчутливішою полярністю) повинно бути подано на передній край кожної ГПЗ напроти центральної точки кожної сторони ВО (якщо можливо) та на відстані 0,1 м від передньої сорони ВО. Під час розряду довга вісь розрядного електроду повин­на знаходитись у площині ГПЗ та бути перпендикулярною її передньому краю.

Розрядний електрод повинен контактувати з краєм ГПЗ (див. рисунок 5).

Додатково, треба звернути увагу на випробовування всіх сторін ВО.

Не менше ніж 10 окремих розрядів (із найчутливішою полярністю) повинно бути подано на центр одного вертикального ребра пластини зв’язку (див. рисунки 5 та 6). Пластину зв’язку розмі­рами 0,5 м х 0,5 м розміщують паралельно до стінки ВО на відстані 0,1 м від ВО.

Розряд має бути подано на пластину зв’язку, яку розташовують у різних позиціях, таких як чо­тири сторони ВО, таким чином, щоб ВО було повністю опромінене.

9 ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАННЯ

Результати випробування треба класифікувати на підставі виходу з ладу чи погіршення робо­чих характеристик випробовуваного обладнання відповідно до рівня якості функціювання, установ­леного виробником або замовником випробовування, або погодженого між виробником та покуп­цем виробу. Рекомендована така класифікація:

1. нормальна якість функціювання в межах, установлених виробником, замовником чи покупцем;

2. тимчасовий вихід із ладу чи погіршення робочих характеристик, що відновлюються після припинення збурення, і після чого випробне обладнання відновлює нормальну якість функціювання без втручання оператора;

3. тимчасовий вихід із ладу чи погіршення робочих характеристик, виправлення яких потре­бує втручання оператора;

4. вихід із ладу або погіршення робочих характеристик, які є незворотними в зв’язку з ушкод­женням апаратного чи програмного забезпечення, або втратою даних.

Технічні умови, встановлені виробником, повинні визначати вплив на ВО, що можна вважати незначним, а, отже, припустимим.

Ця класифікація може бути використана як настанова для формулювання критеріїв якості функціювання комітетами, відповідальними за родові стандарти, стандарти на конкретні види ви­робів чи на групу однотипних виробів, або як основа для погодження критерію якості функціюван­ня між виробником і покупцем, наприклад, там, де немає відповідних родових стандартів, стан­дартів на конкретні види виробів чи на групу однотипних виробів

10 ПРОТОКОЛ ВИПРОБОВУВАННЯ

Протокол випробовування повинен містити всю інформацію, необхідну для відтворення ви­пробовування. Зокрема, треба зареєструвати таке:

• пункти, встановлені в плані випробовування, за вимогами розділу 8 цього стандарту;

• ідентифікація ВО і будь-якого допоміжного обладнання, наприклад, торговельна марка, тип виробу, серійний номер;

• ідентифікація випробовувального обладнання, наприклад, торговельна марка, тип виробу, серійний номер;

• будь-які спеціальні умови електромагнітного оточення, у яких було проведено випробову­вання, наприклад, екранована камера;

• будь-які особливі умови, необхідні для забезпечення виконання випробовування;

• рівень якості функціювання, встановлений виробником, замовником чи покупцем;

• критерій якості функціювання, зазначений у родовому стандарті, стандарті на конкретний вид виробу чи на групу однотипних виробів;

• будь-який вплив на ВО, що спостерігався під час чи після дії випробовувальної завади і три­валість цього впливу;

• обґрунтування рішення витримало/невитримало (заснованого на критерії якості функцію­вання, зазначеному у родовому стандарті, стандарті на конкретний вид виробу чи групу виробів, або погоджених між виробником і покупцем);

• будь-які особливі умови використовування, наприклад, довжина кабелю чи його тип, екра­нування або уземлення, або умови експлуатування ВО, що є необхідними для досягнення відпо­відності.

ДОДАТОК А
(довідковий)

ПОЯСНЕННЯ

А.1 Загальні положення

Проблема захисту обладнання від розряду статичної електрики має велике значення для ви­робників та споживачів.

Широке використовування мікроелектронних компонентів обумовлює необхідність визначити аспекти проблеми та шукати рішення підвищення надійності виробів та систем.

Проблема накопичення статичної електрики та наступних розрядів стає більш значущою для неконтрольованих умов навколишнього середовища і широкого застосовування обладнання та систем у широкому колі промислових підприємств.

Обладнання також може бути піддано дії електромагнітної енергії, коли виникають розряди від обслуговувального персоналу на близько розташовані предмети. Крім того, розряди можуть виник­нути між металевими предметами, такими як стільці та столи, що знаходяться поблизу від облад­нання. Однак, ґрунтуючись на досвіді, який існує до теперішнього часу, можна вважати, що ви­пробовування, описані в цьому стандарті, досить точно моделюють ефекти від дії описаних явищ. Цей аспект буде вивчатися, що може призвести до змін цього стандарту.

Електростатичні розряди від оператора можуть призвести до збоїв обладнання або пошкод­ження електронних компонентів. Домінуючий вплив приписують параметрам розрядного струму (тривалість наростання, тривалість імпульсу, тощо).

Знання проблеми й необхідність захисних заходів для запобігання небажаним ефектам через розряд статичної електрики на обладнання, потребує розробки стандартизованих методів випро­бовувань, описаних у цьому стандарті.

А.2 Вплив умов навколишнього середовища на рівні заряду

Виникненню електричних зарядів найбільшою мірою сприяють одночасне використовування синтетичних покривів і низька відносна вологість повітря. Існує багато можливих варіацій процесів заряду. Звичайна ситуація за якої оператор ходить по килиму та при кожному кроці приймає або віддає електрони від свого тіла до покриву. Тертя між одягом оператора і його стільцем може спри­чинювати накопичення електростатичних зарядів. Оператор може заряджатися безпосередньо або в результаті електростатичної індукції. У останньому випадку провідний килим не забезпечить за­хист до того часу, поки оператор не буде уземлений на нього відповідним чином.

Значення напруги, до якої можуть бути заряджені різні тканини залежно від відносної воло­гості повітря, графічно наведені на рисунку А.1.

Обладнання може безпосередньо підпадати під розряди величиною напруги до кількох кіло­вольт залежно від типу синтетичної тканини та відносної вологості навколишнього середовища.

А.З Співвідношення рівнів повітряних і контактних розрядів у навколишньому середовищі

Д

Відносна вологість, %

Наприклад, овісні приміщення без

5 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100

15% 35%

ля визначення вимог несприйнятливості, як вимірювану величину використовують знайдені в оточенні споживача рівні статичної напруги. Однак, установлено, що передавання енергії є функ­цією розрядного струму більш ніж, як прийнято, електростатичної напруги, яка спричинює розряд. Більше того, установлено, що розрядний струм зазвичай менш пропорційний до передрозрядної напруги на високих рівнях напруги.

16

15 co 14

2 13

& 12

5 11

10

9

8

7

6

5

4

З

2

Рисунок А.1 — Максимальні значення електростатичної напруги, до якої можуть бути заряджені оператори за контакту з матеріалами, згаданими в А.2

Можливі причини непропорційності відношення між передрозрядною напругою та розрядним струмом такі:

• розряд високовольтного заряду, зазвичай, здійснюється через довгу дугу, яка збільшує три­валість наростання імпульсу, внаслідок чого високочастотний спектральний складник розрядного струму менший ніж за умов пропорційності до передрозрядної напруги;

• високі рівні зарядної напруги з більшою ймовірністю пройдуть крізь малі ємності за умов, що кількість заряду буде сталою для усіх типових випадків виникнення заряду. Навпаки, при про­ході високої зарядної напруги крізь велику ємність потрібно декілька послідовних генерацій заря­ду, що є менш імовірним. Це означає, що енергія заряду має тенденцію бути сталою для випадків високих зарядних напруг визначених в умовах роботи користувача.

Виходячи з вищенаведеного, вимоги до несприйнятливості для умов роботи споживача повинні бути визначені у термінах амплітуди розрядного струму.

Визнання цієї концепції полегшує проектування випробовувального пристрою. Компроміс у виборі зарядної напруги випробовувального пристрою й розрядного опору дозволяє забезпечи­ти потрібні амплітуди розрядного струму.

А.4 Вибір випробовувальних рівнів

Випробовувальні рівні, які вибирають відповідно до найбільш реального розміщення та умов навколишнього середовища, наведено у таблиці А.1.

Таблиця А.1 — Рекомендації щодо вибору випробовувальних рівнів

Класи розміщення та оточення рекомендовано пов’язувати з випробовувальними рівнями як наведено у розділі 5 цього стандарту.

Для деяких матеріалів, наприклад, дерева, бетону і кераміки ймовірний рівень не вище ніж рівень 2.

Примітка. Важливо, при виборі відповідних випробовувальних рівнів для конкретного оточення враховувати дії найістотніших параметрів ЕСР.

Найістотнішим параметром, можливо, є швидкість зміни розрядного струму, яка може бути отримана за різних комбі­націй зарядної напруги, пікового розрядного струму та тривалості наростання.