11.12.1 Засоби контролю та матеріали:
- морозильна камера будь-якого типу, яка забезпечує підтримування температури від 0 °С до мінус 60 °С;
- лупа вимірювальна згідно з ГОСТ 25706;
- годинник механічний будь-якого типу.
11.12.2 Підготовка до випробування
Із прокладок вирізають зразки довжиною (150±2) мм і поміщають у морозильну камеру, охолоджену до температури, яку встановлює виробник прокладок згідно з таблицею 2 цього стандарту.
11.12.3 Проведення випробування
Зразки прокладок витримують у морозильній камері впродовж 1 год.
Після закінчення цього часу зразки прокладок виймають із морозильної камери і кожний зразок прокладки обережно і повільно вручну згинають на 90° в різних напрямках.
Час з моменту виймання зразків прокладок із морозильної камери та їх згинання повинен становити не більше 10 с.
11.12.4 Оброблення результатів
Зразок прокладки вважають таким, що витримав випробування, коли під час розглядання його поверхні в лупу на ній не буде тріщин, розломів та інших руйнувань.
Кількість зразків для випробування - не менше трьох.
11.13 Визначення стійкості до старіння під дією статичної та циклічної деформації стиснення
Суть методу полягає у визначенні здатності зразків прокладок зберігати еластичні властивості та не руйнуватися під час випробування на статичне та циклічне стиснення, яке імітує експлуатаційні навантаження за знакозмінної температури.
Під час випробувань визначають відносну залишкову деформацію зразків прокладок.
11.13.1 Засоби контролю та матеріали:
- струбцина, яка забезпечує одночасне стиснення зразків прокладок згідно з 11.11.1 та рисунка 6 (для проведення випробування на статичне стиснення);
- пристосування, яке забезпечує одночасне стиснення зразків прокладок (рисунок 7) - для проведення випробування на циклічне стиснення залежно від виду прокладок.
1 - верхня рухома плита; 2 - зразок прокладки; 3 - нижня опорна плита;
4 - втулка зі стопорним болтом; 5 - робочий стіл; 6 - оправка із гіпсу.
Н1 - висота прокладки у вільному стані; Н2 - висота прокладки в стисненому стані; h - величина стиснення прокладки = Н1 - Н2.
Рисунок 7 - Схема пристосування для визначення стійкості зразків прокладок до циклічного стиснення
Струбцина та пристосування повинні забезпечувати необхідну величину статичного та циклічного стиснення зразків прокладок (загалом на 40 %);
- лінійка металева згідно з ДСТУ ГОСТ 427;
- штангенциркуль згідно з ДСТУ ГОСТ 166 (ИСО 3599) з похибкою вимірювання ±0,1 мм;
шафа сушильна електрична, яка забезпечує підтримання температури (75±3) °С і регулювання температури з границею похибки ±5 °С;
морозильна камера, яка забезпечує підтримання температури від О °С до мінус 40 °С. Похибка показань температури не більше ±2 °С.
11.13.2 Підготовка до випробування
Із прокладок вирізають зразки довжиною (200±1) мм. Вимірюють розмір поперечного перерізу зразків у вільному стані до випробування.
Зразки прокладок розміщують у положенні, яке імітує їх робоче положення під час сприймання експлуатаційних навантажень.
11.13.3 Проведення випробування
а) випробування на статичне стиснення
За допомогою болтового з'єднання стискають пластини струбцини до деформації зразків прокладок 40 %.
При цьому зразки, які знаходяться в струбцині, при стисненні не повинні торкатися один одного.
Струбцину зі стисненими зразками прокладок розміщують у термошафі, нагрітої до температури (75±3) °С, і витримують впродовж 3 діб.
Потім струбцину зі зразками виймають із термошафи і охолоджують у стисненому стані за кімнатної температури не менше 2 год.
Після цього струбцину зі зразками в стисненому стані розміщують у морозильній камері за температури мінус 40 °С.
Випробування при мінусовій температурі проводять теж впродовж 3 діб.
Після цього струбцину зі зразками виймають із морозильної камери, розтискають пластини, виймають зразки прокладок і витримують за температури лабораторного приміщення не менше 1 доби.
11.13.4 Оброблення результатів випробування на статичне стиснення
Візуально перевірять стан поверхні зразків прокладок.
На поверхні зразків не повинно спостерігати появи тріщин або розшарувань або інших видимих дефектів.
Заміряють розміри поперечного перерізу зразків прокладок.
Визначають відносну залишкову деформацію стиснення 4х в процентах за формулою (9).
Повинна бути відповідність за збереженням якості поверхні зразка прокладки та значенням відносної залишкової деформації стиснення.
б) випробування на циклічне стиснення
Проводять багаторазове циклічне стиснення (не менше 50000 циклів).
Після циклічного випробування зразки прокладок виймають із пристосування і витримують за умов температури лабораторного приміщення впродовж 1 доби.
11.13.5 Оброблення результатів випробування на циклічне стиснення Проводять попередній огляд поверхні зразків прокладок.
На поверхні зразків не повинно спостерігати появи тріщин, розшарувань або інших видимих дефектів.
Вимірюють розміри поперечного перерізу зразків прокладок.
Визначають відносну залишкову деформацію стиснення ψ в процентах за формулою (9).
Повинна бути відповідність за збереженням якості поверхні зразка прокладки та значенням відносної залишкової деформації стиснення.
11.14 Визначення кольорового відбитку
Суть методу - визначення кольорового відбитка, який може з'явитися на поверхні притулів вікон або дверей від матеріалу прокладки.
Засоби контролю та матеріали Відповідно до 11.13.1 цього стандарту.
Підготовка до випробування Відповідно до 11.13.2 цього стандарту.
Проведення випробування
Відповідно до 11.13.4 цього, стандарту (метод б - випробування на циклічне стиснення).
11.14.4 Оброблення результатів
Одночасно з випробуванням на стійкість зразків прокладок до циклічного стиснення визначають наявність кольорового відбитка (сліду) на поверхнях нижньої та верхньої плит пристосування (рисунок 7), що може проявлятися під час експлуатації вікон та дверей на поверхнях притулів.
Поверхня контакту плит пристосування повинна відповідати поверхні вікон та дверей (лакофарбове покриття, покриття із полівінілхлориду, алюмінію тощо).
Оцінку наявності відбитка проводять на відстані від 500 мм до 700 мм при освітленні поверхонь не менше 300 лк.
Вважають, що зразки прокладок пройшли випробування, якщо відбиток сліду відсутній або його наявність ледь помітна і легко видаляється мильним розчином.
11.15 Визначення світлостійкості
Суть методу полягає у визначенні терміну часу (за кількістю циклів випробувань), що характеризує стійкість забарвлення та поверхні зразків прокладок, які опромінюють світловим потоком.
11.15.1 Засоби контролю та матеріали:
- устаткування, яке повинно мати джерело випромінювання, що забезпечує перетворення електричної енергії у випромінювання в області ультрафіолетового та видимого спектрів. Повинно охоплювати повний діапазон спектра сонячного випромінювання: від 280 нм до 760 нм. Мати технічну характеристику щодо густини потоку на поверхню зразків прокладок не менше 2,2x106 лк (приблизно в 20...50 разів більше, ніж на території України в літній день червня за безхмарної погоди опівдні). Устаткування повинно містити стабілізатор напруги, систему вентиляції та захисту від опромінювання, таймер 1...15 хв (термін експозиції). Похибка таймеру не більше ± 1 %.
11.15.2 Підготовка до випробування
Із зразків прокладок вирізають зразки довжиною (50 ±2) мм.
На поверхні зразків не повинно бути дефектів - раковин, тріщин, здуття, хвилястості.
Кількість зразків для випробування - не менше трьох.
Один зразок - контрольний, що не підлягає опромінюванню.
11.15.3 Проведення випробування Опромінювання проводять впродовж 100 год.
Світловий потік повинен рівномірно падати перпендикулярно до поверхні зразка. Перепад енергетичної освітленості у зоні опромінювання не повинен перевищувати, 15 %. Температура нагрівання поверхні зразка під час випробування не повинна перевищувати 50 °С.
Під час проведення випробувань проводять періодичне зволоження поверхні зразка (після кожного звукового сигналу таймера приладу).
11.15.4 Оброблення результатів
Після закінчення випробування візуально проводять порівняння кольору та поверхні зразків прокладок із поверхнею контрольного зразка. При цьому виконують згинання та прогинання зразків.
Не повинні спостерігатися будь-які зміни поверхні зразків.
Світлостійкими вважають зразки прокладок, на яких не спостерігаються будь-які зміни поверхні.
11.16 Визначення об'ємної повітропроникності
Випробування зразків прокладок із визначення об'ємної повітропроникності виконують під час визначення цього показника для віконних та дверних блоків згідно з ДСТУ Б В.2.6-18 (ГОСТ 26602.2).
11.17 Визначення зниження повітряного шуму потоку міського транспорту
Зниження повітряного шуму потоку міського транспорту для зразків прокладок визначають згідно з ДСТУ Б В.2.6-19 (ГОСТ 26602.3).
11.18 Визначення опору паропроникності
Опір паропроникності зразків прокладок визначають згідно з ГОСТ 25898.
11.19 Визначення маси 1 м довжини
11.19.1 Засоби контролю та матеріали:
лінійка металева згідно з ДСТУ ГОСТ 427;
штангенциркуль згідно з ДСТУ ГОСТ 166;
ваги лабораторні загального призначення згідно з ГОСТ 24104 з допустимою похибкою вимірювання не більше ±0,01 г.
11.19.2 Проведення випробування
Масу 1 м довжини прокладок визначають зважуванням зразків довжиною (1000±2) мм. Кількість зразків - не менше 3.
11.20 Визначення довговічності
Суть методу - визначення стійкості зразків прокладок до дії експлуатаційних впливів та чинників.
Метод із визначення довговічності зразків прокладок базується на фундаментальній кінетичній термофлуктуаційній теорії руйнування твердих тіл і полімерів зокрема.
Методика встановлює кореляційну залежність між результатами випробувань та реальними кліматичними умовами, в яких експлуатують прокладки, за прийнятих умов та фактів (умови та факти фізичного руйнування, умови та факти дії сонячної радіації, щодо оброблення результатів експериментальних випробувань тощо).
Методика відбиває дію всіх чинників зовнішнього повітряного середовища та дію від будівельних конструкцій (циклічну дію температури повітря, дію мінусової температури, дію сонячного опромінювання - радіації, інфрачервоного та ультрафіолетового опромінювання, дію агресивних середовищ, дію поверхнево-активних речовин, дію озону, дію води, циклічного та фіксованого стиснення), які мають місце під час експлуатації прокладок.
Метод з визначення довговічності полягає у проведенні ізотермічних випробувань зразків згідно з програмою розподілу за окремими значеннями температури.
Зразки повинні бути попередньо освітлені ультрафіолетовим опромінюванням, для визначення змін властивостей під час експлуатації та прогнозованого терміну служби відповідно до умов експлуатації прокладок.
11.20.5 Визначають початкове (попереднє) значення згідно з вимогами цього стандарту за такими показниками:
теплостійкість (згідно з 11.4 цього стандарту);
умовна міцність за розриву під час розтягнення (згідно з 11.9 цього стандарту);
відносне подовження за розриву під час розтягнення (згідно з 11.9 цього стандарту);
світлостійкість (згідно з 11.15 цього стандарту).
11.20.6 Засоби контролю та матеріали
Під час проведення випробувань з визначення довговічності прокладок використовують те ж саме обладнання, що і для визначення встановлених в 11.20.5 характерних показників.
11.20.7 Підготовка до випробування Складають і затверджують програму випробувань.
Кількість зразків для довготривалих випробувань встановлюють, виходячи із загального проміжку часу випробувань та зразків для паралельних випробувань за встановленим інтервалом часу проміжних випробувань для кожної температури випробувань.
11.20.8 Проведення випробування
Згідно з програмою експериментальних випробувань із визначення довговічності прокладок.
11.20.9 Оброблення результатів
Під час оброблення результатів випробувань використовують графоаналітичні методи та методи математичної статистики, пов'язані зі знаходження енергії активації процесу руйнування зразків прокладок.
За умов безперервної зміни температури під час експлуатації прокладок проводять розрахунок довговічності, роки, під реальні кліматичні умови.
11.21 Відповідність прокладок вимогам згідно з 5.1, маркування 8, пакування 9 цього стандарту перевіряють візуально під час огляду пакувальних одиниць продукції.
Групу горючості прокладок визначають згідно з вимогами ГОСТ 12.1.044.
Концентрацію шкідливих речовин у повітрі робочої зони під час виробництва прокладок визначають згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005 і ГОСТ 12.1.007.
Прокладки транспортують усіма видами транспорту в критих транспортних засобах, згідно з правилами перевезення вантажів, які чинні для конкретного виду транспорту.
Під час транспортування повинно бути забезпечено захист прокладок від механічних пошкоджень, забруднень та атмосферних осадів.
Прокладки необхідно зберігати в запакованому виді в закритих приміщеннях за температури від 5 °С до 30 °С на відстані не ближче 1 м від опалювальних приладів.
Під час зберігання прокладки повинні бути захищені від прямої дії сонячного опромінювання, дії масел та хімічних речовин.
Прокладки використовують у будівництві відповідно до вимог чинних норм, правил, інструкцій та рекомендацій підприємства-виробника.
