7.6.5. Кришки пропарювальних камер мають забезпечувати повну герметизацію камер за допомогою гідрозатвору чи іншого спеціального пристрою.
7.6.6. Конструкція кришки повинна бути жорсткою, щоб сприймати статичне та динамічне навантаження, і мати теплоізоляцію. Температура поверхні ізоляції не повинна перевищувати 43 град. С за температури навколишнього середовища не більше ніж 25 град. С. Верхня обшивка кришок камер, які експлуатуються на відкритому повітрі, повинна бути водонепроникною.
У разі застосування гідрозатворів нижню поверхню кришки доцільно виконувати з ухилом до бокових стінок для запобігання крапанню на вироби та для своєчасного поповнення гідрозатвора водою (конденсатом). За недостатнього надходження конденсату в гідрозатвор необхідно мати пристрій для поповнення його водою.
7.6.7. Гідравлічний затвор між кришкою та стінкою пропарювальної камери виготовляється зі швелера, укладеного на верхньому обрізі стін, у який згори опускається контурне вертикальне ребро, приварене до кришки.
Щоб запобігти прориванню пари під швелером гідрозатвора, до швелера приварюється вертикальне ребро, яке замуровується в кладку стін.
7.6.8. Засипання гідрозатвора піском чи тирсою забороняється.
7.6.9. Пара повинна подаватися в установку через перфоровані труби з отворами 5 — 6 мм, розміщеними в нішах біля підлоги камери по її периметру. Перфоровані труби вкладаються з нахилом і дренажем у нижніх точках для стікання конденсату.
Можливе влаштування вертикальних перфорованих стояків, що приварюються до кільцевого колектора. Отвори в перфорованих вертикальних стояках розміщуються так, щоб струмені, що з них витікають, створювали замкнений рух пароповітряного середовища, яке б забезпечувало вирівнювання температури в різних зонах камери.
7.6.10. У вироби з великими порожнинами рекомендується подавати пару в горизонтальні порожнини соплами по їхній осі.
7.6.11. Клапани, які від’єднують окремі установки від магістрального вентиляційного каналу, повинні забезпечувати герметичне відключення камер.
7.6.12. Установки безперервної дії з періодичним чи безперервним надходженням виробів для пропарювання повинні мати на вході та виході виробів щільні заслонки або гнучкі штори, які б легко відкривалися і закривалися.
7.6.13. Установки теплової обробки залізобетонних виробів у щілинних камерах безперервної дії повинні відповідати таким вимогам:
- паропроводи і конденсатопроводи, запірна та регулювальна арматура, датчики автоматичних систем керування повинні бути розміщені в прохідних тунелях уздовж камер. Прохідні тунелі для обслуговування камер обладнуються припливно-витяжною вентиляцією і стаціонарною мережею електричного освітлення;
- камери обладнують дверима з механічним приводом або шторами з теплостійкої гумової стрічки як на вході, так і на виході. Відкривання і закривання дверей у час завантаження та розвантаження повинно бути почерговим;
- між активною та охолоджувальною зонами необхідною є наявність чотирирядних штор з теплостійкої гумової стрічки;
- для нагрівання і обробки виробів у зоні активної теплової обробки застосовується повітря, що нагрівається паровими стальними регістрами, їх слід установлювати на підлозі і під стелею, об’єднуючи в групи, відповідно до кількості піддонів для виробів. Циркуляція повітря в камері здійснюється вентиляторами.
7.6.14. Режим термовологої обробки в установках циклічної дії має бути повністю автоматизовано. Контроль за режимом термовологої обробки в установках безперервної та циклічної дії здійснюється цілодобово.
7.6.15. З метою підвищення продуктивності установок і скорочення витрат теплової енергії необхідно вжити заходів для скорочення тривалості завантаження і вивантаження, добиватися граничної інтенсифікації теплообміну зі збереженням високої якості виробів, добирати найвигідніші форми виробів і склад бетонної суміші. Коефіцієнт (ступінь) заповнення камер виробами має бути максимальним. На виготовлення кожного виду виробів розробляється технологічна карта.
7.6.16. Розміщувати вироби слід рівномірно, швидко прогрівати і добре омивати всі поверхні теплоносія. Від підлоги установки до нижнього виробу за допомогою прокладок залишається проміжок не менше ніж 150 мм. Між виробами прокладки забезпечується відстань не менше ніж 30 мм, а між кришкою та виробами — не менше ніж 50 мм. Якщо в установці вкладається кілька виробів, то відстань між штабелями не повинна перевищувати 100 мм.
7.6.17. На кожну установку розробляється інструкція з експлуатації, у якій наведено теплову схему, а також розроблено норми витрати теплової енергії та забезпечено контроль за їх додержанням.
7.6.18. Установки, які працюють під надлишковим тиском до 70 кПа (0,7 кгс/кв.см), та автоклави обладнуються:
- витратомірами пари;
- регуляторами тиску та запобіжними клапанами пружинного або важільного типу;
- термометрами, які встановлюються у нижній та верхній зонах, для вимірювання внутрішньої температури автоклаву;
- манометрами (робочим та контрольним);
- запобіжними блокувальними пристроями, які припиняють подавання пари у автоклав у разі неповного закриття кришок або їх відкривання у випадку залишкового тиску в автоклаві;
- світловою сигналізацією повного закриття кришок автоклава;
- контрольною трубкою з вентилем для перевірки наявності в автоклаві надлишкового тиску.
7.6.19. Установки з робочим тиском понад 70 кПа (0,7 кгс/кв.см) мають відповідати вимогам НД Держпромгірнагляду.
7.6.20. Для забезпечення нормального режиму роботи автоклава необхідно:
- розігрівати та охолоджувати автоклав зі швидкістю не більше ніж 5 град. С/хв;
- підтримувати в установці встановлений режимною картою розподіл температур;
- передбачати використання теплоти відпрацьованої пари в теплообмінниках після закінчення технологічного процесу;
- відкривати кришки тільки після повного скидання тиску.
7.7. Системи опалення та гарячого водопостачання
7.7.1. Нижченаведені вимоги поширюються на системи опалення та гарячого водопостачання промислових та інших підприємств і споживачів теплової енергії всіх форм власності.
7.7.2. У разі приєднання до одного теплового вузла керування різного за технологічним характером устатковання, а саме: опалювальних приладів, припливних вентиляційних установок і агрегатів повітряного опалення, установок гарячого водопостачання, технологічних тепловикористовувальних установок кожне це устатковання слід живити окремим відгалуженням, яке приєднується до колектора вузла керування.
7.7.3. Вузол керування має бути обладнано:
- засувками, які відокремлюють вузол керування системи від зовнішньої теплової мережі;
- засувками на всіх подавальних і зворотних відгалуженнях трубопроводів;
- редукційним клапаном, відрегульованим на робочий тиск місцевої системи парового опалення;
- запобіжним клапаном, установленим на лінії редукованої пари;
- грязьовиками на подавальних і зворотних теплопроводах водяних систем;
- пристроєм для спорожнення і наповнення системи;
- елеватором або іншим змішувачем для водяних систем опалення побутових приміщень, якщо температура води в подавальних трубопроводах перевищує розрахункову для цих приміщень;
- обмежувальною шайбою на лінії гарячого водопостачання у разі безпосереднього відбору води з теплової мережі на гаряче водопостачання;
- автоматичним регулятором температури і витрати води в системі гарячого водопостачання та регулятором витрати в системі опалення згідно зі СНиП 2.04.05.
На системах опалення старих будівель допускається встановлення дроселювальних пристроїв під час проведення налагоджувальних робіт на теплових мережах і системах опалення спеціалізованою налагоджувальною організацією;
- пусковим та експлуатаційним дренажем.
7.7.4. Вузол керування водяної теплової мережі має бути оснащено такими ЗВТ:
а) манометрами:
- на подавальному та зворотному трубопроводах до та після основних засувок;
- на кожному відгалуженні подавального трубопроводу після засувки і на кожному відгалуженні зворотного — до засувки;
- до і після елеватора або іншого змішувача;
- до та після грязьовиків;
б) термометрами на подавальному та зворотному трубопроводах вводу, а також після елеватора або іншого пристрою для змішування; в) витратомірами, установленими на подавальному та зворотному трубопроводах або приладами комерційного обліку теплової енергії; г) приладами обліку на лінії відбирання води на гаряче водопостачання;
ґ) лічильниками витрати води на подавальному та зворотному трубопроводах у процесі відбирання мережної води для потреб гарячого водопостачання безпосередньо з внутрішньої системи опалення.
7.7.5. Вузол керування парової мережі має бути обладнано:
а) манометрами:
- на вводі паропроводу після основних засувок;
- перед і після редукційного клапана;
- на конденсатопроводі;
б) термометрами:
- на вводі паропроводу після основних засувок;
- на лініях подавання редукованої пари і на конденсатопроводах;
в) витратомірами на паропроводі і конденсатопроводі;
г) теплолічильниками на спільних паропроводі і конденсатопроводі.
Усі теплопроводи слід установлювати з ухилами, що внеможливлюють утворення повітряних мішків і накопичення конденсату.
7.7.6. Усі верхні точки розвідних теплопроводів повинні бути обладнані пристроями для випуску повітря, а всі нижні точки — вентилями (кранами) для спускання води та відведення конденсату.
7.7.7. На об’єктах вузлові точки внутрішніх теплопроводів та трубопроводів, що розташовані в будинках, обладнуються секційними засувками чи вентилями, що дозволяє вимикати окремі ділянки від усієї системи.
7.7.8. Максимальну температуру на поверхні опалювальних приладів слід приймати залежно від призначення приміщення, яке опалюється, відповідно до санітарних норм і правил пожежної безпеки.
7.7.9. Опалювальні прилади для регулювання тепловіддачі повинні мати крани, вентилі чи регулятори.
7.7.10. Трубопроводи і опалювальні прилади повинні бути пофарбовані олійною фарбою; у приміщеннях, де виділяється пара або гази, що окислюють залізо, їх слід пофарбувати кислототривкими лаком чи фарбою; у приміщеннях з підвищеною вологістю всі трубопроводи і прилади опалення покриваються олійною фарбою двічі.
7.7.11. Усі теплопроводи й арматура в неопалюваних приміщеннях повинні бути ізольовані.
7.7.12. До опалювальних приладів слід забезпечити вільний доступ.
Арматура встановлюється в місцях, доступних для обслуговування та ремонту.
7.7.13. Експлуатація системи парового опалення повинна забезпечувати:
- рівномірне нагрівання всіх нагрівальних приладів;
- повну конденсацію пари, що надходить у нагрівальні прилади, не допускаючи її прольоту;
- повне повернення конденсату із системи.
7.7.14. Під час експлуатації системи водяного опалення слід забезпечити:
- температура мережної води, що повертається з системи, не більше ніж на 3-4 град. С вище від значення, установленого температурним графіком за відповідної температури зовнішнього повітря;
- заповнення водою верхніх точок системи;
- тиск у системі, який би не перевищував допустимого для нагрівальних приладів і трубопроводів системи;
- коефіцієнт змішування на елеваторному вузлі не повинен відрізнятись від розрахункового більше ніж +- 5 %. Фактичний напір перед елеватором має бути не меншим, ніж розрахунковий.
7.7.15. Місцеві системи водяного опалення заповнюються пом’якшеною, деаерованою водою з теплових мереж. Швидкість і порядок заповнення узгоджуються з організацією (структурним підрозділом), що постачає енергію.
7.7.16. У процесі експлуатації систем водяного і парового опалення необхідно:
- щомісяця здійснювати детальний огляд елементів системи (розвідні магістралі на горищах, у підвалах і каналах), закриті від постійного огляду;
- щотижня детально оглядати найбільш відповідальні елементи системи (насоси, магістральна запірна арматура, ЗВТ, автоматичні пристрої);
- видаляти повітря з системи опалення згідно з інструкцією;
- щотижня очищати зовнішню поверхню нагрівальних приладів від пилу і бруду;
- промивати грязьовики, термін промивання яких установлюється залежно від ступеня забруднення, що визначається за різницею показів манометрів, установлених до і після грязьовиків;
- щодня контролювати температуру і тиск теплоносія, нагрівання опалювальних приладів, температуру всередині приміщення в контрольних точках, утеплення опалюваних приміщень (стан фрамуг, дверей, вікон тощо).
7.7.17. Після закінчення опалювального періоду необхідно здійснювати гідропневматичне промивання систем опалення з використанням стисненого повітря. Витрата повітря, води та тиску на початку ділянки, що промивається, визначаються за відповідним розрахунком. Наприкінці промивання необхідно досягти повного освітлення води.
Для захисту від внутрішньої корозії системи повинні бути постійно заповнені хімічно очищеною деаерованою водою під надлишковим тиском не нижчим за 50 кПа (0,5 кгс/кв.см).
7.7.18. Дефекти, виявлені в процесі експлуатації і під час огляду системи опалення, зазначаються у журналі дефектів та враховуються під час складання плану ремонтних робіт. Дефекти та витоки, що не потребують спорожнення всієї системи, усуваються негайно.
7.7.19. Графік поточного і капітального ремонтів систем опалювання узгоджується з графіком ремонту опалюваних приміщень і передбачає остаточне закінчення всіх робіт не пізніше ніж за 15 днів до початку опалювального сезону.
7.7.20. Перед початком опалювального сезону на всіх системах опалення здійснюється гідравлічне випробування на щільність та міцність. Гідравлічне випробування проводиться на:
- вузлах керування (вводу) тиском 1,25 робочого, але не нижче ніж 1 МПа (10 кгс/ кв.см);
