Методи підбору складу бетону та розчину наведені у додатках Е та Ж.
И.2 Уведення у бетонну (розчинову) суміш комплексних добавок для забезпечення морозостійкості обов'язкове для бетонів та розчинів з проектною маркою F200 та вище, а також для бетонів нижче марки F200 на портландцементі з вмістом більше ніж 5 % мінеральних добавок.
У разі приготування бетонів (розчинів) марки з морозостійкості F100 без введення комплексних добавок, що містять повітровтягувальний (газоутворювальний) компонент, В/Ц не повинно перевищувати 0,55.
Для бетонів (розчинів) з нормованою морозостійкістю при використанні пластифікованого портландцементу у бетонну суміш вводять лише повітровтягувальний (газоутворювальний) компонент, а при використанні гідрофобного портландцементу - лише пластифікатор ЛСТ.
У бетонну суміш на пластифікованому портландцементі суперпластифікатор не вводять.
И.3 Оптимальне дозування добавок, що вводять у бетонну суміш, встановлюють експериментально при доборі складу бетону з урахуванням даних, зазначених у таблиці Е1; дозування повіт-ровтягувального компонента встановлюють при суворому контролі часу перемішування бетонної суміші й у подальшому регулярно коригують, виходячи з умов забезпечення на місці укладання належного вмісту у суміші втягнутого повітря (з урахуванням можливого його витрачання при транспортуванні суміші).
И.4 Введення у бетонну суміш добавок-прискорювачів твердіння бетону для скорочення строків досягнення бетоном потрібної міцності не дозволено.
У бетонах із поташем як протиморозний компонент у складі комплексної добавки, кількість добавки ЛСТ установлюють залежно від кількості введеного поташу з обов'язковою перевіркою у лабораторії зазначеного комплексу з конкретним цементом.
И.5 Технічні вимоги щодо приготування бетонів і розчинів і вид контролю наведені у таблиці И.1.
Таблиця И.1
|
Технічні вимоги |
Об'єм контролю |
Вид контролю |
|
1 Мінімальні витрати цементу на бетону для конструкцій, розташованих: - нижче глибини промерзання або можливого розмиву дна - ; - у підводній і надводній (надземній) частинах споруди ; - у межах перемінного рівня води або промерзання ґрунту - ; - у мостовому полотні - |
Увесь об'єм укладеного бетону |
Вимірювальний (перевірка роботи дозаторів цементу і фактичного виходу бетону) |
|
2 Максимальні витрати цементу на бетону класу: - до В35 включ. - ; - В40 - ; - В45 і вище - |
Кожен об'єм укладеного бетону |
Те саме |
Закінчення таблиці И.1
|
Технічні вимоги |
Об'єм контролю |
Вид контролю |
|
3 Водоцементне відношення, ваг. ч. за масою, у бетонах, не більше ніж: - підземної зони - 0,65; - підводної зони - 0,60; |
Кожен склад бетону |
Вхідний з реєстрацією |
|
- добавками для підвищення їх морозостійкості: Марка з морозостійкості F100 F200 F300 залізобетонних і тонкостінних конструкціях завтовшки - 0,50 0,45 бетонних масивних конструкціях 0,60 0,55 0,47 блоках облицювання - - 0,47 |
Кожен склад бетону |
Вхідний з реєстрацією |
|
4 Об'єм утягнутого повітря у сумішах на місці укладання для бетонів з нормованою морозостійкістю: - у бетонних і залізобетонних конструкціях - від 2 % до 4 %; - у мостовому полотні - від 5 % до 6 % |
Один раз на зміну в умовах стабільного виробництва (при постійних складах бетону, якості матеріалів, режимі приготування і ущільнення бетонної суміші) і два рази за зміну в інших умовах |
Перевірка згідно з ДСТУ Б В.2.7-114 |
Додаток К
(обов'язковий)
Бетонування збірних конструкцій
К.1 На кожний тип (або типорозмір) конструкцій мають бути розроблені технологічні карти, які регламентують технологічний процес на всіх етапах виробництва. Технологічні карти розробляють на основі робочої документації за умови технологічної забезпеченості потрібної якості конструкцій, що виготовляються, у конкретних умовах даного підприємства. Виготовлення збірних конструкцій без технологічних карт не дозволено.
К.2 Бетонують збірні конструкції на відкритих майданчиках за умов, які гарантують набуття бетоном заданої міцності конструкції на кожному технологічному етапі.
К.3 Якщо опалубка не облаштована вібропіддоном, бетонну суміш укладають і ущільнюють похилими шарами на всю висоту поперечного перерізу балки.
К.4 Блоки складених по довжині конструкцій коробчастого перерізу і плитно-ребристих конструкцій (ПРК) нерозрізних прогонових будівель, типових балочних прогонових будівель і збірних опор мостів, які монтуються на клеєних стиках, виготовляють у суцільнометалевій або комбінованій опалубці, обладнаній гнучкими вібросистемами, і бетонуванням "у торець" з використанням в якості торця опалубки раніше забетонований блок. Торцеву бетонну поверхню блока, зміщеного у положення "відбитка", покривають до початку бетонування наступного блока спеціальним роздільним мастилом: розчином каоліну, вапна та інших аналогічних матеріалів. Не дозволено використовувати мастила, які мають у своєму складі різні види масел. Бетонну суміш під час бетонування блоків прогонових будівель ущільнюють вібропіддоном і вібролистами бокових щитів, а також внутрішньої частини опалубки з урахуванням групи вібраторів, що відповідають зоні укладання бетонної суміші.
К.5 Під час виготовлення ланок труб з негайною розпалубкою має бути забезпечене вільне розміщення - без напружень і пружних деформацій усіх елементів арматурного каркаса стосовно поверхонь опалубки, які формують зовнішні поверхні і поверхні серцевини віброформи. Також довільно розміщують фіксатори і прокладки, які гарантують потрібну товщину захисного шару бетону і проектне розташування арматури. Бетонну суміш у опалубку подають невеликими порціями не допускаючи її навішування на арматуру.
К.6 Бетонну суміш подають і ущільнюють пошарово шаром завтовшки від до по всій площі конструкції, що виготовляють. Помічені дрібні дефекти на поверхні бетону після негайного розпалублення невідкладно усувають затиранням цементно-піщаним розчином. Великі раковини і каверни з оголенням арматури, опливання бетону і осідання стінок, тріщини на внутрішній і зовнішній поверхнях бетону ланки, а також відвали поверхневого шару бетону виправленню затиранню розчином не підлягають. Ланки труб, які мають вищезгадані дефекти бетону, вважають бракованими.
К.7 Технічні вимоги щодо бетонування збірних конструкцій і види контролю наведені у таб лиці К.1.
Таблиця К. 1
|
Технічні вимоги |
Об'єм контролю |
Вид контролю |
|
1 Легкоукладальність бетонної суміші: - при виготовленні оболонок на початок центрифугування при укладанні суміші у напівформу або на момент закінчення укладання суміші у форму, що на болтах, - не менше ніж осідання конуса; - на місці укладання при виготовленні оболонок у віброформах - від до осідання конуса; - при виготовленні ланок труб з ущільненням: - вібросердечником - 30 с – 35 с (до осідання конуса); - зовнішніми вібраторами або глибинними вібраторами з гнучким валом - - осідання конуса; - на віброплощадках (в тому числі з коливаннями від кручення) |
Не менше двох разів за зміну
Не менше одного разу за зміну Те саме
|
Вимірювальний згідно з ДСТУ Б В.2.7-114 |
Закінчення таблиці К.1
|
Технічні вимоги |
Об'єм контролю |
Вид контролю |
|
Блоків збірних опор і облицювальних блоків з ущільненням: - на віброплощадках - 60 с - 80 с; - зовнішніми і глибинними вібраторами - не більше ніж осідання конуса |
Не менше двох разів за зміну Те саме |
|
|
2 Кількість шламу, що виходить, при виготовленні центрифугованих оболонок не менше ніж 20 л/м3 бетону |
Кожна конструкція |
Вимірювальний (дозатором) або візуальний |
|
3 Інтенсивність впливу вібропривантаження (при виготовленні пустотних плит автодорожніх прогонових будов) на поверхню бетонної суміші у статичному стані - від 3 кПа - 4 кПа, амплітуда коливань - у межах від до |
Раз на тиждень |
Вимірювальний (вібрографом) |
|
4 Те саме пневмопривантаження (замість вібропривантаження) на поверхню бетонної суміші - від 20 кПа до 25 кПа |
Те саме |
Те саме |
|
5 Тривалість роботи віброплощадки при виготовленні пустотних плит автодорожніх прогонових будівель повинна бути не менше ніж: - після другої проходки бетоноукладача при ущільненні нижнього шару бетонної суміші - 80 с; - при бетонуванні стінок плити (загальна тривалість роботи) і вирівнювання поверхні плити (разом з привантаженням) - 120 с; - при бетонуванні верхнього шару (загальна тривалість роботи) - 180 с |
Не менше одного разу за зміну |
Вимірювальний (спостереження за годинником або за секундоміром) |
|
6 Міцність бетону при виготовленні пустотних плит автодорожніх прогонових будівель до початку вилучення утворювачів порожнин повинна бути не менше ніж 0,3 МПа |
При відпрацюванні технології |
Перевірка за зразками згідно з ГОСТ 10180, неруйнівним методом згідно з ГОСТ 18105 |
Додаток Л
(обов'язковий)
Контроль якості бетону
Л.1 Міцність бетону установлюють через 28 діб після формування конструкцій. Можливе установлення у проекті інших строків визначення цієї міцності з урахуванням умов завантаження і заморожування конструкцій тощо.
Л.2 Контроль міцності монолітних конструкцій здійснюють на місці укладання суміші за відібраними зразками бетонної суміші.
Л.3 За потреби контролю міцності бетону до моменту розпалублення, розкружалення, складування збірних елементів, раннього завантаження конструкцій, відкачування води при підводному бетонуванні виготовляють і випробовують додаткові серії контрольних зразків, витриманих в умовах, аналогічних умовам тверднення бетону у конструкції.
Л.4 Умови тверднення контрольних зразків повинні відповідати ГОСТ 18105 і ПВР. Місце установлення контрольних зразків при прискореному твердненні бетону збірних і монолітних конструкцій визначають за ПВР, виходячи з конкретних умов тверднення бетону.
Л.5 Температурний режим тверднення монолітного бетону контролюють:
у літніх умовах - виміром температури зовнішнього повітря (масивних конструкцій - не менше одного разу кожні 8 год тверднення);
у зимових умовах - у відповідності з ПВР.
Л.6 Температуру укладеного бетону монолітних конструкцій контролюють:
Л.7 Число контрольних свердловин для вимірювання температури бетону і їх розташування зазначають у ПВР.
Всі свердловини наносять на схеми споруди і нумерують.
Л.8 Температуру бетонів і розчинів із протиморозними добавками вимірюють не менше ніж два рази за добу протягом 15 діб з моменту укладання.
Л.9 Температуру бетону у конструкціях з модулем поверхні більше восьми замірюють у місцях найбільш несприятливого розігрівання конструкції - у свердловинах на глибині - ; конструкціях з модулем поверхні менше ніж вісім передбачають як поверхневі, так і глибинні свердловини, при цьому обов'язково влаштовувати свердловини у кутах блоків і виступних ребер.
Л.10 Температуру води, заповнювачів, розчинів добавок, а також приготовленої бетонної суміші, що заміряють у зимових умовах, реєструють не рідше ніж через кожні 4 год, а також на початку зміни.
Температуру бетонної суміші у місцях укладання систематично контролюють так, аби унеможливлювати подачу й укладення у конструкцію бетонної суміші з температурою, що не відповідає заданій. Періодичність контролю цієї температури установлює лабораторія.
Л.11 У випадку, коли нормовані значення відпускної або передатної міцності бетону є стовідсотковими від класу (марки), установленого для даної конструкції, міцність у проектному віці не контролюють.
При контролі міцності бетону балочних конструкцій, виготовлених у термоформах без підігрівання піддону, контрольні зразки і датчики температури бетону установлюють на рівні нижнього пояса балки.
Л.12 Міцність центрифугованого бетону на стиск визначають випробуванням зразків-кубів вихідного складу бетону, ущільненого вібрацією, з наступним множенням одержаних результатів на коефіцієнт центрифугування зразків до міцності кубів, виготовлених з вихідного бетону з ущільненням вібрацією.
Л.13 Міцність бетону визначають згідно з ГОСТ 10180, ГОСТ 17624, ГОСТ 22690, а контролюють згідно з ГОСТ 18105; середню щільність важкого бетону визначають згідно з ГОСТ 12730.1 або ГОСТ 17623, морозостійкість визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-47, ДСТУ Б В.2.7-48, ДСТУ Б В.2.7-49, ДСТУ Б В.2.7-50, ДСТУ Б В.2.7-51, водопроникність - згідно з ГОСТ 12730.5.
