Кодекс 2947-III. Семейный кодекс Украины


Сімейний кодекс України<br> <br> <br> ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135 )<br> <br> { Iз змінами, внесеними згідно із Законами<br> N 407-IV ( <A HREF="120899">407-15</A> ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 7, ст.70<br> N 2620-IV ( <A HREF="202375">2620-15</A> ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.352<br> N 2709-IV ( <A HREF="204814">2709-15</A> ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422<br> N 2710-IV ( <A HREF="204222">2710-15</A> ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.423<br> N 2853-IV ( <A HREF="211890">2853-15</A> ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.551<br> N 2901-IV ( <A HREF="216046">2901-15</A> ) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.2<br> N 3097-IV ( <A HREF="224094">3097-15</A> ) від 16.11.2005, ВВР, 2006, N 22, ст.179<br> N 3250-IV ( <A HREF="226050">3250-15</A> ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.120<br> N 3497-IV ( <A HREF="242415">3497-15</A> ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.277<br> N 3539-IV ( <A HREF="244373">3539-15</A> ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 34, ст.293<br> N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.87<br> N 257-VI ( <A HREF="342868">257-17</A> ) від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 24, ст.230 }<br> <br> <br> <br> <a name="RI"></a>Розділ I<br> <br> ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ<br> <br> <a name="G1"></a>Глава 1<br> <br> СIМ'Я. РЕГУЛЮВАННЯ СIМЕЙНИХ ВIДНОСИН<br> <br> <a name="S1"></a>Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України<br> <br> 1. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті<br>немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави<br>виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та<br>обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших<br>членів сім'ї та родичів.<br> <br> 2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з<br>метою:<br> <br> зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу<br>конкретних осіб;<br> <br> утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та<br>іншими членами сім'ї;<br> <br> побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях<br>взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;<br> <br> забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю<br>духовного та фізичного розвитку.<br> <br> <a name="S2"></a>Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний<br> кодекс України<br> <br> 1. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові<br>та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми,<br>усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо<br>її виховання, розвитку та утримання.<br> <br> 2. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові<br>та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та<br>внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою,<br>вітчимом та падчеркою, пасинком.<br> <br> 3. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові<br>та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у<br>ньому.<br> <br> 4. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між<br>двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею,<br>племінником і між іншими родичами за походженням.<br> <br> <a name="S3"></a>Стаття 3. Сім'я<br> <br> 1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.<br> <br> 2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані<br>спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.<br> <br> Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у<br>зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за<br>батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.<br> <br> Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з<br>ними не проживає.<br> <br> 3. Права члена сім'ї має одинока особа.<br> <br> 4. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення,<br>усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і<br>таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.<br> <br> <a name="S4"></a>Стаття 4. Право особи на сім'ю<br> <br> 1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення<br>сім'ї.<br> <br> У випадках, передбачених частиною другою статті 23 цього<br>Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.<br> <br> 2. Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно<br>від віку.<br> <br> 3. Кожна особа має право на проживання в сім'ї.<br> <br> Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у<br>випадках і в порядку, встановлених законом.<br> <br> 4. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.<br> <br> <a name="S5"></a>Стаття 5. Державна охорона сім'ї<br> <br> 1. Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство,<br>батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.<br> <br> 2. Держава створює людині умови для материнства та<br>батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально<br>і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.<br> <br> 3. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.<br> <br> 4. Держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і<br>дитину, позбавлену батьківського піклування.<br>{ Частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно із<br>Законом N 3497-IV ( <A HREF="242415">3497-15</A> ) від 23.02.2006 }<br> <br> 5. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя,<br>крім випадків, встановлених Конституцією України ( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ).<br> <br> <a name="S6"></a>Стаття 6. Дитина<br> <br> 1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею<br>повноліття.<br> <br> 2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею<br>чотирнадцяти років.<br> <br> Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до<br>вісімнадцяти років.<br> <br> <a name="S7"></a>Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин<br> <br> 1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими<br>нормативно-правовими актами.<br> <br> 2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю<br>(договором) між їх учасниками.<br> <br> 3. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій<br>це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та<br>інтересів суспільства.<br> <br> 4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням<br>права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на<br>особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне<br>життя.<br> <br> 5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи<br>обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних,<br>релігійних та інших переконань, етнічного та соціального<br>походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та<br>іншими ознаками.<br> <br> 6. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних<br>відносинах, шлюбі та сім'ї.<br> <br> 7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав,<br>установлених Конституцією України ( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ), Конвенцією про<br>права дитини ( <A HREF="702">995_021</A> ), іншими міжнародними договорами України,<br>згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.<br>{ Частина сьома статті 7 в редакції Закону N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від<br>22.12.2006 }<br> <br> 8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з<br>максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних<br>членів сім'ї.<br> <br> 9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості,<br>добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад<br>суспільства.<br> <br> 10. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий<br>захист.<br> <br> <a name="S8"></a>Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин<br> Цивільного кодексу України<br> <br> 1. Якщо особисті немайнові та майнові відносини між<br>подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не<br>врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами<br>Цивільного кодексу України ( <A HREF="127234">435-15</A> ), якщо це не суперечить суті<br>сімейних відносин.<br>{ Текст статті 8 в редакції Закону N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від<br>22.12.2006 }<br> <br> <a name="S9"></a>Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю<br> (договором) сторін<br> <br> 1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї<br>та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть<br>врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не<br>суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним<br>засадам суспільства.<br> <br> 2. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за<br>походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть<br>врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який<br>має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим<br>до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших<br>законів України та моральним засадам суспільства.<br> <br> <a name="S10"></a>Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права<br> <br> 1. Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом,<br>іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором)<br>сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють<br>подібні відносини (аналогія закону).<br>{ Частина перша статті 10 в редакції Закону N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від<br>22.12.2006 }<br> <br> 2. Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо<br>застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до<br>загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).<br> <br> <a name="S11"></a>Стаття 11. Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних<br> спорів<br> <br> 1. При вирішенні сімейного спору суд за заявою<br>заінтересованої сторони може врахувати місцевий звичай, а також<br>звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з<br>них, якщо вони не суперечать вимогам цього Кодексу, інших законів<br>та моральним засадам суспільства.<br> <br> <a name="S12"></a>Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі<br> <br> 1. Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються<br>відповідно до Цивільного кодексу України ( <A HREF="127234">435-15</A> ).<br> <br> <a name="S13"></a>Стаття 13. Міжнародні договори України<br> <br> 1. Частиною національного сімейного законодавства України є<br>міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на<br>обов'язковість яких надана Верховною Радою України.<br> <br> 2. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в<br>установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що<br>встановлені відповідним актом сімейного законодавства,<br>застосовуються правила відповідного міжнародного договору<br>України.<br>{ Стаття 13 в редакції Закону N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> <a name="G2"></a>Глава 2<br> <br> ЗДIЙСНЕННЯ СIМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СIМЕЙНИХ<br> ОБОВ'ЯЗКIВ. ЗАХИСТ СIМЕЙНИХ ПРАВ ТА IНТЕРЕСIВ<br> <br> <a name="S14"></a>Стаття 14. Здійснення сімейних прав<br> <br> 1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а<br>тому не можуть бути передані іншій особі.<br> <br> 2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може<br>самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки,<br>опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.<br> <br> <br> { Частину третю статті 14 виключено на підставі Закону<br>N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> <br> <a name="S15"></a>Стаття 15. Виконання сімейних обов'язків<br> <br> 1. Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а<br>тому не можуть бути перекладені на іншу особу.<br> <br> 2. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок<br>особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з<br>неможливістю його виконання.<br> <br> Майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок виконує<br>опікун.<br> <br> 3. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або<br>іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного<br>обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його<br>виконання.<br> <br> 4. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку<br>може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим<br>Кодексом або домовленістю (договором) сторін.<br> <br> <a name="S16"></a>Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у<br> здійсненні батьківських прав та виконанні<br> батьківських обов'язків<br> <br> 1. Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід<br>дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані<br>надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та<br>виконанні батьківських обов'язків.<br> <br> <a name="S17"></a>Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги<br> особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та<br> виконанні сімейних обов'язків<br> <br> 1. Орган опіки та піклування надає допомогу особі у<br>здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних<br>обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та<br>іншими нормативно-правовими актами.<br> <br> <a name="S18"></a>Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів<br> <br> 1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти<br>років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом<br>свого права або інтересу.<br> <br> 2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом<br>або домовленістю (договором) сторін.<br> <br> Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є:<br> <br> 1) встановлення правовідношення;<br> <br> 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку;<br> <br> 3) припинення правовідношення, а також його анулювання;<br> <br> 4) припинення дій, які порушують сімейні права;<br> <br> 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення<br>права;<br> <br> 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це<br>передбачено цим Кодексом або договором;<br> <br> 7) зміна правовідношення; { Частину другу статті 18 доповнено<br>пунктом 7 згідно із Законом N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> 8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу<br>державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або<br>органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.<br>{ Частину другу статті 18 доповнено пунктом 8 згідно із Законом<br>N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> <a name="S19"></a>Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті<br> сімейних прав та інтересів<br> <br> 1. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на<br>попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів<br>до органу опіки та піклування.<br> <br> 2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до<br>виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення<br>заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або<br>інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою<br>статті 170 цього Кодексу.<br> <br> 3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не<br>позбавляє особу права на звернення до суду.<br> <br> У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування<br>припиняє розгляд поданої йому заяви.<br> <br> <br> { Абзац третій частини третьої статті 19 виключено на<br>підставі Закону N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> <br> 4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у<br>вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та<br>поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька,<br>які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка<br>тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду,<br>управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та<br>визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та<br>піклування.<br> <br> 5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок<br>щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у<br>результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб,<br>які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а<br>також на підставі інших документів, які стосуються справи.<br> <br> 6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та<br>піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить<br>інтересам дитини.<br> <br> <a name="S20"></a>Стаття 20. Застосування позовної давності до вимог, що<br> випливають із сімейних відносин<br> <br> 1. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна<br>давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною<br>другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою<br>статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.<br> <br> 2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті,<br>позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного<br>кодексу України ( <A HREF="127234">435-15</A> ), якщо інше не передбачено цим<br>Кодексом.<br> <br> <a name="RII"></a>Розділ II<br> <br> ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ<br> <br> <a name="G3"></a>Глава 3<br> <br> ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ<br> <br> <a name="S21"></a>Стаття 21. Поняття шлюбу<br> <br> 1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у<br>державному органі реєстрації актів цивільного стану.<br> <br> 2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є<br>підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.<br> <br> 3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у<br>жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли<br>релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення<br>державних органів реєстрації актів цивільного стану.<br> <br> <a name="S22"></a>Стаття 22. Шлюбний вік<br> <br> 1. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для<br>чоловіка - у вісімнадцять років.<br> <br> 2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти<br>шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.<br> <br> <a name="S23"></a>Стаття 23. Право на шлюб<br> <br> 1. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.<br> <br> 2. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за<br>рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде<br>встановлено, що це відповідає її інтересам.<br> <br> <a name="S24"></a>Стаття 24. Добровільність шлюбу<br> <br> 1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.<br> <br> Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.<br> <br> 2. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а<br>також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх<br>дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені<br>статтями 38-40 цього Кодексу.<br> <br> <a name="S25"></a>Стаття 25. Одношлюбність<br> <br> 1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному<br>шлюбі.<br> <br> 2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після<br>припинення попереднього шлюбу.<br> <br> <a name="S26"></a>Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою<br> <br> 1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є<br>родичами прямої лінії споріднення.<br> <br> 2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні,<br>неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які<br>мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають<br>спільну матір або спільного батька.<br> <br> 3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та<br>сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.<br> <br> 4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною<br>дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між<br>дітьми, які були усиновлені ним.<br> <br> 5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена<br>ним дитина.<br> <br> Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути<br>зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.<br> <br> <a name="G4"></a>Глава 4<br> <br> ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦIЯ ШЛЮБУ<br> <br> <a name="S27"></a>Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу<br> <br> 1. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення<br>стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та<br>інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та<br>суспільства.<br> <br> <br> { Частину другу статті 27 виключено на підставі Закону<br>N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> <br> 3. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про<br>шлюб ( <A HREF="111908">1367-2002-п</A> ), зразок якого затверджує Кабінет Міністрів<br>України.<br> <br> <a name="S28"></a>Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу<br> <br> 1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком<br>до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану<br>за їхнім вибором.<br> <br> Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються<br>нареченими. { Частину першу статті 28 доповнено абзацом другим<br>згідно із Законом N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> 2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком<br>особисто.<br> <br> 3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини<br>особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу<br>реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально<br>засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження<br>представника мають бути нотаріально засвідчені.<br> <br> 4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася,<br>заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох<br>місяців від дня її подання.<br> <br> <a name="S29"></a>Стаття 29. Ознайомлення наречених з їхніми правами<br> та обов'язками<br>{ Назва статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V<br>( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> 1. Орган державної реєстрації актів цивільного стану<br>зобов'язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язками<br>як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність<br>за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.<br>{ Стаття 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V<br>( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> <a name="S30"></a>Стаття 30. Взаємна обізнаність наречених про стан здоров'я<br> <br> 1. Наречені зобов'язані повідомити один одного про стан свого<br>здоров'я.<br> <br> 2. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження<br>наречених.<br> <br> 3. Порядок здійснення медичного обстеження наречених<br>( <A HREF="117276">1740-2002-п</A> ) встановлює Кабінет Міністрів України.<br> <br> 4. Результати медичного обстеження є таємницею і<br>повідомляються лише нареченим.<br> <br> 5. Приховування відомостей про стан здоров'я одним з<br>наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного<br>або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може<br>бути підставою для визнання шлюбу недійсним.<br>{ Стаття 30 в редакції Закону N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> <a name="S31"></a>Стаття 31. Зобов'язання наречених у разі відмови від вступу<br> в шлюб<br>{ Назва статті 31 в редакції Закону N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від<br>22.12.2006 }<br> <br> <br> { Частину першу статті 31 виключено на підставі Закону<br>N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> <br> { Частину другу статті 31 виключено на підставі Закону<br>N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> <br> 3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати<br>другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з<br>приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.<br> <br> Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від<br>шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою<br>нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для<br>того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба,<br>наявність дитини, судимість тощо).<br> <br> 4. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у<br>зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою<br>дарувальника може бути розірваний судом.<br> <br> У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ,<br>яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася - відшкодувати<br>її вартість.<br> <br> <a name="S32"></a>Стаття 32. Час реєстрації шлюбу<br> <br> 1. Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня<br>подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.<br> <br> За наявності поважних причин керівник державного органу<br>реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до<br>спливу цього строку.<br> <br> 2. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а<br>також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або<br>нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви або<br>у будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного<br>місяця.<br>{ Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом<br>N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> 3. Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації<br>шлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільного<br>стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на три<br>місяці. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду.<br> <br> <a name="S33"></a>Стаття 33. Місце реєстрації шлюбу<br> <br> 1. Шлюб реєструється у приміщенні державного органу<br>реєстрації актів цивільного стану.<br> <br> За заявою наречених реєстрація шлюбу проводиться в урочистій<br>обстановці. { Абзац другий частини першої статті 33 в редакції<br>Закону N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> 2. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за<br>місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної<br>допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин<br>прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану.<br> <br> <a name="S34"></a>Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та<br> нареченого<br> <br> 1. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації<br>їхнього шлюбу є обов'язковою.<br> <br> 2. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.<br> <br> <a name="S35"></a>Стаття 35. Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу<br> <br> 1. Наречені мають право обрати прізвище одного з них як<br>спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними<br>прізвищами.<br> <br> 2. Наречена, наречений мають право приєднати до свого<br>прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають<br>мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого<br>прізвища воно буде починатися.<br> <br> Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не<br>випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена<br>і (або) наречений.<br> <br> 3. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої,<br>нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із<br>частин свого прізвища на прізвище другого.<br> <br> <a name="S36"></a>Стаття 36. Правові наслідки шлюбу<br> <br> 1. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків<br>подружжя.<br> <br> 2. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи<br>переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені<br>Конституцією ( <A HREF="28944">254к/96-ВР</A> ) і законами України.<br> <br> <a name="S37"></a>Стаття 37. Правозгідність шлюбу<br> <br> 1. Шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами<br>першою - третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не<br>визнаний недійсним за рішенням суду.<br> <br> <a name="G5"></a>Глава 5<br> <br> НЕДIЙСНIСТЬ ШЛЮБУ<br> <br> <a name="S38"></a>Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу<br> <br> 1. Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог,<br>встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.<br> <br> <a name="S39"></a>Стаття 39. Шлюб, який є недійсним<br> <br> 1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно<br>перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.<br> <br> 2. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є<br>родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і<br>сестрою.<br> <br> 3. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана<br>недієздатною.<br> <br> 4. За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації<br>актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб,<br>зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій - третій<br>цієї статті.<br> <br> 5. Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у<br>шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання<br>актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним<br>з моменту припинення попереднього шлюбу.<br> <br> 6. Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті<br>осіб, з якими було зареєстровано шлюб (частини перша - третя цієї<br>статті), а також розірвання цього шлюбу.<br> <br> <a name="S40"></a>Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду<br> <br> 1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був<br>зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.<br> <br> Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в<br>момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом,<br>перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного<br>сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення<br>своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було<br>зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.<br> <br> 2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його<br>фіктивності.<br> <br> Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або<br>одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та<br>обов'язків подружжя.<br> <br> 3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент<br>розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували<br>відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.<br> <br> <a name="S41"></a>Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за<br> рішенням суду<br> <br> 1. Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо<br>він був зареєстрований:<br> <br> 1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням<br>вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 цього Кодексу;<br>( Пункт 1 частини першої статті 41 в редакції Закону N 3250-IV<br>( <A HREF="226050">3250-15</A> ) від 20.12.2005 )<br> <br> 2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та<br>племінником, племінницею;<br> <br> 3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу,<br>небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;<br> <br> 4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було<br>надано права на шлюб.<br> <br> 2. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере<br>до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи,<br>тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин,<br>а також інші обставини, що мають істотне значення.<br> <br> 3. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності<br>дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4<br>частини першої цієї статті, або якщо той, хто не досяг шлюбного<br>віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.<br> <br> <a name="S42"></a>Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з<br> позовом про визнання шлюбу недійсним<br> <br> 1. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу<br>недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких<br>порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун,<br>піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган<br>опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси<br>дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність<br>якої обмежена.<br> <br> <a name="S43"></a>Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення<br> <br> 1. Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є<br>перешкодою для визнання шлюбу недійсним.<br> <br> 2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання<br>його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення<br>суду про розірвання шлюбу.<br> <br> <a name="S44"></a>Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним<br> <br> 1. У випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу,<br>шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.<br> <br> <a name="S45"></a>Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу<br> <br> 1. Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб,<br>визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення<br>у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків<br>подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя<br>іншими законами України.<br> <br> 2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно<br>вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової<br>власності.<br> <br> Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої<br>участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.<br> <br> 3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в<br>недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що<br>одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню<br>відповідно до Цивільного кодексу України ( <A HREF="127234">435-15</A> ), але не більш<br>як за останні три роки.<br> <br> 4. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у<br>зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на<br>проживання у ньому і може бути виселена.<br> <br> 5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу<br>змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим<br>прізвищем без достатньої правової підстави.<br> <br> 6. Правові наслідки, встановлені частинами другою - п'ятою<br>цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до<br>реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від<br>державного органу реєстрації актів цивільного стану.<br> <br> <a name="S46"></a>Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу<br> <br> 1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до<br>реєстрації шлюбу, вона має право:<br> <br> 1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної<br>сумісної власності подружжя;<br> <br> 2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона<br>поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;<br> <br> 3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього<br>Кодексу;<br> <br> 4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.<br> <br> <a name="S47"></a>Стаття 47. Права та обов'язки батьків і дитини, яка<br> народилася у недійсному шлюбі<br> <br> 1. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та<br>обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.<br> <br> <a name="S48"></a>Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним<br> <br> 1. Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або)<br>нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у<br>державному органі реєстрації актів цивільного стану анулюється за<br>рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою<br>прокурора.<br> <br> <a name="G6"></a>Глава 6<br> <br> ОСОБИСТI НЕМАЙНОВI ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ<br> <br> <a name="S49"></a>Стаття 49. Право на материнство<br> <br> 1. Дружина має право на материнство.<br> <br> 2. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до<br>зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.<br> <br> 3. Позбавлення жінки можливості народити дитину<br>(репродуктивної функції) у зв'язку з виконанням нею<br>конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті<br>протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування<br>завданої їй моральної шкоди.<br> <br> 4. Вагітній дружині мають бути створені у сім'ї умови для<br>збереження її здоров'я та народження здорової дитини.<br> <br> 5. Дружині-матері мають бути створені у сім'ї умови для<br>поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.<br> <br> <a name="S50"></a>Стаття 50. Право на батьківство<br> <br> 1. Чоловік має право на батьківство.<br> <br> 2. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її<br>до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.<br> <br> 3. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної<br>функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових,<br>трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо<br>нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди.<br> <br> <a name="S51"></a>Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї<br> індивідуальності<br> <br> 1. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї<br>індивідуальності, своїх звичок та уподобань.<br> <br> <a name="S52"></a>Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний<br> розвиток<br> <br> 1. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та<br>духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на<br>створення умов для праці та відпочинку.<br> <br> <a name="S53"></a>Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища<br> <br> 1. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли<br>дошлюбні прізвища, вони мають право подати до державного органу<br>реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував їхній шлюб,<br>або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про<br>обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або<br>про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя.<br> <br> 2. У разі зміни прізвища державний орган реєстрації актів<br>цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб.<br> <br> <a name="S54"></a>Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків<br> та спільне вирішення питань життя сім'ї<br> <br> 1. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою<br>обов'язки в сім'ї.<br> <br> Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої<br>праці, яка робиться в інтересах сім'ї.<br> <br> 2. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися<br>подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають<br>право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.<br> <br> 3. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї<br>вчинені за згодою другого з подружжя.<br> <br> <a name="S55"></a>Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю<br> <br> 1. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про<br>побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на<br>почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.<br> <br> 2. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до<br>матері.<br> <br> Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.<br> <br> 3. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед<br>іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.<br> <br> 4. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про<br>матеріальне забезпечення сім'ї.<br> <br> <a name="S56"></a>Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту<br> недоторканність<br>{ Назва статті 56 в редакції Закону N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від<br>22.12.2006 }<br> <br> 1. Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця<br>свого проживання.<br>{ Частина перша статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом<br>N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> 2. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не<br>заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства,<br>щодо підтримання шлюбних відносин.<br> <br> 3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.<br> <br> 4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування<br>до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку<br>за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням<br>права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і<br>може мати наслідки, встановлені законом.<br>{ Частина четверта статті 56 із змінами, внесеними згідно із<br>Законом N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> <a name="G7"></a>Глава 7<br> <br> ПРАВО ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТI<br> ДРУЖИНИ ТА ЧОЛОВIКА<br> <br> <a name="S57"></a>Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини,<br> чоловіка<br> <br> 1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:<br> <br> 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;<br> <br> 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі<br>договору дарування або в порядку спадкування;<br> <br> 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які<br>належали їй, йому особисто.<br> <br> 2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі<br>індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть<br>тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.<br> <br> 3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії,<br>нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.<br> <br> Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї<br>премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями<br>(ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її<br>одержанню.<br> <br> 4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти,<br>одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй,<br>йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому<br>моральної шкоди.<br> <br> 5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові<br>суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а<br>також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески<br>сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною<br>власністю кожного з них.<br>{ Частина п'ята статті 57 в редакції Закону N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від<br>22.12.2006 }<br> <br> 6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини,<br>чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання<br>у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.<br> <br> 7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і<br>кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні,<br>відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною<br>власністю.<br> <br> <a name="S58"></a>Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особистою<br> приватною власністю дружини, чоловіка<br> <br> 1. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає<br>приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів,<br>приплоду або доходу (дивідендів).<br> <br> <a name="S59"></a>Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особистої<br> приватної власності<br> <br> 1. Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим<br>володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї,<br>насамперед дітей.<br> <br> 2. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік<br>зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які<br>відповідно до закону мають право користування ним.<br> <br> <a name="G8"></a>Глава 8<br> <br> ПРАВО СПIЛЬНОЇ СУМIСНОЇ ВЛАСНОСТI ПОДРУЖЖЯ<br> <br> <a name="S60"></a>Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності<br> подружжя<br> <br> 1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та<br>чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від<br>того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення<br>домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)<br>самостійного заробітку (доходу).<br> <br> 2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей<br>індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної<br>власності подружжя.<br> <br> <a name="S61"></a>Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності<br> <br> 1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може<br>бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.<br>{ Частина перша статті 61 в редакції Закону N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від<br>22.12.2006 }<br> <br> 2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна<br>плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.<br>{ Частина друга статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом<br>N 524-V ( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> 3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї,<br>то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були<br>одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної<br>власності подружжя.<br> <br> 4. Речі для професійних занять (музичні інструменти,<br>оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для<br>одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності<br>подружжя.<br> <br> <a name="S62"></a>Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності<br> подружжя на майно, що належало дружині,<br> чоловікові<br> <br> 1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно<br>збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи<br>грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору<br>може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної<br>сумісної власності подружжя.<br> <br> 2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав<br>участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в<br>управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід,<br>дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням<br>суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності<br>подружжя.<br>{ Статтю 62 доповнено частиною другою згідно із Законом N 524-V<br>( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> <a name="S63"></a>Стаття 63. Здійснення подружжям права спільної сумісної<br> власності<br> <br> 1. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння,<br>користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві<br>спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю<br>між ними.<br> <br> <a name="S64"></a>Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою<br> <br> 1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх<br>договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою<br>особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом<br>права спільної сумісної власності подружжя.<br> <br> 2. Договір про відчуження одним із подружжя на користь<br>другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної<br>власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.<br> <br> <a name="S65"></a>Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є<br> об'єктом права спільної сумісної власності<br> подружжя<br> <br> 1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом<br>права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.<br> <br> 2. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що<br>він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право<br>на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як<br>такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо<br>цей договір виходить за межі дрібного побутового.<br> <br> 3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують<br>нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також<br>договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має<br>бути подана письмово.<br> <br> Згода на укладення договору, який потребує нотаріального<br>посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально<br>засвідчена.<br> <br> 4. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї,<br>створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за<br>договором, використане в інтересах сім'ї.<br> <br> <a name="S66"></a>Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування<br> майном<br> <br> 1. Подружжя має право домовитися між собою про порядок<br>користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної<br>власності.<br> <br> 2. Договір про порядок користування житловим будинком,<br>квартирою, іншою будівлею чи спорудою, земельною ділянкою, якщо<br>він нотаріально посвідчений, зобов'язує правонаступника дружини та<br>чоловіка.<br> <br> <a name="S67"></a>Стаття 67. Право на розпоряджання часткою у майні, що є<br> об'єктом права спільної сумісної власності<br> подружжя<br> <br> 1. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою<br>договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання<br>(догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної<br>власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або<br>визначення порядку користування майном.<br> <br> 2. Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою<br>частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її<br>визначення та виділу в натурі.<br> <br> <a name="S68"></a>Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після<br> розірвання шлюбу<br> <br> 1. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної<br>власності на майно, набуте за час шлюбу.<br> <br> 2. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної<br>сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється<br>співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до<br>Цивільного кодексу України ( <A HREF="127234">435-15</A> ).<br> <br> <a name="S69"></a>Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права<br> спільної сумісної власності подружжя<br> <br> 1. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить<br>їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання<br>шлюбу.<br> <br> 2. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною<br>згодою.<br> <br> Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого<br>нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині,<br>чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально<br>посвідчений.<br> <br> <a name="S70"></a>Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі<br> майна, що є об'єктом права спільної сумісної<br> власності подружжя<br> <br> 1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної<br>власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними,<br>якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним<br>договором.<br> <br> 2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити<br>від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне<br>значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне<br>забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно,<br>витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.<br> <br> 3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути<br>збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні<br>повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони<br>одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного,<br>духовного розвитку та лікування.<br> <br> <a name="S71"></a>Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом<br> права спільної сумісної власності подружжя<br> <br> 1. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності<br>подружжя, ділиться між ними в натурі.<br> <br> Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу<br>майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги<br>інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають<br>істотне значення.<br> <br> 2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше<br>не визначено домовленістю між ними.<br> <br> 3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя,<br>хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих<br>речей враховується при присудженні іншого майна другому з<br>подружжя.<br> <br> 4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість<br>його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема<br>на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише<br>за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом<br>України ( <A HREF="127234">435-15</A> ).<br> <br> 5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе<br>за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної<br>грошової суми на депозитний рахунок суду.<br> <br> <a name="S72"></a>Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ<br> майна, що є об'єктом права спільної сумісної<br> власності подружжя<br> <br> 1. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ<br>майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,<br>якщо шлюб між ними не розірвано.<br> <br> 2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання<br>шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.<br> <br> Позовна давність обчислюється від дня, коли один із<br>співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права<br>власності.<br> <br> <a name="S73"></a>Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права<br> спільної сумісної власності подружжя<br> <br> 1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути<br>накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної<br>сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.<br> <br> 2. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною<br>сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір<br>був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було<br>одержане за договором, використано на її потреби.<br> <br> 3. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з<br>подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час<br>шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане<br>на кошти, здобуті злочинним шляхом.<br> <br> <a name="S74"></a>Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають<br> однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між<br> собою або в будь-якому іншому шлюбі<br>{ Назва статті 74 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V<br>( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> 1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не<br>перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі,<br>майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на<br>праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено<br>письмовим договором між ними.<br> <br> 2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності<br>жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в<br>будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього<br>Кодексу.<br>{ Стаття 74 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V<br>( <A HREF="275801">524-16</A> ) від 22.12.2006 }<br> <br> <a name="G9"></a>Глава 9<br> <br> ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ ПО УТРИМАННЮ<br> <br> <a name="S75"></a>Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання<br> <br> 1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один<br>одного.<br> <br> 2. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є<br>непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що<br>другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.<br> <br> 3. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг<br>пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи<br>III групи.<br> <br> 4. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної<br>допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання<br>його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового<br>мінімуму, встановленого законом.<br> <br> 5. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно<br>поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став<br>непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо<br>це встановлено судом.<br> <br> 6. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з<br>протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання<br>незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до<br>Цивільного кодексу України ( <A HREF="127234">435-15</A> ).<br> <br> <a name="S76"></a>Стаття 76. Право на утримання після розірвання шлюбу<br> <br> 1. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке<br>виникло у неї за час шлюбу.<br> <br> 2. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо<br>вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного<br>року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і<br>якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати<br>матеріальну допомогу.<br> <br> Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала<br>інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо<br>її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї<br>колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.<br> <br> 3. Якщо