ДЕРЖАВНИЙ КОМIТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ
БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦI ТА ГIРНИЧОГО НАГЛЯДУ
Н А К А З
19.06.2007 N 136
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
4 липня 2007 р.
за N 760/14027
Про затвердження Правил охорони праці
для працівників шкіряного виробництва
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ),
Положення про Державний комітет України з промислової безпеки,
охорони праці та гірничого нагляду, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 N 1640 ( 1640-2006-п ),
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Правила охорони праці для працівників шкіряного
виробництва (далі - Правила), що додаються.
2. Наказ увести в дію з 01.08.2007.
3. З набранням чинності наказу вважати таким, що не
застосовується на території України, НАОП 1.7.30-2.06-85
"ОСТ 17-15-85. Процеси виробничі підприємств шкіряної та
шкірсировинної промисловості. Вимоги безпеки", затверджені
Міністерством легкої промисловості СРСР.
4. Начальнику відділу організації державного нагляду в
агропромисловому комплексі та соціально-культурній сфері
Ткачову В.С. у п'ятиденний термін забезпечити подання цього наказу
на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
5. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного
забезпечення Прохорову В.В. внести Правила до Державного реєстру
нормативно-правових актів з охорони праці ( v0102516-06 ) та
розмістити їх на веб-сторінці Держгірпромнагляду.
6. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та
спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах
масової інформації.
7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Голови Держгірпромнагляду Долматова О.I.
Голова Держгірпромнагляду С.Сторчак
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного комітету
України з промислової
безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду
19.06.2007 N 136
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
4 липня 2007 р.
за N 760/14027
Правила охорони праці для працівників
шкіряного виробництва
1. Загальні положення
1.1. Ці Правила поширюються на підприємства, установи й
організації (далі - підприємства) незалежно від їх підпорядкування
і форм власності, які займаються шкіряним виробництвом.
Вимоги цих Правил є обов'язковими для всіх підприємств
шкіряного виробництва.
Правила регламентують вимоги щодо безпечного виконання робіт
у технологічному процесі шкіряного виробництва.
1.2. Для запобігання травматизму, професійним захворюванням і
аваріям на виробництві роботодавець зобов'язаний згідно з Законом
України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) створити на кожному
робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативно-правових
актів з охорони праці та забезпечити усунення причин, що
призводять до нещасних випадків та професійних захворювань. З цією
метою роботодавець повинен забезпечити функціонування системи
управління охороною праці, а працівник зобов'язаний додержуватися
вимог нормативно-правових актів та цих Правил.
1.3. Роботодавець з урахуванням специфіки виробництва, вимог
Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом
Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004 N 255 ( z1526-04 ),
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2004 за
N 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04), для організації виконання
правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієничних,
соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів,
спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним
захворюванням, аваріям в процесі роботи, розробляє і затверджує
Положення про службу охорони праці на підприємстві.
1.4. На кожному підприємстві повинні бути розроблені
інструкції з охорони праці.
1.5. При прийомі на роботу працівник відповідно до вимог
Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) повинен бути
ознайомлений з умовами праці на робочому місці та вимогами щодо
запобігання несприятливій дії небезпечних і шкідливих чинників
виробничого процесу, а також його правами, у тому числі на
компенсацію за роботу в таких умовах.
1.6. На кожному підприємстві повинен бути затверджений
Перелік робіт з підвищеною небезпекою з метою проведення навчання
та перевірки знань з питань охорони праці працівників шкіряного
виробництва.
1.7. Попередній (під час прийняття на роботу) і періодичний
(протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників
проводяться відповідно до Закону України "Про охорону праці"
( 2694-12 ) у встановлені терміни згідно з Положенням про медичний
огляд працівників певних категорій, затвердженим наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 45
( z0136-94 ), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
21.06.94 за N 136/345.
2. Загальновиробничі вимоги з охорони праці
2.1. Вимоги до території підприємства, виробничих споруд та
приміщень
2.1.1. Територія підприємства та розташовані на ній будівлі
повинні відповідати вимогам СНиП "Генеральные планы промышленных
предприятий", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.80
N 213 (СНиП II-89-80), Правил пожежної безпеки в Україні,
затверджених наказом МНС України від 19.10.2004 N 126
( z1410-04 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-04), та цих
Правил.
2.1.2. Територія підприємства повинна бути огороджена,
впорядкована й утримуватися в належному санітарно-гігієнічному
стані. Для тимчасового зберігання відходів виробництва та сміття
повинні бути обладнані спеціальні площадки з твердим покриттям,
звідки вони транспортуються в місця організованого складування -
на полігони, звалища тощо. У разі тимчасового їх зберігання
необхідно запобігати забрудненню ними грунту, води, повітря.
2.1.3. Розташування виробничих і допоміжних будівель, споруд
на території підприємства повинно відповідати технологічному
процесу виробництва.
2.1.4. Територія підприємства має бути вирівняна і спланована
так, щоб було забезпечено відведення стічних вод від будівель,
майданчиків, проїздів та пішохідних доріжок до водостоків.
2.1.5. Перед в'їздом на територію підприємства повинна бути
розміщена інформація (схеми, плани) про розташування виробничих
підрозділів, доріг, пожежних гідрантів, водоймищ, швидкість руху
автотранспорту тощо.
2.1.6. На території підприємства мають бути впорядковані
дороги з твердим покриттям (асфальт, бетон тощо) для руху
транспорту, техніки, а також пішохідні доріжки та тротуари
завширшки 1,5 м. Дороги і пішохідні доріжки необхідно систематично
очищати від бруду і снігу, а в темну пору доби - освітлювати.
2.1.7. Пожежні водойми, траншеї, конденсатні, каналізаційні
та інші технічні колодязі, що влаштовуються з виробничою метою,
повинні бути огороджені або закриті міцними кришками, а в темну
пору доби - освітлені. До водоймищ, які є джерелами протипожежного
водопостачання, повинні обладнуватись під'їзди з твердим
покриттям. Для зупинки та розвороту автомобілів біля водоймищ
повинні облаштовуватись майданчики розміром не менше 12 х 12 м.
2.1.8. Резервуари, баки та інші ємності для зберігання
паливних і мастильних матеріалів необхідно розташовувати на
спеціально відведених місцях (ділянках).
2.1.9. Для всіх будівель та приміщень виробничого,
складського призначення і лабораторій мають бути визначені
категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до НАПБ
"Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и
пожарной опасности. ОНТП 24-86", затвердженого наказом МВС СРСР
від 27.02.86 N 6141-1 (далі - НАПБ Б.07.005-86), а також клас зони
відповідно до вимог Правил будови електроустановок.
Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом
Мінпраці України від 21.06.2001 N 272 ( v0272203-01 ) (далі -
НПАОП 40.1-1.32-01), у тому числі для зовнішніх виробничих і
складських дільниць, які необхідно позначити на вхідних дверях до
приміщення, а також у межах зон усередині приміщень та зовні.
2.1.10. Протипожежні перепони (стіни, перегородки,
перекриття, протипожежні зони, двері та ін.)
вибухопожежонебезпечних приміщень повинні мати границю
вогнетривкості відповідно до вимог ДБН "Захист від пожежі.
Пожежна безпека об'єктів будівництва", затверджених наказом
Держбуду України від 03.12.2002 N 88 ( va088509-02 ) (далі -
ДБН В.1.1-7-2002).
2.1.11. Небезпечні зони на території промислових майданчиків
підприємств, транспортних шляхів, у виробничих приміщеннях і на
робочих місцях повинні бути позначені знаками безпеки відповідно
до вимог ГОСТ 12.4.026-76 і обгороджені.
2.1.12. Об'ємно-планувальні і конструктивні рішення
виробничих будівель і споруд повинні відповідати вимогам СНиП
"Производственные здания", затверджених постановою Держбуду СРСР
від 30.01.86 N 287 (далі - СНиП 2.09.02-85), СНиП "Складские
здания", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.85 N 280
(далі - СНиП 2.11.01-85), ДБН В.1.1-7-2002, ДБН "Природне і штучне
освітлення", затверджених наказом Мінбуду України від 15.05.2006
N 168 ( v0168667-06 ) (далі - ДБН В.2.5-28:2006), ГОСТ 12.1.005-88
та цих Правил.
2.1.13. Виробничі будівлі та споруди необхідно оглядати два
рази на рік (навесні та восени) з метою визначення їх подальшої
експлуатації відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну
експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом
Держбуду України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97
N 32/288 ( z0424-98 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 06.07.98 за 424/2864 (далі - НПАОП 45.2-4.01.98).
2.1.14. Виробничі будівлі та споруди повинні бути обладнані
технічними засобами протипожежного захисту (установками пожежної
сигналізації, пожежогасіння, системами оповіщення про пожежу тощо)
та первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог Переліку
однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню
автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації,
затвердженого наказом МНС України від 22.08.2005 N 161
( z0990-05 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
05.09.2005 за N 990/11270 (НАПБ Б.06.004-2005), ДБН "Iнженерне
обладнання будівель і споруд. Пожежна автоматика будівель і
споруд", затверджених наказом Держбуду України від 28.10.98 N 247
(ДБН В.2.5-13-98), Типових норм належності вогнегасників,
затверджених наказом МНС України від 02.04.2004 N 151
( z0554-04 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
29.04.2004 за N 554/9153 (НАПБ Б.03.001-2004), ГОСТ 12.4.009-83 .
2.1.15. Виробничі будівлі та первинні засоби пожежогасіння
повинні утримуватись у справному технічному стані відповідно до
вимог технічної документації на них, щоб у разі необхідності
ефективно застосувати для гасіння пожежі, а також забезпечити
виконання правил пожежної безпеки згідно з НАПБ А.01.001-2004
( z1410-04 ) та Правил пожежної безпеки для підприємств легкої
промисловості, затверджених Мінлегпромом УРСР від 05.05.90
(НАПБ Б.01.043-90/170).
2.1.16. Евакуаційні шляхи та виходи необхідно утримувати
вільними для забезпечення безпеки людей під час евакуації у разі
виникнення пожежі чи аварії. Їх конструктивні та планувальні
рішення, кількість та розміри, умови освітленості, забезпечення
незадимлення, протяжність шляхів евакуації, їх оздоблення повинні
відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85 та НАПБ А.01.001-2004
( z1410-04 ).
2.1.17. Підлога в приміщеннях цехів повинна бути рівною, мати
тверде покриття з гладкою неслизькою поверхнею, зручною для
очищення та ремонту, а також не бути джерелом утворення пилу. У
приміщеннях з холодною підлогою постійні робочі місця повинні бути
обладнані підставками та килимками.
2.1.18. Вхідні двері виробничих приміщень, розташованих у
районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря для
холодної пори року 15 град.С і нижче, повинні бути обладнані
тамбурами або повітряно-тепловими завісами, а двері тамбурів
обладнані безпечними пристроями для самостійного зачинення та
фіксації у відкритому положенні.
2.1.19. Адміністративні, санітарно-побутові приміщення
(гардеробні, переддушові, душові, умивальні, убиральні, для
зберігання спецодягу, одягу) повинні відповідати вимогам
СНиП "Административные и бытовые здания", затверджених постановою
Держбуду СРСР від 30.12.87 N 313 (далі - СНиП 2.09.04-87).
2.1.20. У всіх умивальнях має бути достатня кількість мила,
інших мийних засобів та повітряно-теплові сушарки для рук.
2.1.21. Уживати їжу дозволяється тільки в спеціально
обладнаних приміщеннях і їдальнях, кімнатах відпочинку та вживання
їжі, які повинні бути обладнані умивальниками, кранами або
ємностями для питної води, нагрівачем для води, холодильниками та
необхідними меблями.
2.1.22. Усі вантажопідіймальні машини необхідно експлуатувати
відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації
вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Мінпраці України
від 20.08.2002 N 409 ( v0409203-02 ) (НПАОП 0.00-1.03-02).
2.1.23. Експлуатація повітряних компресорів і повітропроводів
повинна проводитись відповідно до вимог Правил будови і безпечної
експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів
і газопроводів, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71
(НПАОП 0.00-1.13-71).
2.1.24. Посудини, що працюють під тиском, повинні відповідати
вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що
працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці
України від 18.10.94 N 104 (далі - НПАОП 0.00-1.07-94).
2.1.25. При виконанні електрозварювальних і газозварювальних
робіт слід дотримуватись вимог Правил з техніки безпеки і
виробничої санітарії при виробництві ацетилену, кисню і
газополуменевій обробці металів, затверджених Мінхіммашем СРСР
08.07.85 (НПАОП 0.00-1.43-85), Санітарних правил при зварюванні,
наплавці та різанні металів, затверджених наказом Міністерства
охорони здоров'я СРСР N 1009-73, та пунктів НАПБ А.01.001-2004
( z1410-04 ).
2.1.26. Експлуатація металообробного устаткування та
інструменту повинна відповідати вимогам Правил з техніки безпеки і
виробничої санітарії при холодній обробці металів, затверджених
Мінхіммашем СРСР 05.07.83 (НПАОП 0.00-1.42-83 ), Правил безпечної
роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Мінпраці
України від 05.06.2001 N 252 (далі - НПАОП 0.00-1.30-01).
2.2. Освітлення
2.2.1. Виробничі, побутові, допоміжні та інші приміщення
повинні мати штучне та природне освітлення відповідно до
ДБН В.2.5-28:2006 ( v0168667-06 ) та НАПБ А.01.001-2004
( z1410-04 ).
Природне освітлення повинно бути максимально використане. Для
захисту працівників від прямих сонячних променів необхідно
застосовувати штори, жалюзі тощо.
2.2.2. Для забезпечення нормованої освітленості і
рівномірного світлового потоку на робочу поверхню машини повинно
бути передбачено місцеве освітлення стаціонарними світильниками.
2.2.3. Для додаткового освітлення закритих вузлів і
механізмів під час огляду і ремонту в обладнанні повинні бути
передбачені спеціальні стаціонарні світильники або штепсельні
розетки для підключення переносних ламп з закритими ковпаками.
2.2.4. Для місцевого освітлення необхідно застосовувати
світильники з лампами розжарювання з напругою не вище 42 В.
Допускається застосування світильників з люмінесцентними лампами з
напругою 127-220 В за умов недопущення їх струмовідводних частин
для випадкових доторкань.
2.2.5. Світильники місцевого освітлення як з лампами
розжарювання, так й з люмінісцентними лампами, повинні мати
відбивачі із непрозорого матеріалу з захисним кутом не менше 30
град., а при встановленні світильника не вище рівня очей
працівника - не менше 10 град.
2.2.6. Світильники штучного освітлення в цехах, де
проводяться процеси рідинної обробки, повинні встановлюватись у
герметичній арматурі відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01
( v0272203-01 ).
2.2.7. Вибір світильників для вибухопожежонебезпечних
приміщень повинен проводитись відповідно до вимог
НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ) та НАПБ А.01.001-2004
( z1410-04 ) залежно від класу вибухопожежонебезпеки. Для
освітлення таких приміщень необхідно встановлювати щілинні
світильники.
2.2.8. Облаштування світильників повинно відповідати вимогам
ГОСТ 12.4.120-83, ГОСТ 12.4.123-83 та Державних санітарних норм і
правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених
наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476
( z0203-03 ) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-02).
2.2.9. Ремонт та нагляд за справністю проводів, вимикачів
ламп, запобіжників, рубильників та іншої апаратури необхідно
здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.01-97 ( z0011-98 ).
2.2.10. Очищення світильників та арматури повинно
здійснюватись тільки після відключення напруги електричної мережі
та їх охолодження (перевіряється їх стан, зіпсовані вузли та
деталі підлягають заміні). Під час виконання цієї роботи необхідно
використовувати спеціально призначені пересувні вишки, випробувані
драбини тощо.
2.2.11. Очищення від забруднення віконного скла, скляних
світлових прорізів, ліхтарів і світильників повинно здійснюватись
відповідно до вимог ДБН В.2.5-28:2006 ( v0168667-06 ) не менше
двох разів на рік (або в залежності від забруднення), а в
приміщеннях лужних станцій, шліфувальних відділеннях, приміщеннях
сортування і комплектування шкіряної сировини сухого
консервування, кузнях, котельних та інших приміщеннях зі значним
виділенням пилу і копоті повинно виконуватись не рідше чотирьох
разів на рік.
2.2.12. У темну пору доби або за поганої видимості (туман,
дощ, снігопад) територія підприємства, місця руху людей та
транспортних засобів, майданчики, стоянки, а також робочі місця
повинні бути освітлені відповідно до вимог ДБН В.2.5-28:2006
( v0168667-06 ). Освітлення повинно бути виконано відповідно до
НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ).
2.2.13. Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю
освітленості не рідше одного разу на рік та після кожної групової
заміни ламп.
2.3. Вентиляція й опалення
2.3.1. Виробничі, допоміжні будівлі й приміщення повинні бути
обладнані природною і припливно-витяжною вентиляцією, а також
системою опалення відповідно до СНиП "Отопление, вентиляция,
кондиционирование", затверджених Держбудом СРСР 28.11.91 (далі -
СНиП 2.04.05-91), та НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
2.3.2. В цехах і на дільницях шкіряних підприємств, де
проводяться процеси рідинної обробки, та в оздоблювальних цехах
повинна передбачатись вентиляція відповідно до галузевих норм
технологічного проектування.
2.3.3. Для очищення запиленого та загазованого повітря, що
видаляють місцеві витяжні пристрої, перед викидом його в атмосферу
повинні бути обладнані пилогазоочищувальні пристрої (циклони,
фільтри, пилоосадочні камери або водяні завіси тощо).
2.3.4. Пилові камери, циклони, фільтри, за виключенням
індивідуальних аспіраційних пристроїв, змонтованих на машинах,
повинні встановлюватись поза робочим приміщенням.
2.3.5. Застосування вентиляції повинно бути обґрунтоване
розрахунками, які підтверджують забезпечення необхідного
повітрообміну, температури та стану повітряного середовища
відповідно до вимог Державних санітарних норм мікроклімату
виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного
санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 ( va042282-99 )
(далі - ДСН 3.3.6.042-99), НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ) та
ГОСТ 12.1.005-88. Усі вентиляційні пристрої (системи) підлягають
планово-попереджувальному огляду і ремонту, а також періодичному
технічному випробуванню.
2.3.6. Рециркуляція повітря дозволяється в робочий час тільки
в приміщеннях, де немає виділення шкідливих речовин (1, 2, 3
класів небезпеки) відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 або їх кількість
не перевищує допустимих концентрацій, а у повітрі відсутні різко
виражені неприємні запахи цих речовин.
2.3.7. Виробничі процеси, під час виконання яких утворюється
пил (процеси шліфування) або відбувається виділення шкідливих
газоподібних речовин (процеси приготування та нанесення фарб,
апретур тощо), а також променевого і конвекційного теплоутворення,
повинні проводитися у приміщеннях, ізольованих від інших та
обладнаних припливно-витяжною вентиляцією та місцевими
відсмоктувачами.
2.3.8. Не дозволяється підключати до вентиляційної установки
більшу кількість споживачів, ніж це передбачено проектом.
2.3.9. Заново змонтовані або реконструйовані вентиляційні
установки підлягають налагодженню та випробуванню на ефективність
їх дії. Стан повітряного середовища виробничих приміщень повинен
періодично перевірятися відповідно до затверджених роботодавцем
графіків.
2.3.10. У разі зміни технологічного процесу та розташування
виробничого обладнання, що забруднює повітря на дільниці (в цеху),
вентиляційні установки повинні бути пристосовані до нового режиму
роботи.
2.3.11. Системи опалення, вентиляції і кондиціонування
повітря та їх розташування повинні відповідати вимогам
СНиП 2-04.05-91 та ГОСТ 12.4.021-75.
2.3.12. Опалювальні прилади повинні мати огорожу, яка
запобігає попаданню на них пилу та різних матеріалів виробництва й
можливому дотику працівника, а також гладку поверхню, яку легко
очищати від пилу.
2.3.13. Для поверхонь обладнання, яке нагрівається під час
технологічних процесів, необхідно передбачати теплоізоляцію і
підтримання температури поверхні не більше 43 град.С.
2.4. Водопостачання і каналізація
2.4.1. Виробничі та побутові приміщення мають бути обладнані
внутрішнім водопроводом та каналізацією відповідно до вимог
СНиП "Внутренний водопровод и канализация зданий", затверджених
постановою Держбуду СРСР від 04.10.85 N 169 (далі -
СНиП 2.04.01-85), а також протипожежним водопостачанням згідно з
вимогами пунктів 5.4, 6.3 НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
2.4.2. Зовнішні мережі, споруди водопроводу та каналізації
повинні відповідати вимогам СНиП "Водоснабжение. Наружные сети и
сооружения", затверджених постановою Держбуду СРСР від 27.07.84
N 123 (СНиП 2.04.02-84), СНиП "Канализация. Наружные сети и
сооружения", затверджених постановою Держбуду СРСР від 21.05.85
N 71 (СНиП 2.04.03-85), та Правил приймання стічних вод
підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених
пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від
19.02.2002 N 37 ( z0403-02 ), зареєстрованих у Міністерстві
юстиції України 26.04.2002 за N 403/6691. Експлуатація
водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинна здійснюватись
відповідно до вимог ГОСТ 12.3.006-75.
2.4.3. Облаштування внутрішніх водопроводів, каналізації і
водостоків повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, а
експлуатація водопровідних і каналізаційних споруд і мережі має
відповідати вимогам ГОСТ 12.3.006-75.
2.4.4. Кожне підприємство повинне бути забезпечено подачею
води:
- для санітарно-гігієнічних потреб;
- для виробничо-технічних потреб;
- для потреб зовнішнього і внутрішнього пожежогасіння.
2.4.5. Поєднувати мережі господарських водопроводів з
мережами, що подають питну воду, не дозволяється.
2.4.6. Для забезпечення працівників питною водою потрібно
встановлювати водопровідні колонки, автомати газованої води,
кулери або інші пристрої. Дозволяється також забезпечення питною
водою разового використання в дрібній розфасовці.
2.4.7. Відстань від робочого місця до пункту водороздачі не
повинна перевищувати 75 м.
2.4.8. Питна вода повинна відповідати вимогам "СанПіН "Вода
питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого
господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383
( z0136-97 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
15.04.97 за N 136/1940 (ДСанПіН 383-96).
2.4.9. Вода для душових, умивальників, для охолодження
повітря в кондиціонерах повинна відповідати вимогам до питної
води.
2.4.10. У відмочувально-зольних і дубильних цехах, на лужних,
хімічних і фарбувально-жирувальних станціях, хімічних лабораторіях
та інших приміщеннях, де можливий шкідливий вплив на працівників
вапна, сірчистого натрію, кислоти, лугу, хромових сполучень та
інших хімікатів, повинні бути фонтанчики або крани для обмивання
шкіри і негайного промивання очей після ураження.
2.4.11. Трубопроводи для спуску виробничих чистих і
забруднених стічних вод повинні мати крани для відбору проб.
2.5. Електроустановки й електросилове обладнання
2.5.1.Експлуатація електроустановок, електричних станцій і
підстанцій та електричних мереж повинна проводитись з дотриманням
вимог електробезпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004
( z1410-04 ), Правил захисту від статичної електрики, затверджених
наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103 (далі -
НПАОП 0.00-1.29-97), Правил експлуатації електрозахисних засобів,
затверджених наказом Мінпраці України від 05.06.2001 N 253 (далі -
НПАОП 40.1-1.07-01), ГОСТ 12.1.013-78, ГОСТ 12.1.045-84,
ГОСТ 12.2.007.1-75, ДСН 3.3.6.096-02 ( z0203-03 ), експлуатаційної
документації та цих Правил.
2.5.2. Улаштування і експлуатація внутрішніх мереж
електроустановок і установок електричного освітлення в приміщеннях
мають відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-02 .
2.5.3. Електропроводка та арматура силової і освітлювальної
мережі у виробничих приміщеннях повинні бути надійно ізольовані і
захищені від впливу високої температури, механічних пошкоджень і
хімічної дії згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
2.5.4. Експлуатацію електрозахисних засобів, що
використовуються під час експлуатації та ремонту електропроводок,
потрібно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.07-01.
2.5.5. Електрообладнання повинне мати надійне захисне
заземлення (занулення) відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81 та
бути захищеним від попадання пилу, вологи тощо.
2.5.6. Стан ізоляції і надійність заземлення щороку після
капітального ремонту потрібно перевіряти контрольно-вимірювальними
приладами зі складанням відповідного протоколу (акта) згідно з
вимогами НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
2.5.7. Електроприлади й електрообладнання, установлені на
обладнанні (машинах) та ізольовані від його станини, повинні мати
самостійне занулення, заземлення. У разі порушення або
несправності заземлення електричні установки повинні бути негайно
вимкнені і вжито заходів до відновлення заземлення.
2.5.8. Обладнання, під час роботи якого можливе утворення
статичної електрики (лакування, полірування, шліфування деталей
тощо), повинне мати пристрій, який виключає можливість її
накопичення. Захист від статичної електрики необхідно проводити
згідно з вимогами НПАОП 0.00-1.29-97.
2.5.9. Увімкнення до електричної мережі ручних переносних
інструментів необхідно здійснювати відповідно до вимог
НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ) та ГОСТ 12.2.013.0-91.
2.5.10. Під час роботи на електронно-обчислювальних машинах і
персональних комп'ютерах необхідно дотримуватись вимог Державних
санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними
терміналами електронно-обчислювальних машин, затверджених
постановою Головного державного санітарного лікаря України від
10.12.98 N 7 ( v0007282-98 ) (ДСанПіН 3.3.2.007-98).
2.5.11. Усі будівлі, споруди та зовнішні установки повинні
бути захищені від потрапляння блискавки та вторинних її проявів
відповідно до вимог "Инструкции по устройству молниезащиты зданий,
сооружений и промышленных коммуникаций" (РД- 34.21.122-87).
2.6. Небезпечні та шкідливі виробничі чинники
2.6.1. Під час виконання технологічних процесів у шкіряному
виробництві необхідно брати до уваги небезпечні та шкідливі
виробничі чинники, які можуть впливати на працівників, відповідно
до вимог ГОСТ 12.0.003-74.
2.6.2. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників
мають відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88, ДСН 3.3.6.096-02
( z0203-03 ), Державних санітарних норм виробничої загальної та
локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного
санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 ( va039282-99 )
(ДСН 3.3.6.039-99), Державних санітарних норм виробничого шуму,
ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного
державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37
( va037282-99 ) (ДСН 3.3.6.037-99), ДСН 3.3.6.042-99
( va042282-99 ), ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.012-90,
ДСН 3.3.6.096-02.
3. Вимоги до виробничих приміщень
3.1. Загальні вимоги безпеки
3.1.1. Улаштування і утримання виробничих будівель, приміщень
повинно відповідати вимогам НПАОП 45.2-4.01.98 ( z0424-98 ) та
НАПБ Б.01.043-90/170.
3.1.2. Усі приміщення повинні бути обладнані пожежною
сигналізацією та засобами пожежогасіння. При необхідності
встановлюються газоаналізатори і системи димовидалення.
3.1.3. Стіни і стелі робочих приміщень повинні бути гладкими,
рівними, зручними для очистки і пофарбовані у світлі тони.
3.1.4. У цехах і на дільницях шкіряних підприємств, де
проводяться процеси рідинної обробки, а також у відділеннях
стругання, салотоплення, камерах завезення, дезінфекційних,
холодильних камерах, приміщеннях асколізації стіни на всю висоту
повинні бути облицьовані склом або глазурованою плиткою. У
приміщеннях тимчасового або тривалого зберігання шкірсировини,
сортирувально-комплектувальних дільницях, на здавальних площадках
і в сушарках стіни повинні бути облицьовані керамічними плитками
на висоту не менше 1,8 м, а вище - пофарбовані водостійкою фарбою
світлих тонів.
3.1.5. Підлога у виробничих приміщеннях повинна бути щільною,
рівною, не слизькою, без вибоїв. У цехах, де проводяться процеси
рідинної обробки (відмочувально-зольних, дубильних,
фарбувально-жирувальних, хімічних станціях), підлога повинна бути
водонепроникною, легкозмивною, стійкою до дії кислот, лугів і
гарячої води і мати уклони і жолоби для стоку рідин.
3.1.6. У приміщеннях для збереження хімікатів підлога повинна
бути бетонною або з асфальтовим покриттям. Допускається
опорядження підлоги кислотостійкою плиткою.
3.1.7. На постійних робочих місцях і цехах, де проводяться
процеси рідинної обробки, повинні бути обладнані настили і
решітки, які охороняють ноги працівників від намокання й
охолодження.
3.1.8. Стічні канали повинні бути закриті металевими плитами
або решітками.
3.1.9. Уся мережа трубопроводів повинна бути заглиблена в
підлогу або піднята і укріплена на висоті понад 2 м від підлоги і
пофарбована згідно з вимогами ГОСТ 12.4.026-76.
3.1.10. Усі люки, колодязі, канали повинні бути закриті
кришками або суцільними настилами. Відкриті отвори в підлозі
виробничих приміщень повинні бути огороджені з усіх боків міцними
перилами висотою не менше 1,0 м із суцільною обшивкою по низу
заввишки не менше 0,15 м.
3.1.11. Усі мостики, площадки, проходи, уклінні естакади та
інші споруди, які піднесені над рівнем підлоги на 0,5 м і більше,
а також драбини, які ведуть до них, повинні мати перила заввишки
не менше 1,0 м із суцільною обшивкою по низу заввишки не менше
0,15 м. Місця переходів через трубопроводи та інші комунікації
повинні бути обладнані настилами.
3.1.12. Ширина проїздів для цехового транспорту повинна бути
при русі в одному напрямку не менше максимальної ширини
завантажених транспортних засобів плюс 1,0 м, а при зустрічному
русі - не менше подвійної максимальної ширини транспортних засобів
плюс 1 м.
3.1.13. Ширина головних проходів у виробничих приміщеннях для
руху працівників без вантажу повинна бути не менше 1,5 м, а
другорядних проходів, які використовуються для ремонту, огляду і
змащування обладнання, - не менше 0,8 м.
3.1.14. Висота галерей, естакад і тунелів, які
використовуються для регулярного проходу людей, повинна бути не
менше 2 м від підлоги до виступних конструкцій і не менше 1,8 м -
для нерегулярного проходу людей.
3.1.15. Ширина пішохідних галерей і тунелів при чисельності
працівників, які проходять в одному напрямку за зміну не більше
400 чоловік, повинна бути не менше 1,5 м зі збільшенням на 0,5 м
на кожні 20 чоловік понад вказану чисельність.
3.1.16. Ширина транспортних і комунікаційних галерей і
естакад повинна допускати вільний від обладнання і комунікацій
прохід шириною не менше 0,7 м.
3.1.17. Довжина тунелів і галерей, які призначені для проходу
людей, не може перевищувати 100 м.
3.1.18. Тунелі, галереї повинні мати штучну або природну
вентиляцію і освітлення, регулярно очищатись від пилу і сміття, не
мати трубопроводів з тиском пари вище 0,7 х 10 МПа, трубопроводів
отруйних і легкозаймистих рідин і газів.
3.1.19. Для пропуску транспортерів через перегородки і стіни
необхідно влаштовувати отвори мінімальних розмірів. Проміжок між
верхньою і нижньою гілками транспортера повинен бути максимально
закритий.
3.1.20. Зовнішні входи і виходи у виробничих приміщеннях
повинні мати утеплений тамбур або повітряні теплові завіси.
3.1.21. Двірні прорізи для транспортування шкіряної сировини,
напівфабрикатів, готової продукції тощо повинні влаштовуватись у
відповідності до габаритів транспортних засобів, що
застосовуються, і забезпечувати вільні проходи по обидва боки від
цих габаритів не менше 0,7 м, а за висотою не менше 0,2 м.
3.1.22. У виробничих приміщеннях драбинні площадки, проходи,
проїзди, віконні прорізи, опалювальні прилади, електричні шафи,
електродвигуни, протипожежне обладнання, робочі місця не повинні
захаращуватись сировиною, напівфабрикатами, готовою продукцією,
відходами виробництва, тарою тощо, які повинні міститися в
установлених місцях.
3.1.23. Передача вантажів з одного поверху на інший повинна
бути механізована. При передачі вантажів зверху вниз можуть
застосовуватись уклінні спуски, облаштовані з унеможливленням
травмування робочих вантажем.
3.1.24. У всіх виробничих і допоміжних приміщеннях повинні
бути встановлені урни та ящики з кришками, які щільно
закриваються, для збору відходів і сміття. Урни та ящики повинні
очищатись не рідше одного разу за зміну і ретельно
дезінфікуватись.
3.1.25. Облаштування і розташування складів повинно
відповідати вимогам СНиП 2.11.01-85, а також задовольняти вимоги
пожежобезпеки відповідно до ГОСТ 12.1.004-91.
3.1.26. Висота приміщень складського, транспортного
господарства, компресорних тощо має бути не менше 3,6 м.
3.1.27. Усі допоміжні споруди і приміщення повинні
відповідати нормам проектування згідно із СНиП 2.09.04-87.
3.1.28. Віконні стулки і ліхтарні рами, які відкриваються для
природного провітрювання, повинні бути обладнані пристроями, які
легко управляються, для відкривання і встановлення їх у
необхідному положенні.
3.1.29. Перелік спеціальних побутових приміщень і пристроїв
для шкіряного виробництва визначається в залежності від
характеристики виробничих процесів і переліку професій працівників
у шкіряній галузі з віднесенням їх до відповідних груп виробничого
процесу.
3.1.30. Для зменшення шуму в приміщеннях вентиляційні
агрегати повинні бути розміщені в ізольованих вентиляційних
камерах та встановлені на віброфундаменті, а повітроводи повинні
приєднуватись до вентилятора за допомогою м'яких вставок.
3.2. Додаткові вимоги до окремих виробничих приміщень
шкіряних підприємств
3.2.1 Лужні, хімічні і фарбувально-жирувальні станції мають
бути зв'язані двостороннім телефонним зв'язком з виробничими
цехами, які споживають робочі рідини, зі зливними пунктами і
складами хімікатів.
3.2.2. Виконання робіт, пов'язаних з виділенням пилу,
шкідливих парів і газів (гашення вапна, приготування хромових
екстрактів, розчинів кислот і пикеля тощо), повинно здійснюватись
в ізольованих приміщеннях, обладнаних спеціальною апаратурою,
вентиляцією і необхідними індивідуальними засобами захисту
(масками, респіраторами тощо).
3.2.3. Приміщення хімічних лабораторій, де виконується робота
з легко займистими рідинами, а також речовинами, що виділяють
шкідливі пари і гази, повинні бути обладнані припливно-витяжною
вентиляцією.
3.2.4 Короткотермінове зберігання ввезеної шкіряної сировини
повинне бути в закритих приміщеннях, які вентилюються. Ці
приміщення можуть розміщуватися поряд з відмочувально-зольним
цехом, але повинні відділятись від нього суцільною перегородкою з
прорізом, що відкривається, який дає змогу здійснювати
механізовану подачу сировини у відмочувально-зольний цех.
3.2.5. Лаковарки і цехи з обробки лакових шкір мають бути
розташовані в ізольованих вогнетривких приміщеннях.
3.2.6. Усі виробничі приміщення і прилегла до них територія,
а також обладнання та інвентар підлягають профілактичній
дезінфекції.
3.2.7. На підприємствах повинні бути камери для дезінфекції
автомашин і візків, а також печі для спалення сміття.
3.2.8. При виїзді з території підприємства повинні бути мати,
які змочуються дезінфекційними засобами, або ємкості з
дезінфекційною рідиною для дезінфекції коліс автотранспорту.
3.2.9. При виході з виробничих приміщень повинні бути мати,
які змащуються дезінфекційними засобами для обтирання взуття, а
також спеціально влаштовані і закріплені на підлозі щітки для
знепилювання й очистки його від бруду.
3.2.10. Приміщення, де сортується і комплектується шкіряна
сировина сухого консервування, повинні бути обладнані системами
припливно-витяжної вентиляції для забезпечення нормованих
параметрів повітря робочої зони відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.
4. Вимоги до технологічного процесу
4.1. Загальні вимоги до організації технологічних процесів
4.1.1. Технологічні процеси організовують відповідно до вимог
ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.1.004-91, Санітарних
правил організації технологічних процесів та гігієнічних вимог до
виробничого обладнання, затверджених у 1973 році Міністерством
охорони здоров'я СРСР (СП N 1042-73), і технологічних карт на
кожну операцію.
4.1.2. Виробничі процеси організовують так, щоб виключити
забруднення шкідливими речовинами виробничого середовища,
водоймищ, ґрунту і повітря згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005-88 та
наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.02.2000 N 30
( v0030282-00 ) "Про затвердження списків і введення в дію
гігієнічних регламентів шкідливих речовин у повітрі робочої зони і
атмосферному повітрі населених пунктів". Концентрація шкідливих
речовин перед викидом не повинна перевищувати граничнодопустимих
концентрацій.
4.1.3. Технологічні процеси, у яких використовують речовини,
здатні при певних умовах створити вибухонебезпечне середовище,
організовують відповідно до вимог ГОСТ 12.1.010-76 .
4.1.4. При організації технологічних процесів слід
передбачати технічні засоби та організаційні заходи, що
забезпечують захист працівників від дії електричного струму у
відповідності до ГОСТ 12.1.019-79, ГОСТ 12.1.030-81 та
ДСН 3.3.6.096-02 ( z0203-03 ).
4.1.5. Технологічні процеси організовують у приміщеннях, у
яких забезпечуються нормовані параметри повітря робочої зони щодо
умов мікроклімату згідно з ГОСТ 12.1.005-88 та ДСН 3.3.6.042-99
( va042282-99 ).
4.2. Вимоги до організації процесів обробки шкіряної сировини
4.2.1. Вантажно-розвантажувальні роботи, що пов'язані з
прийманням-здаванням шкіряної сировини, яка надходить на шкіряні
підприємства залізничним та автомобільним транспортом, мають бути
механізовані.
4.2.2. На сортувальних і комплектувальних ділянках
переміщення порожніх і завантажених сировиною стелажів (піддонів)
має здійснюватись механізованим способом.
4.2.3. Переміщення шкіряної сировини з вагів на конвеєр має
бути механізовано або здійснюватись по спускному лотку.
4.2.4. Приготування консервувальної суміші для
доконсервування шкіряної сировини має проводитись у барабанах,
завантаження і розвантаження яких має бути механізованим.
Для видалення шкідливих парів і газів у робочій зоні барабана
має бути система витяжної вентиляції.
4.2.5. Завантаження і розвантаження чанів при промиванні
шкіряної сировини від солі повинно бути механізованим.
4.2.6. При міздруванні голини або струганні напівфабрикату
видалення відходів міздри та стружки від обладнання повинне
проводитись на спеціально обладнаних міздропроводах чи стрічкових
транспортерах.
4.2.7. При роботі апаратів і барабанів під час проведення
відмочувально-зольних, підготовчих, дубильних і
фарбувально-жирувальних процесів огородження мають бути закриті і
зблоковані з приводом.
4.2.8. Відкривання люків барабанів, клапанів для зливу
розчинів і промивної води, огляд напівфабрикату і відбір проб
повинні проводитись тільки при повній зупинці барабанів,
установленні їх на гальмо і при вимкнутому пускачу.
4.2.9. Для барабанів "Гігант" і для зольних барабанів
аналогічних розмірів відчинення і зачинення кришок повинно
виконуватись без докладання великих зусиль і не перевищувати 4 кг
при частому використанні.
4.2.10. Приводи до підвісних барабанів повинні здійснюватись
із застосуванням малошумних передач , що не перевищують 80 дБ.
4.2.11. Пробивання отвору в шкурах перед навішуванням їх на
рами повинно здійснюватись механізованим способом або спеціальними
безпечними пристосуваннями.
4.2.12. Для нанесення суміші для видалення волосу зі шкіри до
намазувальної площадки повинна бути підведена вода для змивання
залишків намазувальної суміші.
4.2.13. При зніманні щетини на прохідних
щетино-висмикувальних машинах для очищення смуги відвідного
транспортера під нею повинен бути встановлений нерухомий скребок
та забезпечено стікання рідини із-під машини.
4.2.14. Заточення ножів робочого вала міздрильної машини
повинно бути механізоване і виконуватись безпосередньо на машині.
4.2.15. Під час роботи міздрильних, волосозгінних та
чистильних машин міздря і волос повинні видалятись від машин
безперервно гідравлічним або іншим механізованим способом.
4.2.16. Заточення і правлення стрічкових ножів на
двоїльно-стрічкових машинах повинні бути механізовані і
виконуватись безпосередньо на машині.
4.2.17. Видалення хромової стружки від стругальних машин та
її брикетування повинні бути механізовані.
4.2.18. Управління шліфувально-знепилувальними агрегатами
повинно здійснюватись із загального пульта.
4.2.19. Пилозбірники індивідуальних аспіраційних пристроїв
повинні своєчасно звільнятись від накопиченого пилу. Видалення
пилу повинно бути централізоване із застосуванням вологого способу
очищення.
4.2.20. Завантаження хімікатів для приготування вапняної
суспензії в збірники з розмішувачами має бути механізоване.
4.2.21. Завантаження сірчистого натрію і хромових сполучень в
апаратуру для розчинення повинно бути механізоване.
4.2.22. Завантаження дубильних екстрактів в обладнання
повинно бути механізоване.
4.2.23. Переміщення і встановлення бочок для витоплювання
жирів повинні бути механізовані.
4.2.24. Завантаження котлів, автоклавів для варіння клею і
витоплення сала різаною і промитою міздрою або салом-сирцем, а
також вивантаження шквар повинні бути механізовані.
4.2.25. Очищення каналізаційних колодязів, колекторів,
тунелів, збірників і відстійників різного призначення, а також
чанів, приямків та іншої технологічної апаратури повинно
здійснюватись лише після перевірки стану повітряного середовища в
них і надійного відключення впуску і випуску стічних вод у
відповідності до ГОСТ 12.3.006-75 .
4.2.26. Чавунні кришки люків повинні відкриватись спеціальним
гачком, дошки настилів підніматись ломиком.
5. Вимоги до технологічного обладнання,
що використовується у виробничому процесі
5.1. Загальні вимоги
5.1.1. Усе обладнання, що використовується , модернізується
та встановлюється у виробничому процесі, повинно відповідати
вимогам ГОСТ 12.2.061-81 та цим Правилам.
5.1.2. Виробниче обладнання повинне бути розміщене
раціонально, щоб його експлуатація, ремонт та обслуговування були
зручними і безпечними, забезпечували безперервність технологічного
процесу.
5.1.3. На все діюче та нове обладнання, що надходить, повинні
бути паспорти з технічними характеристиками і даними щодо охорони
праці. Усі зміни, що вносяться до конструкції обладнання в процесі
його експлуатації, ремонту і модернізації, мають фіксуватись в
паспорті згідно з вимогами ГОСТ 12.2.003-91.
5.1.4. Для уникнення перевантаження окремих частин і вузлів
обладнання і недопущення можливості аварії кожний вид обладнання
повинен застосовуватись тільки для обробки тих видів сировини і
напівфабрикатів, для обробки яких він призначений. При цьому
кожний вид обладнання повинен використовуватись для виконання
тільки тих технологічних операцій і тільки при тих режимах, на які
воно розраховано.
5.1.5. Облаштування і експлуатація електроприводів,
пускорегулювальної апаратури, контрольно-вимірювальних
електроприладів і пристроїв захисту обладнання повинно відповідати
вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 ( v0272203-01 ) та НПАОП 40.1-1.21.98
( z0093-98 ).
5.1.6. Усі види обладнання або його частини, що працюють під
тиском, повинні мати повірені манометри із зазначенням
граничнодопустимого тиску. Манометри повинні мати клеймо про
повірку, бути справними і встановлюватись на видному для
обслуговувального персоналу та добре освітленому місці. Запобіжні
клапани повинні мати запірні кожухи або ковпаки, які
унеможливлюють збільшення навантаження клапана, і повинні бути
освітлені й доступні.
5.1.7. Машини, апарати та різного роду пристрої в небезпечних
зонах повинні мати надійну огорожу, яка забезпечує безпеку роботи
і відповідає вимогам ГОСТ 12.2.062-81.
5.1.8. Небезпечні зазори між рухомими і нерухомими частинами
повинні бути огороджені.
5.1.9. Частини обладнання , переміщення яких відбувається під
дією власної ваги, повинні забезпечуватись пристроями, що
виключають самовільне опущення цих частин при наладці або
змащуванні обладнання.
5.1.10. Огородження робочих органів і механізмів, а також
дверцята, кришки, щитки в цих огородженнях, що відкриваються,
повинні мати надійні електричні, механічні або інші блокування,
які забезпечують зупинку машини при зніманні або відкриванні
огородження і неможливість пуску при відкритому положенні жодного
з огороджень.
5.1.11. Огородження повинні мати достатньо жорстку
конструкцію, яка б витримувала випадкові навантаження з боку
обслуговувального персоналу. Огородження, що закривають деталі і
частини обладнання, при поломці яких можуть вилітати осколки й
окремі деталі, повинні мати міцність, яка забезпечує затримку цих
осколків та деталей без пошкодження самого огородження.
5.1.12. Огородження, їх кришки і дверцята повинні надійно
фіксуватись в закритому положенні, а огородження (кришки), які
відкриваються вверх, повинні фіксуватись також у відкритому
положенні.
Сполучення огороджень у притворах кришок і дверцят повинні
бути щільними, а зусилля для відкриття або зняття кожного
огородження вручну не повинно перевищувати 4 кг при частому
використанні в процесі обслуговування і 12 кг при ремонті
обладнання.
5.1.13. Абразивні камені і круги, що обертаються, повинні
бути обов'язково виправлені і збалансовані. Отвір круга повинен
точно відповідати діаметру валика, на який він насаджується.
5.1.14. Круглі пили, точильні верстати, центрифуги та інші
машини з великим числом обертів повинні мати запори, що виключають
можливість відкриття кришок і дверцят під час роботи.
5.1.15. Управління машинами, апаратами і агрегатами повинно
бути механізовано і, як правило, кнопковим. Допускається педальне
управління за умови забезпечення зручної пози працівника.
5.1.16. Уключення основного двигуна обладнання повинно
здійснюватись з одного поста, за винятком автоматизованих ліній і
агрегатів, де, крім місцевих пускових пристроїв до кожної машини,
є централізоване управління з дистанційного пульта.
5.1.17. Для відключення електроприводу, крім основного поста
управління, повинні бути дублювальні зупинкові пристрої, якщо це
викликано умовами безпеки.
5.1.18. Пости місцевого управління електроприводом і органами
ручного управління окремими механізмами повинні перебувати на
відстані не більше 1,0-1,2 м від постійного (основного)
місцезнаходження працівника.
5.1.19. Прокладка проводів різного призначення в межах машини
повинна виконуватись з урахуванням захисту їх від механічних
пошкоджень, перегріву, попадання мастил, води й агресивних рідин.
5.1.20. Металеві рукави з електроприводами повинні надійно
закріплюватись на нерухомих частинах обладнання спеціальними
скобами, розташованими на відстані не більше 400 мм один від
одного на прямолінійних ділянках, а також перед кожним поворотом і
після нього.
5.1.21. Корпуси електродвигунів та інших електричних
пристроїв повинні бути приєднані до заземленого пристрою за
допомогою окремої гілки або мати надійний металевий контакт із
заземленим корпусом машини. Послідовне включення до заземленого
провідника декількох заземлених елементів не допускається.
5.1.22. В управлінні автоматизованими лініями і агрегатами
повинно передбачатись відключення місцевих пускових пристроїв при
переході на робочий режим з централізованим управлінням з
дистанційного пульта.
5.1.23. Повинен бути передбачений блокувальний зв'язок, який
забезпечує автоматичне виключення головного ланцюга в разі
зникнення напруги в ньому.
5.1.24. Запуск електрод�
