Страница 2: ДБН В.2.4-4:2010. Полігони зі знешкодження та захоронення токсичних відходів основні положення проектування (32381)

1. ПТВ повинні забезпечувати санітарно-епідеміологічне благополуччя населення, безпеку навколишнього природного середовища, не впливати на розвиток небезпечних інженерно-геологічних та інших процесів і явищ відповідно до Законів України: № 1264-XII від 26.06.1991; № 4004-12 від 24.02.1994; № 534-XIV від 19.03.1999; № 2245-III від 11.06.2003.
2. Кількість і потужність полігонів визначаються місцевими органами (самоврядування або виконавчої влади) на підставі техніко-економічних обґрунтувань та передпроектної проробки у відповідності з чинними нормативно-правовими документами.
3. Перелік (найменування) промислових відходів, що передбачається обробляти, зберігати або захоронити на відповідному ПТВ, повинен відповідати Державному класифікатору ДК 005-96, Жовтому та Зеленому переліку небезпечних відходів згідно з Постановою КМУ від 13.07.2000 № 1120, Директивами ЄС 75/442/ЄЕС, 91/689/ЄЕС [3,4].
4. Токсичні відходи, для яких відсутні відповідні технології утилізації, становлять найбільшу небезпеку для довкілля і здоров'я населення.
5. Токсичні відходи в залежності від ступеня впливу на здоров'я людини відносяться до класів небезпеки:
6. - відходи надзвичайно небезпечні;
7. - відходи високо небезпечні;
8. - відходи помірно небезпечні;

TV - відходи мало небезпечні.

Клас небезпеки відходів визначає спосіб поводження з ними.

1. Фізико-хімічні та токсикологічні характеристики інгредієнтів відходів, а також фізи- ко-хімічні та токсикологічні властивості інгредієнтів, для визначення класу небезпеки відходів слід приймати згідно з ДСанПіН 2.2.7.029, ГОСТ 12.1.005.
2. Токсичні відходи приймаються ПТВ для оброблення, зберігання або захоронения за умови наявності технічного паспорта відходу відповідно до чинних нормативно-правових документів, що регулюють це питання. Промислове підприємство має розробити на кожен вид відходів технічний паспорт відповідно до вимог ДСТУ 2195 (ГОСТ 17.9.0.2) (із зазначенням технологічного процесу при одержанні відходів, їх кількості, характеристик), ДСТУ 4462.3.01 та інструкції згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 14.01.1999 р. № 12.
3. Замовник проекту полігона зі знешкодження, утилізації, зберігання та захоронения токсичних відходів надає розробнику проекту вихідні матеріали відповідно до Постанови КМУ № 489 від 20.05.2009 р.:

• рішення компетентного органу про землевідведення для будівництва ПТВ;
• завдання на проектування;
• містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;
• технічні умови з інженерного забезпечення об'єкта, зокрема водопостачання, каналізації, тепло-, енерго- та газопостачання, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки;
• "Акт вибору майданчика" або "Акт обстеження майданчика";
• рішення виконавчого органу місцевого самоврядування про надання дозволу на будівництво відповідно до Законів України: № 2780-ХІІ від 19.11.1992; №208/94-ВР від 14.10.1994;
• ситуаційний план місця розташування полігона в масштабі 1:2000^1:25000;
• наявні топографічні плани;
• наявні висновки щодо інженерно-геологічних, гідрологічних та екологічних умов (особливостей) території;
• перелік видів (категорій) токсичних відходів за класами небезпеки з орієнтовними якісними (агрегатний стан, водорозчинність, сумісність при тривалому зберіганні та захороненні тощо) та кількісними показниками, орієнтовну динаміку приймання тощо;
• відомості про умови транспортування та зберігання відходів.

Склад, порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації для будівництва, реконструкції і рекультивації ПТВ повинні відповідати вимогам ДБН А.2.2-3.

1. На ділянці території, виділеної під ПТВ, повинні бути виконані комплексні інженерні вишукування, які включають топогеодезичну зйомку, геологічні, гідрогеологічні, гідрологічні, екологічні згідно з ДБН А.2.1-1 та санітарно-гігієнічні дослідження згідно з ДБН А.2.2.1.

Інженерні дослідження виконуються, як правило, за два етапи. На першому етапі - з метою обґрунтування вибору ділянки розміщення ПТВ за варіантами, на другому - з метою одержання вихідних даних для розроблення необхідної проектної документації. Склад і обсяг інженерних досліджень установлюються технічним завданням. Для полігонів токсичних відходів усіх класів небезпеки виконується оцінка впливу на навколишнє середовище відповідно до вимог ДБН А.2.2-1.

1. У складі полігона рекомендовано передбачити:

• господарську зону для розміщення адміністративних (управлінських), допоміжних споруд, дорожньої інфраструктури, інших споруд, що забезпечують безпечне функціонування ПТВ;
• виробничу зону з виробничим майданчиком із знешкодження (оброблення), ділянками для довгострокового зберігання та захоронения відходів;
• санітарно-захисну зону.

Примітка 1. Довгострокове зберігання токсичних відходів здійснюється у тому випадку, коли є вірогідність у майбутньому їх використати як вторинну сировину.

Примітка 2. Ділянка захоронения токсичних відходів є територією, на якій розміщені спеціально обладнані карти (котловани), в які роздільно складуються токсичні тверді відходи за класами небезпеки та сумісністю.

1. Перелік токсичних відходів, що приймають на ПТВ, визначається регіональними контролюючими органами з урахуванням промислових виробництв, існуючих у конкретній місцевості, а також видів відходів, що потребують видалення.
2. Токсичні відходи, незалежно від агрегатного стану та властивостей, приймаються на полігон у спеціальній тарі, яка сертифікована відповідно до чинних нормативно-правових документів, і відповідає вимогам екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.
3. Допускається приймання на ПТВ інших видів промислових і будівельних відходів за окремими дозволами з місцевими органами екологічного та санітарно-епідеміологічного нагляду.
4. Прийому на полігони не підлягають відходи, для яких в Україні існують діючі промислові технології утилізації (відсутність технологій утилізації в кожному конкретному випадку повинна бути підтверджена відповідним центральним органом виконавчої влади).
5. Розміщення полігонів токсичних відходів повинно здійснюватися за територіальним принципом з отриманням дозволів санітарно-епідеміологічних, природоохоронних органів та з урахуванням техногенного навантаження на навколишнє середовище. ПТВ мають бути включені до проектів районного планування при розробленні генпланів населених пунктів згідно із Законом України № 1699-ІІІ від 20.04.2000.
6. Довгострокове зберігання або захоронения токсичних відходів повинно здійснюватися з вжиттям усіх необхідних заходів з екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки та заходів щодо усунення можливості попадання токсичних інгредієнтів у навколишнє середовище і погіршення умов проживання населення.
7. Нахил території полігона в напрямку населених місць, промислових підприємств, сільськогосподарських угідь і водотоків не повинен перевищувати 1%.
8. ПТВ слід розміщувати:
9. на землях несільськогосподарського призначення або непридатних для сільського господарства, або на сільськогосподарських землях гіршої якості, не зайнятих зеленими насадженнями (особливо лісами 1-ї групи);
10. у вироблених просторах кар'єрів та відпрацьованих родовищах як закладні суміші з урахуванням вимог екологічної, санітарно-епідеміологічної безпеки та охорони праці;
11. з підвітряної сторони (для вітрів переважного напрямку) стосовно населених пунктів, зон відпочинку та інших місць масового перебування населення;
12. поза межами водоохоронних зон, зон підтоплення, та санітарно-захисних зон прилеглих об'єктів;
13. нижче місць водозаборів питної води, рибних господарств, місць нересту, масового нагулу і зимувальних ям риби;
14. відповідно до гідрогеологічних умов, як правило, на ділянках із слабкофільтруючими ґрунтами (глиною, суглинками, сланцями), з заляганням ґрунтових вод при їх невеликому підйомі, з урахуванням підйому води при експлуатації полігона не менше ніж 2 м від нижнього рівня захоронения відходів (у випадках несприятливих гідрогеологічних умов на обраному майданчика) необхідно передбачити інженерні заходи, що забезпечують необхідне зниження ґрунтових вод;
15. на територіях залягання підземних вод на глибині більше 20 м, що мають природну захищеність і перекриті породами з коефіцієнтом фільтрації не більше ніж 10-6 м/добу. Основа дна полігона повинна розміщуватись не менше ніж 4 м від найвищого прогнозного стояння рівня підземних вод. Дно і стінки полігона повинні бути гідроізольованими згідно з вимогами додатка Б;
16. на відстані не менше ніж:

• 15 км від аеропортів;
• 3 км від межі курортного пункту (міста), морського узбережжя, відкритих водоймищ господарського призначення; об'єктів, які використовуються з культурно-оздоровчою метою, заповідників, місць відпочинку перелітних птахів;
• 3 км від межі населеного пункту.

Відстані від зазначених вище об'єктів можуть коригуватися за даними моделювання чи розрахунків впливу ПТВ на навколишнє середовище, з обов'язковим погодженням з органами екологічного контролю та установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Матеріали розроблення оцінки впливу на навколишнє середовище повинні відповідати вимогам ДБН А 2.2-1 і містити оцінку впливу на навколишнє природне середовище, умови проживання населення, санітарно-гігієнічний стан та навколишнє техногенне середовище.

При розміщенні полігонів на територіях із наявними ґрунтовими водами в складі проектної документації доцільно виконувати математичну модель гідродинамічного та гідрохімічного стану з оцінкою ймовірного впливу на показники води питного водопостачання населення, яка буде діючою і на період проведення моніторингу, що дасть змогу, за необхідності, своєчасно приймати рішення про посилення протифільтраційних заходів.

У залежності від типу зволоження території, на якій розміщується ПТВ, розраховується об'єм утворення фільтрату, розмір ставків-випаровувачів, визначаються методи боротьби з його накопиченням згідно з ДБН А.2.1.-1.

При розміщенні ПТВ на підроблюваних територіях чи в умовах сейсмічного впливу необхідно виконувати вимоги згідно з ДБН В.1.1-5, ДБН В.1.1-12.

1. Розміщення полігонів не дозволяється:

• на площах залягання корисних копалин без погодження з органами, що здійснюють державний нагляд відповідно до законодавства України;
• у небезпечних зонах відвалів породи різних шахт чи збагачувальних фабрик;
• у зонах активного карсту;
• у зонах розвитку тектонічних розломів, зсувів, селевих потоків, снігових лавин, підтоплення та інших небезпечних геологічних процесів, а також на територіях сезонного затоплення;
• у заболочених місцях;
• у зонах живлення підземних джерел питної та мінеральної води;
• у долинах річок (місцях їх затоплення), балках, що мають постійні чи тимчасові водотоки, на ділянках із ґрунтами, що просідають;
• в охоронних зонах водоймищ;
• у зонах санітарної охорони водозаборів, курортів і заповідників;
• на землях, зайнятих чи призначених під зайняття лісами, лісопарками, іншими зеленими насадженнями, що виконують захисні і санітарно-гігієнічні функції і є місцями масового відпочинку населення;
• на резервних територіях для житлового будівництва, розширення промислових підприємств, рекреаційних зон.

1. Влаштування ПТВ на просідаючих ґрунтах допускається за умови повного усунення просідаючих властивостей ґрунтів. Конструктивні рішення відносно споруд полігона рекомендовано приймати з урахуванням класу небезпеки відходів, наявності підроблюваних територій, сейсмічності, варіантних техніко-економічних розрахунків.
2. Розмір ділянки захоронения ПТВ встановлюється виходячи зі строку накопичення відходів впродовж 20-25 років.
3. До складу вихідних даних для проектування полігона повинні входити рекомендації про захист карт (котлованів) захоронения від ґрунтових і поверхневих вод, відомості про очисні споруди, місця скидання очищених вод і матеріали інженерних вишукувань.
4. Матеріали інженерних вишукувань повинні відповідати вимогам ДБН А 2.1-1 і містити:

• топографічні плани району будівництва полігона у відведених межах і масштабах, що встановлюються проектною організацією;
• інженерно-геологічну характеристику ґрунтів (на території полігона і зони впливу) до водот- риву з заглибленням у нього на 3 м. При заляганні водотриву на глибині більше ніж 25 м глибина геологічних виробок повинна бути не менше ніж на 6 м нижче дна карт. При інженерно-геологічних, інженерно-гідрогеологічних та інженерно-екологічних вишукуваннях повинна забезпечуватися характеристика геофільтраційної будови, тип фільтрації ґрунтових і нижче розташованих підземних вод, потужність водотривкого шару, його фільтраційні властивості. Для виявлення природної захищеності підземних вод і умов проникнення забруднених вод у водоносні горизонти глибина буріння частини свердловин повинна бути: на територіях, складених пухкими та зв'язаними ґрунтами, на 3-5 м нижче рівня підземних вод, що залягають нижче шару регіонально розповсюджених водотривких порід, а на територіях поширення скельових і напів- скельових порід нижче зони слабко вираженої тріщинуватості, тобто до межі залягання монолітних порід, - на 1-2 м нижче її межі;
• дані про кар'єри глин або наявність глин із рекомендаціями щодо їх обробки для доведення до необхідної водонепроникності з метою використання при будівництві ПТВ, а також дані про кар'єри інших будівельних матеріалів (піску, гравію, каменю);
• гідрогеологічну характеристику, що включає опис режиму рівнів ґрунтових вод, коефіцієнти фільтрації ґрунтів, області живлення і області розвантаження ґрунтового потоку, прогноз підвищення рівня ґрунтового потоку та його хімічний склад;
• метеорологічну характеристику в обсязі кліматичного нарису з вказівкою температурного і вітрового режимів, опадів, показників фонового вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, снігового покриву, промерзання ґрунту, випаровуваності з водної поверхні і інтенсивність та кількість випадання річних опадів;
• дані про водозбірну площу поверхневого стоку та максимальні витрати зливових і талих вод.