- розподільчий щит повинен мати вимикач для знеструмлення всієї електромережі, а також необхідні апарати захисту;

- температурний режим під брудером повинен підтримуватися автоматично.

8.6.9. Пересувні ультрафіолетові установки та їх електрообладнання повинні бути віддалені від горючих матеріалів не менше ніж на 1 м і не повинні зазнавати механічних впливів.

8.6.10. Проводи, прокладені до електробрудерів та ультрафіолетових установок, повинні прокладатися на висоті не менше 2,5 м від рівня підлоги та на відстані не менше 0,1 м від конструкцій з матеріалів груп горючості Г2, Г3, Г4.

8.6.11. Не допускається застосування печей місцевого обігрівання на твердому паливі, а також ламп розжарювання без захисного скла (ковпаків) для обігрівання пташників, приміщень для утримання курчат, маток з поросятами, пологових відділень для великої рогатої худоби та овець.

8.6.12. Електроводонагрівники повинні встановлюватися, як правило, у відокремлених приміщеннях. У разі їх розміщення в приміщеннях для утримання тварин та птиці (за наявності дозволу територіальних органів державного пожежного нагляду) вони повинні мати захисні огорожі із суцільного негорючого матеріалу, що встановлюється на відстані 1,5 м (за периметром) від водонагрівника.

8.6.13. Для забезпечення пожежної безпеки електронагрівальної бетонної підлоги потрібно виконувати такі вимоги:

- укладку електронагрівальних плит (панелей) необхідно здійснювати на основу з негорючих матеріалів;

- електроживлення електронагрівальних плит (панелей) потрібно виконувати самостійними лініями. Перетин проводів (кабелів) живлення, способи укладки і захисту від ненормальних режимів роботи повинні відповідати вимогам ПУЕ;

- щити, які закривають канали з шинопроводами, повинні виготовлятися з негорючих матеріалів і виключати попадання в канали горючих речовин, матеріалів і предметів;

- температура на поверхні електронагрівальної бетонної підлоги повинна контролюватися і регулюватися справними терморегуляторами.

8.6.14. Кожні 10 днів слід проводити огляд клемних і контактних з'єднань, контролювати ступінь нагрівання обмоток знижувальних трансформаторів.

8.6.15. Забороняється:

- змінювати схеми підключення до електромережі нагрівальних плит (панелей), що передбачені проектом або паспортом на ці вироби;

- використовувати плити (панелі) з відкритими електронагрівальними проводами, з тріщинами, сколами;

- залишати без догляду електронагрівальне обладнання.

8.6.16. Поверхню електронагрівальних плит (панелей), канали шинопроводів потрібно щоденно очищати від горючих матеріалів (залишків корму, сміття, пилу тощо).

8.6.17. Під час монтажу та експлуатації тепловиробних установок (водогрійних котлів, теплогенераторів тощо), призначених для повітряного опалення та вентиляції тваринницьких, птахівницьких та інших приміщень (будинків) сільськогосподарського призначення, мають виконуватися вимоги Інструкції про заходи пожежної безпеки під час монтажу та експлуатації теплогенераторів, парових і водогрійних котлів з обладнанням, яке працює на твердому, рідкому та газоподібному паливі.

8.6.18. Бензиновий двигун стригального агрегата необхідно встановлювати на відстані не менше 15 м від будівлі або на майданчику, очищеному від сухої трави, листя та інших горючих матеріалів. На пунктах стрижки запаси пально-мастильних матеріалів слід зберігати в закритій металевій тарі на відстані 20 м від будинків та пунктів стрижки.

8.6.19. Промивання машин та гостріння ножів на стригальному пункті слід здійснювати над спеціальними металевими листами у спеціально відведених для цього місцях. Після промивання гас із листів (металевих дек) повинен змиватися в резервуари з негорючих матеріалів, які щільно закриваються та прибираються в місця зберігання пально-мастильних матеріалів.

8.6.20. Не допускається накопичення вовни на пункті стриження більше змінного виробітку та захаращення проходів і виходів паками з вовною.

8.6.21. У птахівницьких будівлях для вирощування птиці на підлозі солома для підстилки має бути подрібнена до 30 мм (з метою зменшення швидкості поширення вогню по поверхні підстилки).

8.6.22. У нічний час тваринницькі та птахівницькі приміщення (у разі перебування в них худоби та птиці) повинні бути під наглядом сторожів, скотарів або інших призначених для цього осіб.

Забороняється в цих приміщеннях застосовувати для освітлення гасові лампи, користуватися відкритим вогнем, палити.

9. ВИМОГИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ДЛЯ СКЛАДСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Усі об'єкти АПК повинні бути оснащені первинними засобами пожежогасіння згідно з НАПБ Б.03.001-2004.

9.1. Матеріальні склади

9.1.1. При зберіганні матеріалів і виробів потрібно враховувати пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окислення, самонагрівання тощо), сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі.

Спільне зберігання в одній секції з автомобільною гумою інших виробів і матеріалів, незалежно від однорідності застосування для їх гасіння вогнегасних речовин не дозволяється.

9.1.2. На складах слід дотримуватися правил сумісного зберігання матеріальних цінностей у відповідності до ГОСТ 19433-88, ГОСТ 12.1.004-91.

9.1.3. Електрообладнання на складах установлюється у вибухобезпечному щодо займистості виконанні. Загальний електрощиток (електровимикач) повинен розміщуватися поза складськими приміщеннями у спеціальних шафах або нішах.

9.1.4. Використання електроопалювальних приладів допускається тільки у приміщеннях для обслуговувального персоналу (обслуги) складів (побутових приміщень), відділених від складських приміщень протипожежними перегородками та перекриттям.

9.1.5. Горючі конструкції всередині складських приміщень повинні бути оброблені сертифікованими вогнезахисними сумішами спеціалізованими підприємствами, що мають ліцензію на цей вид господарської діяльності.

9.1.6. Матеріали, що зберігаються не на полицях, слід складати в штабелі. Проти дверних прорізів складу слід залишати проходи шириною, рівною ширині дверей, але не менше ніж 1 м.

9.1.7. У складських приміщеннях не дозволяється:

- зберігати пожежовибухонебезпечні товари (лаки, фарби, розчинники), балони з газом та продукцію в аерозольній упаковці, не вивісивши на зовнішньому боці воріт (дверей) інформаційні картки, що характеризують пожежну небезпеку матеріалів, які зберігаються у приміщенні, їх кількість та заходи щодо ліквідації загорання цих матеріалів;

- зберігати продукцію на полицях (навалом) на відстані менше 0,8 м від стін і труб опалення;

- в'їзд автотранспорту до складських приміщень без іскрогасників.

9.1.8. Наприкінці роботи завідувач складу (комірник) повинен обійти всі приміщення і, лише впевнившись в їхньому пожежобезпечному стані, вимкнути електронапругу, закрити склад та зробити запис у журналі.

9.2. Склади легкозаймистих і горючих рідин

9.2.1. Норми зберігання нафтопродуктів і протипожежні вимоги до приміщень, призначених для їх зберігання та роздавання, а також до протипожежних розривів регламентуються чинними будівельними нормами.

9.2.2. Обладнання наземних ємностей для зберігання рідкого палива на території підприємства забороняється.

9.2.3. При огляді резервуарів, відборі проб або замірах рівня рідини слід застосовувати пристрої, які унеможливлюють іскроутворення при ударах. Необхідний нагляд за справністю блискавковідводів і заземлювальних пристроїв з перевіркою на омічний опір один раз на рік (улітку, за сухої погоди).

9.2.4. У процесі експлуатації резервуарів необхідний постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вогнеперешкод. При температурі повітря вище нуля перевірки слід проводити не рідше одного разу на місяць, а нижче нуля - не рідше двох разів на місяць. У зимовий час дихальні клапани і сітки потрібно очищати від льоду.

9.2.5. Перед ремонтом (зварюванням) резервуарів усі засувки на сусідніх резервуарах і трубопроводах слід прикрити повстю, просоченою антипіренами (у літній час повсть слід змочити водою). Електро- і газозварювальну апаратуру допускається розміщувати на відстані не ближче 50 м від резервуарів, які експлуатуються.

9.2.6. Роботи з ремонту резервуарів слід проводити тільки після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання від нього трубопроводу, відкриття всіх люків старанного очищення (пропарювання та промивання), відбору з резервуара проб повітря та аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації газів.

9.2.7. При наливанні неприпустимим є переповнювання ємності з нафтопродуктами.

При наливанні і зливанні ЛЗР та ГР персонал, який обслуговує, повинен додержуватися запобіжних заходів під час приєднання шлангів та інших приладів до цистерн з пальним. При наливанні наконечник шланга потрібно опустити щонайменше на 0,2 м до дна цистерни. Категорично забороняється наливати ЛЗР і ГР у резервуари та іншу тару струменем, який вільно падає. Інструмент, застосований під час зливання і наливання, має бути виготовлений з металу, який не дає іскор при ударі.

9.2.8. Для місцевого освітлення під час зливання та наливання слід застосовувати акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.

9.2.9. Зливні та наливні трубопроводи і стояки потрібно регулярно оглядати та проводити їх запобіжний ремонт. Виявлену течу у зливно-наливних пристроях слід негайно усунути, при неможливості негайного усунення течії несправна частина зливного пристрою має бути відключена.

9.2.10. ЛЗР і ГР у тарі зберігаються в будівлях (сховищах), під навісами і на відкритих площадках. Зберігати ЛЗР і ГР дозволяється тільки у справній тарі. Укладати бочки у сховища потрібно обережно, не допускаючи ударів одну об одну, і обов'язково корками вгору.

9.2.11. Для розливання ЛЗР і ГР слід мати ізольовану площадку (приміщення), обладнану відповідними пристроями для виконання цих робіт.

Відпускати ЛЗР і ГР дозволяється з допомогою сифона або насоса у спеціальну тару з кришками, які щільно закриваються. Відпускати ЛЗР і ГР у скляні чи поліетиленові посудини забороняється.

9.2.12. На території складів ЛЗР і ГР забороняється:

- курити;

- застосовувати відкритий вогонь для освітлення та відігрівання замерзлих або застиглих нафтопродуктів частин запірної арматури, трубопроводів та ін. Відігрівати їх слід тільки парою, гарячою водою або нагрітим піском.

9.2.13. Перевозити паливо слід в автоцистернах, причіпних цистернах та інших ємностях, спеціально виготовлених з цією метою.

9.2.14. Зберігати ЛЗР і ГР у тарі слід у будівлях або майданчиках під навісами з негорючих матеріалів.

9.2.15. Не дозволяється зберігання в тарі на відкритих площадках ЛЗР і ГР з температурою спалаху 45° C і нижче.

9.2.16. Будівлі і споруди (за винятком металевих резервуарів) складів для зберігання ЛЗР і ГР повинні мати не нижче II ступеня вогнестійкості.

9.2.17. Будівлі для зберігання ГР у тарі можуть бути заввишки не більше трьох поверхів, а ЛЗР - одноповерхові.

9.2.18. Загальний вміст однієї будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинен перевищувати 1,2 тис. м3 - для ЛЗР або 6 тис. м3 - для ГР.

При цьому в одному приміщенні (секції) допускається зберігати не більш як 0,2 тис. м3 ЛЗР або 1 тис. м3 ГР. Приміщення для зберігання ЛЗР і ГР слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією, виконаною відповідно до вимог будівельних норм.

9.2.19. Дверні прорізи в приміщеннях для зберігання ЛЗР і ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами заввишки не менш як 0,15 м, щоб запобігти розливанню рідини у разі аварії. Підлога в цих приміщеннях має бути з негорючих матеріалів, із схилами для стікання рідини до лотків і трапів.

9.2.20. При зберіганні бочок з ЛЗР і ГР у будівлях слід виконувати такі вимоги:

- допускається вручну укладати бочки на підлозі не більш як у два яруси;

- при механізованому укладанні бочок кількість ярусів не повинна перевищувати: п'яти - для ГР, трьох - для ЛЗР;

- за шириною штабеля або полиці слід укладати не більш як дві бочки;

- укладати бочки на кожному ярусі полиці потрібно в один ряд за висотою незалежно від виду нафтопродуктів;

- проходи для транспортування бочок повинні мати ширину не менш як 1,8 м, а інші (між полицями або штабелями) - не менш як 1 м.

9.2.21. Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, слід зберігати окремо на спеціально виділених площадках, із щільно закритими корками (кришками), укладеними не більш як у чотири яруси і відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих площадках.

9.2.22. На складах нафтопродуктів повинен бути запас вогнегасних речовин, у кількостях, потрібних для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі, а також засоби для їх подавання.

9.3. Склади горючих газів (у балонах)

9.3.1. Склади для зберігання балонів з горючими газами (далі - ГГ) мають бути одноповерховими, з покриттями, що легко скидаються, і не мати горищ.

9.3.2. Балони з ГГ слід зберігати, транспортувати, переносити з місця на місце за наявності захисних ковпаків їх можна зберігати в спеціальних приміщеннях або на відкритих площадках, захищених від опадів і сонячного проміння.

9.3.3. Склади для зберігання балонів з ГГ повинні мати примусову вентиляцію, яка постійно працює, що гарантує безпечні концентрації газів.

У цих складах припустиме тільки водяне, парове низького тиску або повітряне опалення.

На дверях (воротах) складів балонів з газами слід вивішувати інформаційні таблички із зазначенням вогнегасної речовини, яку допускається застосовувати в разі пожежі.

9.3.4. Балони з ГГ (водень, ацетилен, пропан, етилен та ін.) потрібно зберігати окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окислювачами, а також окремо від токсичних газів.

9.3.5. На відстані 10 м навколо місця зберігання балонів з газами не дозволяється зберігати інші речовини, матеріали та предмети.

9.3.6. Балони, у яких виявлено витікання газу, потрібно негайно забирати із складу в безпечне місце.