Кодекс 435-IV. Гражданский кодекс Украины


ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ<br> <br> ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 )<br> <br>( Із змінами, внесеними згідно із Законами<br> N 980-IV ( <A HREF="139778">980-15</A> ) від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.6<br> N 1255-IV ( <A HREF="151315">1255-15</A> ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.140<br> N 1713-IV ( <A HREF="168328">1713-15</A> ) від 12.05.2004, ВВР, 2004, N 33-34, ст.403 <br> N 2135-IV ( <A HREF="182303">2135-15</A> ) від 02.11.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.37 <br> N 2146-IV ( <A HREF="182304">2146-15</A> ) від 03.11.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.39<br> N 2450-IV ( <A HREF="192700">2450-15</A> ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 13, ст.234<br> N 2452-IV ( <A HREF="193819">2452-15</A> ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.257<br> N 2620-IV ( <A HREF="202375">2620-15</A> ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.352<br> N 2664-IV ( <A HREF="205119">2664-15</A> ) від 16.06.2005, ВВР, 2005, N 31, ст.420<br> N 2705-IV ( <A HREF="204815">2705-15</A> ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.427<br> N 2710-IV ( <A HREF="204222">2710-15</A> ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.423<br> N 2798-IV ( <A HREF="211892">2798-15</A> ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 42, ст.464<br> N 3165-IV ( <A HREF="223621">3165-15</A> ) від 01.12.2005<br> N 3201-IV ( <A HREF="226055">3201-15</A> ) від 15.12.2005<br> N 3261-IV ( <A HREF="226056">3261-15</A> ) від 22.12.2005 )<br> <br> ( Зміни по Закону N 3348-IV ( <A HREF="229425">3348-15</A> ) від 17.01.2006<br> будуть внесені після його опублікування )<br> <br> <br> КНИГА ПЕРША<br> ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ<br> <br> <a name="RI"></a>Розділ I<br> ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ<br> <br> <a name="G1"></a>Глава 1<br> ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ<br> <br> <a name="S1"></a>Стаття 1. Відносини, що регулюються цивільним законодавством<br> <br> 1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та<br>майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній<br>рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх<br>учасників.<br> <br> 2. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або<br>іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а<br>також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не<br>застосовується, якщо інше не встановлено законом.<br> <br> <a name="S2"></a>Стаття 2. Учасники цивільних відносин<br> <br> 1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні<br>особи (далі - особи).<br> <br> 2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна,<br>Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави<br>та інші суб'єкти публічного права.<br> <br> <a name="S3"></a>Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства<br> <br> 1. Загальними засадами цивільного законодавства є:<br> <br> 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого<br>життя людини;<br> <br> 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім<br>випадків, встановлених Конституцією України ( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ) та<br>законом;<br> <br> 3) свобода договору;<br> <br> 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена<br>законом;<br> <br> 5) судовий захист цивільного права та інтересу;<br> <br> 6) справедливість, добросовісність та розумність.<br> <br> <a name="S4"></a>Стаття 4. Акти цивільного законодавства України<br> <br> 1. Основу цивільного законодавства України становить<br>Конституція України ( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ).<br> <br> 2. Основним актом цивільного законодавства України є<br>Цивільний кодекс України.<br> <br> Актами цивільного законодавства є також інші закони України,<br>які приймаються відповідно до Конституції України ( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> )<br>та цього Кодексу (далі - закон).<br> <br> Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної<br>Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини<br>інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект<br>закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий<br>законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з<br>відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного<br>кодексу України.<br> <br> 3. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента<br>України у випадках, встановлених Конституцією України<br>( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ).<br> <br> 4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету<br>Міністрів України.<br> <br> Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить<br>положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються<br>відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.<br> <br> 5. Інші органи державної влади України, органи влади<br>Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові<br>акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах,<br>встановлених Конституцією України ( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ) та законом.<br> <br> 6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території<br>України.<br> <br> <a name="S5"></a>Стаття 5. Дія актів цивільного законодавства у часі<br> <br> 1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які<br>виникли з дня набрання ними чинності.<br> <br> 2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі,<br>крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну<br>відповідальність особи.<br> <br> 3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися<br>актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт<br>цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що<br>виникли з моменту набрання ним чинності.<br> <br> <a name="S6"></a>Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір<br> <br> 1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений<br>актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам<br>цивільного законодавства.<br> <br> 2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який<br>передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які<br>не врегульовані цими актами.<br> <br> 3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів<br>цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний<br>розсуд.<br> <br> Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів<br>цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а<br>також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів<br>цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин<br>між сторонами.<br> <br> 4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті<br>застосовуються і до односторонніх правочинів.<br> <br> <a name="S7"></a>Стаття 7. Звичай<br> <br> 1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема<br>звичаєм ділового обороту.<br> <br> Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами<br>цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних<br>відносин.<br> <br> Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.<br> <br> 2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного<br>законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.<br> <br> <a name="S8"></a>Стаття 8. Аналогія<br> <br> 1. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом,<br>іншими актами цивільного законодавства або договором, вони<br>регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів<br>цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні<br>відносини (аналогія закону).<br> <br> 2. У разі неможливості використати аналогію закону для<br>регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до<br>загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).<br> <br> <a name="S9"></a>Стаття 9. Застосування Цивільного кодексу України до<br> врегулювання відносин у сферах господарювання,<br> використання природних ресурсів, охорони довкілля,<br> а також до трудових та сімейних відносин<br> <br> 1. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання<br>відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів<br>та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин,<br>якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.<br> <br> 2. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання<br>майнових відносин у сфері господарювання.<br> <br> <a name="S10"></a>Стаття 10. Міжнародні договори<br> <br> 1. Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні<br>відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою<br>України, є частиною національного цивільного законодавства<br>України.<br> <br> 2. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у<br>встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що<br>встановлені відповідним актом цивільного законодавства,<br>застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.<br> <br> <a name="G2"></a>Глава 2<br> ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ<br> ТА ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ<br> ТА ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКІВ<br> <br> <a name="S11"></a>Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків<br> <br> 1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що<br>передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,<br>що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують<br>цивільні права та обов'язки.<br> <br> 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,<br>зокрема, є:<br> <br> 1) договори та інші правочини;<br> <br> 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та<br>інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;<br> <br> 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій<br>особі;<br> <br> 4) інші юридичні факти.<br> <br> 3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо<br>з актів цивільного законодавства.<br> <br> 4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства,<br>цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів<br>органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим<br>або органів місцевого самоврядування.<br> <br> 5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства,<br>цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.<br> <br> 6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства<br>або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків<br>може бути настання або ненастання певної події.<br> <br> <a name="S12"></a>Стаття 12. Здійснення цивільних прав<br> <br> 1. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний<br>розсуд.<br> <br> 2. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою<br>для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.<br> <br> 3. Особа може відмовитися від свого майнового права.<br> <br> Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин,<br>нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами<br>цивільного законодавства.<br> <br> 4. Особа може за відплатним або безвідплатним договором<br>передати своє майнове право іншій особі, крім випадків,<br>встановлених законом.<br> <br> 5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного<br>або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що<br>поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не<br>встановлено судом.<br> <br> <a name="S13"></a>Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав<br> <br> 1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй<br>договором або актами цивільного законодавства.<br> <br> 2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися<br>від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди<br>довкіллю або культурній спадщині.<br> <br> 3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати<br>шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.<br> <br> 4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися<br>моральних засад суспільства.<br> <br> 5. Не допускаються використання цивільних прав з метою<br>неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним<br>становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.<br> <br> 6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав<br>вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд<br>може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також<br>застосувати інші наслідки, встановлені законом.<br> <br> <a name="S14"></a>Стаття 14. Виконання цивільних обов'язків<br> <br> 1. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених<br>договором або актом цивільного законодавства.<br> <br> 2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є<br>обов'язковим для неї.<br> <br> 3. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами<br>заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або<br>актом цивільного законодавства.<br> <br> 4. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або<br>його виконання у випадках, встановлених договором або актами<br>цивільного законодавства.<br> <br> <a name="G3"></a>Глава 3<br> ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ<br> <br> <a name="S15"></a>Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів<br> <br> 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у<br>разі його порушення, невизнання або оспорювання.<br> <br> 2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не<br>суперечить загальним засадам цивільного законодавства.<br> <br> <a name="S16"></a>Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом<br> <br> 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого<br>особистого немайнового або майнового права та інтересу.<br> <br> 2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:<br> <br> 1) визнання права;<br> <br> 2) визнання правочину недійсним;<br> <br> 3) припинення дії, яка порушує право;<br> <br> 4) відновлення становища, яке існувало до порушення;<br> <br> 5) примусове виконання обов'язку в натурі;<br> <br> 6) зміна правовідношення;<br> <br> 7) припинення правовідношення;<br> <br> 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування<br>майнової шкоди;<br> <br> 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;<br> <br> 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу<br>державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або<br>органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.<br> <br> Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,<br>що встановлений договором або законом.<br> <br> 3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу<br>особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті<br>13 цього Кодексу.<br> <br> <a name="S17"></a>Стаття 17. Захист цивільних прав та інтересів Президентом<br> України, органами державної влади, органами влади<br> Автономної Республіки Крим або органами місцевого<br> самоврядування<br> <br> 1. Президент України здійснює захист цивільних прав та<br>інтересів у межах повноважень, визначених Конституцією України<br>( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ).<br> <br> 2. У випадках, встановлених Конституцією України<br>( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ) та законом, особа має право звернутися за захистом<br>цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу<br>влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого<br>самоврядування.<br> <br> 3. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки<br>Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист<br>цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що<br>встановлені Конституцією України ( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ) та законом.<br> <br> Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних<br>прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до<br>суду.<br> <br> <a name="S18"></a>Стаття 18. Захист цивільних прав нотаріусом<br> <br> 1. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення<br>виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку,<br>встановлених законом.<br> <br> <a name="S19"></a>Стаття 19. Самозахист цивільних прав<br> <br> 1. Особа має право на самозахист свого цивільного права та<br>права іншої особи від порушень і протиправних посягань.<br> <br> Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не<br>заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.<br> <br> 2. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що<br>порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам,<br>що спричинені цим порушенням.<br> <br> Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи<br>встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.<br> <br> <a name="S20"></a>Стаття 20. Здійснення права на захист<br> <br> 1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.<br> <br> 2. Нездійснення особою права на захист не є підставою для<br>припинення цивільного права, що порушене, крім випадків,<br>встановлених законом.<br> <br> <a name="S21"></a>Стаття 21. Визнання незаконним правового акта органу<br> державної влади, органу влади Автономної<br> Республіки Крим або органу місцевого<br> самоврядування<br> <br> 1. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт<br>індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади<br>Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування,<br>якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує<br>цивільні права або інтереси.<br> <br> 2. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт<br>органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим<br>або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам<br>цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.<br> <br> <a name="S22"></a>Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи<br> відшкодування майнової шкоди<br> <br> 1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її<br>цивільного права, має право на їх відшкодування.<br> <br> 2. Збитками є:<br> <br> 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або<br>пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить<br>зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);<br> <br> 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних<br>обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).<br> <br> 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором<br>або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому<br>розмірі.<br> <br> Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим<br>доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі,<br>право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних<br>особою, яка порушила право.<br> <br> 4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до<br>обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший<br>спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в<br>натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження<br>пошкодженої речі тощо).<br> <br> <a name="S23"></a>Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди<br> <br> 1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої<br>внаслідок порушення її прав.<br> <br> 2. Моральна шкода полягає:<br> <br> 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа<br>зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;<br> <br> 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у<br>зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї<br>чи близьких родичів;<br> <br> 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у<br>зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;<br> <br> 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також<br>ділової репутації фізичної або юридичної особи. ( Пункт 4 частини<br>другої статті 23 в редакції Закону N 3261-IV ( <A HREF="226056">3261-15</A> ) від<br>22.12.2005 )<br> <br> 3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в<br>інший спосіб.<br> <br> Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається<br>судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та<br>душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або<br>позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка<br>завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування,<br>а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.<br>При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги<br>розумності і справедливості.<br> <br> 4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової<br>шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром<br>цього відшкодування.<br> <br> 5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не<br>встановлено договором або законом.<br> <br> <a name="RII"></a>Розділ II<br> ОСОБИ<br> <br> Під<a name="R1"></a>розділ 1<br> ФІЗИЧНА ОСОБА<br> <br> <a name="G4"></a>Глава 4<br> ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ФІЗИЧНУ ОСОБУ<br> <br> <a name="S24"></a>Стаття 24. Поняття фізичної особи<br> <br> 1. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною<br>особою.<br> <br> <a name="S25"></a>Стаття 25. Цивільна правоздатність фізичної особи<br> <br> 1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну<br>правоздатність) мають усі фізичні особи.<br> <br> 2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її<br>народження.<br> <br> У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси<br>зачатої, але ще не народженої дитини.<br> <br> 3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі<br>цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням<br>фізичною особою відповідного віку.<br> <br> 4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у<br>момент її смерті.<br> <br> <a name="S26"></a>Стаття 26. Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи<br> <br> 1. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні<br>права та обов'язки.<br> <br> 2. Фізична особа має усі особисті немайнові права,<br>встановлені Конституцією України ( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ) та цим Кодексом.<br> <br> 3. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що<br>встановлені цим Кодексом, іншим законом.<br> <br> 4. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не<br>встановлені Конституцією України ( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ), цим Кодексом,<br>іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам<br>суспільства.<br> <br> 5. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних<br>відносин.<br> <br> <a name="S27"></a>Стаття 27. Запобігання обмеженню можливості фізичної особи<br> мати цивільні права та обов'язки<br> <br> 1. Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не<br>заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.<br> <br> 2. Правовий акт Президента України, органу державної влади,<br>органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого<br>самоврядування, їхніх посадових і службових осіб не може<br>обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом<br>цивільні права та обов'язки, крім випадків, коли таке обмеження<br>передбачено Конституцією України ( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ).<br> <br> <a name="S28"></a>Стаття 28. Ім'я фізичної особи<br> <br> 1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під<br>своїм ім'ям.<br> <br> Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається<br>із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає<br>із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.<br> <br> 2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа<br>відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане<br>ім'я) або діяти без зазначення імені.<br> <br> 3. Ім'я фізичній особі надається відповідно до закону.<br> <br> <a name="S29"></a>Стаття 29. Місце проживання фізичної особи<br> <br> 1. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок,<br>квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому<br>(гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в<br>якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.<br> <br> 2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно<br>обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які<br>встановлюються законом.<br> <br> 3. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до<br>чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів)<br>або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або<br>місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я<br>тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не<br>встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами,<br>опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.<br> <br> У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від<br>десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та<br>піклування або судом.<br> <br> 4. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти<br>років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з<br>них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального<br>закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.<br> <br> 5. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її<br>опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує<br>щодо неї функції опікуна.<br> <br> 6. Фізична особа може мати кілька місць проживання.<br> <br> <a name="S30"></a>Стаття 30. Цивільна дієздатність фізичної особи<br> <br> 1. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює<br>значення своїх дій та може керувати ними.<br> <br> Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми<br>діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх<br>здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе<br>цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести<br>відповідальність у разі їх невиконання.<br> <br> 2. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється<br>цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в<br>порядку, встановлених законом.<br> <br> <a name="S31"></a>Стаття 31. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи,<br> яка не досягла чотирнадцяти років<br> <br> 1. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років<br>(малолітня особа), має право:<br> <br> 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.<br> <br> Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє<br>побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи<br>соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку<br>вартість;<br> <br> 2) здійснювати особисті немайнові права на результати<br>інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.<br> <br> 2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею<br>шкоду.<br> <br> <a name="S32"></a>Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у<br> віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років<br> <br> 1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу,<br>фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років<br>(неповнолітня особа) має право:<br> <br> 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або<br>іншими доходами;<br> <br> 2) самостійно здійснювати права на результати<br>інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;<br> <br> 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не<br>заборонено законом або установчими документами юридичної особи;<br> <br> 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку)<br>та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими<br>коштами на рахунку).<br> <br> 2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків<br>(усиновлювачів) або піклувальників.<br> <br> На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних<br>засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально<br>посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і<br>дозвіл органу опіки та піклування.<br> <br> 3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами,<br>що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову<br>установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та<br>батьків (усиновлювачів) або піклувальника.<br>( Частина третя статті 32 в редакції Закону N 3201-IV ( <A HREF="226055">3201-15</A> )<br>від 15.12.2005 )<br> <br> 4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути<br>одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу<br>опіки та піклування.<br>( Частина четверта статті 32 в редакції Закону N 3201-IV<br>( <A HREF="226055">3201-15</A> ) від 15.12.2005 )<br> <br> 5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків<br>(усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може<br>обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися<br>своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її<br>цього права.<br> <br> Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього<br>права, якщо відпали обставини, які були підставою для його<br>прийняття.<br> <br> 6. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої<br>особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України<br>( <A HREF="293">1501-06</A>, 1502-06, 1503-06, 1504-06 ).<br>( Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2620-IV<br>( <A HREF="202375">2620-15</A> ) від 02.06.2005 )<br> <br> <a name="S33"></a>Стаття 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи<br> <br> 1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за<br>порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до<br>закону.<br> <br> 2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за<br>порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів),<br>піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для<br>відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки<br>(усиновлювачі) або піклувальник.<br> <br> 3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану<br>нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.<br> <br> <a name="S34"></a>Стаття 34. Повна цивільна дієздатність<br> <br> 1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла<br>вісімнадцяти років (повноліття).<br> <br> 2. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла<br>повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту<br>реєстрації шлюбу.<br> <br> У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою<br>повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.<br> <br> У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з<br>протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна<br>цивільна дієздатність зберігається.<br> <br> <a name="S35"></a>Стаття 35. Надання повної цивільної дієздатності<br> <br> 1. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній<br>особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим<br>договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або<br>батьком дитини.<br> <br> 2. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за<br>рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої<br>особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або<br>піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна<br>дієздатність може бути надана за рішенням суду.<br> <br> 3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній<br>особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися<br>підприємницькою діяльністю.<br> <br> За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів),<br>піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути<br>зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває<br>повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як<br>підприємця.<br> <br> 4. Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі,<br>поширюється на усі цивільні права та обов'язки.<br> <br> 5. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною<br>особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна<br>дієздатність зберігається.<br> <br> <a name="S36"></a>Стаття 36. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи<br> <br> 1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи,<br>якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її<br>здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.<br> <br> 2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи,<br>якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами,<br>токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а<br>також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у<br>скрутне матеріальне становище.<br> <br> 3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи<br>встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України<br>( <A HREF="293">1501-06</A>, 1502-06, 1503-06, 1504-06 ).<br> <br> 4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту<br>набрання законної сили рішенням суду про це.<br> <br> <a name="S37"></a>Стаття 37. Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності<br> фізичної особи<br> <br> 1. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена,<br>встановлюється піклування.<br> <br> 2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може<br>самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.<br> <br> 3. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що<br>виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна<br>дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника.<br> <br> Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що<br>виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою,<br>цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування<br>або суду.<br> <br> 4. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів<br>особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними<br>здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити<br>фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно<br>одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та<br>розпоряджатися ними.<br> <br> 5. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно<br>несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за<br>згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.<br> <br> <a name="S38"></a>Стаття 38. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи,<br> цивільна дієздатність якої була обмежена<br> <br> 1. У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність<br>якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану,<br>який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення<br>своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну<br>дієздатність.<br> <br> 2. У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними<br>напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд<br>поновлює її цивільну дієздатність.<br> <br> 3. Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється<br>на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.<br> <br> 4. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи,<br>цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється Цивільним<br>процесуальним кодексом України ( <A HREF="293">1501-06</A>, 1502-06, 1503-06,<br>1504-06 ).<br> <br> <a name="S39"></a>Стаття 39. Визнання фізичної особи недієздатною<br> <br> 1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо<br>вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна<br>усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.<br> <br> 2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною<br>встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України ( <A HREF="293">1501-06</A>,<br>1502-06, 1503-06, 1504-06 ).<br> <br> 3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи<br>недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена<br>недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа,<br>якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати<br>від заявника її відшкодування.<br> <br> <a name="S40"></a>Стаття 40. Момент визнання фізичної особи недієздатною<br> <br> 1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання<br>законної сили рішенням суду про це.<br> <br> 2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання<br>недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням<br>висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо<br>психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з<br>якого вона визнається недієздатною.<br> <br> <a name="S41"></a>Стаття 41. Правові наслідки визнання фізичної особи<br> недієздатною<br> <br> 1. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.<br> <br> 2. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого<br>правочину.<br> <br> 3. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її<br>інтересах вчиняє її опікун.<br> <br> 4. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною<br>особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).<br> <br> <a name="S42"></a>Стаття 42. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи,<br> яка була визнана недієздатною<br> <br> 1. За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд<br>поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана<br>недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що<br>внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у<br>неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та<br>керувати ними.<br> <br> 2. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи,<br>яка була визнана недієздатною, встановлюється Цивільним<br>процесуальним кодексом України ( <A HREF="293">1501-06</A>, 1502-06, 1503-06,<br>1504-06 ).<br>( Стаття 42 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2798-IV<br>( <A HREF="211892">2798-15</A> ) від 06.09.2005 )<br> <br> <a name="S43"></a>Стаття 43. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою<br> <br> 1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою,<br>якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає<br>відомостей про місце її перебування.<br> <br> 2. У разі неможливості встановити день одержання останніх<br>відомостей про місце перебування особи початком її безвісної<br>відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому<br>були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей<br>місяць - перше січня наступного року.<br> <br> 3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою<br>встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України ( <A HREF="293">1501-06</A>,<br>1502-06, 1503-06, 1504-06 ).<br> <br> <a name="S44"></a>Стаття 44. Опіка над майном фізичної особи, яка визнана<br> безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце<br> перебування якої невідоме<br> <br> 1. На підставі рішення суду про визнання фізичної особи<br>безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання<br>описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.<br> <br> 2. За заявою заінтересованої особи або органу опіки та<br>піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої<br>невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення<br>судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.<br> <br> 3. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно<br>відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме,<br>приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за<br>рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.<br> <br> 4. За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної<br>особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце<br>перебування якої невідоме, надає за рахунок цього майна утримання<br>особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.<br> <br> 5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення<br>суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у<br>разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.<br> <br> <a name="S45"></a>Стаття 45. Скасування рішення суду про визнання фізичної<br> особи безвісно відсутньою<br> <br> 1. Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою,<br>з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування,<br>суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про<br>визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або<br>іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної<br>особи безвісно відсутньою.<br> <br> <a name="S46"></a>Стаття 46. Оголошення фізичної особи померлою<br> <br> 1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у<br>місці її постійного проживання немає відомостей про місце її<br>перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за<br>обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати<br>її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести<br>місяців.<br> <br> 2. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними<br>діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років<br>від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин<br>справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього<br>строку, але не раніше спливу шести місяців.<br> <br> 3. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання<br>законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала<br>безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави<br>припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку<br>з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її<br>вірогідної смерті.<br> <br> 4. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється<br>Цивільним процесуальним кодексом України ( <A HREF="293">1501-06</A>, 1502-06,<br>1503-06, 1504-06 ).<br> <br> <a name="S47"></a>Стаття 47. Правові наслідки оголошення фізичної особи<br> померлою<br> <br> 1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою<br>прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.<br> <br> 2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не<br>мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що<br>перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.<br> <br> Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на<br>спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.<br> <br> <a name="S48"></a>Стаття 48. Правові наслідки появи фізичної особи, яка була<br> оголошена померлою<br> <br> 1. Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася<br>або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за<br>місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про<br>оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої<br>заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення<br>фізичної особи померлою.<br> <br> 2. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була<br>оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її<br>майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно<br>перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за<br>винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей<br>та цінних паперів на пред'явника.<br> <br> 3. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором,<br>зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент<br>набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була<br>оголошена померлою, жива.<br> <br> У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була<br>оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.<br> <br> 4. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і<br>з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки<br>Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі<br>повертається сума, одержана від реалізації цього майна.<br> <br> <a name="S49"></a>Стаття 49. Акти цивільного стану<br> <br> 1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно<br>пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють<br>або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та<br>обов'язків.<br> <br> 2. Актами цивільного стану є народження фізичної особи,<br>встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з<br>громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання<br>повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності,<br>визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення,<br>позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені,<br>інвалідність, смерть тощо.<br> <br> 3. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи<br>та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна<br>імені, смерть.<br> <br> 4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно<br>до закону.<br>( Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2710-IV<br>( <A HREF="204222">2710-15</A> ) від 23.06.2005 )<br> <br> <br> <a name="G5"></a>Глава 5<br> ФІЗИЧНА ОСОБА - ПІДПРИЄМЕЦЬ<br> <br> <a name="S50"></a>Стаття 50. Право фізичної особи на здійснення підприємницької<br> діяльності<br> <br> 1. Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не<br>заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною<br>дієздатністю.<br> <br> Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької<br>діяльності встановлюються Конституцією України ( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ) та<br>законом.<br> <br> 2. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку<br>діяльність за умови її державної реєстрації в порядку,<br>встановленому законом.<br> <br> Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб -<br>підприємців є відкритою.<br> <br> 3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без<br>державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має<br>права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є<br>підприємцем.<br> <br> <a name="S51"></a>Стаття 51. Застосування до підприємницької діяльності<br> фізичних осіб нормативно-правових актів, що<br> регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб<br> <br> 1. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються<br>нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність<br>юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає<br>із суті відносин.<br> <br> <a name="S52"></a>Стаття 52. Цивільно-правова відповідальність фізичної<br> особи - підприємця<br> <br> 1. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями,<br>пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім<br>майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.<br> <br> 2. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі,<br>відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою<br>діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної<br>сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього<br>майна.<br> <br> <a name="S53"></a>Стаття 53. Банкрутство фізичної особи - підприємця<br> <br> 1. Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги<br>кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької<br>діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому<br>законом.<br> <br> <a name="S54"></a>Стаття 54. Управління майном, що використовується у<br> підприємницькій діяльності, органом опіки та<br> піклування <br> <br> 1. Якщо фізична особа - підприємець визнана безвісно<br>відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або<br>якщо власником майна, яке використовувалося у підприємницькій<br>діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та<br>піклування може призначити управителя цього майна.<br> <br> Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про<br>управління цим майном.<br> <br> 2. При здійсненні повноважень щодо управління майном<br>управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником<br>майна.<br> <br> 3. У договорі про управління майном встановлюються права та<br>обов'язки управителя.<br> <br> Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю<br>управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю<br>опікуна і піклувальника.<br> <br> 4. Договір про управління майном припиняється, якщо відпали<br>обставини, на підставі яких він був укладений.<br> <br> <a name="G6"></a>Глава 6<br> ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ<br> <br> <a name="S55"></a>Стаття 55. Завдання опіки та піклування<br> <br> 1. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення<br>особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх,<br>неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом<br>здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати<br>обов'язки.<br> <br> <a name="S56"></a>Стаття 56. Орган опіки та піклування<br> <br> 1. Органи, на які покладено здійснення опіки та піклування,<br>їх права та обов'язки щодо забезпечення прав та інтересів фізичних<br>осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом<br>та іншими нормативно-правовими актами.<br> <br> <a name="S57"></a>Стаття 57. Обов'язок повідомляти про фізичних осіб, які<br> потребують опіки або піклування<br> <br> 1. Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує<br>опіки або піклування, зобов'язана негайно повідомити про це орган<br>опіки та піклування.<br> <br> <a name="S58"></a>Стаття 58. Фізичні особи, над якими встановлюється опіка<br> <br> 1. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які<br>позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які<br>визнані недієздатними.<br> <br> <a name="S59"></a>Стаття 59. Фізичні особи, над якими встановлюється піклування<br> <br> 1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які<br>позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами,<br>цивільна дієздатність яких обмежена.<br> <br> <a name="S60"></a>Стаття 60. Встановлення опіки та піклування судом<br> <br> 1. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання<br>її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та<br>піклування.<br> <br> 2. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі<br>обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за<br>поданням органу опіки та піклування.<br> <br> 3. Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при<br>розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського<br>піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та<br>піклування.<br> <br> 4. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо<br>при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена<br>батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням<br>органу опіки та піклування.<br>( Стаття 60 в редакції Закону N 2450-IV ( <A HREF="192700">2450-15</A> ) від<br>03.03.2005 )<br> <br> <a name="S61"></a>Стаття 61. Встановлення опіки та піклування органом опіки та<br> піклування<br> <br> 1. Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою<br>особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків,<br>встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.<br> <br> <a name="S62"></a>Стаття 62. Місце встановлення опіки або піклування<br> <br> 1. Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання<br>фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем<br>проживання опікуна чи піклувальника.<br> <br> <a name="S63"></a>Стаття 63. Призначення опікуна або піклувальника<br> <br> 1. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та<br>піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.<br> <br> 2. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з<br>повною цивільною дієздатністю.<br> <br> 3. Фізична особа може бути призначена опікуном або<br>піклувальником лише за її письмовою заявою.<br> <br> 4. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб,<br>які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з<br>урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи<br>виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.<br> <br> При призначенні опікуна для малолітньої особи та при<br>призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується<br>бажання підопічного.<br> <br> 5. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох<br>опікунів чи піклувальників.<br>( Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2450-IV<br>( <A HREF="192700">2450-15</A> ) від 03.03.2005 )<br> <br> <a name="S64"></a>Стаття 64. Фізична особа, яка не може бути опікуном або<br> піклувальником<br> <br> 1. Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:<br> <br> 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були<br>поновлені;<br> <br> 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної<br>особи, яка потребує опіки або піклування.<br> <br> <a name="S65"></a>Стаття 65. Опіка або піклування над фізичною особою, щодо<br> якої не призначено опікуна або піклувальника<br> <br> 1. До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна<br>чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює<br>відповідний орган опіки та піклування.<br> <br> <a name="S66"></a>Стаття 66. Опіка або піклування над фізичною особою, яка<br> перебуває у спеціальному закладі<br> <br> 1. Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному<br>закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту<br>населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено<br>опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює<br>цей заклад.<br> <br> <a name="S67"></a>Стаття 67. Права та обов'язки опікуна<br> <br> 1. Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення<br>йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та<br>лікуванням.<br> <br> Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання,<br>навчання та розвиток.<br> <br> 2. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб,<br>які тримають його без законної підстави.<br> <br> 3. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах<br>підопічного.<br> <br> 4. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних<br>прав та інтересів підопічного.<br> <br> <a name="S68"></a>Стаття 68. Правочини, які не може вчиняти опікун<br> <br> 1. Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки,<br>діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів,<br>крім передання майна підопічному у власність за договором<br>дарування або у безоплатне користування за договором позички.<br> <br> 2. Опікун не може здійснювати дарування від імені<br>підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.<br> <br> <a name="S69"></a>Стаття 69. Права та обов'язки піклувальника<br> <br> 1. Піклувальник над неповнолітньою особою зобов'язаний дбати<br>про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання,<br>навчання та розвиток.<br> <br> Піклувальник над фізичною особою, цивільна дієздатність якої<br>обмежена, зобов'язаний дбати про її лікування, створення<br>необхідних побутових умов.<br> <br> 2. Піклувальник дає згоду на вчинення підопічним правочинів<br>відповідно до статей 32 та 37 цього Кодексу.<br> <br> 3. Піклувальник зобов'язаний вживати заходів щодо захисту<br>цивільних прав та інтересів підопічного.<br> <br> <a name="S70"></a>Стаття 70. Правочини, на вчинення яких піклувальник не може<br> давати згоду<br> <br> 1. Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів<br>між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми<br>близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність<br>за договором дарування або у безоплатне користування на підставі<br>договору позички.<br> <br> <a name="S71"></a>Стаття 71. Правочини, які вчиняються з дозволу органу опіки<br> та піклування<br> <br> 1. Опікун не має права без дозволу органу опіки та<br>піклування:<br> <br> 1) відмовитися від майнових прав підопічного;<br> <br> 2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного;<br> <br> 3) укладати договори, які підлягають нотаріальному<br>посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори<br>щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;<br> <br> 4) укладати договори щодо іншого цінного майна.<br> <br> 2. Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів,<br>передбачених частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу<br>опіки та піклування.<br> <br> <a name="S72"></a>Стаття 72. Управління майном особи, над