Страница 9: ДБН В.2.3-4-2000. Споруди транспорту. Автомобільні дороги (55965)

При глибині болота до 6 м і висоті насипів до 3 м проектування дозволяється здійснювати шляхом прив'язки типових рішень з урахуванням типу болота,

При використанні слабких грунтів в основі насипу разом з загальними вимогами до земляного полотна повинні враховуватись вимоги 4.23.

На болотах частину насипу, що заглиблюється нижче рівня поверхні болота на 0,2-0,5 м, слід передбачати з дренуючих піщаних та великоуламкових грунтів. Вико­ристання інших грунтів, включаючи торф, повинно обґрунтовуватись індивідуальни­ми розрахунками.

При використанні конструкції з виторфовуванням, необхідний об'єм грунту для насипу слід призначати з урахуванням компенсації деформацій бічних стінок траншеї виторфовування, що визначаються розрахунком.

4.32 Насип на затоплюємих заплавних ділянках, при перетині водойм і на підхо- дах до мостових споруд слід проектувати з урахуванням дії хвиль, а також гідростати- чної та ерозійної дії води в період підтоплення. Для забезпечення можливості ремонту та укріплення укосів в період експлуатації на таких ділянках при техніко-економічному обгрунтуванні дозволяється передбачати влаштування берм завширшкі не менше 4 м.

4.33 При проектуванні насипу на слабких основах слід призначати спеціальні заходи, що забезпечують можливість використання слабких грунтів в основі (змен- шення крутизни укосів, влаштування бічних берм, тимчасове перевантаження, регу- лювання режиму відсипання насипу, влаштування вертикального дренажу, грунтових піщаних дрен, армування насипів геотекстильними прошарками тощо).

4.34 При проектуванні виїмок в особливих грунтах або насипу з використанням особливих грунтів в проекті слід передбачати заходи з попередження деформацій зе- мляного полотна (обмеження по розташуванню та товщині шарів з таких грунтів, влаштування захисних шарів з стійких грунтів, армуючі, гідроізолюючі та інші про- шарки).

4.35 Для насипів на слабких основах встановлюються додаткові вимоги:

- бічне витиснення слабкого грунту в основі насипу під час експлуатації не до- зволяється;

- інтенсивний період осідання основи повинен завершитись до влаштування по- криття (при стадійному будівництві дорожнього одягу як виняток дозволяється влаш- товувати покриття до завершення періоду осідання основи).

Як завершення інтенсивного періоду осідання дозволяється приймати стан, коли досягається 90 % консолідації основи при інтенсивності осідання не більше 2,0 см/рік для дорожнього одягу капітального типу і 80 % консолідації при інтенсивності осідання не більше 5,0 см/рік для дорожнього одягу перехідного і полегшеного типу.

Допустиму інтенсивність осідання дозволяється уточнювати на основі досвіду експлуатації доріг.

ДБН В.2.3-4-2000 c.36

Для запобігання неприпустимих пружних коливань товщина (висота) насипу, що споруджується на торфяній основі, повинна бути не менша наведеної в таблиці 4.12.

Таблиця 4.12 - Найменша товщина (висота) насипу

У метрах

4.36 В районах поширення засолених грунтів земляне полотно слід проектувати з урахуванням ступеня засолення, що визначається відповідно до таблиці 4.2.

Слабо- та середньозасолені грунти дозволяється використовувати в насипах ти­пових конструкцій, в тому числі і для робочого шару, при дотриманні норм для неза-солених грунтів, а для насипів індивідуального проектування - на основі розрахунків.

Сильнозасолені грунти дозволяється використовувати для влаштування насипу, в тому числі і робочого шару, на ділянках 1-го типу місцевості за умовами зволоження при обов'язковому виконанні заходів, спрямованих на недопущення значного засо­лення робочого шару.

Використання надмірно засолених грунтів слід обгрунтувати спеціальними роз­рахунками з розробкою необхідних заходів з нейтралізації їх негативних властивос­тей.

Основними заходами, спрямованими на підвищення стійкості земляного полотна на ділянках з засоленими грунтами, є:

-підвищення поверхні покриття над розрахунковим рівнем води згідно з таблицею 4.1;

-підвищення величини коефіцієнта ущільнення грунту тіла насипу до макси­мальних величин, передбачених нормами таблиці 4.8;

- влаштування капіляропрериваючих та гідроізолюючих прошарків у тілі насипу;

- зниження рівня ґрунтових вод;

- використання привізних незасолених або слабкозасолених грунтів.

4.37 Земляне полотно на зрошуваних територіях проектують, як правило, в наси­пах з мінімальним використанням площі зрошуваних земель та з урахуванням впливу зрошувальної системи на його водно-тепловий режим.

Відстань між суміжними брівками каналу водозбірної системи та резерву або во­довідвідної канави слід призначати не менше 4,5 м.

Використання придорожніх кюветів, нагірних та водовідвідних канав як розподільників води для зрошування не дозволяється.

За розрахунковий горизонт ґрунтових вод слід призначати найвищий багаторіч­ний рівень, а на території, що підлягає освоєнню під час експлуатації дороги - згідно з перспективними даними органів водного господарства.

ДБН В.2.3-4-2000 c.37

4.38 Проектування земляного полотна (включаючи захисні, підпірні та інші кон­струкції) на зсувних і зсувонебезпечних ділянках, карстових та підроблюваних тери­торіях, а також в районах можливого виникнення сельових потоків, снігових лавин, каменепадів, на слабких, набухаючих та просідаючих грунтах і на ділянках впливу аб­разії та річкової ерозії слід здійснювати на підставі ДБН В. 1.1-3, СНіП 2.01.15.

4.39 За відповідним техніко-економічним обгрунтуванням в конструкціях земля­ного полотна можуть використовуватись прошарки з геотекстильних матеріалів, що виконують армуючу, дренуючу, фільтруючу або розподільчу функцію.

Прошарки передбачаються:

- в основі насипів на слабких грунтах;

- в тілі насипів: для підвищення стійкості укосів; як захисний фільтр у дренаж­них конструкціях; як дренуючі, що забезпечують відведення води з водонасиченого масиву грунту; для розподілу напружень на контакті шарів грунту і зернистого ма­теріалу (перешкода для перемішування матеріалів шарів);

- в основі технологічних проїздів на грунтах з низькою несучою здатністю.

Водовідвідні споруди та пристрої

4.40 Для захисту земляного полотна від перезволоження поверхневими водами і розмиву, а також для забезпечення виконання робіт по спорудженню земляного поло­тна слід передбачати системи поверхневого водовідводу (планування території, влаш­тування канав, лотків, швидкотоків, випаровувальних басейнів, поглинальних колодя­зів тощо) з забезпеченням при необхідності безпечного переїзду через них транспор­ту.

Дно канави повинно мати поздовжній похил не менше 5 %о (у виняткових випад­ках - не менше 3 %о).

Ймовірність перевищення розрахункової повені при проектуванні водовідвідних канав і кюветів слід призначати для доріг І і II категорій - 2 %, III категорії - 3 %, IV і V категорії - 4 %, а при проектуванні водовідвідних споруд з поверхні мостів і доріг слід призначати для доріг І і II категорій - 1 %, III категорії - 2 %, IV і V категорії -3%.

Найбільший поздовжній похил водовідвідних споруд слід призначати залежно від типу грунту, типу укріплення укосів і дна канави з урахуванням допустимої швид­кості протікання води. При неможливості забезпечення допустимих похилів слід пе­редбачати швидкотоки, перепади та водобійні колодязі.

Випаровувальні басейни дозволяється влаштовувати в дорожньо-кліматичній зо­ні У-ІІІ. Для цього дозволяється використовувати пониження місцевості, розроблені кар'єри та резерви завглибшки не більше 0,4 м. На ділянках, де під випаровувальний басейн використовується резерв, слід передбачати насип з бермою завширшки не ме­нше 3 м.

4.41 Грунтові і поверхневі води, що можуть впливати на міцність та стійкість зе­мляного полотна або на умови виконання робіт, слід перехоплювати або знижувати їх рівень.

В гірських умовах в перезволожених місцях влаштовують поздовжній дренаж під узбіччям з верхової сторони додатково до верхового кювету, а також поперечний дре-

ДБН В.2.3-4-2000 c.38

наж під дорожнім одягом під кутом від 60 до 70 градусів до осі дороги залежно від поздовжнього похилу. При цьому слід запобігати попаданню води в поперечні дрени з верхового кювету та поздовжнього дренажу. Конструкція оглядових колодязів повин­на запобігати проникненню води в земляне полотно.

4.42 Висоту насипів і огороджувальних гребель біля середніх та великих мостів і на підходах до них, а також насипів на заплавах слід призначати з таким розрахунком, щоб брівка земляного полотна підвищувалась не менше, як на 0,5 м, а брівка незатоп-лених регуляційних споруд і берм - не менше, ніж на 0,25 м над розрахунковим гори­зонтом води з урахуванням підпору і висоти набігання хвилі на укіс.

4.43 Брівка земляного полотна на підходах до малих мостів і труб повинна під­вищуватись над розрахунковим горизонтом води з урахуванням підпору не менше, ніж на 0,5 м при безнапірному режимі роботи споруди і не менше, ніж на їм при напі­рному та напівнапірному режимах.

Ймовірність перевищення повені при проектуванні насипів на підходах до малих мостів і труб слід приймати за таблицею 4.13.

Таблиця 4.13- Ймовірність перевищення повені на підходах до малих мостів і труб

4.44 Укріплення земляного полотна та водовідвідних споруд повинно відповіда­ти умовам роботи укріплюваних споруд, враховувати властивості грунтів, особливості погодно-кліматичних факторів, конструктивні особливості земляного полотна та за-безпечувати можливість механізації робіт при мінімумі приведених витрат на будів­ництво і експлуатацію. При виборі типу укріплення слід розробляти варіанти і врахо­вувати умови та час виконання робіт по спорудженню земляного полотна і його укріпленню.

В гірських умовах особливу увагу потрібно приділяти укріпленню підвідних і відвідних русел малих штучних споруд. На схилах, що розмиваються, відвідні русла водоперепускних споруд слід укріплювати до рівня базису ерозії.

Підтоплені укоси насипів слід захищати від хвильових дій відповідними типами укріплень залежно від гідрологічного режиму ріки або водоймища. Інженерний захист територій від затоплення та підтоплення виконується у відповідності з СНіП 2.06.15.

При відповідному техніко-економічному обгрунтуванні замість укріплень дозво-ляється застосовувати зменшення крутизни укосів. Крутизну стійкого проти дії води укосу слід визначати розрахунком залежно від гідрологічних та кліматичних умов і виду грунту насипу. Орієнтовно крутизну таких укосів слід приймати за табли­цею 4.14.

ДБН В.2.3-4-2000 c.39

Таблиця 4.14 - Крутизна укосів насипів в умовах підтоплення

4.45 При техніко-економічному обгрунтуванні для укріплення укосів дозволяєть­ся використовувати геотекстильні матеріали. На геотекстильному полотні, що вихо­дить на поверхню, слід влаштовувати захисне покриття шляхом одно-, дво- або трира­зової обробки органічним в'яжучим з посилкою піском залежно від необхідних жорс­ткості та водостійкості покриття.

4.46 Для забезпечення відведення ґрунтових вод з насипу та основи слід засто­совувати дренуючі прошарки і перфоровані труби з пластмас та інших матеріалів.