3. Скасування рішення суду про обмеження цивільної
дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності
фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена,
здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її
піклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування.
4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи
недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи,
яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного
поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на
підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за
заявою опікуна, органу опіки та піклування.
5. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається
органу опіки та піклування.
{ Частина п'ята статті 241 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3551-IV ( 3551-15 ) від 16.03.2006 }
Глава 3
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО НАДАННЯ
НЕПОВНОЛIТНIЙ ОСОБI ПОВНОЇ ЦИВIЛЬНОЇ
ДIЄЗДАТНОСТI
Стаття 242. Підсудність
1. Заява неповнолітньої особи, яка досягла шістнадцятирічного
віку, про надання їй повної цивільної дієздатності у випадках,
встановлених Цивільним кодексом України ( 435-15 ), за відсутності
згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника подається до суду
за місцем її проживання.
Стаття 243. Зміст заяви
1. У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної
дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня
особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини
відповідно до актового запису цивільного стану.
Стаття 244. Розгляд справи
1. Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної
дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох
батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників
органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та
піклування у розгляді справи є обов'язковою.
Стаття 245. Рішення суду
1. Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі
повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким
задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.
2. У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі
надається повна цивільна дієздатність після набрання рішенням суду
законної сили.
3. Рішення суду про надання неповнолітній особі повної
цивільної дієздатності після набрання ним законної сили
надсилається органові опіки та піклування.
Глава 4
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ ФIЗИЧНОЇ
ОСОБИ БЕЗВIСНО ВIДСУТНЬОЮ АБО ОГОЛОШЕННЯ ЇЇ
ПОМЕРЛОЮ
Стаття 246. Підсудність
1. Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або
оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання
заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування)
фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за
місцезнаходженням її майна.
Стаття 247. Зміст заяви
1. У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою
або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети
необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або
оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну
відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю
фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають
підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Стаття 248. Підготовка справи до розгляду
1. Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів,
співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу,
місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні
організації за останнім місцем проживання відсутнього
(житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або
органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про
наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої
невідоме.
2. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та
піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи,
місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не
встановлено.
Стаття 249. Розгляд справи
1. Суд розглядає справу за участю заявника, свідків,
зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне
допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно
відсутньою або про оголошення її померлою.
2. Після набрання законної сили рішенням про оголошення
фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу
державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті
фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини,
а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу
місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони
спадкового майна. У разі наявності в населеному пункті кількох
нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини
невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву
з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для
вжиття заходів з охорони спадкового майна.
Стаття 250. Дії суду в разі появи фізичної особи, яку було
визнано безвісно відсутньою або оголошено
померлою
1. У разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було
визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей
про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або
суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою
або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю
цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє
рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або
оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було
визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою
заінтересованою особою.
2. Копію рішення суд надсилає відповідному органу державної
реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису
про смерть.
Глава 5
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО УСИНОВЛЕННЯ
Стаття 251. Підсудність
1. Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка
не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування,
подається до суду за місцем їх проживання.
Стаття 252. Зміст заяви
1. Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування
суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а
також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її
місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини. Заява про
усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну
прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про
запис заявника матір'ю або батьком дитини.
2. До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути
додані такі документи:
1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це
другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні
дитини одним із подружжя;
2) медичний висновок про стан здоров'я заявника;
3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або
копія декларації про доходи;
4) документ, що підтверджує право власності або користування
жилим приміщенням;
5) інші документи, визначені законом.
3. До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства,
що постійно проживають за межами України, або іноземцями, крім
документів, зазначених у частині другій цієї статті, додаються
дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок
компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і
можливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органу
відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне
проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача,
оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам
дипломатичної установи України за кордоном інформації про
усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.
4. До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є
громадянином іншої держави, крім документів, зазначених у частині
другій цієї статті, додаються згода законного представника дитини
та згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.
5. Документи усиновлювачів, які є громадянами інших держав,
мають бути у встановленому законодавством порядку легалізовані,
якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такі документи
повинні бути перекладені українською мовою, а переклад має бути
засвідчений нотаріально.
6. Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити
відомості, зазначені у частині першій цієї статті, а також дані
про відсутність матері, батька або позбавлення піклування. До
заяви мають бути додані документи, зазначені у пункті 1 частини
другої цієї статті, а також згода особи на усиновлення.
Стаття 253. Підготовка справи до розгляду
1. Суддя під час підготовки справи про усиновлення дитини до
розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб
відповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадження
в яких відкрито за заявами іноземних громадян, - уповноваженого
органу виконавчої влади.
2. Орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про
доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
3. До висновку органу опіки та піклування мають бути додані:
1) акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем
його проживання;
2) свідоцтво про народження дитини;
3) медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її
фізичний і розумовий розвиток;
4) у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна,
піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального
закладу, а також самої дитини на усиновлення.
Суд у разі необхідності може вимагати подання інших
документів.
Стаття 254. Розгляд справи
1. Суд розглядає справу про усиновлення дитини за
обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або
уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона
за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом
заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне
допитати.
2. Суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи з
обов'язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, з
викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за
потрібне допитати.
3. Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках,
встановлених Сімейним кодексом України ( 2947-14 ), суд розглядає
справу в закритому судовому засіданні.
4. Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому
числі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є
необхідною, або наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи.
Стаття 255. Рішення суду
1. За результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює
рішення.
2. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній
частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи
заявником (заявниками).
3. За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання
про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження
усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові
усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.
4. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про
усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників).
5. Якщо після ухвалення рішення про усиновлення, але до
набрання ним законної сили батьки дитини відкликали свою згоду на
її усиновлення, суд скасовує своє рішення і поновлює розгляд
справи.
6. У разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення
рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд
скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду.
7. Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної
сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про
народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення
суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного
стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення
дітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої
влади.
Глава 6
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТIВ,
ЩО МАЮТЬ ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Стаття 256. Справи про встановлення фактів, що мають
юридичне значення
1. Суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або
одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному
страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище,
ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в
документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і
часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження
або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості
реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану
факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації
органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші
факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення
особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не
визначено іншого порядку їх встановлення.
3. Справи про встановлення факту належності особі паспорта,
військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а
також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів
цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не
підлягають.
Стаття 257. Підсудність
1. Заява фізичної особи про встановлення факту, що має
юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Стаття 258. Зміст заяви
1. У заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів,
що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
2. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в
заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених
документів.
Стаття 259. Зміст рішення суду про встановлення факту, що має
юридичне значення
1. У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт,
встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на
підставі яких суд установив цей факт.
2. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає
реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану
або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що
видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання
зазначених документів.
Глава 7
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВIДНОВЛЕННЯ ПРАВ
НА ВТРАЧЕНI ЦIННI ПАПЕРИ НА ПРЕД'ЯВНИКА
ТА ВЕКСЕЛI
Стаття 260. Підсудність
1. Особа, яка втратила цінний папір на пред'явника або
вексель, може звернутися до суду із заявою про визнання їх
недійсними і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.
2. Заява подається до суду за місцезнаходженням емітента
цінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем.
Стаття 261. Зміст заяви
1. У заяві до суду про визнання втраченого цінного папера на
пред'явника або векселя недійсним та відновлення прав на них
повинно бути зазначено:
1) ім'я і місце проживання заявника, найменування та
місцезнаходження юридичної особи-заявника;
2) обставини, за яких втрачено цінний папір на пред'явника
або вексель;
3) повну і точну назву емітента втраченого цінного папера на
пред'явника і його реквізити, а для векселя - вид, номер бланку,
суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу,
найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов'язаних
за векселем осіб, а також першого векселедержателя.
Стаття 262. Ухвала суду до судового розгляду
1. Суд, одержавши заяву, своєю ухвалою постановляє:
1) зробити публікацію про виклик держателя втраченого цінного
папера на пред'явника або векселя до суду;
2) заборонити здійснювати будь-які операції за втраченим
цінним папером на пред'явника або за векселем.
2. Ухвала надсилається емітенту втраченого цінного папера на
пред'явника. У справі про визнання недійсним втраченого векселя та
відновлення прав на нього ухвала суду надсилається негайно
зобов'язаним за векселем особам, якщо їх адреси відомі суду, а
також, якщо строк платежу за векселем не настав, на адресу всіх
нотаріусів відповідного нотаріального округу, на території якого
знаходиться місце платежу за векселем. При пред'явленні векселя
нотаріусу для вчинення протесту, щодо якого постановлено ухвалу,
якою заборонено будь-які операції за ним, нотаріус зобов'язаний
повідомити відповідний суд про пред'явлення такого векселя для
вчинення протесту.
3. З дати постановлення ухвали суду зупиняється перебіг усіх
строків щодо обігу втраченого цінного папера на пред'явника або
векселя, встановлених законодавством про обіг векселів.
Стаття 263. Зміст публікації
1. Публікація про виклик держателя втраченого цінного папера
на пред'явника або векселя, з приводу яких подано заяву до суду,
повинна містити інформацію, визначену пунктами 1 і 3 статті 261
цього Кодексу, а також пропозицію держателя втраченого цінного
папера на пред'явника або векселя повідомити суд у тримісячний
строк про свої права на цінний папір або вексель.
( Частина перша статті 263 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 )
2. Публікація робиться за рахунок заявника у місцевій газеті
за місцезнаходженням емітента цінного папера або за місцем платежу
векселя, а також в одному з офіційних друкованих видань.
Стаття 264. Обов'язки держателя втраченого цінного папера
на пред'явника або векселя
1. Держатель втраченого цінного папера на пред'явника або
векселя повинен у встановлений строк подати до суду, який
постановив ухвалу, разом з цінним папером на пред'явника або
векселем заяву про те, що він є його держателем.
Стаття 265. Строк пред'явлення позову заявником до держателя
втраченого цінного папера або векселя
1. Якщо держатель втраченого цінного папера на пред'явника
або векселя подасть заяву до суду, суд постановляє ухвалу про
залишення заяви про визнання втраченого цінного папера на
пред'явника або векселя недійсним та відновлення прав на нього без
розгляду та встановлює строк для пред'явлення заявником позову в
загальному порядку до держателя цього цінного папера на
пред'явника або векселя про їх витребування.
2. Строк пред'явлення позову заявником до держателя
втраченого цінного папера на пред'явника або векселя не може бути
більшим двох місяців.
3. Якщо заявник у встановлений судом строк не пред'явить
позову до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або
векселя, суд постановляє ухвалу про зняття заборони здійснювати
будь-які операції за цінним папером на пред'явника або за
векселем.
4. Копія ухвали надсилається особам, зазначеним у частині
другій статті 262 цього Кодексу.
Стаття 266. Призначення справи до розгляду
1. Якщо протягом тримісячного строку з дня публікації про
виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або
векселя не надійде заяви, зазначеної у статті 264 цього Кодексу,
суд призначає справу до розгляду.
2. Про день розгляду справи суд повідомляє заявника, емітента
втраченого цінного папера на пред'явника або зобов'язаних за
векселем осіб.
Стаття 267. Вирішення справи
1. За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення про
визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя
недійсним або про відмову в задоволенні заявленої вимоги. Рішення
про визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя
недійсним є підставою для видачі заявникові цінного папера на
пред'явника замість визнаного недійсним або проведення визначених
ним операцій; для здійснення платежу за векселем або для видачі
заявникові векселя замість визнаного недійсним та для відновлення
зобов'язаними за векселем особами передавальних написів.
2. Рішення суду про визнання недійсним втраченого цінного
папера на пред'явника або векселя публікується в порядку,
встановленому частиною другою статті 263 цього Кодексу.
Стаття 268. Права держателя цінного папера на пред'явника
або векселя щодо відшкодування збитків
1. У разі ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні
заявленої вимоги держатель цінного папера на пред'явника або
векселя має право звернутися до суду із заявою про відшкодування
за рахунок заявника збитків, заподіяних йому забороною здійснювати
будь-які операції за цінним папером на пред'явника або за
векселем.
2. Держатель цінного папера на пред'явника або векселя, який
не заявив вчасно з будь-яких причин про своє право на цінний папір
на пред'явника або вексель, може пред'явити позов до особи, за
якою визнано право на цінний папір на пред'явника або на вексель.
Глава 8
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ПЕРЕДАЧУ БЕЗХАЗЯЙНОЇ
НЕРУХОМОЇ РЕЧI У КОМУНАЛЬНУ ВЛАСНIСТЬ
Стаття 269. Підсудність
1. Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність
територіальної громади за умов, визначених Цивільним кодексом
України ( 435-15 ), подається до суду за місцезнаходженням цієї
речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної
територіальної громади.
Стаття 270. Зміст заяви
1. У заяві про передачу безхазяйної нерухомої речі у
власність відповідної територіальної громади повинно бути
зазначено, яку нерухому річ заявник просить передати у власність
територіальної громади, основні характеристики нерухомої речі,
посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на
облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме
майно, друковані засоби масової інформації, в яких було зроблено
оголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік.
Стаття 271. Відмова в прийнятті заяви
1. Суд відмовляє в прийнятті заяви про передачу безхазяйної
нерухомої речі у власність територіальної громади, якщо вона не
взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на
нерухоме майно, або якщо заяву подано до закінчення одного року з
дня прийняття її на облік.
Стаття 272. Розгляд справи
1. Справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність
територіальної громади розглядається судом за участі заявника з
обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.
Стаття 273. Рішення суду
1. Суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взята
на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на
нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік
нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої
речі у власність відповідної територіальної громади.
Глава 9
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ СПАДЩИНИ
ВIДУМЕРЛОЮ
Стаття 274. Підсудність
1. Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках,
встановлених Цивільним кодексом України ( 435-15 ), подається до
суду органом місцевого самоврядування за місцем відкриття
спадщини.
Стаття 275. Зміст заяви
1. У заяві про визнання спадщини відумерлою повинно бути
наведено відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно,
що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність
цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом
і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або
про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.
Стаття 276. Відмова в прийнятті заяви
1. Суд відмовляє в прийнятті заяви про визнання спадщини
відумерлою, якщо орган місцевого самоврядування подасть заяву до
закінчення одного року з часу відкриття спадщини.
Стаття 277. Розгляд справи
1. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається
судом з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим
повідомленням усіх заінтересованих осіб.
Стаття 278. Рішення суду
1. Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом
відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або
спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття,
ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу
її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.
Глава 10
РОЗГЛЯД ЗАЯВИ ПРО НАДАННЯ ОСОБI
ПСИХIАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ У ПРИМУСОВОМУ
ПОРЯДКУ
Стаття 279. Підсудність
1. За умов, визначених Законом України "Про психіатричну
допомогу" ( 1489-14 ), заява лікаря-психіатра про проведення
психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання
особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в
примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи,
а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію
особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про
продовження такої госпіталізації подається до суду за
місцезнаходженням зазначеного закладу.
2. Заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна
психіатрична допомога у примусовому порядку, або її законного
представника про припинення цієї допомоги подається до суду за
місцепроживанням особи, а про припинення госпіталізації до
психіатричного закладу у примусовому порядку - до суду за
місцезнаходженням психіатричного закладу.
Стаття 280. Зміст заяви і строк її подання
1. У заяві про проведення психіатричного огляду фізичної
особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження,
про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку
та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені
підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку,
встановлені законом.
2. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної
психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок
лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної
психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її
продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші
відповідні матеріали.
3. У заяві фізичної особи або її законного представника про
припинення амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіталізації
до психіатричного закладу у примусовому порядку мають бути
наведені обставини і докази, на яких ґрунтуються ці вимоги.
4. У випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у
примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і
визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричний
заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її
госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин.
5. Заява фізичної особи або її законного представника про
припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому
порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення
суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому
порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку,
її продовження.
Стаття 281. Розгляд справи
1. Заява про надання психіатричної допомоги у примусовому
порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до
суду: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу -
протягом 24 годин; про психіатричний огляд - протягом трьох днів;
про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та
продовження госпіталізації - протягом десяти днів.
2. Справа за заявою про надання психіатричної допомоги у
примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної
психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку
розглядається в присутності особи, щодо якої вирішується питання
про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з
обов'язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника
психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника
особи, щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданням
психіатричної допомоги.
Стаття 282. Рішення суду
1. Залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про
задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
2. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра,
представника психіатричного закладу є підставою для надання
відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
3. Рішення про відмову в задоволенні заяви про продовження
амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, а
також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного
представника є підставою для припинення надання зазначеної
примусової психіатричної допомоги.
Глава 11
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ОБОВ'ЯЗКОВУ
ГОСПIТАЛIЗАЦIЮ ДО ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНОГО
ЗАКЛАДУ
Стаття 283. Підсудність
1. Заява про обов'язкову госпіталізацію до
протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму
туберкульозу, який ухиляється від лікування, подається до суду за
місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює
медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за
місцем виявлення такого хворого.
Стаття 284. Зміст і строк подання заяви
1. У заяві про обов'язкову госпіталізацію до
протитуберкульозного закладу або про продовження лікування повинні
бути зазначені встановлені законом підстави для такої
госпіталізації. До заяви додається мотивований висновок лікарської
комісії про необхідність обов'язкової госпіталізації до
протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, в
якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування.
2. Заява подається протягом 24-х годин з часу виявлення в
особи загрозливої форми туберкульозу.
Стаття 285. Розгляд справи
1. Справи про обов'язкову госпіталізацію до
протитуберкульозного закладу або про продовження лікування суд
розглядає не пізніше трьох днів після відкриття провадження у
справі. Особі має бути надано право особистої участі в судовому
засіданні, за винятком випадків, коли за даними
протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу
розповсюдження хвороби.
2. Участь у розгляді справи представника протитуберкульозного
закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі,
представника особи, стосовно якої вирішується питання про
госпіталізацію, є обов'язковою.
Стаття 286. Рішення суду
1. Розглянувши заяву про обов'язкову госпіталізацію до
протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, суд
ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву.
2. Рішення про задоволення заяви, зазначеної у частині першій
цієї статті, є підставою для обов'язкової госпіталізації або
подальшого лікування особи в протитуберкульозному закладі на
встановлений законом строк.
Глава 12
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО РОЗКРИТТЯ БАНКАМИ
IНФОРМАЦIЇ, ЯКА МIСТИТЬ БАНКIВСЬКУ
ТАЄМНИЦЮ, ЩОДО ЮРИДИЧНИХ ТА ФIЗИЧНИХ ОСIБ
Стаття 287. Підсудність
1. Заява про розкриття банком інформації, яка містить
банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках,
встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням
банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу.
Стаття 288. Зміст заяви
1. У заяві до суду про розкриття банком інформації, яка
містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має
бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої
вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю,
їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я
представника заявника, коли заява подається представником;
3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує
особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;
4) обґрунтування необхідності та обставини, за яких
вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю,
щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають
відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено;
5) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську
таємницю, щодо особи та мету її використання.
Стаття 289. Розгляд справи
1. Справа про розкриття банком інформації, яка містить
банківську таємницю, розглядається у п'ятиденний строк з дня
надходження заяви у закритому судовому засіданні з повідомленням
заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської
таємниці, та банку, а у випадках, коли справа розглядається з
метою охорони державних інтересів та національної безпеки, - з
повідомленням тільки заявника.
2. Неявка в судове засідання без поважних причин заявника та
(або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці,
чи їх представників або представника банку не перешкоджає розгляду
справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою.
3. Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява
ґрунтується на спорі, який розглядається в порядку позовного
провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює
заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на
загальних підставах.
Стаття 290. Рішення суду
1. У рішенні про розкриття банком інформації, яка містить
банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи
зазначаються:
1) ім'я (найменування) одержувача інформації, його місце
проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника
одержувача, коли інформація надається представникові;
2) ім'я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити
інформацію, яка містить банківську таємницю, місце проживання або
місцезнаходження цієї особи;
3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує
особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;
4) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську
таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мету її
використання.
2. Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що
заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську
таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав та
повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про
відмову в задоволенні заяви.
3. Ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню. Копії
рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну
особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація. Особа,
щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник мають
право у п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до
апеляційного суду в установленому порядку. Оскарження рішення не
зупиняє його виконання.
Розділ V
ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РIШЕНЬ
Глава 1
АПЕЛЯЦIЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 291. Суди апеляційної інстанції
1. Апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати
у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах
територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який
ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Стаття 292. Право апеляційного оскарження
1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також
особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про
їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному
порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
2. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному
порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею
293 цього Кодексу.
Стаття 293. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо
від рішення суду
1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в
апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:
1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або
скасуванні судового наказу;
2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення
позову;
3) повернення заяви позивачеві (заявникові);
4) відмови у відкритті провадження у справі;
5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил
підсудності;
6) передачі справи на розгляд іншому суду;
7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний
строк;
8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;
9) визначення розміру судових витрат;
10) внесення виправлень у рішення;
11) відмови ухвалити додаткове рішення;
12) роз'яснення рішення;
13) зупинення провадження у справі;
14) закриття провадження у справі;
15) залишення заяви без розгляду;
16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без
розгляду;
17) відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку
з нововиявленими обставинами;
18) видачі дубліката виконавчого листа;
19) поновлення пропущеного строку для пред'явлення
виконавчого документа до виконання;
20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і
порядку виконання рішення;
21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або
лікувального закладу;
22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;
23) примусового проникнення до житла;
24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на
рахунках;
25) заміни сторони виконавчого провадження;
26) визначення частки майна боржника у майні, яким він
володіє спільно з іншими особами;
27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи
іншої посадової особи державної виконавчої служби;
28) повороту виконання рішення суду;
28-1) виправлення помилки у виконавчому листі або визнання
виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; { Частину першу
статті 293 доповнено пунктом 28-1 згідно із Законом N 3538-IV
( 3538-15 ) від 15.03.2006 }
29) відмови в поновленні втраченого судового провадження;
30) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника.
{ Частину першу статті 293 доповнено пунктом 30 згідно із Законом
N 3551-IV ( 3551-15 ) від 16.03.2006 }
2. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо
від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення
суду.
Стаття 294. Строки апеляційного оскарження
1. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої
інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення
рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом
двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
2. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої
інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення
ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти
днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга,
подані після закінчення строків, встановлених цією статтею,
залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи,
яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що
постановляється ухвала.
Стаття 295. Форма і зміст заяви про апеляційне оскарження
та апеляційної скарги
1. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга
подаються у письмовій формі.
2. У заяві про апеляційне оскарження мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце
проживання або місцезнаходження;
3) рішення або ухвала, що оскаржуються.
3. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце
проживання або місцезнаходження;
3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх
місце проживання або місцезнаходження;
4) дата подання заяви про апеляційне оскарження;
5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість
рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають
значення для справи, та (або) неправильність встановлення
обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої
відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи
оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне
визначення відповідно до встановлених судом обставин
правовідносин);
6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які
підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин
неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти
доказів, використаних судом першої інстанції;
7) клопотання особи, яка подала скаргу;
8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
4. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього
подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у
строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга
підписуються особою, яка їх подає, або її представником.
6. До заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги,
поданих представником, повинна бути додана довіреність або інший
документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці
документи раніше не подавалися.
7. До заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги
додаються копії заяви, скарги та доданих письмових матеріалів
відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 296. Порядок подання заяви про апеляційне оскарження
та апеляційної скарги
1. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга
подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який
ухвалив оскаржуване судове рішення.
{ Частина перша статті 296 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
2. Суд першої інстанції після одержання усіх апеляційних
скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне
оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання
апеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до апеляційного
суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше
наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до
апеляційного суду.
Стаття 297. Порядок прийняття апеляційної скарги до розгляду
1. Справа реєструється в апеляційному суді і передається в
порядку черговості судді-доповідачу. Протягом трьох днів після
надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняття
апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом.
2. До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до
вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі
несплати суми судового збору чи неоплати витрат на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються
положення статті 121 цього Кодексу.
3. Про прийняття апеляційної скарги до розгляду або
повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу. Ухвалу судді
про повернення апеляційної скарги може бути оскаржено в
касаційному порядку.
4. При надходженні неналежно оформленої справи, з
нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування
судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими
письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу
судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення
додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої
інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку,
протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.
{ Частина четверта статті 297 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }
Стаття 298. Надіслання копій заяви про апеляційне оскарження,
апеляційної скарги та доданих до них матеріалів
особам, які беруть участь у справі
1. Апеляційний суд не пізніше наступного дня після
постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду
надсилає копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги
та доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі, і
встановлює строк, протягом якого можуть бути подані ними
заперечення на апеляційну скаргу.
Стаття 299. Приєднання до апеляційної скарги
1. Особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися
до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони
виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також
особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про
їх права та обов'язки.
2. Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути
подано до початку розгляду справи в апеляційному суді.
3. За подання заяви про приєднання до апеляційної скарги
судовий збір не сплачується.
Стаття 300. Доповнення, зміна апеляційної скарги
або відкликання її чи відмова від неї
1. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити
чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
2. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати
її до початку розгляду справи в апеляційному суді, а друга сторона
має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі
чи в певній частині.
3. При відкликанні апеляційної скарги суддя, який готував
справу до розгляду в апеляційному суді, постановляє ухвалу про
повернення скарги.
4. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом
усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або
частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і
закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується
апеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні.
Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих самих підстав не
допускається.
5. Визнання апеляційної скарги другою стороною враховується
апеляційним судом у частині наявності або відсутності фактів, які
мають значення для вирішення справи.
Стаття 301. Підготовка розгляду справи апеляційним судом
1. Протягом десяти днів з дня отримання справи
суддя-доповідач вчиняє такі дії:
1) з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у
справі;
2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх
регулює;
3) з'ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші
особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і
заперечень;
4) з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються
сторонами та іншими особами;
5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів
до суду першої інстанції;
6) за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у
справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення
експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання
доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;
7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує
питання щодо вжиття заходів забезпечення позову;
8) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного
розгляду справи.
2. Підготовчі дії, визначені пунктами 6-8 частини першої цієї
статті, здійснюються за правилами, встановленими главою 3
розділу III цього Кодексу.
Стаття 302. Призначення справи до розгляду в апеляційному
суді
1. Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає
про них колегії суддів, яка в разі необхідності вирішує питання
про проведення додаткових підготовчих дій та призначення справи до
розгляду.
2. Справа має бути призначена до розгляду у розумний строк,
але не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки
справи до розгляду.
Стаття 303. Межі розгляду справи апеляційним судом
1. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний
суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у
суді першої інстанції.
2. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої
інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в
дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові
докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено
поважними причинами.
3. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги,
якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне
застосування норм матеріального права або порушення норм
процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування
рішення.
4. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась
очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої
інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд
перевіряє справу в повному обсязі.
Стаття 304. Порядок розгляду справи апеляційним судом
1. Справа розглядається апеляційним судом за правилами,
встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з
винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
2. Суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали), яке
оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні
здійснюватися перевірка рішення (ухвали), встановлюватися
обставини і досліджуватися докази.
3. Після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка
подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві
сторони, - першим дає пояснення позивач. Далі дають пояснення інші
особи, які беруть участь у справі.
4. Закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами,
апеляційний суд надає особам, які беруть участь у справі,
можливість виступити у судових дебатах в такій самій
послідовності, в якій вони давали пояснення.
5. На початку судового засідання суд може оголосити про час,
який відводиться для судових дебатів. Кожній особі, яка бере
участь у розгляді справи в апеляційному суді, надається однаковий
проміжок часу для виступу.
6. Після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.
7. У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошено
перерву або розгляд її відкладено.
Стаття 305. Наслідки неявки в судове засідання осіб,
які беруть участь у справі
1. Апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у
судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає
відомостей про вручення їй судової повістки, або за її
клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано
судом поважними.
2. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі,
належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не
перешкоджає розглядові справи.
Стаття 306. Відмова позивача від позову та мирова угода
сторін
1. В апеляційному суді позивач має право відмовитися від
позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних
правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав
апеляційну скаргу.
Стаття 307. Повноваження апеляційного суду
1. За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду
першої інстанції апеляційний суд має право:
1) постановити ухвалу про відхилення ап
