установлювати замість тих, що не спрацювали, та несправних зрошувачів пробки і заглушки;
захаращувати проходи до контрольно-сигнальних пристроїв та приладів;
складувати товари на відстані менше 0,9 м до зрошувачів і 0,6 м до опові-щувачів;
приєднувати виробниче обладнання та санітарні прилади до трубопроводів живлення установки;
установлювати запорну арматуру та фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільчих.
9.4. Евакуація людей з приміщень і будівель
9.4.1. Безпека людей в разі пожежі забезпечується:
об'ємно-планувальними і конструктивними рішеннями шляхів евакуації, ра-ціональним плануванням виробничих і складських приміщень;
інженерними рішеннями, спрямованими на обмеження розповсюдження вогню і продуктів горіння (протипожежні перепони, системи протидимового захисту, установки пожежогасіння та ін.);
постійним утриманням у належному стані спеціального устаткування, що сприяє успішній евакуації людей у випадку пожежі чи аварійної ситуації (системи екстреного оповіщення, аварійне освітлення, знаки безпеки);
обмеженим застосуванням горючих матеріалів, а також матеріалів, спроможних швидко розповсюджувати горіння по поверхні, для обробки приміщень, через які проходять шляхи евакуації;
установленням з боку адміністрації систематичного конролю за правильніс-тю зберігання пожежонебезпечних речовин, дотриманням запобіжних заходів при проведенні вогневих робіт, правильною експлуатацією електроприладів.
9.4.2. Евакуаційні проходи, виходи, коридори, тамбури, сходи не дозволяється заставляти будь-якими предметами, тарою і устаткуванням, а також використовувати їх для підсобних робіт.
9.4.3. Закриття на замок дверей евакуаційних виходів під час роботи забороняється. Допускається застосування внутрішніх легковідкриваємих запорів.
9.4.4. Справність систем екстреного оповіщення людей про пожежу (звукові, світлові, комбіновані) треба перевіряти під час опрацювання планів евакуації людей. Керівник господарства визначає коло осіб, що мають право включати систему екстреного оповіщення.
9.4.5. Аварійне освітлення на шляхах евакуації має утримуватись у справному стані.
9.4.6. Використання підіймачів і ліфтів для евакуації людей при пожежі забороняється. Вони повинні бути опущені на перший поверх і вимкнені.
9.4.7. Не допускається влаштовувати на шляхах евакуації розсувні і обертові двері і турнікети, а також гвинтові східці і східці з забіжними приступками. Двері на шляхах евакуації повинні відкриватися назовні.
9.4.8. На шляхах евакуації забороняється застосовувати горючі та токсичні при горінні оздоблювальні матеріали. Покриття підлог на шляхах евакуації не повинно займатися від короткочасного впливу малокалорійних джерел запалювання (запалений сірник, сигарета тощо).
9.4.9. Ширина шляхів евакуацїї повинна бути не менше 1 м, дверей - не менше 0,8 м, а висота дверей - не менше 2 м. Висоту дверей і проходів, які ведуть у приміщення без постійного перебування в них людей, а також підвальні, цокольні і технічні поверхи допускається зменшувати до 1,9 м, а дверей, що є виходом на горище або безгорищне покриття до 1,5 м.
9.4.10. На шляхах евакуаціі не допускаються перепади рівня підлоги по висоті більше 45 см і виступи, за винятком порогів дверних отворів. У місцях перепаду висоти треба передбачати сходи з числом східців не менше трьох чи пандуси з ухилом не більше 1:6.
9.4.11. У загальних коридорах не допускається улаштування вмонтованих шаф, за винятком шаф для комунікацій і пожежних кранів.
9.4.12. У кожному господарстві опрацьовується докладний план евакуації людей з додатком схеми, яку вивішують на видному місці.
9.4.13. Видалення диму на шляхах евакуації людей з приміщень, будівель у початковій стадії пожежі повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91.
10. ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЙНОГО ВІДБОРУ І ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ З ОХОРОНИ ПРАЦІ
10.1. Працівники при зарахуванні на роботу та в період роботи мають прохо-дити навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці у відповідості з Положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охо-рони праці розробленим на основі ДНАОП 0.00-4.12-94.
10.2. Працівники, при прийнятті на роботу і за місцем роботи, повинні проходити інструктаж з питань пожежної безпеки згідно з Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України.
Проведення протипожежних iнструктажів можна об'єднувати з проведенням iнструктажів по охороні праці, з веденням окремого журналу.
10.3. Не допускається залучати осіб віком до 18 років до робіт, передбачених Переліком важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх.
10.4. Не допускається залучати жінок до робіт, передбачених Переліком важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок.
10.5. Працівники відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному відборі, проходять попереднє спеціальне навчан-ня і перевірку знань з охорони праці не рідше одного разу в рік.
Перелік робіт з підвищеною небезпекою наведений в додатку 9.
10.6. Перелік об`єктів підвищеної небезпеки і там, де є потреба в професій-ному відборі повинен визначатись по конкретному підприємству окремо і понов-люватися щорічно з урахуванням змін у складі і процесі технологій.
10.7. Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо проходити спеціальне навчання по програмі пожежно-технічного мінімуму, а потім щорічну перевірку знань відповідно до наказу МВС України № 628 від 17.11.94.
Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і перiодично (один раз у три роки) повинні проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.
10.8. Перелік працівників, зайнятих на роботах з підвищеною пожежною не-безпекою, які повинні навчатися по програмі пожежно-технічного мінімуму, має бути визначений на кожному підприємстві і затверджений головним інженером.
10.9. Допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання, iнструктаж і перевір-ку знань з питань охорони праці і пожежної безпеки, забороняється.
10.10. Програми навчання з питань охорони праці і пожежної безпеки повин-ні погоджуватися з органами Держнаглядохоронпраці і органами державного пожежного нагляду.
10.11. Працівники віком до 21 року, а також працівники, зайняті на важких роботах, роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці чи таких, де є необхідність у професійному відборі, при прийнятті на роботу повинні проходити попередні медичні огляди, та протягом трудової діяльності - періодичні медичні огляди згідно з Законом України “Про охорону праці” і Положенням про медичний огляд працівників певних категорій.
10.12. На кожному підприємстві повинні бути розроблені:
інструкції з охорони праці на кожне робоче місце або на виконання робіт у цехах, бригадах, майстернях тощо;
інструкції про заходи пожежної безпеки та інструкції для всіх вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень.
Ці інструкції мають вивчатися під час проведення протипожежних iн-структажів, проходження пожежно-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання і вивішуватися на видних місцях.
10.13. До робіт з основних технологічних процесів: (обслуговування звірів; приготування кормів; миття сировини і тари; забій звірів; знімання шкурок; правка шкурок з використанням пневмопістолета; сушка, відкатка, протряска і доробка шкурок; санітарно-дезінфекційні роботи; навантажування і розвантажування кор-мів та інших вантажів; виконання робіт у морозильних та холодильних камерах) - допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли медичний огляд, вступний інструктаж і інструктаж на робочому місці з охорони праці, інструктаж дотримання пожежної безпеки, курсове навчання за фахом, стажування в досвідченого фахівця і здали екзамен кваліфікаційній комісії.
Повторний інструктаж на робочому місці з працівниками на зазначених роботах (з підвищеною небезпекою) проводиться 1 раз у квартал, на інших роботах - 1 раз у півріччя.
10.14. Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань з питань охорони праці і пожежної безпеки в господарстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах (цехах, бригадах) - на керівників цих підрозділів.
11. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
11.1. Загальні положення
11.1.1. На роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, що пов`язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно відповідно до норм спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (далі ЗІЗ).
11.1.2. До колективного договору між адміністрацією і працівниками господарства повинен прикладатись перелік посад працівників, які мають право на без-платне одержання ЗІЗ, із зазначенням термінів їх носіння у відповідності з Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, Типовими галузевими нормами безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам сільського та водного господарства та ДНАОП 0.05-3.03-81.
11.1.3. Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту у від-повідності з нормами, несе керівник господарства.
11.1.4. Трудові колективи мають право приймати рішення про безплатну видачу працівникам спеціального одягу та спеціального взуття понад передбачені норми.
11.1.5. В окремих випадках, враховуючи особливості виробництва, керівник за погодженням з уповноваженим з охорони праці трудового колективу господарства і профспілками може замінювати одні види спеціального одягу і спеціального взуття на інші, але ця заміна не повинна погіршувати іх захисні властивості.
11.1.6. У тих випадках, коли засоби індивідуального захисту не вказані в Типових галузевих нормах, але передбачені нормативними актами про охорону праці, вони повинні бути видані працівникам залежно від характеру і умов робіт, що виконуються, на строк носіння - до зношення.
11.1.7. Передбачені Типовими галузевими нормами або відповідними галузевими нормами теплий спеціальний одяг і спеціальне взуття видаються працівни-кам з настанням холодної пори року.
Час користування теплим спеціальним одягом і спеціальним взуттям установлюється керівником господарства спільно з уповноваженим трудового колективу з питань охорони праці і профспілками з урахуванням місцевих виробничих і кліматичних умов.
11.1.8. Робітникам, що суміщують професії або постійно виконують суміщувані роботи крім засобів індивідуального захисту, які видаються їм за основною професією залежно від виконуваних робіт, повинні бути видані і інші види спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту передбачені діючими нормами для суміщуваної професії, з тими ж строками носіння.
11.1.9. Видача працівникам і повернення ними спеціального одягу, спеці-ального взуття та інших засобів індивідуального захисту повинні обліковуватися в особистій картці.
11.1.10. Керівник господарства зобов`язаний організувати належний облік і контроль за видачею в установлені строки працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.
Засоби індивідуального захисту, що видаються, повинні відповідати своєму призначенню за захисними властивостями, а також розмірові і зросту працівників.
11.2. Призначення, застосування і зберігання
11.2.1. Під час виконання робіт, які пов`язані з можливістю падіння зверху деталей і інструменту, а також при роботі на висоті, для захисту голови необхідно застосовувати захисні каски.
11.2.2. Для індивідуального захисту органів дихання від шкідливих речовин і газів, які містяться в повітрі робочої зони в сполученні з аерозолями або без них, за об`ємною часткою вільного кисню не меншою ніж 19% застосовуються протигази промислові фільтруючі за ГОСТ 12.4.121-83.
11.2.3. Під час робіт, зв`язаних з виділенням пилу, необхідно застосовувати респіратори марки ШБ-1, РПР-1, ПР-5 та ін. за ГОСТ 12.4.034-85.
11.2.4. Для захисту органів слуху необхідно застосовувати протишумні заглушки або вкладиші внутрішні, які вкладаються в зовнішній слуховий прохід, і зовнішні, які цілком прикривають вушну раковину, протишумні або шумозахисні навушники.
11.2.5. Перелік необхідних електрозахисних засобів, їх застосування та випробування визначається відповідно до ПТЕЕС.
11.2.6. Спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, що надходять на склади, повинні зберігатися у приміщеннях з температурою не нижче + 10оС та не вище + 30оС при відносній вологості повітря 50-70 %.
11.2.7. Спеціальний одяг з прогумованих тканин та гумове взуття повинні зберігатися в затемнених приміщеннях при температурі + 5оС до + 20оС з віднос-ною вологістю повітря 50-70%.
11.2.8. Запобіжні пояси повинні зберігатися у підвішеному стані або бути розкладені на стелажах у один ряд.
Відстань від підлоги до нижньої частини полиці стелажу повинна бути не меншою 0,2 м; від внутрішніх стін складу і від опалювальних приладів до виробів - не меншою 1 м; між стелажами - не меншою 0,7 м.
11.2.9. Протигази з фільтруючим елементом марки КД у відділенні аміачних холодильних установок повинні зберігатися в спеціально заскленій шафі біля виходу. Зовні машинного відділення (обов`язково біля вхідних дверей) у шафі повинні бути запасні протигази і фільтри.
Кількість протигазів у кожній шафі повинна відповідати кількості працюючих у машинному відділенні. Крім того повинно бути не менше двох ізольованих дихальних апаратів стиснутого повітря (типу АСВ) і не менше двох рятувальних гід-рокостюмів.
