КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562
N 2953-IV ( 2953-15 ) від 06.10.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.16
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566
N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295
N 3550-IV ( 3550-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.297
N 160-V ( 160-16 ) від 20.09.2006 }


Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного
судочинства України

1. Кодекс адміністративного судочинства України визначає
повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ
адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних
судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства

1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав,
свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх
посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними
владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень.

2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які
рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім
випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності
Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший
порядок судового провадження.

3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності
суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи
прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 3. Визначення понять

1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

1) справа адміністративної юрисдикції (далі -
адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного
суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є
орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня
посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень;

2) адміністративний суд - суд загальної юрисдикції, до
компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення
адміністративних справ;

3) суд - суддя адміністративного суду, який розглядає і
вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів
адміністративного суду;

4) адміністративне судочинство - діяльність адміністративних
судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку,
встановленому цим Кодексом;

5) адміністративний процес - правовідносини, що складаються
під час здійснення адміністративного судочинства;

6) адміністративний позов - звернення до адміністративного
суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових
відносинах;

7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень;

8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої
подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також
суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана
позовна заява до адміністративного суду;

9) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках,
передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога
позивача;

10) письмове провадження - розгляд і вирішення
адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної
інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та
проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів
у випадках, встановлених цим Кодексом; ( Пункт 10 частини першої
статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2953-IV
( 2953-15 ) від 06.10.2005 )

11) розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення
адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без
невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод
та інтересів у публічно-правових відносинах;

12) постанова - письмове рішення суду будь-якої інстанції в
адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги
адміністративного позову;

13) ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої
інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання,
пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші
процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної
інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної
скарги;

14) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода,
зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із
владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є
однією із сторін угоди;

15) публічна служба - діяльність на державних політичних
посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова
служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба,
інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки
Крим, органах місцевого самоврядування.

Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах

1. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами.

2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі
публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений
інший порядок судового вирішення.

Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство

1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до
Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу та міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.

2. Провадження в адміністративних справах здійснюється
відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої
процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Стаття 6. Право на судовий захист

1. Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та
інтересів незалежним і неупередженим судом.

2. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його
справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона
віднесена цим Кодексом.

3. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в
адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку,
передбаченому цим Кодексом.
{ Частина третя статті 6 в редакції Закону N 3550-IV ( 3550-15 )
від 16.03.2006 }

4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні
особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист,
що і громадяни та юридичні особи України.

Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства

1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах
є:
1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед
законом і судом;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне
з'ясування всіх обставин у справі;

5) гласність і відкритість адміністративного процесу;

6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень
адміністративного суду;

7) обов'язковість судових рішень.

Стаття 8. Верховенство права

1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства
права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи
визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і
спрямованість діяльності держави.

2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням
судової практики Європейського Суду з прав людини.

3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і
свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції
України ( 254к/96-ВР ) гарантується.

4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні
адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,
суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні
відносини.

Стаття 9. Законність

1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності,
відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого
самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

2. Суд вирішує справи на підставі Конституції ( 254к/96-ВР )
та законів України, а також міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті
відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб,
що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

4. У разі невідповідності нормативно-правового акта
Конституції України ( 254к/96-ВР ), закону України, міжнародному
договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,
який має вищу юридичну силу.

5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи
щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції
України ( 254к/96-ВР ), вирішення питання про конституційність
якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд
звертається до Верховного Суду України для вирішення питання
стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо
конституційності закону чи іншого правового акта.

6. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті,
що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного
договору.

7. У разі відсутності закону, що регулює відповідні
правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні
правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону
суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права
(аналогія права).

Стаття 10. Рівність усіх учасників адміністративного
процесу перед законом і судом

1. Усі учасники адміністративного процесу є рівними перед
законом і судом.

2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників
адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, за
мовними або іншими ознаками.

Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та
офіційне з'ясування всіх обставин у справі

1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах
здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні
ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх
переконливості.

2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за
позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може
виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних
вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав,
свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони
просять.

3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,
розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків,
встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в
інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які
не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

4. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для
з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та
витребування доказів з власної ініціативи.

5. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у
справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази,
яких, на думку суду, не вистачає.

Стаття 12. Гласність і відкритість адміністративного процесу

1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не
брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,
свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на
отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової
інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути
обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації
про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній
судові рішення.

2. Кожен має право знайомитися в установленому законодавством
порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому
судовому засіданні справі, які набрали законної сили. Це право
може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення
конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці,
що охороняється законом.

3. Розгляд справ в адміністративних судах проводиться
відкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його
частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої
таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного
життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а
також в інших випадках, установлених законом.

4. Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться
з додержанням усіх правил адміністративного судочинства. Під час
розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути
присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі
необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.

5. Якщо під час закритого судового засідання буде
встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно
значимою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону,
суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому
засіданні.

6. Під час судового розгляду справи в судовому засіданні
забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу.

7. Офіційним записом судового засідання є лише технічний
запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом.

8. Особи, присутні в залі судового засідання, можуть
використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі
судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із
застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання
судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі
ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у
справі, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень.

9. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні,
проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у
закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише
резолютивна частина рішення.

Стаття 13. Забезпечення апеляційного та касаційного
оскарження рішень адміністративного суду

1. Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не
брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,
свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне
та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках
та порядку, встановлених цим Кодексом.

Стаття 14. Обов'язковість судових рішень

1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в
адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

2. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що
набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій
території України.

3. Невиконання судових рішень тягне за собою
відповідальність, встановлену законом.

Стаття 15. Мова, якою здійснюється адміністративне
судочинство

1. Адміністративне судочинство здійснюється державною мовою.

2. Особи, які беруть участь у справі та не володіють або
недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися
рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також послугами
перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

3. Судові документи складаються державною мовою.

Стаття 16. Правова допомога при вирішенні справ в
адміністративному суді

1. Кожен має право користуватися правовою допомогою при
вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку,
встановленому законом.

2. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах
в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом,
правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі
права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й
обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть
участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу,
визначаються цим Кодексом та іншими законами.

3. Суд повністю або частково звільняє особу від оплати
правової допомоги і забезпечує надання правової допомоги у
випадках та порядку, встановлених законом, якщо відповідний орган
відмовив особі у забезпеченні правової допомоги.

Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Глава 1
АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ І ПІДСУДНІСТЬ
АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВ

Стаття 17. Компетенція адміністративних судів щодо
вирішення адміністративних справ

1. Компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних
повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів
чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її
проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу
реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі
делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу
укладання та виконання адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у
випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом
чи процесом референдуму.

2. Компетенція адміністративних судів не поширюється на
публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального
судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту
(положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої
діяльності або виключної компетенції.

Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ

1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам
підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи
посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова
особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні
окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи
бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про
притягнення до адміністративної відповідальності.

2. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні
справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший
державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх
посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій
чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи
службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і
вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або
окружним адміністративним судом за вибором позивача.

4. Вищому адміністративному суду України як суду першої і
останньої інстанції підсудні справи:

1) щодо встановлення Центральною виборчою комісією
результатів виборів або всеукраїнського референдуму;

2) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента
України.

5. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності
адміністративної справи така справа розглядається місцевим
адміністративним судом за вибором позивача.

Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ

1. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом
за місцезнаходженням відповідача.

2. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів
індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних
повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи,
вирішуються адміністративними судами за місцем проживання
(перебування, знаходження) позивача.

3. Адміністративні справи з приводу оскарження
нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів
України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої
влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних
повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію
України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне
дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова
чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання
реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону
(примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються
окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого
поширюється на місто Київ.

4. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної
підсудності адміністративної справи така справа розглядається
місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ

1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як
адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також
Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим
Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої
інстанції.

2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові
рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів
як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які
знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в
апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

3. Вищий адміністративний суд України переглядає судові
рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у
касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку,
визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, Вищий
адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як
суд апеляційної інстанції судові рішення окружного
адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється
на місто Київ.

4. Верховний Суд України переглядає судові рішення
адміністративних судів за винятковими обставинами.

Стаття 21. Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог

1. Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві,
якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному
суду.

2. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними
рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або
іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів
публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом,
якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити
публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди
вирішуються судами в порядку цивільного або господарського
судочинства.

3. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох
вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо
інше не встановлено законом.

Стаття 22. Передача адміністративної справи з
одного адміністративного суду до іншого

1. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого
адміністративного суду, якщо:

1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання
(перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за
місцем його проживання (перебування);

2) після відкриття провадження у справі виявилося, що
провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної
підсудності;

3) після відкриття провадження у справі та до початку
судового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито без
дотримання правил територіальної підсудності;

4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших
випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

5) ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу.

2. Питання про передачу адміністративної справи розглядається
судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь
у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним
чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

3. Питання про передачу адміністративної справи суд вирішує
ухвалою, яку може бути оскаржено.

4. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого
здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а
в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без
задоволення.

5. Адміністративна справа, передана з одного
адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією
статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона
надіслана.

6. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не
допускаються.

Глава 2
СКЛАД СУДУ. ВІДВОДИ

Стаття 23. Здійснення адміністративного судочинства
суддею одноособово

1. Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім
випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються
суддею одноособово.

Стаття 24. Здійснення адміністративного судочинства
колегією суддів

1. Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є
рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету
Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу
виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи
службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена
цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному
адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

2. Адміністративні справи розглядаються і вирішуються в
окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів
також за клопотанням однієї зі сторін про колегіальний розгляд
справи або з ініціативи судді в разі їх особливої складності.

3. Перегляд судових рішень в адміністративних справах в
апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів.

4. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у
касаційному порядку здійснюється колегією у складі не менше п'яти
суддів.

5. Адміністративні справи, підсудні Вищому адміністративному
суду України як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються
колегією у складі не менше п'яти суддів.

6. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у
Верховному Суді України за винятковими обставинами здійснюється
колегією у складі суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України за участі не менше двох третин її
чисельності (але не менше п'яти суддів) або колегією у складі
суддів відповідних судових палат Верховного Суду України за
правилами, передбаченими частиною другою статті 241 цього Кодексу.
( Частина шоста статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2953-IV ( 2953-15 ) від 06.10.2005 )

Стаття 25. Порядок вирішення питань колегією суддів

1. Усі питання, що виникають при судовому розгляді
адміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю
голосів суддів.

2. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не
має права утримуватися від голосування та підписання судового
рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім.

3. Суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками
розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою
окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні,
приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

Стаття 26. Незмінність складу суду

1. Склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної
справи в суді однієї інстанції незмінний.

2. У разі неможливості продовження розгляду адміністративної
справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя. Якщо
нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд
адміністративної справи починається спочатку.

Стаття 27. Підстави для відводу (самовідводу) судді

1. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної
справи і відводиться:

1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної
з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок,
експерт, спеціаліст, перекладач;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в
результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік,
дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок,
падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи
усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич
цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у
неупередженості судді.

2. Суддя відводиться також за наявності обставин,
встановлених статтею 28 цього Кодексу.

3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами
сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Стаття 28. Недопустимість повторної участі судді в
розгляді адміністративної справи

1. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні
цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у
перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її
розгляді у першій інстанції після скасування попередньої постанови
або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

2. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у
вирішенні цієї ж справи в судах першої і касаційної інстанцій, у
перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її
розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної
інстанції.

3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у
вирішенні цієї ж справи в судах першої і апеляційної інстанцій, у
перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її
розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної
інстанції.

4. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної
справи за винятковими обставинами, не може брати участі у
вирішенні цієї самої справи в судах першої, апеляційної і
касаційної інстанцій.

Стаття 29. Підстави для відводу (самовідводу)
секретаря судового засідання, експерта,
спеціаліста, перекладача

1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,
перекладач не можуть брати участі в адміністративному процесі та
відводяться за підставами, встановленими у частині першій
статті 27 цього Кодексу.

2. Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участі в
адміністративному процесі, якщо:

1) він перебував або перебуває в службовій або в іншій
залежності від осіб, які беруть участь у справі;

2) проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких
використовуються при розгляді даної справи;

3) з'ясування обставин, які мають значення для справи,
виходить за межі сфери його спеціальних знань.

3. Участь секретаря судового засідання, експерта,
спеціаліста, перекладача в судовому засіданні при попередньому
розгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання,
експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їхнього
відводу (самовідводу).

Стаття 30. Заява про відвід (самовідвід)

1. За наявності підстав, зазначених у статтях 27-29 цього
Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,
перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами,
які беруть участь у справі.

3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений
до початку судового розгляду. Заявляти відвід (самовідвід) після
цього можна лише в разі, якщо про підставу відводу (самовідводу)
стало відомо після початку судового розгляду.

Стаття 31. Порядок вирішення питання про відвід (самовідвід)

1. У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен
вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати
пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі.

2. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою
суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або
всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.

3. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід
(самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може
бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи
ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Стаття 32. Наслідки відводу (самовідводу) судді

1. У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який
розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається
в тому самому адміністративному суді іншим суддею.

2. У разі задоволення відводу (самовідводу) комусь із суддів
або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів,
адміністративна справа розглядається в тому самому
адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів
без участі відведеного судді або іншим складом суддів.

3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо
утворити новий склад суду, суд вирішує питання про передачу справи
до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому
статтею 22 цього Кодексу.

Глава 3
СУДОВІ ВИКЛИКИ І ПОВІДОМЛЕННЯ

Стаття 33. Повістки

1. Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про
виклик і повістками-повідомленнями.

2. Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть
участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а
повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з
приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є
обов'язковою.

3. Повістки надсилаються особам, які беруть участь у справі,
свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам рекомендованою
кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром із зворотною
розпискою за адресами, вказаними цими особами.

4. Якщо фізична особа, яка бере участь у справі, діє через
представника і суд не вважає її особисту участь обов'язковою, він
може направити повістку лише представникові.

Стаття 34. Зміст повістки

1. У повістці про виклик зазначаються:

1) найменування та адреса адміністративного суду;

2) ім'я фізичної особи, яку викликають до суду, або
найменування органу, підприємства, установи, організації,
представник яких викликається;

3) дата, час і місце судового засідання;

4) назва і номер адміністративної справи;

5) в якому процесуальному статусі викликається ця особа (як
позивач, відповідач, свідок тощо);

6) у разі необхідності - пропозиція особі, яка бере участь у
справі, подати всі раніше не подані докази;

7) обов'язок адресата повідомити про наявність поважних
причин неможливості прибути до суду;

8) роз'яснення наслідків неприбуття до суду;

9) обов'язок особи, яка одержала повістку у зв'язку з
відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату.

2. У повістці-повідомленні зазначаються:

1) найменування та адреса адміністративного суду;

2) ім'я особи або найменування органу, підприємства,
установи, організації, яким адресується повістка;

3) дата, час і місце судового засідання або проведення
окремої процесуальної дії;

4) назва і номер адміністративної справи;

5) в якому процесуальному статусі має право взяти участь ця
особа (як позивач, відповідач, свідок тощо) в адміністративному
процесі;

6) обов'язок особи, яка одержала повістку у зв'язку з
відсутністю адресата, негайно повідомити про неї адресата.

3. Якщо разом з повісткою надсилаються копії документів, у
повістці вказується їх перелік і роз'яснюється право подати
заперечення та докази на їх підтвердження.

Стаття 35. Вручення повістки

1. Повістка вручається під розписку. Повістка може бути
вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка бере
участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка
викликається до суду.

2. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до
адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки,
яка приєднується до справи.

3. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днів
до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається
безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено
скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для
прибуття до суду.

4. Вважається, що повістку вручено також у разі одержання її
під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який
проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана
негайно повідомити про неї адресата.

5. У разі тимчасової відсутності адресата особа, яка повинна
вручити повістку, відмічає у повістці відомості про те, куди вибув
адресат та коли передбачається його повернення за наявності таких
даних.

6. Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою
або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі,
позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному
батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка
та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією
місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку цієї особи до
суду.

7. Особам, які проживають за межами України, повістки
вручаються в порядку, встановленому міжнародними договорами
України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, у разі відсутності таких - через дипломатичні
представництва та консульські установи України за місцем
проживання цих осіб.

8. Вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона
доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного
реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це
підтверджується підписом відповідної службової особи.

9. Вважається, що повістку вручено посадовій чи службовій
особі, яка є учасником адміністративного процесу, якщо її
доставлено за адресою місця служби цієї особи в порядку,
встановленому частиною восьмою цієї статті.

10. Вручення повістки представникові особи, яка бере участь у
справі, вважається також врученням повістки і цій особі.

11. Розписку про одержання повістки (повістку у разі
неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати)
належить негайно повернути до адміністративного суду.

Стаття 36. Час вручення повістки

1. Часом вручення повістки вважається день заповнення
розписки адресатом, його представником, повнолітнім членом сім'ї
адресата, який проживає разом з ним, службовою особою органу,
підприємства, установи, організації.

Стаття 37. Наслідки відмови від одержання повістки

1. У разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка
її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її
власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду.
Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її
повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

Стаття 38. Виняткові засоби судових викликів і повідомлень

1. Якщо цим Кодексом передбачено скорочені строки розгляду
адміністративної справи, допускається судовий виклик або судове
повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів,
спеціалістів, перекладачів телеграмою, факсимільним повідомленням
(факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном, через
друкований засіб масової інформації.

2. Судовий виклик чи повідомлення, здійснені засобами,
передбаченими цією статтею, повинні містити відомості, зазначені у
статті 34 цього Кодексу.

Стаття 39. Виклик відповідача, третіх осіб, свідків,
місце фактичного проживання (перебування) яких
невідоме

1. Якщо місце фактичного проживання (перебування)
відповідача, третіх осіб, свідків невідоме, суд може здійснити їх
виклик через засоби масової інформації за останнім відомим місцем
їхнього проживання (перебування) на території України.

2. Виклик публікується в друкованому засобі масової
інформації не пізніше ніж за сім днів до дати призначеного
судового розгляду справи.

3. Друкований засіб масової інформації, у якому розміщуються
оголошення про виклик протягом наступного року, визначається не
пізніше 1 грудня поточного року в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.

Стаття 40. Обов'язок повідомити про зміну адреси
та причини неприбуття в судове засідання

1. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час
провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання
(перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення
про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і
вважається врученою.

2. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти,
спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути
до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

Глава 4
ФІКСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 41. Фіксування судового засідання технічними засобами

1. Суд під час судового розгляду адміністративної справи
здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу.

2. Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює
секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого
інший працівник апарату суду.

3. Носій інформації, на який здійснювався технічний запис
судового засідання (касета, дискета, компакт-диск тощо), є
додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового
засідання приєднується до матеріалів справи.

Стаття 42. Ведення журналу судового засідання

1. Одночасно із технічним записом судового засідання
секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання.

2. У журналі судового засідання зазначаються такі відомості:

1) рік, місяць, число і місце судового засідання;

2) найменування адміністративного суду, який розглядає
справу, прізвище та ініціали судді (суддів), секретаря судового
засідання;

3) справа, що розглядається, ім'я (найменування) сторін та
інших осіб, які беруть участь у справі;

4) номер носія інформації;

5) порядковий номер вчинення процесуальної дії;

6) назва процесуальної дії;

7) час вчинення процесуальної дії;

8) інші відомості, встановлені цим Кодексом.

3. Журнал судового засідання ведеться секретарем судового
засідання та підписується ним невідкладно після судового засідання
і приєднується до справи.

Стаття 43. Зауваження щодо технічного запису і
журналу судового засідання

1. Особи, які беруть участь у справі, мають право
ознайомитися із технічним записом і журналом судового засідання та
протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до
суду письмові зауваження щодо їхньої неповноти або неправильності.

2. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису і
журналу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу.

3. У разі пропущення строку подання зауважень і відсутності
підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

4. Зауваження щодо технічного запису і журналу судового
засідання повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів з дня їх
подання.

Стаття 44. Відтворення та роздрукування технічного
запису судового засідання

1. Повне чи часткове відтворення технічного запису судового
засідання здійснюється на вимогу особи, яка бере участь у справі,
або за ініціативою суду.

2. На клопотання особи, яка бере участь у справі, за
розпорядженням головуючого може бути здійснено повне або часткове
роздрукування технічного запису судового засідання. Особа, яка
бере участь у справі, має право отримати копію інформації з носія,
на який здійснювався технічний запис судового засідання.

3. Роздрукування технічного запису судового засідання
здійснюється на платній основі. Розмір плати за роздрукування
встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 45. Складення протоколу

1. Про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового
засідання або під час виконання судового доручення секретарем
судового засідання складається протокол.

2. Під час вчинення окремої процесуальної дії поза залою
судового засідання або під час виконання судового доручення та при
складенні протоколу можуть застосовуватися технічні засоби.

3. Протокол після його складення та ознайомлення з ним усіх
присутніх осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів,
спеціалістів, перекладачів підписується секретарем судового
засідання і суддею. Присутні особи, які беруть участь у справі,
свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть подати свої
зауваження, які додаються до протоколу.

4. Протокол, складений при виконанні судового доручення,
разом із необхідними додатками невідкладно надсилається до суду,
який розглядає справу.

5. Протокол приєднується до адміністративної справи.

Стаття 46. Зміст протоколу

1. Протокол про вчинення окремої процесуальної дії поза залою
судових засідань або під час виконання судового доручення повинен
містити:

1) найменування адміністративного суду, який вчиняє окрему
процесуальну дію, прізвище та ініціали судді, секретаря судового
засідання;

2) номер адміністративної справи;

3) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії;

4) час початку процесуальної дії;

5) відомості про прибуття осіб, які беруть участь у справі,
експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;

6) відомості про роз'яснення особам, які беруть участь у
справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам їхніх
процесуальних прав та обов'язків;

7) опис ходу проведення окремої процесуальної дії, у тому
числі відомості про заявлені клопотання та ухвали суду; основний
зміст пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань
свідків, усні роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей
на поставлені їм додаткові питання; консультації спеціалістів;

8) відомості про докази, які додаються до справи, а якщо
докази не додаються до справи - номер, дату та зміст письмових
доказів, опис інших доказів;

9) час закінчення процесуальної дії;

10) інші відомості, встановлені цим Кодексом.

Глава 5
УЧАСНИКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ

Параграф 1. Особи, які беруть участь у справі

Стаття 47. Склад осіб, які беруть участь у справі

1. Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті
особи, представники сторін та третіх осіб.

Стаття 48. Адміністративна процесуальна правосуб'єктність

1. Здатність мати процесуальні права та обов'язки в
адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна
правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями,
особами без громадянства, органами державної влади, іншими
державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим,
органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими
особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними
особами).

2. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні
процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення
справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність),
належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані
судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього
віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони
відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

3. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні
процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення
справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність),
належить органам державної влади, іншим державним органам, органам
влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого
самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам,
установам, організаціям (юридичним особам).

Стаття 49. Права та обов'язки осіб, які беруть участь
у справі

1. Особи, які беруть участь у справі, мають рівні
процесуальні права і обов'язки.

2. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані
добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і
неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

3. Особи, які беруть участь у справі, мають право:

1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про
всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх
інтересів;

2) знайомитися з матеріалами справи;

3) заявляти клопотання і відводи;

4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час
розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь
у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань
інших осіб;

8) знайомитися з технічним записом та журналом судового
засідання і подавати письмові зауваження до них;

9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з
матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх
інтересів;

11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм
цим Кодексом.

4. Особи, які беруть участь у справі, можуть за власний
рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії
документів і витяги з них.

Стаття 50. Сторони

1. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та
відповідач.

2. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни
України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства,
установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних
повноважень.

3. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних
повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

4. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх
об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних
повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним
по