---

Відповідність перевіряють оглядом та такими випробовуваннями.

Примітка. У Фінляндії, Норвегії і Швеції існують додаткові вимоги до ізоляції.

Ізоляцію піддають випробовуванню на електричну міцність відповідно до 5.2.2. Випробовувальна напруга змінного струму повинна дорівнювати:

s для апаратури, призначеної для встановлення у місцях, де номінал напруги основного джерела живлення

перевищує 130 В 1,5 к В

s для іншої апаратури 1,0 к В

Випробовувальну напругу прикладають, коли апаратура від’єднана від основного джерела живлення.

Компоненти, що шунтують ізоляцію і які під час випробовувань на електричну міцність залишають на місці, не повинні пошкоджуватись. Під час випробовування на електричну міцність не повинна бути пошкоджена ізоляція. Під час проведення випробовувань на електричну міцність допустимо знімати компоненти, що шунтують ізоляцію, за винятком конденсаторів. У цьому випадку проводять додаткове випробовування з незнятими компонентами за схемою, наведеною на рисунку 6А. Випробовування проводять із прикладанням напруги, яка дорівнює номінальній напрузі апаратури або верхньому значенню номінального діапазону напруг. Струм, що протікає у випробовувальному колі за рисунком 6А не повинен перевищувати 10 мА.

Вимоги 6.1.2.1 не застосовують до:

s апаратури постійного під’єднання або апаратури з під’єднанням з’єднувачем типу В;

s апаратури, призначеної для встановлення обслугою та в інструкції зі встановлення якої зазначено, що її потрібно під’єднати до розетки із захисним уземленням (див. 6.1.1);

s апаратури, яка має засоби для постійного під’єднання проводу захисного уземлення та інструкції з його приєднання.

Примітка. У Фінляндії, Норвегії та Швеції застосовують винятки тільки для апаратури постійного під’єднання, апаратури з під’єднанням з’єднувачем типу В та апаратури, призначеної для застосування у зоні обмеженого доступу якщо застосовують еквіпотенційне приєднання, наприклад, у телекомунікаційному центрі, де забезпечено постійне приєднання проводу захисного уземлення і передбачено інструкціями, що встановлення цього проводу забезпечує обслуга.

Рисунок 6А - Схема для випробовування відокремлення телекомунікаційної мережі від уземлення

В апаратурі повинно бути забезпечене відповідне електричне відокремлення між колами НТМ-1 або НТМ-3 та такими частинами апаратури:

1. неуземленими провідними частинами та непровідними частинами, призначеними для утримування в руках або торкання під час нормальної роботи (наприклад, телефонна трубка або клавіатура);

2. частинами та колом, до яких можливо доторкнутись випробовувальним пальцем, рисунок 2А (див. 2.1.1.1), окрім контактів з’єднувачів, до яких неможливо доторкнутись випробовувальним зондом, рисунок 2С (див. 2.1.1.1);

3. колами БННН, НТМ-2 або колом з обмеженням струму призначеними для під’єднання до іншої апаратури. Вимогу щодо відокремлення застосовують у випадку, коли коло так або інакше доступне.

Ці вимоги не застосовують, якщо аналіз кіл та огляд апаратури показують, що безпеку забезпечують іншими способами, наприклад, для двох кіл тим, що кожне з них має постійне під’єднання до уземлення.

Відповідність перевіряють оглядом та випробовуваннями відповідно до 6.2.2. Вимоги 2.10, стосовно розмірів та виконання зазорів, шляхів

витоку та суцільної ізоляції під час перевірки відповідності згідно з 6.2.1 не застосовують.

Примітка. Вимоги 2.10 можна застосовувати для перевірки відповідності згідно з 2.2 та 2.3. (див. виноски 5) та 6) таблиці 2G)

Відповідність перевіряють випробовуванням відповідно до 6.2.2.1 або 6.2.2.2.

Примітка. В Австралії застосовують обидва випробовування згідно я 6 2 2 1 І згідно з 6.2.2.2

Національний відхил.

В Україні застосовують обидва випробовування згідно з 6.2.2.2

Під час випробовування компонента (див. 1.4.3), наприклад, сигнального трансформатора, явно призначеного для забезпечення відокремлення, він не повинен бути зашунтований іншими компонентами, вбудованими приладами або проводкою, якщо ці компоненти або проводка не відповідають вимогам щодо відокремлення відповідно до 6.2.

Для проведення випробовувань усі виводи, призначені для під’єднання до телекомунікаційної мережі, з’єднують разом (див. рисунок 6В), зокрема будь-які виводи, які за умов під’єднання телекомунікаційної мережі повинні бути приєднані до уземлення. Аналогічно, для випробовування відповідно до 6.2.1 с) з’єднують разом усі виводи, призначені для під’єднання до іншої апаратури.

Непровідні частини випробовують із застосуванням металевої фольги, щільно притиснутої до поверхні частини, яку випробовують. Якщо застосовують клейку фольгу, клейкий шар повинен бути струмопровідний.

Рисунок 6В - Точки прикладання випробовувальної напруги

Електричне відокремлення піддають дії 10 імпульсів протилежної полярності за допомогою імпульсного випробовувального генератора за додатком N для 10/700 мкс імпульсів. Інтервали між імпульсами - 60 с, а початкова напруга U, повинна дорівнювати:

s для 6.2.1 а) 2,5 кВ;

s для 6.2.1 b) та 6.2.1 с) 1,5 кВ

Примітка 1. Значення 2.5 В для початкової напруги згідно з 6.2.1 а) обрано, щоб забезпечити гарантії відповідності ізоляції, що знімає необхідність імітувати подібні наднапруги.

Примітка 2. В Австралії відповідно до 6.2.1 а) застосовують U1 = 7,0 кВ.

Національний відхил.

В Україні згідно з 6.2.1 а), застосовують U1 = 3,5 кВ

Електричне відокремлення випробовують на електричну міцність відповідно до 5.2.2.

Випробовувальна напруга змінного струму має дорівнювати:

s для 6.2.1 а) 1,5 кВ;

s для 6.2.1 b) та 6.2.1 с) 1,0 кВ

Примітка. В Австралії згідно з 6.2.1а) застосовують 3,0 кВ для телефонів і навушників та 2,5 кВ для іншої апаратури, що імітує сплески перенапруг, типові для ліній зв’язку в сільській та напівсільській місцевості. Відповідно до 6.2.1b) та с) застосовують 1,5 кВ.

Національний відхил.

В Україні згідно з 6.2.1 а) застосовують 3,0 кВ для телефонів і навушників та 2,5 кВ - для іншої апаратури, і згідно з 6.2.1 b) та с) застосовують -1,5 кВ.

Під час випробовувань відповідно до 6.2.1 b) та 6.2.1 с) допустимо знімати притлумлювачі перенапруг за умови, що такі пристрої витримують імпульсне випробовування згідно з 6.2.2.1 для 6.2.1 b) та 6.2.1 с) окремо від апаратури. Під час випробовувань відповідно до 6.2.1 а) притлумлювані перенапруг повинні залишатись на місці.

Під час випробовувань відповідно до 6.2.2.1 та 6.2.2.2 не повинно бути пробою ізоляції.

Під пробоем ізоляції розуміють різке некероване збільшення струму, який протікає під час прикладання випробовувальної напруги, тобто ізоляція не перешкоджає проходженню струму.

Спрацьовування притлумлювача перенапруг (або іскрове перекриття у газорозрядній лампі):

s під час випробовування відповідно до 6.2.1 а) розглядають як відмову;

s під час імпульсного випробовування відповідно до 6.2.1 b) та 6.2.1 с) допустиме;

s під час випробовування незмінною напругою відповідно до 6.2.1 b) та 6.2.1 с) розглядають як відмову (будь-якого притлумлювача перенапруг, залишеного на місці).

У разі імпульсного випробовування пошкодження ізоляціі підтверджується одним із таких способів:

s прикладені імпульси контролюють за допомогою осцилографа. Спрацьовування пригнічувача перенапруг або пробій ізоляції оцінюють за формою осцилограм;

s по закінченні імпульсного випробовування вимірюють опір ізоляціі. Притлумлювач перенапруг під час випробовувань допустимо від’єднувати. Вимірювання проводять у разі подавання випробовувальної напруги постійного струму, яка дорівнює 500 В або, якщо притлумлювач перенапруг не від’єднано, на 10 % менше, ніж напруга його спрацьовування. Опір ізоляції не повинен бути менший ніж 2 МОм.

Примітка. Порядок оцінювання спрацьовування пригнічувача перенапруга бо пробою ізоляції із застосуванням осцилограм наведено у додатку S.

Апаратура, призначена для забезпечення живлення віддаленої апаратури через систему телекомунікаційної проводки, повинна обмежувати вихідний струм на рівні, який не може пошкодити телекомунікаційну проводку від перегрівання за будь-якого стану зовнішнього навантаження. Максимальне значення тривалого вихідного струму апаратури не повинно перевищувати граничного значення струму, відповідного мінімальним розмірам проводу, зазначеному в інструкціях зі встановлення апаратури. За відсутності зазначення граничне значення струму приймають на рівні 1,3 А.

Примітка 1. Захист від первищування струму може бути виконано як конкретний пристрій, такий як плавкий запобіжник або коло, яке виконує цю функцію.

Примітка 2. Мінімальний діаметр проводу, який зазвичай застосовуюсь у телекомунікаційній проводці, дорівнює 0,4 мм, що для 6агатожильного кабелю відповідає тривалому струму у 1,3 А. Ці дані зазвичай не наводять у інструкціях зі встановлення апаратури, тому шо часто проводку виконують незалежно від встановлення апаратури.

Примітка 3. Подальше обмеження струму може бути потрібне для апаратури, призначеної для під’єднання до мереж, які перебувають під дією перенапруг, спричинених експлуатаційними характеристиками пристроїв захисту.

Відповідність перевіряють таким чином.

Якщо обмеження струму забезпечене внутрішнім опором джерела живлення, вимірюють вихідний струм за будь-якого активного навантаження, зокрема короткого замикання. Після 60 с випробовування не повинно бути перевищення граничного значення струму.

Якщо обмеження струму забезпечене пристроями захисту від надструмів із визначеними струмочасовими характеристиками:

s струмочасові характеристики повинні показувати, що струм, який дорівнює 110 % від межового струму, буде перервано через проміжок часу, не більший за 60 хв;

Примітка 4. Струмочасові характеристики плавких запобіжників типу дО або gN, зазначених у ІЕС 60269-2-1, повністю відповідають цій вимозі. Для запобіжників типу дО або gN, розрахованих на номінальний струм 1 А, межове значення струму становить 1,3 А.

s вихідний струм за будь-якого активного навантаження, зокрема короткого замикання, та перемкнутого пристрою захисту від надструмів, після 60 с випробовування не повинен перевищувати значення, яке дорівнює 1000/U, де U - вихідна напруга, виміряна відповідно до 1.4.5 за умови від’єднання усіх кіл навантаження.

Якщо обмеження струму забезпечене пристроєм захисту від надструмів із невизначеними струмочасовими характеристиками:

s вихідний струм за будь-якого активного навантаження, зокрема короткого замикання, після 60 с випробовування не повинен перевищувати граничного значення струму;

s вихідний струм за будь-якого активного навантаження, зокрема короткого замикання, та перемкнутого пристрою захисту від надструмів, після 60 с випробовування не повинен перевищувати значення, яке дорівнює 1000/U, де U - вихідна напруга, виміряна відповідно до 1.4.5 за умови від’єднання усіх кіл навантаження.

7 ПІД’ЄДНАННЯ ДО СИСТЕМ КАБЕЛЬНОГО РОЗПОДІЛУ

Вимоги розділу 7 застосовують додатково до вимог розділів 1-5 цього стандарту, якщо апаратуру під’єднують до системи кабельного розподілу.

Примітка 1. Передбачено, що треба вжити відповідних заходів щодо зменшення імовірності надходження в апаратуру перехідних наднапруг понад таких величин:

s 5 кВ для апаратури передавання живлення, див. ITU-T Рекомендація К.17;

s 4 Кв для іншої апаратури, див. ITU-T Рекомендація K.17;

s 10 кВ для апаратури, що приєднана тільки до зовнішньої антени.

В устаткуванні, до наднапруги, що надходять до апаратури, можуть перевищувати ці величини, можуть бути потрібні додаткові заходи, такі як притлумлювачі завад.

Примітка 2. У разі під’єднання апаратури обробки інформації до системи кабельного розподілу, якою керує оператор границі громадського використання, можуть існувати окремо встановлоні вимоги.

Примітка 3. Система основного джерела живлення змінного струму, яку використовують і для передавання телекомунікаційних сигналів, не є системою кабельного розподілу (див. 1.2.3.8), і вимоги роздіпу 7 на неї не поширюються. На приєднувальні компоненти, такі як сигнальні трансформатори, ввімкнені між основним та іншими колами, поширюються інші розділи цього стандарту. Вимоги до подвійної або посиленої ізоляції застосовують повністю. Див. також ІЕС 60664-1 стосовно наднапруг, очікуваних у різних точках системи основного джерела живлення змінного струму.

Примітка 4. Допустимо, що кабель треба уземлити відповідно до вимог до устаткування згідно з ITU-T Рекомендації К 31.

Кола, призначені для безпосереднього під’єднання до системи кабельного розподілу, залежно від нормальної робочої напруги повинні відповідати вимогам до кіл НТМ-1, НТМ-3 або вторинного кола небезпечної напруги.

Якщо захист системи кабельного розподілу базується на захисному уземленні апаратури, інструкції зі встановлення та інші подібні документи повинні підкреслювати необхідність правильного його виконання (див. також 1.7.2).