(Змінена редакція, Зміна № 1).

1.1.3 За конструктивними рішеннями форми підрозділяють залежно від:

- ступеня розбірності (нерозбірні, частково розбірні, із пружно працюючими елементами, розбірні);

- ступеня переналагодженості (непереналагоджувані, переналагоджувані, групові, універсальні);

- числа виробів, що виготовляються одночасно (одномісні, багатомісні).

2 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

2.1 Форми повинні виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту, стандартів на елементи форм за робочою документацією, затвердженою у встановленому порядку.

(Змінена редакція, Зміна № 1).

2.2 Вимоги до конструкції

2.2.1 Конструкція форм повинна забезпечувати:

• виготовлення виробів з необхідною точністю в межах допусків на вироби, установлених для них стандартом, технічними умовами й робочими кресленнями;

• жорсткість конструкції, що обмежує деформації від статичних і динамічних навантажень і технологічних впливів, які перевищують установлені цим стандартом і технічною документацією на форму;

- ув'язування з устаткуванням і механізмами для транспортування й розпалубки форм, пристроями для укладання, ущільнення й розрівнювання бетонної суміші, натягу арматури тощо;

• надійність і зручність захвата форм і знімних складальних одиниць вантажопідйомними пристосуваннями;

• надійну фіксацію складальних одиниць у проектному положенні (відхили допускаються в межах, установлених цим стандартом);

• вільне без заїдань відкривання й закривання бортів;

• знімання готових виробів без їх ушкодження.

(Змінена редакція, Зміни № 1, 2).

2.2.2 Конструкція форм із замкнутими порожнинами або регістрами для подачі теплоносія додатково повинна забезпечувати:

• герметичність замкнутих порожнин і регістрів;

• надійну зовнішню теплоізоляцію замкнутих порожнин;

• вільний злив конденсату із замкнутих порожнин або регістрів у робочому положенні форми, якщо теплоносієм є пара.

2.2.3 Конструкція елементів форм повинна відповідати вимогам стандартів на конкретні елементи форм.

(Уведений додатково, Зміна № 1).

2.3 Вимоги до матеріалів

2.3.1 Форми повинні виготовлятися зі сталі марок БСтЗ з гарантією зварюваності (обговорюється при замовленні сталі) або ВСтЗ відповідно до ГОСТ 380 будь-якої категорії і способу розкислення.

Вкладиші допускається виготовляти із чавунних виливків згідно з ГОСТ 1412, сталевих відповідно до ГОСТ 977, алюмінієвих згідно з ГОСТ 1583 і з полімерних матеріалів.

(Змінена редакція, Зміни № 1, 2).

2. Пристрої для стропування форм (вушка, вушка з віссю тощо) повинні виготовлятися зі сталі марки ВСтЗпс згідно з ГОСТ 380 або зі сталі марки 20 згідно з ГОСТ 1050.

3. Швидкозношувані деталі форм (осі шарнірів, втулки, замки тощо) повинні виготовлятися зі сталі з механічними характеристиками не нижче ніж у сталі 35 відповідно до ГОСТ 1050 з наступною термічною обробкою відповідно до вказівок у робочій документації.

Допускається виготовляти втулки для шарнірних з'єднань із антифрикційного спеченого матеріалу на основі залізного порошку або іншого матеріалу з аналогічними властивостями.

2.3.4 Упори й захвати, що фіксують напружену арматуру в проектному положенні, повинні виготовлятися зі сталі ВСтЗ згідно з ГОСТ 380. Знімні елементи упорів і захватів повинні виготовлятися зі сталі з механічними характеристиками не нижче ніж у сталі 45 відповідно до ГОСТ 1050 або сталі 40Х згідно з ГОСТ 4543 з наступною термічною обробкою.

2.3.4а За узгодженням з організацією, що розробила креслення форм, допускається заміна марок сталей на інші з фізико-механічними властивостями не нижче ніж у сталей, передбачених у 2.3.1-2.3.4.

(Змінена редакція, Зміна № 1).

2.3.5 Твердість поверхонь деталей форм, що сприймають зусилля від натягу арматури, повинна бути в межах HRC_e 35...45 відповідно до ГОСТ 8.064.

(Змінена редакція, Зміна №1).

2.4 Вимоги до робочих поверхонь

1. На робочих поверхнях форм не допускаються дефекти, що перевищують регламентовані державними стандартами на металопрокат і виливки із чорних і кольорових металів показники.

2. Робочі поверхні елементів форми слід виготовляти, як правило, із цілого листа. Допускається утворення цих поверхонь із декількох частин зі зварюванням в стик. Перепад листів у місці стику не повинен перевищувати 1 мм; крайка виступного листа при цьому повинна бути зачищена по всій довжині стику на ширину не менше 20 мм.

При зварюванні робочих поверхонь зі зворотної сторони в місці стику на лицьовій стороні не допускається зазор шириною більше 0,5 мм.

2.5 Вимоги до зварювання

2.5.1 Типи й конструктивні елементи зварних з'єднань повинні призначатися згідно з ГОСТ 5264, ГОСТ 8713, ГОСТ 11533, ГОСТ 11534, ГОСТ 14771, ГОСТ 14776 і ГОСТ 16037.

Зварювання повинне виконуватися зварювальним дротом з фізико-механічними властивостями не нижче ніж у дроту СВ-08Г2С відповідно до ГОСТ 2246 або електродами, фізико-механічні властивості яких не нижче електродів типу Э42 згідно з ГОСТ 9467.

У технічно обґрунтованих випадках допускається застосування інших видів зварювання й нестандартних швів.

2.5.2 При зварюванні не допускаються наступні дефекти:

- тріщини всіх видів і напрямків, розташовані в металі шва, по лінії сплавки й в біляшовній зоні, визначені візуально;

• підрізи основного металу глибиною більше 0,5 мм при товщині металу до 6 мм, більше 1 мм при товщині понад 6 мм;

• скупчення дрібних пор і включень діаметром більше 0,5 мм при числі пор в одному скупченні більше 10 шт. на 1 см² поверхні шва;

• ланцюжки пор сумарною довжиною більше 20 мм на 100 мм шва.

3. При зварюванні переривчастим швом допускається збільшення довжин проварених ділянок за рахунок зменшення відстаней між ними до 25 % від зазначених на кресленні, якщо це не перешкоджає подальшому складанню.

4. Виправлення дефектів повинне виконуватися шляхом видалення звареного шва в місці дефекту, оброблення й зачищення крайок і повторної заварки. При цьому не допускається виправлення дефектів у тому самому місці більше одного разу.

5. Зварені шви на робочих поверхнях повинні бути зачищені урівень з робочою поверхнею. Шорсткість зачищеної поверхні шва повинна бути не грубіше Ra ≤ 40 мкм (Rz ≤ 160 мкм) згідно з ГОСТ 2789.

(Змінена редакція, Зміни № 1, 2)

2.6 Вимоги до точності виготовлення

2.6.1 Номінальні внутрішні розміри зібраних форм призначаються такими, що дорівнюють відповідним номінальним розмірам виробів, виготовлених у цих формах.

Допускається, за розрахунком, призначати внутрішні розміри форм, що відрізняються від номінальних розмірів виробів.

У формах для виготовлення попередньонапружених залізобетонних виробів довжиною від 9 м до 24 м (балки, ригелі, ферми тощо), у зв'язку з обтисканням бетону при передачі зусилля натягу попередньонапруженої арматури на виріб, номінальний внутрішній розмір форми за довжиною повинен призначатися на 10 мм більше номінального розміру виробу при довжині виробу до 15 м і на 15 мм більше - при довжині виробу понад 15 м до 24 м.

(Змінена редакція, Зміна № 1).

2.6.2 Граничні відхили внутрішніх розмірів зібраних незавантажених форм від номінальних не повинні перевищувати зазначених у таблиці 1, різниця довжин діагоналей, що допускається - зазначених у таблиці 2.

Таблиця 1

У мм

Таблиця 2

У мм

Граничні відхили внутрішніх розмірів зібраних незавантажених форм від номінальних для колон не повинні перевищувати зазначених у таблиці 1 за 6-м класом, для паль - за 7-м класом точності виробів.

Граничні відхили за відстанню між площиною нижнього торця колони й опорною площиною консолі не повинні перевищувати значень, зазначених у таблиці 1, за 5-м класом точності виробів.

Граничні відхили внутрішніх розмірів зібраних незавантажених форм для колон від номінальних за шириною формувального відсіку й ширині виїмки для консолі або виступу колони, а також за розміром між поверхнями, що утворюють площини консолей у багатоярусній колоні, повинні бути не більше плюс 1, мінус 4 мм.

Граничні відхили розмірів форм для паль від номінальних за шириною формувального відсіку повинні бути не більше: для паль - плюс 1, мінус 4 мм, для паль-оболонок - плюс 4, мінус 2 мм, за діаметром пуансона для утворення порожнини в палях і палях-оболонках - плюс 3, мінус 3 мм, за зсувом центра вістря від осі поперечного перерізу - 10 мм (для форм вищої категорії якості - 8 мм).

У формах для виготовлення колон відхил від перпендикулярності робочих площин торцевих бортів до робочих площин поздовжніх бортів не повинен перевищувати 0,005 ширини формувального відсіку.

У формах для виготовлення паль відхил від перпендикулярності робочих площин торцевих бортів до робочих площин поздовжніх бортів не повинен перевищувати для форм першої й вищої категорії якості, відповідно, наступних значень:

0,01 і 0,007 ширини формувального відсіку - для цільних паль;

0,007 і 0,004 ширини формувального відсіку - для елементів складених паль і паль-оболонок у зоні стику й для цільних паль-оболонок.

(Змінена редакція, Зміни № 1, 2).

2.6.3 Граничні відхили внутрішніх розмірів зібраних форм за висотою бортів від площини піддона від номінальних не пзоовдичнинйі перевищувати від 0 до мінус 2 мм при висоті борта до 200 мм і від 0 до мінус 4 мм при висоті борта понад 200 мм, а форм для плит аеродромних покриттів – від 0 до плюс 3 мм.

Допускається місцеве збільшення відхилу розміру за висотою борта в межах допуску прямолінійності піддона; місцевий відхил розміру не повинен перевищувати половини допуску на виріб.

Перепад між крайками бортів не більше 2 мм, при цьому перевищення поперечних бортів над поздовжніми не допускається. Отвороутворювачі, наскрізні вкладиші й вкладиші, що утворять виїмки на верхній поверхні виробів, не повинні виступати над верхніми крайками поздовжніх бортів або бути нижче їх більше ніж на 2 мм.

(Змінена редакція, Зміна № 1).

2.6.3а Граничні відхили від номінального розміру між крайкою борта й фасонним елементом профілю на всій його довжині (у поперечному перерізі борта) не повинні перевищувати ±2 мм. У технічно обґрунтованих випадках допускається в робочій документації на форми призначати інші граничні відхили.

(Змінена редакція, Зміна № 2).

2.6.4 Граничні відхили розмірів у плані елементів форми, що утворюють наскрізні прорізи й отвори, від номінальних, а також виїмки у виробах не повинні перевищувати від 0 до плюс 3 мм, а утворюючі виступи - від 0 до мінус З мм.

Граничний відхил від номінального положення кожного елемента форми, що утворює отвір (виїмку) або виступ у виробі, не повинне перевищувати плюс 2, мінус 2 мм.

2.6.5 Граничні відхили розмірів між опорними поверхнями упорів для натягу арматури від номінальних у силових формах (піддонах) не повинні перевищувати зазначених нижче, мм: