Передмова

Цей документ (EN 1997-1) був підготовлений Технічним комітетом CEN/ТC250 "Будівельні єврокоди", секретаріат якого знаходиться у веденні BSI. CEN/ТC250 відповідає за всі конструктивні єврокоди.

Ця європейська норма може отримати статус національної норми або публікацією ідентичного тексту, або ратифікацією (схваленням) не пізніше травня місяця 2005 р., і суперечливі національні норми мають бути анульовані не пізніше за березень 2010 року.

Цей документ замінює ENV 1997-1:1994.

Відповідно до внутрішнього регламенту CEN/CENELEC дана європейська норма має бути введена в дію національними організаціями по стандартизації наступних країн: Німеччина, Австрія, Бельгія, Кіпр, Данія, Іспанія, Естонія, Фінляндія, Франція, Греція, Угорщина, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Латвія, Литва, Мальта, Норвегія, Голландія, Польща, Португалія, Чеська Республіка, Об'єднане Королівство, Словаччина, Словенія, Швейцарія і Швеція.

Foreword

This document (EN 1997-1) has been prepared by Technical Committee CEN/TC250 “Structural Eurocodes”, the secretariat of which is held by BSI. CEN/TC 250 is responsible for all Structural Eurocodes.

This European Standard shall be given the status of a national standard, either by publication of an identical text, or by endorsement, at the latest by May 2005 and conflicting national standards shall be withdrawn by March 2010.

This document supersedes ENV 1997-1:1994.

According to the CEN/CENELEC Internal Regulations, the national standards organizations of

the following countries are bound to implement this European Standard: Austria, Belgium,

Cyprus, Czech Republic, Denmark, Estonia, Finland, France, Germany, Greece, Hungary,

Iceland, Ireland, Italy, Latvia, Lithuania, Luxembourg, Malta, Netherlands, Norway, Poland,

Portugal, Slovakia, Slovenia,

.

Основи програми Єврокодів

В 1975 році Комісія Європейської спільноти прийняла рішення щодо плану дій у сфері будівництва на підставі статті 95 Угоди. Метою плану дій було усунення технічних перешкод для торгівлі та узгодження технічних умов.

В межах цього плану дій Комісія почала впроваджувати систему узгоджених технічних правил для проектування будівель та споруд, що на першому етапі мали стати альтернативою чинним нормам держав-членів, а зрештою мали замінити їх.

Протягом п'ятнадцяти років Комісія, за допомогою Постійного комітету, до складу якого входили представники держав-членів, розробляла програму Єврокодів, результатом чого стала публікація першого покоління Європейських норм у 80-х роках.

В 1989 році Комісія та держави-члени ЕU (Європейської спільноти) та ЕFТА (Європейської асоціації вільної торгівлі), на підставі угоди¹ між Комісією та СЕN (Європейським комітетом зі стандартизації), вирішили передати підготовку та публікацію Єврокодів до СЕN за допомогою серії Мандатів, щоб у майбутньому надати Єврокодам статус Європейського стандарту (ЕN). Це фактично пов'язує Єврокоди з положеннями Директив Ради та/або рішень Комісії стосовно Європейських стандартів (наприклад, Директива Ради 89/106/ЕЕС щодо будівельних виробів – СРО – та Директиви Ради 93/37/ЕЕС, 92/50/ЕЕС і 89/440/ЕЕС щодо громадських проектів та комунальних послуг і рівноцінних Директив ЕFТА, що започатковані з метою становлення внутрішнього ринку).

Програма будівельних Єврокодів включає наступні стандарти, що загалом складаються з декількох частин:

ЕN 1990 Єврокод: Основи проектування конструкцій

ЕN 1991 Єврокод 1: Дії на конструкції

ЕN 1992 Єврокод 2: Проектування залізобетонних конструкцій

ЕN 1993 Єврокод 3: Проектування сталевих конструкцій

ЕN 1994 Єврокод 4: Проектування сталезалізобетонних конструкцій

ЕN 1995 Єврокод 5: Проектування дерев'яних конструкцій

ЕN 1996 Єврокод 6: Проектування кам'яних конструкцій

ЕN 1997 Єврокод 7: Геотехнічне проектування

ЕN 1998 Єврокод 8: Проектування сейсмостійких конструкцій

ЕN 1999 Єврокод 9: Проектування алюмінієвих конструкцій

Єврокоди визначають відповідальність розпорядчих органів держав-членів та захищають їх право визначати величини, що стосуються питань регулювання безпеки на національному рівні, якщо ці величини відрізняються для всіх держав-членів.

Статус та сфера застосування Єврокодів

Держави-члени ЕU та ЕFТА визнають, що Єврокоди є основоположними документами для таких цілей:

- як засіб забезпечення відповідності будівель та споруд основним вимогам Директиви Ради 89/106/ЕЕС, зокрема основній вимозі №1 “Механічний опір та стійкість” та основній вимозі №2 “Пожежна безпека”;

- як основа для укладання угод на будівельні роботи та супутні інженерні послуги;

- як основа для розроблення узгоджених технічних умов на будівельні вироби (ЕNs та ЕТАs).

Оскільки Єврокоди безпосередньо стосуються будівельних споруд, вони мають прямий зв’язок з Тлумачними документами², що посилаються на статтю 12 СРD, хоча відрізняються від гармонізованих стандартів на вироби³. Таким чином, технічні аспекти, що виникають при застосуванні Єврокодів, мають бути відповідно розглянуті Технічними комітетами СЕN та/або робочими групами ЕОТА, що розробляють стандарти на будівельні вироби, для досягнення повної відповідності технічних умов Єврокодам.

Єврокоди встановлюють загальні правила проектування для повсякденного застосування як для проектування будівель в цілому, так і їх складових частин, як традиційних, так і нових. У випадках нетипової форми конструкції або умов проектування, що конкретно не розглядаються, є необхідним додаткова експертна оцінка. для проектувальника

Національні стандарти, що впроваджують Єврокоди

Національні стандарти, що впроваджують Єврокоди, містять повний текст Єврокоду (включно з усіма додатками), що виданий СЕN, який може доповнювати Національний титульний аркуш та Національний вступ на початку, а також Національний додаток в кінці.

Національний додаток може містити інформацію лише стосовно тих параметрів, що залишені відкритими в Єврокодах для національного вибору, так звані Національно визначені параметри, та застосовуються для проектування та будівництва у конкретній країні, а саме:

- значення та/або класи, які в Єврокоді даються на вибір;

- значення, для яких у Єврокоді дано лише позначення;

- особливості даної країни (географічні, кліматичні тощо), наприклад, карта снігового покриву;

- методика, для якої в Єврокоді дано альтернативні методики.

Може також містити:

- рішення щодо застосування довідкових додатків;

- посилання на додаткову не суперечливу інформацію, що допомагає користувачеві застосовувати Єврокод.

Зв’язки між Єврокодами та гармонізованими технічними специфікаціями (ENs and ETAs) для виробів

Необхідно узгодити гармонізовані технічні умови для будівельних виробів та технічні норми для споруд⁴. Крім того, повна інформація, що супроводжує СЕ маркування будівельних виробів, де є посилання на Єврокоди, має чітко зазначати, які Національно визначені параметри були враховані.

Додаткова інформація спеціальна до єврокоду7

EN 1997-1 надає керівництво проектуванням і дії для геотехнічного проектування і будівництва.

EN 1997-1 призначена для замовників, проектувальників, підрядчиків і органів державного управління.

EN 1997-1 призначена для використання разом з нормами EN 1990 і EN 1991 до EN 1999.

При використанні EN 1997-1 на практиці слід приділяти особливу увагу передумовам (гіпотезам, допущенням) і умовам, викладеним в 1.3.

12 розділів EN 1997-1 доповнюються 1 нормативним і 8 інформативними додатками.

Національний додаток до EN 1997-1

Ця норма дає альтернативні методики і рекомендовані величини (значення), з вказівкою, де вони можуть бути вибрані на національному рівні. Тому національний Стандарт, реалізовуючий EN 1997-1, повинен включати національний додаток, що містить Національно визначувані Параметри при проектуванні і будівництві, для застосування у відповідній країні.

⁴див. пункт 3.3 і пункт 12 CP, а також пункти 4.2, 4.3.1, 4.3.2 і 5.2 ID 1.

На національному рівні дозволяється вносити зміни в наступні пункти EN 1997-1:

- 2.1(8)Р, 2.4.6.1(4)Р, 2.4.6.1(2)Р, 2.4.7.1(2)Р, 2.4.7.1(3), 2.4.7.2(2)Р, 2.4.7.3.2(3)Р, 2.4.7.3(2)Р, 2.4.7.3.4.1(1)Р, 2.4.7.4(3)Р, 2.4.7.5(2)Р, 2.4.8(2)Р, 2.4.9(1)Р, 2.5(1), 7.6.2.2(8)Р, 7.6.2.2(14)Р, 7.6.2.3(4)Р, 7.6.2.3(5)Р, 7.6.2.3(8)Р, 7.6.2.4(4)Р, 7.6.3.2(5)Р, 7.6.3.3(3)Р, 7.6.3.3(4)Р, 7.6.3.3(6), 8.5.2(2)Р, 8.5.2(3), 8.6(4), 11.5.1(1)Р

і в наступні положення додатка А:

- А.2

- А.3.1, А.3.2, А.3.3.1, А.3.3.2, А.3.3.3, А.3.3.4, А.3.3.5, А.3.3.6

- А.4

- А.5.

Розділ 1 Загальні положення

(1) EN 1997 повинна застосовуватися разом з EN 1990 : 2000, яка встановлює принципи і вимоги безпеки і експлуатаційної надійності (придатності до експлуатації), характеризує (описує) основи розрахунку (проектування) і перевірки і надає вказівки (рекомендації) по супутніх аспектах конструктивної надійності.

(2) EN 1997 повинна застосовуватися до геотехнічних аспектів проектування і будівництва. Вона складається з декількох окремих частин (див. 1.1.2 і 1.1.3).

(3) EN 1997 (містить) стосується вимог щодо міцності, стійкості, експлуатаційної надійності (придатності до експлуатації) і терміну служби (довготривалості) споруд. Інші вимоги, наприклад такі, що стосуються термічної або звукової ізоляціїі не розглядаються.

(4) Числові величини дій, які мають бути враховані в розрахунку при проектуванні і будівництві містяться в EN 1991 для різних типів конструкцій. Дії, обумовлені грунтом, такі як тиск ґрунту, повинні визначатися відповідно (сумісно з) до EN 1997.

(5) окремі європейські норми призначені для застосування трактування (збагачення) матеріалів виробництва і якості робіт. Вони означені у відповідних розділах.

(6) У EN 1997 виробництво робіт розглядається в тій мірі, наскільки це необхідно відповідно до гіпотез (допущень), прийнятих для проектування (розрахунку).

(7) EN 1997 не містить (охоплює) спеціальних вимог до сейсмічного проектування. EN 1998 впроваджує (передбачає) додаткові правила геотехнічного сейсмічного проектування, які доповнюють або адаптують правила цих норм.

1.1.2 Сфера застосування EN 1997-1

(1) EN 1997-1 застосовується як загальна основоположна норма з геотехнічних аспектів проектування і будівництва.

(2) У EN 1997-1 розглядаються наступні теми:

Розділ 1 - Загальні положення

Розділ 2 - Основи геотехнічного проектування

Розділ 3 - Геотехнічні дані

Розділ 4 - Технічний нагляд за виробництвом робіт, моніторинг (спостереження) і експлуатація

Розділ 5 - Насипи, осушування (дренування), поліпшення і зміцнення (армування) грунтів

Розділ 6 - Фундаменти мілкого закладання

Розділ 7 - Пальові фундаменти

Розділ 8 - Анкери

Розділ 9 - Утримуючі споруди

Розділ10 - Руйнування, викликане водою (Гідравлічне руйнування)

Розділ 11 - Загальна стійкість

Розділ 12 -Насипи

(3) EN 1997-1 включає додатки від А до J, в яких наведені:

- у А: рекомендовані значення окремих коефіцієнтів надійності (безпеки); національний додаток може містити відмінні значення окремих коефіцієнтів;

- у В до J: додаткова керівна інформація, така як інтернаціональне застосування методів визначення.

1.1.3 Додаткові частини EN 1997

(1) EN 1997-1 доповнюється EN 1997-2, яка містить вимоги по виконанню і оцінці результатів польових і лабораторних випробувань.

Ця європейська норма включає (об’єднує) з датою або без дати, посилання, викладені в інших публікаціях. Ці нормативні посилання знаходяться у відповідних місцях тексту і публікаціях, приведених нижче. Для датованих посилань поправки або зміни якої-небудь з цих публікацій застосовуються до даної європейської норми лише якщо вони включені туди у вигляді поправок або змін. Для недатованих посилань береться останній випуск застосованої публікації, (включаючи поправки).

ПРИМІТКА Єврокоди публікувалися як європейські попередні норми. Наступні Європейські норми, які опубліковані чи розробляються, цитуються в нормативних статтях.

EN 1990-2002 Єврокод: Основи проектування конструкцій

EN 1991 Єврокод 1: Дії на конструкції

EN 1991-4 Єврокод 1: Дії на споруди. Частина 4: Дії на силоси і резервуари

EN 1992 Єврокод 2 Проектування бетонних конструкцій

EN 1993 Єврокод 3 Проектування сталевих конструкцій

EN 1994 Єврокод 4 проектування комбінованих сталевих і бетонних конструкцій

EN 1995 Єврокод 5 Проектування дерев'яних конструкцій

EN 1996 Єврокод 6 проектування кам’яних конструкцій

EN 1997-2 Єврокод 7 Геотехнічне проектування -Частина 2: Дослідження і випробування ґрунтів

EN 1998 Єврокод 8: Проектування сейсмостійких конструкцій

EN 1999 Єврокод 9 проектування конструкцій з алюмінію і алюмінієвих сплавів

EN 1536:1999 Виробництво спеціальних геотехнічних робіт. Бурові палі

EN 1537:1999 Виробництво спеціальних геотехнічних робіт. Анкери

EN 12063:1999 Виробництво спеціальних геотехнічних робіт. Шпунтові стіни

EN 12699:2000 Виробництво спеціальних геотехнічних робіт. Задавлювані палі

EN 14199 Виробництво спеціальних геотехнічних робіт - Мікропалі

EN ISO 13793 Теплові (теплотехнічні) характеристики будівель – Теплотехнічне проектування фундаментів, що виключає морозне здимання

(1) посилання надається у 1.3 EN 1990:2002

1. Положення цієї норми засновані на передумовах, наданих нижче

- необхідні для проектування дані мають бути зібрані, записані і інтерпретовані фахівцями, що мають відповідну кваліфікацію;

- проектування споруд має виконуватись кваліфікованим і досвідченим персоналом;

- існує відповідна спадкоємність (безперервність) і взаємозв'язок між персоналом, зайнятими збором вихідних даних, проектуванням і будівництвом;

- проводиться компетентний технічний нагляд і контроль якості на заводах, цехах і будівельних майданчиках;

- роботи здійснюється у відповідності до певних норм і технічних умов персоналом, що має відповідні навички і досвід;

- будівельні матеріали і вироби використовуються як встановлено цією нормою або технічним умовам на відповідні матеріали і вироби;

- слід передбачити нагляд за спорудою, щоб її стійкість і придатність до експлуатації були забезпечені впродовж всього розрахункового терміну служби;

- споруда повинна використовуватися за призначенням, визначеним при проектуванні.

(3) Ці передумови мають бути узгоджені як проектувальником так і замовником. Щоб виключити всякі сумніви, передумови мають бути зафіксовані у письмовій формі, наприклад, у звіті з геотехнічного проектування..

1.4 Відмінність між принципами і правилами застосування

(1) Залежно від характерної особливості пунктів (статей) в EN 1997-1 робиться відмінність між принципами і правилами застосування.

(2) Принципи включають:

- загальні вказівки і визначення, яких немає альтернативи;

- вимоги і аналітичні моделі, для яких немає альтернативи, якщо немає інших вказівок.

(3) принципам передує літера Р.

(4) Правила вживання це приклади загальновизнаних правил, які містять принципи і відповідні задовольняючі їх вимоги.

(5) Дозволяється застосовувати альтернативи до правил вживання, наданих у цій нормі, якщо буде доведено, що альтернативні правила узгоджуються з відповідними принципами і що вони щонайменше рівноцінні з точки зору конструктивної надійності (безпеки), придатності до експлуатації і терміну служби (довготривалості), ніж визначені з використанням Єврокодів.

Примітка Якщо у якості правил для проектування застосовані альтернативні правила, то у заключному проекті не можна вказувати, що він виконаний згідно з EN 1997-1, навіть якщо проект відповідає принципам EN 1997-1. Коли EN 1997-1 використовується стосовно якостей, перерахованих у додатку Z стандарту на продукцію чи на ETAG, вживання альтернативного проектного правила може бути неприйнятним для СЕ маркування.

(6) У EN 1997-1 правила Застосування позначені числом у дужках, наприклад, як у цьому пункті.

1.5 Визначення

1.5.1 Визначення, загальні для всіх Єврокодів

(1) визначення загальні для всіх Єврокодів надані в EN 1990:2002, 1.5.

1.5.2 Визначення характерні для EN 1997-1

1.5.2.1

геотехнічна дія

дія, яка передається на конструкцію ґрунтом, насипом, масою води або ґрунтовою водою.

ПРИМІТКА визначення узяте з EN 1997:2002

1.5.2.2

порівнянний досвід

у проекті розглядається документована або інша чітко (недвозначно) встановлена інформація стосовно ґрунту, включаючи деякі типи скельних і нескельних порід, для яких очікується подібна геотехнічна поведінка включаючи подібні споруди. Інформація, отримана на місці, вважається найбільш сприйнятливою.

1.5.2.3

ґрунт

нескельна, скельна породи і насип на місці залягання до виробництва будівельних робіт

1.5.2.4

будівля (споруда)

організована сукупність взаємозв'язаних частин, включаючи насип, виконаний при виробництві будівельних робіт, розрахована на певні навантаження і забезпечуюча відповідну жорсткість.

ПРИМІТКА визначення походить з EN 1990:2002.

1.5.2.5

встановлена величина

величина геотехнічного параметра отримана теоретично, кореляцією чи емпірично за результатами випробувань.

1.5.2.6

жорсткість

опір матеріалу деформаціям.

1.5.2.7

опір

здатність конструкції або поперечного перерізу елементу конструкції сприймати дії без механічних пошкоджень, наприклад, опір ґрунту, опір згину, опір подовжньому згину (стійкість), опір розтягуванню.

ПРИМІТКА. визначення походить з EN 1990:2002.

1.6 позначення

(1)Для використання у EN 1997-1 застосовуються наступні позначення.

Латинські букви

А' ефективна площа основи

А_b площа основи під палею

А_с повна площа основи під стисканням

А_s;Iплоща бічної поверхні ствола палі в шарі i

а_d розрахункова величина геометричних даних

а_nom номінальна величина геометричних даних

Δа зміна до номінальної геометричної даної для особливого проектного призначення

b ширина фундаменту

b' ефективна ширина фундаменту

С_d гранична розрахункова величина результату дії

с зчеплення на відрізку

с' зчеплення на відрізку часу ефективних напружень

с_u опір недренованому зрізу

с_u;d розрахункова величина опору недренованому зрізу

d глибина затискання (закладання)

E_d розрахункова величина результату дій

Е_stb:d розрахункова величина результату стабілізуючих дій

Е_dst;d розрахункова величина результату дестабілізуючих дій

F_c;d розрахункове осьове стискуюче навантаження на палю або групу паль

F_d розрахункова величина дії

F_k характеристична величина дії

F_rep репрезентативна величина дії

F_t;d розрахункове осьове розтягуюче навантаження на розтягнуту палю або групу розтягнутих паль

F_tr;d розрахункова величина поперечного навантаження на палю або пальовий фундамент

G_dst;d розрахункова величина постійних дестабілізуючих дій для перевірки на зважувальний тиск

G_stb;d розрахункова величина постійних вертикальних стабілізуючих дій для перевірки на зважувальний тиск

G'_stb;dрозрахункова величина постійних вертикальних стабілізуючих дій для перевірки підйому (вага у воді)

H горизонтальне навантаження або складова повної дії прикладена паралельно основі фундаменту

H_d розрахункова величина Н

h висота стіни

h рівень води при гідравлічному підйомі

h' висота призми ґрунту для перевірки на гідравлічний підйом

h_w;k характеристична величина гідростатичного навантаження води на основу призми ґрунту

К₀ коефіцієнт тиску ґрунту в стані спокою

К_{0; β} коефіцієнт тиску ґрунту в стані спокою для утримання ґрунтової поверхні, нахиленої під кутом β до горизонталі

k відношення δ_d/φ_cv;d

l довжина фундаменту

l' ефективна довжина фундаменту

n кількість, наприклад, випробовуваних паль або профілів

Р навантаження на анкер

P_d розрахункове величина Р

Р_р перевірне навантаження у випробуванні на придатність заін’єктованого анкера

Q_dst;d розрахункова величина вертикальних дестабілізуючих дій для перевірки на зважувальний тиск

q_b;k характеристична величина опору тиску основи

q_s;i;k характеристична величина тертя по стволу (стовбуру) в шарі i

R_a опір висмикуванню анкера

R_a;d розрахункова величина R_a

R_a;k характеристична величина R_a

R_b;cal опір кінця палі в граничному стані за втратою несучої здатності, обрахований за результатами випробувань ґрунту

R_b;d розрахункова величина опору п’яти (кінця) палі

R_b;d характеристична величина опору (п’яти) кінця палі

R_c опір стискуванню ґрунту вздовж палі в

граничному стані за втратою несучої здатності

R_{c; cal} обрахована величина R_с

R_{c; d} розрахункова величина R_с

R_b;d характеристична величина R_с

R_{с; m} виміряна величина R_с за результатами пробного навантаження одної або декількох паль

R_d розрахункова величина опору дії

R_р;d розрахункова величина сили опору, викликаної тиском ґрунту на бічну сторону фундаменту

R_{s; d} розрахункова величина опору по стволу палі

R_{s; cal} граничне тертя по стволу, обраховане з використанням параметрів ґрунту, отриманих з результатів випробувань

R_s;k характеристична величина опору по стволу палі

R_t граничний опір розтягуванню окремої палі

R_{t; d} розрахункова величина опору розтягуванню палі або групи паль чи опору розтягуванню анкеру

R_t;kхарактеристична величина опору розтягуванню палі або групи паль

R_{t; m} виміряна величина опору розтягуванню окремої палі в одному або декількох випробуваннях паль навантаженнями

R_tr опір палі поперечним навантаженням

R_{tr; d} розрахунковий опір палі при поперечних навантаженнях

S_{dst; d} розрахункова величина дестабілізуючої фільтраційної сили в ґрунті

S_dst;k характеристична величина дестабілізуючої фільтраційної сили в ґрунті

S осідання

S_о одномоментне (миттєве) осідання

S₁ осідання викликане консолідацією

S₂ осідання викликане повзучістю (вторинне стискування)

T_d розрахункова величина опору загальному зрушенню, яке розвивається в ґрунтовому масиві з розташованою в нім групою розтягнутих паль або в частині споруди, що контактує з ґрунтом

u поровий тиск

u_dst;d розрахункова величина загального дестабілізуючого тиску порової води

V вертикальне навантаження або складова повної дії, діючі нормально до підошви фундаменту

V_d розрахункова величина V

V'_d розрахункова величина ефективної вертикальної дії або нормальна складова повної дії, діючі нормально до підошви фундаменту

V_{dst; d}розрахункова величина вертикальної дестабілізуючої дії на конструкцію (споруду)

V_dst;k характеристична величина вертикальної дестабілізуючої дії на конструкцію

X_d розрахункова величина властивості матеріалу

X_k характеристична величина властивості матеріалу

z вертикальна відстань

Грецькі букви

α нахил підошви фундаменту до горизонталі

β кут укосу грунту за стінкою (вгору позитивний)

δ кут тертя на контакті конструкція – ґрунт

δ_d розрахункова величина δ

γ питома вага

γ' ефективна питома вага

γ_а окремий коефіцієнт для анкерів

γ_{а; р} окремий коефіцієнт для постійних анкерів

γ_{а; t} окремий коефіцієнт для тимчасових анкерів

γ_b окремий коефіцієнт опору під кінцем палі

γ_с' окремий коефіцієнт ефективного зчеплення

γ_сu окремий коефіцієнт для недренованого опору зрізу

γ_Е окремий коефіцієнт для результату дії

γ_f окремий коефіцієнт для дій, який враховує можливість несприятливих відхилень величин дій від їх характерних величин

γ_F окремий коефіцієнт для дії

γ_G окремий коефіцієнт для постійної дії

γ_{G; dst} окремий коефіцієнт для постійної дестабілізуючої дії

γ_{G; stb} окремий коефіцієнт для постійної стабілізуючої дії

γ_m окремий коефіцієнт для параметра ґрунту (властивості матеріалу)

γ_m;i окремий коефіцієнт для параметра ґрунту шару i

γ_M окремий коефіцієнт для параметра ґрунту (властивості матеріалу) з врахуванням погрішностей моделі

γ_Q окремий коефіцієнт для змінної дії

γ_qu окремий коефіцієнт для вільного опору

γ_R окремий коефіцієнт для опору

γ_{R; d} окремий коефіцієнт для погрішності в моделі опору

γ_{R; е} окремий коефіцієнт для опору ґрунту

γ_R;hокремий коефіцієнт для опору ковзанню

γ_{R; v} окремий коефіцієнт для опору на зім’яття

(несучої здатності)

γ_s окремий коефіцієнт для опору тертю по стволу палі

γ_{S; d} окремий коефіцієнт для погрішностей при моделюванні результатів дій

γ_{Q; dst} окремий коефіцієнт для дестабілізуючої дії, ведучої до гідравлічного руйнування

γ_{Q; stb} окремий коефіцієнт для стабілізуючої дії, що перешкоджає гідравлічному руйнуванню

γ_{S; t} окремий коефіцієнт для опору розтягуванню палі

γ_t окремий коефіцієнт для повного опору палі

γ_w питома вага води

γ_φ' окремий коефіцієнт для кута внутрішнього тертя (tg φ')

γ_γ окремий коефіцієнт для питомої ваги

θ кут нахилу Н

ξ коефіцієнт кореляції залежності від кількості випробовуваних паль або випробувальних профілів

ξ_а коефіцієнт кореляції для анкерів

ξ₁; ξ₂ коефіцієнти кореляції для оцінки результатів випробувань паль статичними навантаженнями

ξ₃; ξ₄ коефіцієнти кореляції для визначення опору палі за результатами досліджень ґрунтів, за винятком паль, випробуваних навантаженнями

ξ₅; ξ₆ коефіцієнти кореляції для визначення опору палі при динамічних ударних випробуваннях

ψ коефіцієнт для переведення характеристичної величини в характерну

σ_{stb; d} розрахункова величина повного вертикального стабілізуючого напруження

σ'_{h; 0} горизонтальна складова ефективного тиску ґрунту в стані спокою

σ(z) напруження нормальне (перпендикулярне) до стіни на глибині z

τ(z) напруження дотичне до стіни на глибині z

φ' кут внутрішнього тертя при ефективних напруженнях

φ_cv критичний кут внутрішнього тертя

φ_{cv; d} розрахункова величина φ_cv

φ'_d розрахункова величина φ'

Скорочення

CFA буроін’єкційні палі

OCR коефіцієнт переущільнення

ПРИМІТКА 1 позначення, зазвичай вживані у всіх Єврокодах, встановлені в EN 1990:2002

ПРИМІТКА 2 Занотовані позначення використовуються як базові у ISO 3898:1997

(2) Для геотехнічних визначень рекомендуються наступні одиниці або кратні їм:

- сила кН

- маса кг

- момент кНм

- питома маса кг/м³

- питома вага кН/м³

- напруження, тиск, опір і жорсткість кПа

- коефіцієнт фільтрації м/с

- коефіцієнт консолідації м²/с

Розділ 2 Основи геотехнічного проектування

2.1 проектні вимоги

(1)Р Для кожної геотехнічної проектної ситуації потрібно перевірити, що жодний граничний стан. передбачений EN 1990-2002, не перевищується.

(2) При визначенні проектних ситуацій і граничних станів необхідно розглядати наступні чинники:

- умови (інженерно-геологічні) ділянки відносно загальної стійкості і переміщень ґрунту;

- характер і розмір споруди і її частин, включаючи спеціальні вимоги, такі як розрахунковий термін служби;

- умови на сусідніх ділянках (наприклад, існуючі споруди, рух транспорту, інженерні мережі, рослинність, небезпечні хімічні речовини);

- ґрунтові умови;

- стан ґрунтових вод;

- сейсмічність регіону;

- вплив довкілля (гідрологія, поверхневі води, обвалення і просідання, сезонні коливання температури і вологості).

(3) можуть виникати граничні стани окремо в ґрунті чи в споруді або комбіновані відмови в роботі споруди і ґрунту.

(4) Граничні стани повинні перевірятись одним чи комбінацією наступного:

- використання визначень, як описано у 2.4;

- прийняття приписаних критеріїв, як описано у 2.5;

- експериментальні моделі та випробувальні навантаження, як описано у 2.6;

- методи спостереження, як описано у 2.7.

(5) На практиці досвід часто підказує, який тип граничного стану буде визначальним для споруди, і перевірки інших граничних станів можна уникнути контрольною перевіркою.

(6) будівлі, як правило, повинні бути захищені від проникнення всередину ґрунтових вод або пропускання пари чи газу.

(7) При можливості, результати розрахунків потрібно звіряти з порівнянними досвідом

(8)Р Щоб встановити мінімальні вимоги до об'єму і вмісту геотехнічних досліджень (вишукувань) і контролю виробництва робіт, необхідно визначити складність кожного геотехнічного проекту разом з супутніми ризиками. Зокрема, потрібно робити відмінність між:

- легкими і простими спорудами і невеликими земляними укріпленнями, для яких можливо забезпечити (гарантувати) ці мінімальні вимоги з незначним ризиком, на основі досвіду і якісних показників геотехнічних досліджень;

- іншими геотехнічними спорудами.

ПРИМІТКА Спосіб, за допомогою якого ці мінімальні вимоги задовольняються, може бути наданий в національному додатку

(9) Для споруд і земляних укріплень невеликої геотехнічної складності і ризику, таких як вказані вище, можуть бути застосовувати спрощені методи проектування.

(10) Для призначення вимог до геотехнічного проектування можуть вводитись три геотехнічні категорії - 1, 2 і 3.

(11) Як правило, класифікувати споруду за геотехнічною категорією потрібно заздалегідь до проведення геотехнічних досліджень (вишукувань). категорію потрібно перевіряти і при необхідності змінювати на кожному етапі проектування і будівництва.

(12) Методики вищої категорії можуть бути застосовані для обґрунтування більш економічного проектування або якщо проектувальник вважає їх прийнятнішими.

(13) різні аспекти проектування об’єкту можуть потребувати застосування різних геотехнічних категорій. не обов'язково застосовувати найвищу з цих категорій до всього проекту.

(14) геотехнічна категорія 1 повинна включати лише малі і відносно прості споруди:

- для яких фундаментальні (базові) вимоги можуть бути задоволені на основі попереднього досвіду і якісних показників геотехнічних досліджень;

- з незначним ризиком.

(15) методики геотехнічної категорії 1 можуть використовуватися лише при незначному ризику відносно загальної стійкості чи переміщень ґрунту і ґрунтові умови, як відомо із співствлюваного попереднього досвіду, досить прості. У цих випадках методик можна застосувати традиційні методи фундаментальних досліджень і проектування.

(16) Методики геотехнічної категорії 1 слід застосовувати лише, якщо відсутня виїмки ґрунту нижче рівня підземних вод або якщо співставлюваний місцевий досвід показує, що запропонована виїмка нижче рівня підземних вод буде простою.

(17) Геотехнічна категорія 2 включає стандартні типи споруд і фундаментів з відсутністю незвичайних ризиків або важких ґрунтів чи умов навантажень.

(18) проекти споруд геотехнічної категорії 2 повинні зазвичай включати кількісні геотехнічні дані і аналіз забезпечення, що принципові вимоги задовольняються.

(19) Для проектування споруд геотехнічної категорії 2 можуть застосовуватися звичайні методики польових і лабораторних випробувань, проектування і виробництва.

ПРИМІТКА приклади звичайних споруд або частин споруд, підлеглих правилам геотехнічної категорії 2, наступні:

- фундаменти мілкого (неглибокого) закладання;

- плитні фундаменти;

- пальові фундаменти;

- стіни і інші споруди, утримуючі чи підтримуючі ґрунт або воду;

- виїмки;

- мостові опори і устої;

- насипи і земляні укріплення;

- ґрунтові анкерні і інші анкерні системи;

- тунелі в твердій нетріщинуватій скельній породі і не потребуючі спеціального водозахисту чи інших умов.

(20) Геотехнічна категорія 3 зазвичай включає споруди або частини споруд, які виходять за межі геотехнічної категорії 1 і 2.

(21) геотехнічна категорія 3 зазвичай включає альтернативні до цієї норми положення і правила.

ПРИМІТКА. До геотехнічної категорії 3 відносяться наступні приклади:

- дуже крупні або нестандартні споруди;

- споруди, пов’язані з надзвичайними ризиками, чи нестандартні або особливо складними ґрунтами і умовами навантаження;

- споруди в зонах підвищеної сейсмічності;

- споруди, в районах нестійких і зсувонебезпечних зон, що вимагає окремих досліджень або спеціальних заходів.

2.2 проектні ситуації

(1)Р Повинні розглядатись обидві короткострокові і довгострокові проектні ситуації.

(2) При геотехнічному проектуванні деталізація спеціальних проектних ситуацій повинна включати відповідно:

- дії, їх сполучення і положення (випадки) навантажень;

- загальну придатність ґрунту основи, на якій споруда розташовується, в аспекті загальної стійкості і зміщення (зсуву) ґрунту;

- розташування і класифікацію різних зон ґрунту, гірських порід і елементів споруди, які включені в будь яку визначену модель;

- ухил підстильних шарів;

- підземні вироблення, галереї і інші підземні структури;

- у випадку споруд, розташованих на чи біля скелі:

- перешарування твердих і м'яких шарів;

- розломи, шви і тріщини;

- можливу нестійкість скельних блоків;

- порожнини розчинення такі як природні колодязі фільтрації (понори) або тріщини, заповнені пухким матеріалом, і процеси розчинення, які тривають;

- характер зовнішнього середовища в межах розташування проектованої споруди, включаючи наступне:

- результати розмиву, ерозії і виїмок, які ведуть до геометричних змін поверхні ділянки;

- наслідок хімічної корозії;

- наслідок вивітрювання;

- наслідок промерзання;

- наслідок тривалої жари;

- зміни рівнів ґрунтових вод, наприклад, у наслідок водозниження, можливого підтоплення, порушення роботи дренажних систем, експлуатацією водних об'єктів;

- присутність газу, що виділяється з землі;

- інші наслідки дії часу і природного середовища на міцність та інші властивості матеріалів, наприклад, наслідки виникнення ям, виритих тваринами;

- землетруси;

- зміщення ґрунту, за рахунок осіданій при гірничих виробках або іншою діяльністю;

- чутливість споруди до деформацій;

- вплив нової споруди на існуючі споруди, мережі і на навколишнє середовище.

2.3 Довговічність

(1)Р На стадії геотехнічного проектування необхідно оцінити вплив умов навколишнього середовища на довговічність і передбачити заходи захисту або необхідну міцність матеріалів.

(2) При оцінці довговічності матеріалів, що використовуються в ґрунті, рекомендується враховувати наступне:

а) для бетону:

- наявність в ґрунтових водах чи в ґрунті або насипних матеріалах агресивних речовин, таких як кислоти або сульфати;

b) для сталі:

- хімічні реакції, якщо елементи фундаменту виконані у ґрунті з проникливістю достатньою для фільтрації ґрунтові води і кисню;

- корозію зовнішньої поверхні шпунтових стін відкритих для дії вільної води, особливо в зоні середнього рівня води;

- точкову корозію сталевих елементів, особливо сталевого прокату, закладених у тріщинуватий або пористий бетон, коли вторинна окалина, що діє як катод, вступає в електролітичну реакцію з поверхнею без окалини, що діє як анод;

с) для деревини:

- грибки і аеробні бактерії у присутності кисню;

d) для синтетичного текстилю:

- ефект старіння, обумовлений дією ультрафіолетових променів, або руйнування від дії озону чи комбіновані дії температури і напруження, і вторинні ефекти хімічного руйнування.

(3) Мають бути зроблені посилання на умови довговічності, передбачені в нормах на будівельні матеріали.

2.4 геотехнічне проектування за визначенням (Визначення для геотехнічного проектування)

2.4.1 Загальні положення

(1)Р Проектування за визначенням повинно виконуватися у відповідності з основоположними вимогами EN 1990:2002 і спеціальними правилами цієї норми. Проектування включає визначення:

- дій, які можуть бути або заданими навантаженнями, або заданими переміщеннями, наприклад, від осідання ґрунту;

- властивостей ґрунтів, скельних порід і інших матеріалів;

- геометричних даних;

- граничних величин деформацій, ширини розкриття тріщин, вібрацій і ін.

- розрахункових (визначальних) моделей (схем).

(2) Необхідно враховувати, що знання ґрунтових умов залежить від об'єму і якості геотехнічних (інженерно-геологічних) вишукувань. для задоволення основоположних умов ця вивченість і контроль якості робіт означають більше, ніж точність розрахункових моделей і окремих коефіцієнтів.

(3)Р Розрахункова модель повинна давати опис передбачуваної поведінки ґрунту при даному граничному стані.

(4)Р Якщо надійна розрахункова модель для особливого граничного стану відсутня, виконується аналіз іншого граничного стану з використанням чинників, які гарантують, що перевищення особливого граничного стану неможливе. Альтернативним є проектування за директивними (основаними на попередньому досвіді) показниками (критеріями), з використанням експериментальних моделей і випробувань навантаженнями або методу спостережень.

(5) Розрахункова модель може бути одною з наступних:

- аналітична модель;

- напівемпірична модель;

- числова модель.

(6)Р Будь-яка розрахункова модель має бути або дуже точною, або мати похибки в бік безпеки

(7) Розрахункова модель може включати спрощення.

(8) При необхідності результати моделювання можуть бути змінені або для здобуття більшої точності, або для досягнення похибки в бік безпеки.

(9) Якщо корегування результатів виконується з використанням коефіцієнту моделі, то слід брати до уваги (враховувати) наступне:

- інтервал погрішності результатів методу аналізу;

- будь-яку відому системну погрішність методу аналізу.

(10)Р Якщо для аналізу застосовується емпірична залежність, то повинно бути чітко встановлено, що вона доречна для переважаючих ґрунтових умов.

(11) Граничні стани формування механізму впливу, що викликає тріщиноутворення в ґрунті, можуть бути легко встановлені з використанням розрахункової моделі. Для граничних станів за деформаціями деформації повинні оцінюватися, як вказано в 2.4.8 або іншими визначеннями..

ПРИМІТКА. Багато розрахункових моделей засновано на гіпотезі пластичної поведінки системи "ґрунт-конструкція". Відсутність пластичності призведе до граничного стану, який характеризується раптовим обваленням (як миттєве руйнування).

(12) при врахуванні сумісності деформацій чи взаємодії між конструкцією і ґрунтом в граничному стані можуть застосовуватися числові методи

(13) Слід враховувати сумісність деформацій у граничному стані. У випадках, коли може статися комбіноване руйнування елементів конструкції і ґрунту, необхідний детальний аналіз, що враховує відносну жорсткість конструкції і ґрунту. прикладами можуть бути плитні фундаменти, палі з бічним навантаженням і гнучкі підпірні стінки. для матеріалів крихких і таких, що мають властивості розущільнення, необхідно приділити особливу увагу сумісності деформацій у граничному стані.

(14) У деяких випадках, наприклад, таких як кріпленням котловану розпірками чи гнучкими стінами з анкерами, діапазон і розподіл величин тиску ґрунтів, зусилля і згинальні моменти в конструкції в значній мірі залежать від жорсткості конструкції, жорсткості і опору ґрунту і напруженого стану основи.

(15) При розгляді взаємодії ґрунт - конструкція слід аналізувати закономірності напружено-деформованого стану ґрунту і матеріалів конструкції і напружений стан в ґрунті, які є досить репрезентативними (характерними) для даного граничного стану, щоб давати результати з великим запасом по безпеці.

2.4.2 Дії

(1)Р Визначення дій береться з EN 1990:2002. Відповідні величини дій беруться з EN 1991.

(2)Р потрібно вибрати використовувані величини геотехнічних дій, якщо вони відомі до визначення результату; вони можуть мінятися на протязі цього визначення.

ПРИМІТКА. Величини геотехнічних дій можуть мінятися в ході визначення. У цьому випадку вони вводяться як перше наближення для початку визначення з попередньої відомої величини.

(3)Р При визначенні дій, вибраних для проектування, має бути розглянута (прийнята до уваги) будь-яка взаємодія між спорудою і ґрунтом.

(4) При геотехнічному проектуванні для включення як дії необхідно бути розглянуте наступне:

- вага нескельних і скельних ґрунтів і води;

- напруження в ґрунті (основі);

- тиск ґрунту і тиск ґрунтових вод;

- тиск вільної води, у тому числі хвиль;

- тиск ґрунтових вод;

- фільтраційні сили;

- постійні і тимчасові навантаження від конструкцій;

- тимчасові навантаження (пригрузки);

- сили причалювання;

- зняття навантажень або виїмки ґрунту;

- транспортні навантаження;

- переміщення, викликані гірничими виробками або влаштуванням порожнин чи проходкою тунелів;

- набухання і усадка, викликані зміною рослинного покриву, клімату або вологості;

- переміщення, пов'язані з повзучістю або ковзанням чи осіданням ґрунтової маси;

- переміщення, обумовлені деградацією, дисперсією, розкладанням, самоущільненням і розчиненням;

- переміщення і прискорення, викликані землетрусами, вибухами, вібраціями і динамічними навантаженнями;

- вплив температури, включаючи промерзання;

- льодове навантаження;

- попереднє напруження в анкерах чи розпірках;

- негативне тертя.

(5)Р Необхідно враховувати можливість сполучення дій, які можуть відбуватися разом чи окремо.

(6)Р Тривалість дій повинна оцінюватися з врахуванням впливу часу на механічні властивості ґрунтів, особливо на дренажні властивості і стисливість дрібнозернистих ґрунтів.

(7)Р Повторні дії і дії змінної інтенсивності мають бути визначені так, щоб можна було розглянути їх поведінку відносно, наприклад, довготривалих переміщень, розріджуванням ґрунтів, змін жорсткості і опору ґрунтів.

(8)Р Дії, які призводять до динамічної реакції конструкції і ґрунту, мають бути визначені для окремого розгляду.

(9)Р Дії, в яких переважають сили, обумовлені ґрунтовою і вільною водою, повинні визначатись для окремого розгляду стосовно деформацій, тріщиноутворення, змін водопроникності і ерозії.

ПРИМІТКА Постійні несприятливі (або дестабілізуючі) і сприятливі (або стабілізуючі) дії в деяких ситуаціях можна розглядати як такі, що мають одні витоки. При такому підході один окремий коефіцієнт може визначатись для суми цих дій чи суми їх результатів.

2.4.3 Властивості ґрунтів

(1)Р геотехнічні параметри, що визначають властивості масивів ґрунтів і скельних порід з тими кількісними показниками, які були визначені для проектування, повинні бути виведені за результатами випробувань, так чи інакше безпосередньо або шляхом кореляцій, теоретично чи емпірично і за іншими придатними даними.

(2)Р Величини, отримані за результатами випробувань і інших даних, повинні інтерпретуватися способом, який підходить для даного граничного стану.

(3)Р Необхідно врахувати можливу різницю між властивостями ґрунту і геотехнічними параметрами, отриманими за результатами випробувань, і їх впливом на поведінку геотехнічної споруди.

(4) Різниця, вказана у 2.4.3(3)Р, може бути обумовлена наступними факторами:

- багато геотехнічних параметрів насправді не є постійними, а залежать від рівня напруження і виду деформації;

- структура скельних і нескельних ґрунтів (наприклад, тріщини, розшарування або крупні частки), які можуть грати різну роль у випробуванні і у геотехнічній споруді;

- ефект часу;

- розущільнюючий ефект від фільтрації води у ґрунті чи зниження опору скельних ґрунтів;

- розущільнюючий ефект динамічних дій;

- крихкість або пластичність випробовуваних ґрунтів і скельних порід;

- метод зведення геотехнічної споруди;

- вплив виробництва робіт на штучні або покращувані ґрунти;

- вплив будівельних робіт на властивості ґрунту.

(5) При визначенні величин геотехнічних параметрів необхідно брати до уваги наступне:

- опубліковану і загальновідому інформацію по вживанню кожного типа випробувань у відповідних ґрунтових умовах;

- величину кожного геотехнічного параметра порівняно з опублікованими даними і місцевим і загальним досвідом;

- варіації геотехнічних параметрів відповідних проекту;

- результати будь яких натурних випробувань і результати спостережень за сусідніми спорудами;

- будь які (любі) кореляції між результатами більш ніж одного випробування;

- будь-яке істотне погіршення властивостей ґрунту можливе протягом терміну служби споруди.

(6)Р де це необхідно слід застосовувати калібровочні коефіцієнти для переведення результатів лабораторних чи польових випробувань, виконаних за EN 1997-2, у величини, що відображають поведінку не скельних і скельних ґрунтів на місці їх залягання з врахуванням даного граничного стану, або для врахування кореляцій, які застосовувалися для здобуття величин, отриманих за результатами випробувань.

2.4.4 Геометричні дані

(1)Р Позначки і ухили поверхні ґрунту, рівні води, рівні відстані між шарами, позначки виїмок і розміри геотехнічних конструкцій повинні розглядатись як геометричні дані.

2.4.5 Характеристичні величини

2.4.5.1 Характеристичні і репрезентативні (характерні, представницькі) величини дій

(1)Р Характеристичні і репрезентативні величини дій повинні визначатися у відповідності з EN 1990:2000 і деякими розділами EN 1991.

2.4.5.2 Характеристичні величини геотехнічних параметрів

(1)Р вибір характеристичних величини геотехнічних параметрів повинен базуватись на результатах і визначеннях величин лабораторних і польових випробувань, додатково підтверджених досвідом.

(2)Р Характеристична величина геотехнічного параметра повинна назначатись як обережна оцінка величини, що впливає на досягнення граничного стану.

(3)Р варіантність (розкид) величини c' більше, ніж tg φ' , що необхідно враховувати при визначенні їх характеристичних величин.

(4)P При виборі характеристичних величин геотехнічних параметрів слід враховувати наступне:

- геологічну і іншу вихідну інформацію, таку як дані попередніх проектів;

- відмінність між виміряними величинами характеристик і іншими даними, наприклад, отриманими з наявних джерел;

- об'єм виконуваних польових і лабораторних досліджень;

- тип і кількість відібраних зразків (випробувань);

- розміри зони ґрунту (основи), яка визначає поведінку геотехнічної споруди для даного граничного стану;

- здатність геотехнічної споруди передавати навантаження від слабкіших до міцніших (зон) шарів у ґрунті.

(5) Характеристичними величинами можуть бути найнижчими величинами, коли вони менше найбільш вірогідних величин, або найвищими величинами, коли вони більше.

(6)Р Для кожного визначення потрібно брати найбільш несприятливе поєднання нижніх і верхніх значень незалежних параметрів.

(7) зона основи, яка визначає поведінку геотехнічної споруди в граничному стані, за звичай набагато більше лабораторного зразка або зони основи задіяна при польових випробуваннях.

Тому величина визначального параметра часто це середнє значення з інтервалу величин, що відносяться до великої площі або об'єму ґрунту. характеристична величина повинна бути обережною оцінкою цього середнього значення.

(8) Якщо поведінка геотехнічної споруди в граничному стані, що розглядається, визначається найнижчими або найвищими значеннями характеристик ґрунту, то для характеристичної величини потрібно брати обережну оцінку найнижчого або найвищого значення в зоні, що впливає на поведінку.

(9) При виборі зони ґрунту, який визначає поведінку геотехнічної споруди в граничному стані, необхідно враховувати, що цей граничний стан може залежати від поведінки обпертої конструкції. Наприклад, при аналізі граничної несучої здатності, якщо будівля не здатна протистояти локальному осіданню (обрушенню), визначальним параметром граничного стану для конструкції на окремо розташованих фундаментах повинен бути середній опір у кожній індивідуальній зоні ґрунту під фундаментом. В той же час, якщо будівля досить жорстка і міцна, то визначальним параметром повинно бути середнє з середніх значень індивідуальних зон під всією конструкцією або для частини зони ґрунту під будівлею.

(10) Якщо статистичні методи використовуються для вибору характеристичних величин властивостей ґрунту, то такі методи роблять відмінність між локальними і регіональними відібраними зразками (випробуваннями) і дозволяють використовувати попередні (теоретичні) відомості аналогічних властивостей ґрунту.

(11) При використанні статистичних методів характеристична величина повинна визначатися так, щоб розрахункова вірогідність найнесприятливішої величини, що визначає настання даного граничного стану, не перевищувала 5%.

ПРИМІТКА. З цієї точки зору обережна оцінка середнього значення полягає у виборі середнього значення обмеженої групи значень геометричного параметра з довірчою вірогідністю 95%; для локального руйнування обережна оцінка найнижчого значення визначається квантілем 5%.

(12)Р Коли застосовуються стандартні таблиці характеристичних величин для досліджуваних параметрів ґрунтів, характеристична величина повинна вибирається як дуже обережна оцінка.

2.4.5.3. Характеристичні величини геометричних даних

(1)Р Характеристичні величини рівнів землі, ґрунтових вод чи вільної води повинні бути заміряні, номінальні чи оцінені із завищенням або із заниженням рівнів.

(2) Як правило, характеристичні величини рівнів землі і розмірів геотехнічних споруд чи елементів мають бути застосовані як номінальні величини.

2.4.6 проектні величини

2.4.6.1 проектні величини дій

(1)Р Розрахункова (проектна) величина дії повинні визначається у відповідності з EN 1990:2002.

(2)P проектна величина дії (F_d) повинна визначається безпосередньо або виводитись з репрезентативної величини використовуючи наступне рівняння:

F_d= γ_F ·F_rep

з

F_rep= ψ·F_k

(3)P Відповідні (призначені) величини ψ повинні братися з EN 1990:2002.

(4)P В рівнянні (2.1a) використовується окремий коефіцієнт γ_F для постійних і змінних ситуацій, які визначені в додатку А.

ПРИМІТКА 1 Величини окремих коефіцієнтів можуть бути надані в національному додатку.

ПРИМІТКА 2 рекомендовані в додатку А значення забезпечують прийнятний рівень безпеки для типових стандартних проектів.

(5) Якщо проектні величини геотехнічних дій оцінюються безпосередньо, величини окремих коефіцієнтів, рекомендовані в додатку А, повинні використовуватись як керівництво для визначення необхідного рівня безпеки.

(6)Р При розгляді порового тиску для граничних станів з серйозними наслідками (головне це граничні стани за втратою несучої здатності), за проектні величини повинні прийматись величини найсприятливіші у межах терміну служби споруди. Для граничних станів з менш серйозними наслідками (головне це граничні стани за непридатністю до експлуатації) проектні величини повинні бути найнесприятливіші величини, які можуть виникнути в нормальних обставинах.

(7) В деяких випадках екстремальний тиск води по 1.5.3.5 EN 1990:2000 може розглядатися як аварійна дія.

(8) Проектні величини порового тиску можуть бути встановлені або застосовуючи окремі коефіцієнти для характерних величин тиску води або введенням запасу по безпеці на характерний рівень води, узятий у відповідності з 2.4.4(1) Р і 2.4.5.3(1) Р.

(9) Необхідно враховувати наступні особливості, які можуть впливати на тиск води:

- рівень поверхні вільної води або рівень ґрунтових вод;

- сприятливий або несприятливий вплив природного або штучного дренажу з врахуванням майбутнього технічного обслуговування;

- підживлення водою за рахунок дощів, підтоплень, витоків з мереж і інших чинників;

- зміни тиску води, обумовлені зростанням або ліквідацією рослинності.

(10) Необхідно враховувати несприятливі рівні води, які можуть бути викликані змінами в режимі роботи насосів або зменшенням дренажу унаслідок засмічення, замерзання і інших чинників.

(11) За умови відсутності обґрунтування ефективності і правильного обслуговування дренажної системи проектний рівень ґрунтових вод потрібно брати як максимально можливий рівень, який може бути позначкою поверхні землі.

2.4.6.2 Проектні величини геотехнічних параметрів

(1)Р Проектні величини геотехнічних параметрів (X_d) повинні або виводитися з характеристичних величин з використанням наступного рівняння:

X_d= X_k/ γ_M

або визначатись безпосередньо.

(2)Р у рівнянні (2.2) для постійних і тимчасових ситуацій повинен застосовуватися окремий коефіцієнт γ_M , встановлений у Додатку А.

ПРИМІТКА 1 Величини окремих коефіцієнтів можуть бути розміщені у національному додатку.

ПРИМІТКА 2 рекомендовані значення у додатку А забезпечують рівень безпеки прийнятний для типових (традиційних) проектів.

(3) Якщо проектні величини геотехнічних параметрів оцінюються безпосередньо, величини окремих коефіц