---

3.2.13 Керівник організації, яка проводить архітектурно-археологічні дослідження на пам'ятці, зобов'язаний призначити (наказом) відповідальну особу, яка отримала "Відкритий лист" у Польовому комітеті ІА НАН України на цю пам'ятку та склад вико­навців, і окреслити поставлені перед ними завдання.

3.2.14 Дослідник, який очолює архітектурно-археологічні розкопки, несе особисту відповідальність за якість виконання робіт, що вказані у "Відкритому листі", за дотри­мання усіх норм і вимог методики польових наукових досліджень та повноту наукової документації. Ця відповідальність покладається також на установу, яка зробила запит на "Відкритий лист" на свого співробітника.

3.2.15 Замовник робіт на пам'ятці разом з організаціями і спеціалістами, які здійс­нюють архітектурно-археологічні дослідження, зобов'язані забезпечувати збереження пам'ятки в процесі проведення робіт і після їх завершення та згідно з завданням і програмою досліджень привести пам'ятку до стану, найбільш придатного для її по­дальшого збереження.

3.2.16 Дослідники, які отримали "Відкритий лист" на археологічні дослідження пам'ятки, мають надати повний науковий звіт з польовою документацією до Польового комітету ІА НАН України, а також у тримісячний термін після завершення робіт - звіти про проведені роботи з матеріалами їх фіксації - в державні органи охорони пам'яток.

3.2.17 Під час археологічних досліджень архітектурних пам'яток фахівцю-архе­ологу слід координувати програму досліджень із головним архітектором проекту та технологом-реставратором.

3.2.18 Архітектурно-археологічні дослідження повинні включати: підготовчі ро­боти - спеціальне вивчення письмових джерел, збір, обробку та осмислення даних геодезії, геології та геофізики; археологічну розвідку; відбір проб для палеоботанічного, споро-білкового, хімічного та інших аналізів; польові роботи; камеральні роботи;

підготовку фото-креслярської документації; виконання аналізів методами природничих наук; аналітичну обробку виявлених матеріалів та написання археологічного звіту.

3.2.19 Археологічні розвідки є першим польовим дослідженням пам'ятки. Вони мають на меті здійснити максимально повний зовнішній опис пам'яток, встановлення їх топографічного положення і збирання "підйомного" матеріалу. Розвідка пам'ятки повинна містити:

- зняття плану пам'ятки з позначенням на ньому проведених обстежень, слідів попередніх розкопок, природних осипів та всіх інших особливостей, встановлених при зовнішньому огляді пам'ятки;

- повний опис пам'ятки, який встановлює її назву, географічне положення, топо­графічні особливості, форму, розмір, орієнтацію, число одиниць у груповій пам'ятці (ансамблі), характеристику культурного шару (потужність, глибина залягання, наси­ченість знахідками), стан поверхні, поширення знахідок, виявлених на поверхні, історію відомостей про пам'ятку;

- фотографування пам'ятки для більш наочного фіксування її вигляду, характеру і деталей;

- збирання "підйомного" матеріалу;

- зачистку культурного шару і шурфування.

3.2.20 Археологічні розкопи повинні відповідати вимогам сучасної методики про­ведення польових досліджень із використанням передових інформаційних технологій. Застосовані пакети програм повинні передбачати суміщення з базами даних вищих рівнів.

3.2.21 Польові роботи (розкопування) починаються розбивкою заздалегідь намі­чених ділянок розкриття, які повинні мати чіткі геометричні форми з вивіреними кутами та сторонами, точною і зафіксованою на місцевості прив'язкою до довго­тривалих (постійних) реперів та сторін світу. Розподілені розкопи фіксують на за­гальному ситуаційному плані.

3.2.22 При розкопуванні траншеями або широкою площиною біля будівель, що збереглися, розкоп слід планувати так, щоб він прилягав до стіни (фундаменту) своєю вузькою стороною, чи взагалі відносити його від стіни на 1 ...З м, щоб підійти згодом до мурування вузькою траншеєю.

При проведенні археологічних досліджень можуть передбачатися розкопи території як навколо пам'ятки у цілому, так і окремих її частин.

3.2.23 Земляні розкриття слід виконувати тільки вручну в присутності наукового співробітника, відповідального за розкопування, пошарово-квадратним методом тов­щиною шару не більше 20 см з фіксацією знахідок по цих же шарах по вертикалі, а в плані - за квадратами. За необхідності автор-дослідник може вибирати грунт та фік­сувати ситуацію за об'єктами та комплексами.

3.2.24 Замовнику та виконавцю робіт не дозволяється розпочинати розкоп, якщо не вирішені питання збереження пам'ятки, консервації розколу та відновлення місцевості. Тому частина коштів повинна резервуватися для його захисту. Якщо немає можливості такої гарантії, то початок розкопів потрібно відкласти на майбутнє.

3.2.25 Після зняття кожного шару грунту дно розкопу слід точно горизонтально зачистити для виявлення кольорових плям, перекопів, ям, вогнищ, контурів будівель тощо. Стінки зачищаються точно по вертикалі і рівно за відбитими на землі краями розкопу.

3.2.26 Для контролю й отримання розрізів на розкопі необхідно залишати стра­тиграфічні брівки (не менше двох по осях розкопів).

3.2.27 Виявлені в розколі споруди чи їх залишки слід не руйнувати, їх потрібно обережно розчистити, залишаючи на своєму місці всі елементи, які слабо тримаються, частини мурувань, стін, що впали, а також не з'ясовані на цей момент деталі. Роз­чищена картина фіксується в цілому, після чого продовжується заглиблення розкопу на ділянках, що не зайняті спорудою. Інформативні фрагменти розвалу потрібно зберігати на місцях їх знаходження.

3.2.28 Розкопування широкою площиною дають більш повну інформацію про па­м'ятки старожитності території. Залежно від ситуації (наявності робочої сили, дос­тупності площі) таке розкриття потрібно здійснювати окремими ділянками, розмічаючи прямокутні ділянки розривань розміром від5мх5мдо10мх10м і більше, з подаль­шим їх засипанням або консервацією при розкритті наступної ділянки.

3.2.29 Фіксація результатів досліджень повинна бути максимально докладною і безперервною, вестися в описовій, графічній та фотографічній формах.

Всі роботи, пов'язані з польовими дослідженнями, повинні супроводжуватись за­писом у щоденнику, куди заносяться в стислій формі всі відомості, що стосуються як загального ходу, строку та організації робіт, так і всіх реєстрованих фактів і наукових спостережень, зроблених у процесі дослідження.

3.2.30 Графічна фіксація включає польові масштабні креслення, до яких входять:

загальний ситуаційний план території пам'ятки; плани кожного розкопування за шарами зачищень або будівельних ярусів; обмірні архітектурно-археологічні креслення всіх споруд, що розкриваються; планіграфія (спеціальний розвантажений план) знахідок;

розрізи (профілі), зняті з вертикально зачищених ділянок шару з нанесенням на них всіх наявних деталей стратиграфії: лінз, ям, перекопів, частин споруд тощо.

3.2.31 Фотофіксація повинна ілюструвати всі стадії роботи та важливі моменти дослідження і включати: загальні види пам'ятки; вигляд ділянки до початку робіт (на стадії розбивання розкопів); види розколу з різних точок у різні моменти; фронтальні фотографії всіх профілів у зачищеному вигляді та необхідні деталі широким планом;

фотографії зачищень на різних рівнях розкривання; види всіх знайдених та розчищених споруд; загальний вигляд розкопу після закінчення робіт і зачищення материка; фо­тографії найбільш значних знахідок або їх комплексів на місці після розчищення, а також після камеральної обробки. Всі фотографії є документально-протокольними, повинні мати масштаб у вигляді спеціальної фоторейки і стрілку-покажчик "північ-південь".

3.2.32 У випадку, коли дослідження проводяться на унікальному стародавньому високохудожньому об'єкті, при відкритті особливо цінних у науковому або іншому відношенні шарів, частини пам'ятки, які легко руйнуються (фрагменти фрескового чи іншого розпису, дерев'яних деталей, що піддаються деструкції, білого каменю, написів графіті тощо), за можливості слід застосовувати протокольну фіксацію процесу роз­копування або розкриттів на кіноплівку, відеоплівку, кінокасети тощо. Така фіксація рекомендується й під час досліджень інших об'єктів.

3.2.33 Повний науковий звіт про археологічні дослідження дослідник подає до Польового комітету ІА НАН України.

Повний науковий звіт повинен вміщати:

- відомості про організацію робіт, джерела їх матеріального забезпечення, учас­ників та їх дослідницькі функції, завдання досліджень і відомості щодо подальшого планування робіт;

- результати розвідки за обстеженими пунктами;

- відомості про порядок і наслідки розкопок з описом стратиграфії виявлених залишків жител, господарчих споруд та інших об'єктів і особливостей культурного шару, а для могильників, крім того, результати розриття поховань з описом та обміром могили, положення кістяків і виявленого інвентаря;

- повну характеристику речового матеріалу після його камерального опрацю­вання, статистичні дані матеріалів, занесених до польових списків, результати вив­чення інших знахідок методами природничих наук.

Звіт повинен бути представлений у друкованому вигляді відповідно до ДСТУ 3008 і мати текстову частину з посиланням на таблиці та ілюстрації.

3.2.34 Альбом ілюстрацій складається з таких матеріалів:

- основні польові фотографії;

- фотографії та малюнки основних типів речового матеріалу;

- креслення, що ілюструють текстову частину звіту.

3.2.35 До складу польової документації входять:

- щоденник;

- наукові креслення та їх опис;

- негативи польових фотографій, негативи фотографій речового матеріалу після камеральної обробки та контактні відбитки до них і їх опис. Всі негативи та відбитки повинні мати шифр розколу;

- повний інвентарний опис знахідок.

3.2.36 Науково-дослідні установи, що проводили археологічні дослідження, мають право зберігати оригінали польової документації у себе за наявності наукового архіву з постійним зберіганням документів. ІА НАН України мас право вимагати для огляду ці оригінали, перевіряти стан їх зберігання. У звіті зазначається місце зберігання ори­гіналів. У такому випадку до Польового комітету подаються копії креслень, фото-фіксація та інвентарний опис знахідок.

3.2.37 Екземпляр звіту і вся польова археологічна документація передається до Польового комітету ІА НАН України для наукової рецензії до 01.05 наступного після досліджень року.

3.2.38 Науковий архів ІА НАН України приймає науковий звіт на довічне збері­гання лише після отримання позитивної фахової рецензії.

3.2.39 Археологічні колекції, одержані в результаті розкопок, після їх камеральної обробки передаються на зберігання до фондів ІА НАН України або державної музейної установи. Вони документуються актом їх передачі. У звіті обов'язково зазначається місце зберігання колекції.

3.2.40 Дослідники, котрі проводять археологічні роботи від установ, розміщених за межами України, зобов'язані після закінчення наукової обробки матеріалів експедиції передати археологічні колекції на зберігання в м. Київ до фондів ІА НАН України або державних музеїв за погодженням установи, що видала дозвіл.

3.2.41 При проведенні археологічних розкопів пам'яток слід дотримуватися таких вимог:

- шляхи руху по території розкопок повинні бути достатньо широкими, вільними та проходити від кромок траншей на відстані не менше їх глибини;

- схили стінок грунту ям та траншей повинні бути такими, щоб не виникало обвалів, зсувів тощо.

Межа висоти вертикальних стінок у різних грунтах без влаштування кріплення повинна бути:

- у насипних, піщаних та великоуламкових грунтах - 1,0 м

- у супісках - 1,25 м

- у суглинках та глинах - 1,5 м

3.2.42 При перевищенні вищевказаних меж потрібно укріплювати грунт згідно з розрахунками та проектом. Кріплення можуть бути дерев'яними або металевими, скла­датися з окремих дощок або секцій, достатньо міцними, щоб витримувати тиск грунту, а також навантаження від споруд, що розкопуються.

3.2.43 При розкопах фундаментів, стін та інших мурувань слід їх закріплювати по мірі заглиблення розкопок та захистити від саморуйнування та від дії руйнівних ат­мосферних чинників.

При цьому слід враховувати стан мурування: вологість, наявність тріщин, паро- та газопроникність, стан розчину, постійний тиск грунту з усіх сторін, глибину промерзання грунту та інші фактори.

Способи захисту мурувань можуть бути такими: захист хребта стіни козирками, покриття природними або спеціальними матеріалами; просочування поверхні та товщі мурування захисним розчином, який в подальшому може бути видалений; заповнення пропусків мурувань та значних тріщин новим муруванням; улаштування тимчасових кріплень різних отворів; засипання грунтом конструкцій, попередньо закритих матами з соломи, очерету тощо. Не допускається застосування матеріалів, які можуть створюва­ти несприятливі умови зберігання пам'ятки: парникових ефектів, засолення тощо.

3.2.44 При розкопах фундаментів у межах міста слід враховувати тиск від самих фундаментів, стін, що на них розташовані, та тиск від сусідніх будівель і тому розкопи повинні проводитись ділянками довжиною від 1,0 м до 2,0 м. Перед копанням нас­тупної ділянки попередню слід засипати та ретельно ущільнити грунт.

3.2.45 Для створення сприятливих умов праці при розкопах та уникнення замокання грунту від атмосферних опадів необхідно влаштовувати покриття.

Покриття можуть бути тимчасовими та постійними, переносними та стаціонарними. Типи покриття: дашки; тунельні; система риштувань, покрита листами металу, шиферу або пластику; типу "кокона" для підтримання мікроклімату; постійні спеціально запро­ектовані павільйонного, сферичного та інших типів.