---

 – товщина покриття;

 – товщина однієї дошки;

 – розрахунковий прогін плити.

При визначенні тиску на прогін слід враховувати пружний розподіл навантаження поперечками за умови їхньої фактичної нерозрізності. При визначенні тиску на поперечки допускається враховувати розподіл навантаження, якщо стики настилу розташовано врозбіг (в одному перерізі не більше 30% усіх стиків).

6.22 При наявності підбалок зусилля в прогонах допускається визначати при зменшеному прольоті, але не більше ніж на 10 %.

6.23 При визначенні зусиль у тяжах власну вагу ферми допускається приймати розподіленою нарівно на верхні і нижні вузли.

6.24 Вітрові в’язі прогонових будов, розташовані в рівні проїзної частини, слід розраховувати на вітрове навантаження, що припадає на пояс ферми, проїзну частину і перила, і на горизонтальні поперечні впливи від тимчасового навантаження.

Розрахункова довжина стиснутих елементів і гнучкість елементів

6.25 При розрахунку стійкості прямолінійних елементів, завантажених поздовжніми силами, розрахункову довжину слід приймати в залежності від виду закріплення кінців відповідно до настанов СНиП «Деревянные конструкции».

6.26 Розрахункову довжину елементів прогонових будов і опор при розрахунку стійкості необхідно приймати:

а) для стиснутих поясів ферм: у площині ферми – відстані між вузлами; із площини ферми – відстані між вузлами горизонтальних в’язей;

б) для розкосів у фермах Гау-Журавського: у площині ферми – половині повної довжини розкосу;

з площини ферми – повній довжині розкосу;

в) для стиснутих дощок у дощатих фермах із суцільною стінкою – шестиразовій ширині дощок;

г) для стійок баштових опор – відстані між вузлами в’язей;

д) для паль за відсутності додаткових поперечних в’язей:

при закріпленні пальових насадок (ростверків) від зсувів у горизонтальній площині за допомогою забивання нахилених паль і при повному закладенні паль у ґрунт – ;

при закріпленні пальових насадок (ростверків) від зсувів у горизонтальній площині і неповному (шарнірному) закладенню паль у ґрунт (наявність зрощення паль) – ;

при відсутності закріплення насадок (ростверків) від зсувів у горизонтальній площині і забезпеченні повного закладення паль у ґрунт – , де  – теоретична довжина паль, прийнята такою, що дорівнює відстані від голови палі (низу або ростверку насадки) до перерізу її закладення (або шарніру) у ґрунт з урахуванням розмиву.

6.27 Розрахункову гнучкість слід приймати такою, що дорівнює:

а) для елементів суцільного перерізу (в обох площинах) і складених стержнів (у площині, нормальній до площини з’єднувальних в’язей між вітками) – відношенню розрахункової довжини до відповідного радіуса інерції поперечного переріза брутто елемента;

б) для складених елементів (у площині з’єднувальних в’язей між вітками) – приведеній гнучкості :

, (6.8)

де  – гнучкість відповідно всього елемента і окремої його вітки;

 – коефіцієнт приведеної гнучкості, вираховуваний за формулою

, (6.9)

тут  – розрахункова довжина елемента, м;

 – розмір поперечного перерізу елемента в площині згину, см;

 – число швів між вітками елемента;

 – число зрізів в’язей в одному шві на 1 м елемента;

 – коефіцієнт піддатливості з'єднань, визначуваний за табл. 6.7;

 – повна ширина перерізу елемента, см

Примітка 1. Гнучкості і визначаються за розрахунковою довжиною елемента і відстанню між в’язями, як для суцільних елементів.

Примітка 2. При розрахунковій довжині вітки ,що не перевищує семиразової її товщини, припускається приймати .

Таблиця 6.7

У табл. 6.7 позначено:

 – товщина найбільш тонкого із з’єднуваних елементів, см;

 – діаметр цвяха або нагеля, см.

6.28 При визначенні коефіцієнтів приведеної гнучкості складених елементів необхідно дотримуватися умови:

а) цвяхи та дюбелі з затисненням кінця менше не повинні враховуватися;

б) при з'єднанні віток за допомогою шпонок або колодок слід приймати ;

в) якщо у швах застосовуються нагелі двох діаметрів і , то розрахункове число зрізів в’язей у шві визначається за формулою

, (6.10)

де  – число зрізів і коефіцієнт піддатливості, що відповідають нагелям діаметром ;

 – число зрізів і коефіцієнт піддатливості, що відповідають нагелям діаметром .

6.29 Коефіцієнт зниження несучої здатності центрально-стиснутих елементів слід визначати в залежності від їхньої розрахункової гнучкості за формулами:

, при , (6.11)

, при (6.12)

Розрахунок елементів конструкцій

6.30 Розрахунок міцності і стійкості елементів дерев'яних конструкцій мостів слід виконувати згідно з формулами табл. 6.8.

Таблиця 6.8

У табл. 6.8 позначено:

 – розрахункові значення відповідно осьового зусилля, згинального моменту, поперечної сили;

,  – розрахунковий опір (індекс відповідає вигляду напруженого стану) ;

 – площі поперечного перерізу відповідно нетто і брутто;

 – статичний момент брутто частини перерізу відносно нейтральної осі;

 – момент опору послабленого перерізу, прийнятий для складених стержнів з урахуванням коефіцієнта умов роботи згідно з 6.33;

 – моменти інерції перерізу нетто відповідно відносно осей та ;

 – момент інерції перерізу брутто;

 – відстані від головних осей та до найбільш віддалених точок перерізу;

 – ширина перерізу;

 – коефіцієнт зниження несучої здатності при перевірці стійкості центрально-стиснених елементів згідно з 6.29;

 – площа зім’яття;

 – розрахункова площа поперечного перерізу при перевірці стійкості, прийнята такою, що дорівнює:

 – при послабленнях перерізу на 25 % і менше;

 – те ж, понад 25 %;

 – коефіцієнт, що враховує вплив додаткового моменту від нормальної сили при деформації елемента й визначуваний за формулою

, (6.22)

де  – розрахункова гнучкість елемента в площині згину.

Примітка 1. При несиметричних послабленнях, що виходять на крайку, центрально-стиснуті елементи необхідно розраховувати як позацентрово стиснуті.

Примітка 2. Розрахунок стійкості позацентрово стиснутого елемента в площині, перпендикулярній до площини згину, а також у площині згину при напруженнях , що не перевищують 10 % від напружень , припускається виконувати згідно з формулою (6.14) без врахування згинального моменту.

Примітка 3. При розрахунку стиснутих елементів із клеєштирьовими стиками послаблення перерізу отворами під штирі не враховується, якщо переріз повністю стиснутий.

Примітка 4. При перевірці міцності перерізу розтягнутих елементів у зоні клеєштирьового стику слід враховувати концентрацію напружень в перерізі, перемножуючи площу перерізу , на коефіцієнт умов роботи, який дорівнює 0,9.

6.31 У складених позацентрово стиснутих елементах на прокладках розрахунок стійкості найбільш напруженої вітки при її розрахунковій довжині, що перевищує сім товщин вітки, слід робити, виходячи з умови

, (6.23)

де  – коефіцієнт зниження несучої здатності для окремої вітки;

 – площа і момент опору брутто поперечного перерізу вітки;

 – коефіцієнт, що визначається згідно з 6.30.

6.32 Розрахунок елементів з колод слід виконувати з урахуванням зменшення в розмірі 1,0 см на 1 м довжини колоди.

Площа перерізу визначається при умовному поєднанні в розглянутому перерізі всіх послаблень, розташованих на ділянці довжиною 20 см. При цьому відносне послаблення площі перерізу брутто має не перевищувати 0,4 при несиметричному і 0,5 – при симетричному послабленні.

Послаблення, створювані в стиснутих елементах нагелями, допускається враховувати без суміщення прилеглих послаблень. Послаблення стиснутих елементів, створювані цвяхами, поставленими без попереднього просвердлювання гнізд, допускається не враховувати.

За площу слід приймати також робочу площу, що визначається в припущенні ступінчастого розриву (з урахуванням площадок сколювання між сусідніми послабленнями), якщо він дає більш несприятливі результати.

6.33 Розрахунок міцності згинаних балок на призматичних поздовжніх шпонках (колодках) слід робити з урахуванням коефіцієнта суцільності, що дорівнює для балок:

• 0,85 – двох'ярусних;

• 0,80 – триярусних.

Прогини для зазначених складених балок, знайдені без врахування піддатливості з'єднань, мають бути збільшені на 30 %.

6.34 Розрахунок міцності і стійкості багатошарових елементів клеєних конструкцій допускається робити без врахування піддатливості швів. Вплив піддатливості швів на прогини клеєних балок допускається враховувати збільшенням прогинів на 20 %.

6.35 При відсутності місцевого згину і наявності накладок і прокладок у стиках поясів наскрізних ферм, виконаних із пригоном торців, припускається через торці передавати повне розрахункове зусилля, якщо стик розташований у вузлі ферми, і половину розрахункового зусилля, якщо стики розташовані поза вузлом ферми.

6.36. Дощату ферму допускається розраховувати як суцільну балку, у якій згинальні моменти сприймаються поясами, а поперечні сили – розкосами решітки або стінки з розподілом нарівно на всі розкоси, що перетинаються.

До площі перерізу пояса нетто слід вводити коефіцієнти, що дорівнюють:

• 1,0 – для дошки, найближчої до стінки,

• 0,8 – для наступної і 0,6 – для третьої. Прогини дощатих ферм із паралельними поясами, розраховані без врахування піддатливості з'єднань, слід збільшувати на 30 %.

Опорні стойки ферм розраховуються на передачу повного опорного тиску від елементів решітки, що примикають.

6.37 При розрахунку ряжів слід приймати, що вони обпираються на 2/3 своїй площі. Коефіцієнт тертя по ґрунту необхідно приймати відповідно до вимог розділу 7.

6.38 Розрахунок стійкості положення опор проти перекидання має виконуватися: відносно зрощення зовнішньої корінної палі – при опорах без бічних укосин або нахилених паль; відносно нижньої точки опори бічної укосини або нахиленої палі (у рівні нижніх горизонтальних поперечних в’язей) – при опорах з бічними укосинами і похилими палями.

Розрахунок з'єднань

6.39 Розрахунок на зім’яття і сколювання з'єднань елементів, що працюють на осьові сили, слід робити без врахування роботи сталевих скріплень за формулами:

– на зминання

, (2.24)

– на сколювання

, (2.25)

де  – площі зім’яття і сколювання;

 – коефіцієнт умов роботи деревини на зминання поперек волокон, прийнятий для з'єднання лежнів і насадок у з’єднаннях зі стойками або палями при експлуатації елементів конструкції вище рівня води, рівним 1,2, при стиканні з ґрунтом або при знаходженні в ґрунті – 0,85; постійно вологих та таких, що знаходяться у воді – 0,75;

 – коефіцієнт умов роботи на сколювання, він дорівнює:

у лобових врубуваннях:

• 1,0 – при врубуваннях з одним зубом;

• 0,8 і 1,15 – відповідно по першому від торця і другому зубі при врубуваннях із двома зубами;

• в елементах, що з'єднуються на поздовжніх шпонках, – 0,7.

Сили тертя в з'єднаннях при розрахунках зім’яття і сколювання не враховуються, якщо вони не викликають додаткових напружень.

Розрахункову несучу здатність площі місцевого зім’яття деревини упоперек волокон (за виключенням лобових врубувань, гнізд та нагелів) допускається підвищувати за рахунок посилення їх металевими скріпленнями (цвяхами, дюбелями, шурупами, глухарями), які працюють спільно із зминанням деревини.

Розміщення на площадці місцевого зім’яття металевих скріплень, які працюють на вдавлення, слід виконувати згідно з вимогами табл.6.10.

Розрахунок сполучень з площадками місцевого зім’яття упоперек волокон, посилених скріпленнями, слід виконувати за формулою

(6.26)

де - число скріплень на площині зім’яття;

 – розрахункова несуча здатність вдавлювання одного скріплення (цвяха, дюбеля, шурупа, глухаря), кН (кгс) заглибленого у деревину упоперек волокон за формулою

(6.27)

де  – розрахунковий опір вдавлення на одиницю поверхні розрахункового контакту скріплення з деревиною приймається:

• для цвяхів та дюбелів незалежно від вологості деревини – 0,3 МПа (3 кгс/см²);

• для гвинтового цвяха (ТУ-69-369) при повітряно-сухій деревині – 0,6 МПа (6 кгс/см²);