7.1.4.2 Критерієм сумісності двох покриттів з різних матеріалів є показник адгезії між ними, який повинен бути не нижчим ніж адгезія покриття, що наноситься, до сталі або в напустку.
7.1.4.3 При ремонті трубопроводів, що експлуатуються, допускається застосовувати покриття, аналогічні нанесеним на трубопровід раніше, або сумісні з ними.
Примітка. Для ізоляції стиків та ремонту місць пошкоджень ізоляції на трубопроводах з мастиковими покриттями не допускається застосовувати липкі стрічки.
7.1.4.4 Ізоляцію зварних з'єднань труб з покриттям з екструдованого поліетилену в умовах траси слід виконувати за допомогою термоусадочних стрічок і манжет, показники яких повинні відповідати вимогам таблиць 2, 3.
Товщина покриття над посиленням зварного шва повинна бути не менше ніж товщина основного покриття.
7.1.4.5 При ізоляції зварних з'єднань трубопроводів з мастиковими покриттями та ремонті місць пошкоджень мастикових покриттів допускається в якості армуючого та обгорткового матеріалу використовувати ізол згідно з ГОСТ 10296. При цьому необхідна загальна товщина покриття досягається за рахунок нанесення двох шарів бітумної мастики та ізолу.
7.1.4.6 Захист від корозії місць з'єднань сталевих трубопроводів з поліетиленовими слід виконувати згідно з проектом, матеріалами, сумісними з поліетиленом та захисним покриттям сталевого трубопроводу, наприклад, термоусадочними матеріалами з температурою термоусадки не вище 100°С.
7.1.4.7 При підземних переходах трубопроводів в сталевих футлярах в місцях перетину із залізничними коліями та автомобільними дорогами І та II категорій на футлярах повинно передбачатися захисне покриття дуже посиленого типу згідно з таблицею 2 і ЕХЗ. При цьому не допускаються безпосередні контакти металевої поверхні труби і футляра.
У випадку перетину, по узгодженню з експлуатуючими дорожніми організаціями, підземними трубопроводами автодоріг та вулиць в населених пунктах безтраншейним способом, де футляр являється тільки засобом збереження ізоляційного покриття трубопроводу, ізоляція та ЕХЗ футлярів не потрібні.
7.1.4.8 При прокладанні трубопроводів в захисному футлярі на підземних та водних переходах кільцевий простір на торцях між футляром і трубою повинен бути герметизований за допомогою торцевих муфт, а трубопровід повинен бути відокремлений від футляра за допомогою спеціальних центраторів з біостійких діелектричних матеріалів.
Конструкція і матеріал центраторів повинні забезпечувати відсутність електричного контакту між захисним футляром і трубопроводом протягом усього періоду експлуатації.
7.1.4.9 При укладанні трубопроводів в скельних, валунних ґрунтах або в ґрунтах, що містять крупний щебінь, гравій, будівельне сміття та інші тверді включення, під трубопроводом необхідно влаштовувати основу з піщаного або глинистого ґрунту товщиною не менше 10 см (над виступаючими нерівностями основи). Засипку трубопроводів на висоту не менше 20 см над верхньою твірною труби слід робити таким же ґрунтом, як і для основи.
Примітка. При розташуванні трубопроводу в траншеї, виконаній в скельних ґрунтах, рекомендується захист покриття від механічних пошкоджень з застосуванням спеціальних матеріалів.
7.1.5 Захисні покриття надземних водопроводів
7.1.5.1 При надземному спорудженні водопроводи слід захищати алюмінієвими, цинковими, лакофарбовими, силікатноемалевими або іншими атмосферостійкими покриттями.
Для збільшення стійкості і запобігання пористості лакофарбових покриттів рекомендується застосовувати багатошарові покриття, пігментовані алюмінієвою пудрою за ГОСТ 5494 у кількості до 15 %.
Вибір покриттів проводять згідно з НД залежно від умов прокладання й експлуатації водопроводу.
7.1.5.2 Захисні покриття трубопроводів при надземному прокладанні контролюють за зовнішнім виглядом, товщиною, адгезією і суцільністю.
Контроль зовнішнього вигляду проводять згідно з 7.1.3.3.
Товщину покриттів контролюють відповідно до 7.1.3.4.
Адгезію покриттів контролюють методом ґратчастих надрізів згідно з
ГОСТ 15140 або за методикою додатку И (метод В) не менше ніж на 1 % труб та в місцях, що викликають сумніви. Адгезія повинна задовольняти вимогам НД на даний тип покриття.
Суцільність покриттів контролюють згідно з 7.1.3.6.
Всі сталеві трубопроводи та інші об'єкти системи гарячого водопостачання повинні бути захищені від зовнішньої корозії.
Методи захисту ТПГВ від зовнішньої корозії повинні вибиратися залежно від способа прокладання ТПГВ (підземне канальне, підземне безканальне, надземне).
7.2.3 Як засіб захисту від зовнішньої корозії ТПГВ, а також їх елементів (ділянок зварних з'єднань, кутів поворотів, трійників тощо) повинні застосовуватися захисні протикорозійні покриття, які наносять на зовнішню поверхню труб під теплову ізоляцію.
Для ТПГВ, прокладених з використанням теплоізоляційних конструкцій високої заводської готовності (наприклад, трубопроводів з ізоляцією на основі ППУ і трубою-оболонкою з поліетилену високої густини, обладнаних системою оперативного дистанційного контролю, яка сигналізує про пошкодження і наявність вологи в ізоляції, а також для трубопроводів з іншими видами теплоізоляційних конструкцій, що не поступаються вказаній вище конструкції за експлуатаційними властивостями), захисні протикорозійні покриття не застосовуються.
При наявності ознак небезпеки зовнішньої корозії ТПГВ як засіб захисту необхідно застосовувати ЕХЗ шляхом катодної поляризації труб за допомогою установок катодного, дренажного або протекторного захисту.
Для захисту від корозії ТПГВ при надземному прокладанні повинні застосовуватись тільки захисні протикорозійні покриття.
Захист від корозії сталевих опорних будівельних конструкцій під ТПГВ повинен передбачатися згідно з СНиП 2.04.07.
При виборі захисних покриттів для ТПГВ та інших об'єктів системи гарячого водопостачання необхідно враховувати особливості технології їхнього нанесення для збереження максимальних показників їх характеристик при нанесенні покриттів в трасових умовах.
Захисні покриття ТПГВ залежно від виду матеріалів повинні задовольняти вимогам таблиць 3, 4 та НД на покриття. Вимоги до покриттів на основі ізолових матеріалів – згідно з таблицею 3 (конструкція 11) та таблицею 4 даного стандарта.
Допускається застосування інших типів покриттів, не передбачених у даному стандарті, які задовольняють вимогам роботи в теплових мережах і за техніко-економічними показниками не поступаються вказаним покриттям.
7.2.10 Покриття, які передбачається застосовувати для захисту ТПГВ від корозії, але не включені в таблицю 4, повинні попередньо проходити комплексні стендові випробування згідно з відповідними НД на термостійкість, термовологостійкість, стійкість в агресивних середовищах і стійкість до впливу наведених електричних потенціалів. Покриття, призначені для застосування при безканальному прокладанні ТПГВ, крім того повинні бути стійкими до стирання.
Таблиця 4 – Види покриттів для захисту від корозії зовнішньої поверхні ТПГВ та інших об'єктів системи гарячого водопостачання
|
Спосіб прокладання |
Види покриттів |
Загальна товщина, мм |
|
1 Надземний, у тунелях, по стінах зовні будівель, всередині будинків, у технічних підпіллях |
Термо- та вологостійкі лакофарбові |
Згідно з НД |
|
Металізаційне алюмінієве (в два шари) з просочуванням кремнійорганічною фарбою (1 шар)1) |
Не менше 0,25 |
|
|
2 Підземний у непрохідних каналах |
Епоксидне – емаль ЭП-969 в три шари |
Не менше 0,1 |
|
Органосилікатні (типу ОС-51-03) в три шари з термообробкою за температури 200 °С 1) |
0,25-0,30 |
|
|
або в чотири шари з отверджувачем природної сушки |
Не менше 0,45 |
|
|
Кремнійорганічне (типу КО) в три шари з отверджувачем природної сушки |
0,45 0,05 |
|
|
Силікатноемалеве (двошарове)1) |
Не менше 0,40 |
|
|
Металізаційне алюмінієве (в два шари) з просочуванням кремнійорганічною фарбою (1 шар)1) |
Не менше 0,25 |
|
|
Ізол у два шари по холодній ізоловій мастиці |
5,0-6,0 |
|
|
3 Безканальний |
Металізаційне алюмінієве (в два шари) з просочуванням кремнійорганічною фарбою (1 шар)1) |
Не менше 0,25 |
|
Силікатноемалеве (двошарове)1) |
Не менше 0,40 |
|
|
1) Дані покриття наносять на труби тільки в заводських (базових) умовах |
||
7.2.11 Роботи з нанесення захисних протикорозійних покриттів повинні виконуватися відповідно до НД на даний тип покриття, підготовка поверхні труб – згідно з 7.1.2.5 і 7.1.3.2 даного стандарту.
7.2.12 Якість захисних покриттів повинна перевірятися двічі: на заводі (на базі) після нанесення покриттів і на трасі після зварювання трубопроводу і нанесення покриття на стики. Всі дефектні місця повинні бути виправлені. Контроль якості включає зовнішній огляд, визначення товщини, контроль адгезії і діелектричної суцільності покриття.
Зовнішнім оглядом визначаються видимі дефектні місця покриттів (відшаровування, тріщини, сколи тощо), допущені при нанесенні покриття або в процесі транспортування і монтажу труб.
Товщину захисних покриттів контролюють приладовим методом неруйнівного контролю, згідно з НД на покриття і 7.1.3.4 даного стандарту.
7.2.12.3 Адгезію захисних покриттів контролюють згідно з НД на покриття і 7.1.3.5 даного стандарту.
7.2.12.4 Суцільність покриттів контролюється по всій поверхні приладовим методом неруйнівного контролю за допомогою іскрового дефектоскопу.
Покриття повинні витримувати такі напруги: рулонні при товщині 5 мм і більше –
24 кВ; лакофарбові покриття – 1 кВ на всю товщину; силікатноемалеві покриття – 2 кВ на
1 мм товщини.
7.2.13 Для трубопроводів гарячого водопостачання, включаючи арматуру і фланцеві з'єднання, теплову ізоляцію необхідно передбачати для усіх видів захисних покриттів незалежно від температури гарячої води і способу прокладання.
7.2.14 Вибір типу і конструкції теплової ізоляції проводити відповідно до вимог
СНиП 2.04.14.
7.3.1 Роботи з захисту від корозії внутрішніх поверхонь ТПХВ і ТПГВ повинні виконуватися відповідно до вимог СНиП 2.04.01, СНиП 2.04.02 і СНиП 2.04.07.
3 метою виключення корозії і заростання сталевих водоводів та водопровідної мережі діаметром 100 мм і більше повинен передбачатися захист внутрішньої поверхні таких трубопроводів покриттями: піщано-цементними, піщано-цементно-полімерними, цинковими, силікатноемалевими, лакофарбовими та іншими, дозволеними установами МОЗ України.
Замість покриттів допускається застосування стабілізаційної обробки холодної води або обробки її інгібіторами згідно з рекомендованим додатком 5 СНиП 2.04.02 у тих випадках, коли техніко-економічними розрахунками з урахуванням якості, витрати і призначення води підтверджується доцільність такого захисту трубопроводів від корозії.
7.3.4 Вибір способу обробки води для централізованого гарячого водопостачання в закритих системах теплопостачання слід робити згідно з додатком 21 СНиП 2.04.07.
7.3.5 Роботи з силікатної і електролітичної обробки води та обробки води комплексонами в системах гарячого водопостачання, а також комплексного протикорозійного захисту баків-акумуляторів гарячої води слід виконувати згідно з відповідними НД.
7.3.6 Захист від корозії за допомогою піщано-цементних покриттів
7.3.6.1 Роботи з приготування розчинів та нанесення піщано-цементних покриттів повинні виконуватися згідно з ВБН Д.3.1-33-24-01.
На нові труби діаметром до 1000 мм покриття рекомендується наносити в базових умовах методом центрифугування або відцентрового набризку.
На труби і покладені трубопроводи (діючі і знову побудовані) діаметром від 1000 мм до 2800 мм покриття наносять методом відцентрового набризку за допомогою лицювальних машин. На трубопроводах повинна бути встановлена рівнопрохідна арматура.
7.3.6.4 Перед нанесенням піщано-цементних та піщано-цементно-полімерних покриттів внутрішню поверхню трубопроводу слід очистити від іржі, яка відшаровується, і знежирити згідно з діючими НД.
7.3.6.5 Піщано-цементна суміш складається з портландцементу марки не нижче 400 згідно з ГОСТ 10178, піску з модулем крупності 1,5 – 2,0 і води згідно з ГОСТ 2874.
Співвідношення "цемент-пісок" має бути в межах від 1,0:1,0 до 1,0:1,5, "вода-цемент" – від 0,35:1,0 до 0,45:1,0.
7.3.6.6 Водневий показник (рН) піщано-цементного розчину має бути в межах від 11,5 до 12,0, рухливість за глибиною занурення конуса від 8 см до 10 см відповідно до
ГОСТ 5802.
7.3.6.7 Вимоги до піщано-цементних покриттів для захисту внутрішніх поверхонь ТПХВ наведені в таблиці 5. Покриття повинне бути щільним, однакової товщини по всій довжині. Не допускаються дефекти, обумовлені поганою якістю розчину (цементні і піщані грудки, здуття). На трубах діаметром більше 325 мм допускаються одиничні раковини і напливи глибиною не більше 1,0 мм і діаметром не більше 10 мм та шорсткість поверхні типу "апельсинової шкірки" з розміром западин та виступів не більше 1,5 мм.
