не більше 2-4 м/сек та прибирати пил, який осідає в них за
допомогою транспортерів або шнеків.
12. Трубопроводи повинні бути пофарбовані в різні кольори
згідно з ДСТУ (ГОСТ) та ТУУ.
13. Труби, які з'єднують апарат з атмосферою повинні бути
виготовлені таким чином, щоб передбачати факельне викидання
небезпечних речовин, з метою їх розвіяння та запобігання забору
вентиляційною системою.
14. Не дозволяти виведення вихлопів з труб у виробниче
приміщення, а також об'єднання повітряних труб від різних апаратів
та з різними газами та парами в одну систему.
15. Контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої
зони повинен проводитись періодично.
16. ГДК пилу в повітрі робочої зони (за ГОСТ 12.1.005):
- олійного насіння - 4 мг/куб.м;
- пилу шроту та макухи - 6 мг/куб.м.
Норії, ваги, транспортери, бункери, сепаратори,
насіннєвіялки, насіннєрушки, вальці, т.п. повинні бути обладнані
місцевими відсосами з уловлюванням пилу.
17. Місця можливого виділення пари розчиннику (сальники
екстрактору, шлюзових постачальників, тостера, шнеків, перепускних
клапанів, насосів і т.п. ваги шроту, башмаки норій шроту і т.п.)
повинні бути обладнані місцевими відсосами.
ГДК пари розчиннику в повітрі робочої зони (ГОСТ 12.1.005) -
100 мг/куб.м.
ГДК пари розчиннику в атмосферному повітрі населених пунктів
(ДНАОП 1.8.10-1.06-97):
- максимально разова - 5 мг/куб.м;
- середньодобова - 1,5 мг/куб.м.
18. Олійноекстракційне виробництво повинно бути обладнано
засобами контролю сигналізацією ГДК та системами блокування, які
допомагають запобігти виникнення аварійних ситуацій згідно п.5
"Правила безпеки у виробництві олії методом пресування та
екстракції", затверджених Держгіртехнаглядом України від
25.11.92 р.
19. Місця, де можливе накопичення пари розчиннику, повинні
бути обладнані аварійною та приточно-витяжною вентиляцією. У разі
відсутності аварійної вентиляції та наявності одної витяжної
системи, остання повинна бути забезпечена резервним агрегатом
зблокованим з робочим.
20. При проектуванні підприємств та реконструкції дільниць
виробництва улаштування приямків, траншей та інших застійних для
пари розчиннику місць не дозволяється.
21. Протягом усього технологічного процесу екстракції
запобігати контакту людей з парою розчинника.
22. При роботі а бункерах, силосах, усередині апаратів
(ємкостей) ГДК вуглекислого газу 0,5% при концентрації кисню в
повітрі не менше 20%.
Наявність вуглекислого газу в цих місцях повинна
контролюватись не менше як 1 раз на три місяці.
23. Місця, де можливо виділення вуглекислого газу повинні
бути зазначені попереджувальними написами, а люди при роботі в них
забезпечені ізолюючими противогазами.
На складах шроту забороняється допускати завали норій.
24. В місцях застосування холодоагентів (фреон 22,
етиленгліколь, аміак і т.п. клас небезпеки за ГОСТ 12.1.005)
застосовувати приточно-витяжну вентиляцію.
25. При приготуванні содового розчину запобігати вдихання
пилу у верхні дихальні шляхи.
ГДК соди кальцинованої 2 мг/куб.м.
26. Робота з перлітом повинна провадитись згідно з ГОСТ 30566
"Порошок перлітовий фільтрувальний. Технічні умови".
- Сумарна питома активність природних радіонуклідів у
фільтроперліті не повинна бути більше 370 Бк/кг;
- Концентрація перлітового пилу в повітрі робочої зони не
повинна перевищувати 4,0 мг/куб.м. Відповідно до ГОСТ 12.1.005
перлітовий пил фіброгенної дії, клас безпеки 3;
- Ті, хто працює з фільтроперлітом, повинні бути забезпечені
засобами індивідуального захисту органів дихання згідно з ГОСТ
12.4.011 - респіраторами ШБ-1 "пелюсток".
- Вміст оксиду вуглецю в повітрі робочих приміщень нормується
відповідно до ГОСТ 12 1.005 і не повинен перевищувати 20 мг/куб.м.
Дезінфекція.
1. Дезінфекція залізничних цистерн, технологічного обладнання
та резервуарів після ремонту та миття повинна проводитись гарячим
повітрям, водою та парою.
Якість дезінфекції обладнання, резервуарів олії, бочок,
склотари визначається мікробіологічним аналізом, який проводиться
бактеріологічною лабораторією санепідемстанції.
2. Очистку, дезінфекцію, миття ємкостей належить проводити
таким чином, щоб уникнути необхідність прибування людей усередині.
3. Після проведення дератизації та дезінфекції приміщень з
застосуванням отруйних та небезпечний речовин треба добре
провітрювати приміщення.
4. Всі операції по обробці цистерн та бакового господарства
(усунення осаду, промивку, пропарювання слід проводити на
спеціальних естакадах механізованим способом, а робітника, якщо
виникає потреба заходити туди, повинні одягати спеціальні костюми,
суворо додержуючись заходів особистого захисту.
5. Перед наливанням олії залізничні та автомобільні цистерни
повинні оброблятися на промивно-пропарювальному пункті, який
повинен забезпечити:
- усунення з цистерн залишків раніше залитих речовин;
- промивання та пропарювання цистерн;
- усунення продуктів зачистки та промивних вод в спеціальні
збірники;
- бочки, бідони призначені для транспортування харчових олій
та фосфатидів слід пропарити гострою парою усередині та зовні
протягом 20-30 хвилин, вимити з застосуванням миючих засобів, які
дозволені МОЗ України, та знову пропарити.
6. Уся нова та оборотна склотара повинна бути перевірена
згідно з вимогами санітарно-гігієнічних правил.
7. Миття пляшок слід проводити на автоматичних та
напівавтоматичних машинах. Перед початком та після роботи миюче
обладнання необхідно промивати гарячою водою.
8. Ванну для лужного розчину необхідно регулярно очищувати.
9. Під час роботи треба слідкувати, за герметичністю з'єднань
водопроводу та водопідігрівачів, за нормальним постачанням води та
витримувати температурні режими та технологію миття.
10. Температурні режими миття пляшок та концентрації миючих
засобів визначаються типом обладнання, технологічними інструкціями
та регламентом.
11. Якість миття склотари повинна безперервно контролюватись
візуально.
12. Зачистка зовнішньої поверхні технологічного обладнання,
трубопроводів, конвеєрів та т.п. від заолієння, бруду, пилу,
заолифлювання та т.п., а також з небезпечних зон біля них, повинна
проводитись робітником, відповідальним за неї.
13. В процесі промивання технологічного обладнання содовим
розчином та при пропарюванні його, слід використовувати засоби
індивідуального захисту, щоб содовий розчин та пара не попадали в
обличчя та на відкриті поверхні шкіри.
14. Зачистка повинна проводитись за допомогою крючків, щіток,
лужними розчинами або розчинами, які руйнують жири. Всі розчини
повинні мати дозвіл МОЗ України.
15. Періодичність зачистки повинна бути достатньою для
запобігання травматизму обслуговуючого персоналу та відповідати
санітарно-гігієнічним вимогам.
Зливання-наливання та зберігання ЛЗР.
1. Порядок встановлення (подачі) залізничних цистерн під
зливання ЛЗР легко займисті речовини) повинні гарантувати безпечне
виконання операції та керуватись відповідними інструкціями,
розробленими на підприємстві та затвердженими головним інженером.
2. Обладнання та трубопроводи, де є ЛЗР повинні бути
герметичними.
3. Застосування в обладнанні та трубопроводах речовин, які не
стійкі до ЛЗР не дозволяється.
4. Роботи по зливанню ЛЗР повинні виконуватись 2-ма
досвідченими робітниками.
5. Зливання ЛЗР з резервуарів та стаціонарних ємкостей
повинно проводитись відповідними герметичними насосами.
6. Зливання ЛЗР з залізничних цистерн повинно проводитись на
бензоперекачуючих станціях механізованим зливно-наливним стояком.
7. Загальний об'єм складських ємкостей повинен, як правило,
бути більшим за об'єм транспортних цистерн, для того, щоб зливання
останніх здійснювалось без додаткових операцій, пов'язаних з
переключенням зливних трубопроводів або переливання ЛЗР.
8. Резервуари для ЛЗР повинні бути обладнані дихальним
клапаном та вогнезагороджувачем.
9. В процесі експлуатації необхідно здійснювати постійний
контроль за виправністю дихальних клапанів та вогнезагороджувачів.
10. Вогнезагороджувачі повинні відповідати встановленим
вимогам та перевірятись не рідше одного разу на місяць, а при
температурі нижче 0 град.С не рідше два рази на місяць.
11. Дихальні клапани та сітки в холодний період повинні
очищуватись від льоду.
12. Комунікації в місцях зберігання ЛЗР та насосної, повинні
бути такими, щоб у випадку аварії можливо було перекачати ЛЗР з
попсованого резервуара у виправний.
13. При зберіганні ЛЗР необхідно в резервуарах залишати
вільний об'єм на розширення продукту.
14. Обладнання, яке застосовується для транспортування ЛЗР
повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.044.
15. Устаткування, трубопроводи, арматура для ЛЗР повинні бути
захищені від можливого впливу тиску, який перевищує допустимий,
руйнування та механічних ушкоджень.
Транспортування.
1. При проведенні транспортних процесів сировини, матеріалів
готової продукції, відходів і т.п. потрібно дотримуватись
наступних вимог:
- ГОСТ 30333 "Паспорт безопасности вещества (материала).
Основные положення. Информация по обеспечению безопасности при
производстве, применении, хранении, транспортиравании,
утилизации".
- ГОСТ 12.3.20 ССБТ Процессы перемещения грузов на
предприятии. Общие требования безопасности.
2. Перевезення харчових олій повинно здійснюватися у
залізних, автомобільних цистернах, стальних бочках, призначених
для олій та відповідно промаркованих.
3. При транспортуванні олій трубопроводами слід виконувати
правила санітарії та безпеки на цьому виді транспорту.
4. Перед завантажуванням транспортних ємкостей оліями
лаборанти та робітники, які обслуговують бакове господарство
повинні перевіряти:
- придатність цистерн, бочок та т.п. для цього сорту олії;
- санітарний стан цистерн, бочок і т.п.;
- відсутність запаху в них;
- виправність кришки та зливного механізму цистерн;
- відпускання олій в залізничні та автомобільні цистерни, а
також у бочки повинно проводитись з механізацією процесу
наливання;
- при проектуванні нових об'єктів слід забезпечити
зливно-наливними пристроями роз'єднане приймання-відпускання
різних по сорту та якості олій.
Фарбування.
1. Фарбувальні роботи слід проводити згідно з ГОСТ 12.3.005.
2. Процес фарбування повинен бути безпечним на всіх стадіях:
- підготування поверхні під фарбування вбирає в себе -
убирання іржи, окалини, старих покриттів, знежирення та нанесення
перетворювачів іржи;
- нанесення лакофарбових матеріалів, включаючи приготування
робочих сумішей, миття та чистку тари, робочих ємкостей,
виробничого обладнання та захисних засобів;
- сушіння лакофарбових покриттів і т.п.
3. При проведенні фарбувальних робіт необхідно користуватися
засобами індивідуального захисту.
4. При проведенні фарбувальних робіт повинні бути передбачені
міри, які допомагають уникнути умов виникнення вибухів та пожеж в
технологічному обладнанні і приміщеннях, та усунути небезпечні або
шкідливі виробничі фактори, що супутні проведенню цих робіт.
13. Правила виробничої та особистої гігієни
для працюючих з харчовими продуктами
1. Медичне обстеження повинні проходити:
- поступаючи при оформленні на роботу;
- персонал, який працює на підприємстві періодично в терміни,
встановлені спеціальними наказами Міністерства охорони здоров'я
України.
2. Перед допуском до самостійної роботи робітник повинен
пройти навчання і перевірку знань по санітарному мінімуму, а далі
при атестації.
3. Обслуговуючий персонал підприємства повинен виконувати
такі санітарні вимоги та правила особистої гігієни:
- приходити на роботу в охайному та чистому одязі;
- чистити взуття від бруду при вході у виробниче приміщення;
- залишати верхній одяг у гардеробі в індивідуальній шафі;
- зберігати чистоту рук, обличчя, всього тіла, стригти
коротко нігті;
- приймати душ перед початком роботи при необхідності з
урахуванням технологічного процесу;
- мити руки водою з милом і щіткою після відвідування туалету
і після кожного забруднення рук з послідуючим споліскуванням їх
розчином хлораміну Б;
- сушити руки за допомогою електрорушника (рушника);
- на роботі слід носити чистий охайний санодяг і взуття з
застібками на всі ґудзики та шнурки;
- прибирати волосся під акуратно надійний капелюх або хустку;
- мати в кишенях санодягу завжди тільки чисту носову
хусточку;
