1.3.20 Станційне обладнання установок газового пожежогасіння з централізованим зберіганням вогнегасної речовини належить розміщувати в приміщенні станції пожежогасіння, відокремленому від інших приміщень протипожежними перегородками 1 типу і перекриттями 3 типу.
Приміщення станції пожежогасіння не можна розташовувати під і над приміщеннями з категоріями виробництв А, Б і В, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними установками пожежогасіння.
Приміщення станції пожежогасіння за наявності у ньому ізотермічних ємкостей з двоокисом вуглецю, крім зазначених вимог, не можна розміщати під, над і поряд з приміщеннями, призначеними для масового перебування людей.
Допускається встановлювати ізотермічні ємкості з двоокисом вуглецю поза приміщенням станції пожежогасіння з улаштуванням над ними навісу і сітчастої огорожі по периметру площі зберігання.
1.3.21 Приміщення станції пожежогасіння належить розміщувати в підвалах або на першому поверсі будинку. Допускається розміщення приміщення станції вище першого поверху. При цьому підйомно-транспортне обладнання будинків, споруд повинно забезпечити можливість доставки та обслуговування обладнання станції.
Вихід з приміщення станції належить передбачати назовні, у вестибюль або коридор за умови, що відстань від виходу із станції до сходової клітки, яка має вихід безпосередньо назовні, не перевищує 25 м, а в коридор немає виходу з пожежо- та вибухонебезпечних приміщень, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними установками пожежогасіння.
1.3.22 Приміщення станції пожежогасіння повинно мати висоту не менше 2,5 м для установок з балонами і не менше 3,5 м для установок з ізотермічними ємкостями. Приміщення повинно мати постійно діючу припливно-витяжну вентиляцію з двократним повітрообміном протягом 1 год, з видаленням повітря з нижньої зони.
Температура повітря в приміщенні станції повинна бути не нижче 15 °С і не вище 35 °С, відносна вологість - не більше 80 % при 25 °С, освітленість - не менше 100 лк при люмінесцентних лампах і не менше 75 лк при лампах розжарювання.
Належить передбачати аварійне освітлення згідно з вимогами СНІП 11-4-79.
Приміщення станції повинно бути обладнано телефонним зв'язком з приміщенням чергового персоналу.
Біля входу в приміщення станції пожежогасіння повинно бути встановлене світлове табло з написом "Станція пожежогасіння".
1.3.23 Проходи для обслуговування обладнання, що містить вогнегасну речовину, повинні мати ширину не менше 0,7 м, а відстань між обслуговуючою частиною і стіною - не менше 0,8 м. Ширина проходів, що ведуть до клапанів розподільних пристроїв, повинна бути не менше 0,8 м. Допускається встановлення батарей з вогнегасною речовиною біля стіни. Відстань між виступними частинами обладнання, що містять вогнегасну речовину, і ша4?ами електрокерування з боку обслуговування повинна бути не менше 2 м.
1.3.24 Обладнання установок газового пожежогасіння з децентралізованим зберіганням вогнегасної речовини належить розміщувати в приміщенні, яке підлягає протипожежному захисту, або в безпосередній близькості від нього.
Обладнання належить встановлювати згідно з вимогами технічної документації. Кріплення обладнання належить виконувати до будівельних конструкцій, межа вогнестійкості яких відповідає перегородкам 1 типу і перекриттям 3 типу.
При розміщенні обладнання необхідно забезпечити зручність технічного обслуговування та передбачити заходи, що виключають несанкціонований доступ до нього.
1.3.25 Обладнання, що містить вогнегасну речовину, і балони із стисненим повітрям слід розміщувати не ближче 1 м від джерела тепла.
1.4 Установки порошкового пожежогасіння
1.4.1 Установки порошкового пожежогасіння поділяються:
а) за способом гасіння на:
- установки об'ємного пожежогасіння;
- установки локального пожежогасіння по об'єму;
- установки локального пожежогасіння по площі;
б) за способом пуску на:
- автоматичні установки з дублюючим ручним пуском (місцевим та(або) дистанційним);
- ручні установки з місцевим та(або) дистанційним пуском;
в) за конструктивним виконанням на:
- установки з розподільною мережею з автономним або централізованим джерелом робочого газу;
- установки з лафетним стволом;
- установки з ручним стволом;
г) за способом побудови на:
- агрегатні установки;
- модульні установки.
1.4.2 Пуск установок може бути електричним, пневматичним, гідравлічним, механічним або комбінованим,
1.4.3 Пристрої дистанційного та ручного пуску установок мають бути захищені і розміщені згідно з ГОСТ 12.4.009-83*. .
1.4.4 В залежності від класу можливої пожежі (за ГОСТ 27331-87) на об'єкті, що захищається,-установки повинні заряджатись вогнегасним порошком (далі - ВП) відповідної марки.
Основні технічні характеристики ВП загального призначення (типи ВС і АВС) наведені в додатку Е.
1.4.5 Як робочий газ в установках порошкового пожежогасіння можуть використовуватись стиснене повітря і азот за ГОСТ 9293-74*, двоокис вуглецю за ГОСТ 8050-85.
Точка роси робочого газу повинна бути не вище мінус 40 °С.
1.4.6 Установки повинні бути забезпечені 100 %, відносно розрахункового, запасом ВП та робочого газу, який зберігається на об'єкті, з метою забезпечення перезарядження установки після її спрацювання протягом 24 годин.
У випадках, коли можливе повторне займання горючого матеріалу, слід передбачати 100 % резерв ВП.
1.4.7 Допускається застосування установок порошкового пожежогасіння для захисту об'єктів, де використовуються установки з іншими вогнегасними речовинами (вода, піна, газ).
1.4.8 Діапазон температур експлуатації установок порошкового пожежогасіння слід приймати в залежності від їхнього кліматичного виконання.
Установки об'ємного пожежогасіння
1.4.9 Установки об'ємного пожежогасіння призначені для створення середовища, яке не під тримує горіння у всьому об'ємі захищуваного приміщення, і можуть бути застосовані тільки для захисту об'єктів, що являють собою замкнутий простір, причому загальна площа отворів в огорожі, які не закриваються перед спрацюванням установки, не повинна перевищувати 15% від загальної площі огороджувальних будівельних конструкцій. При цьому, якщо загальна площа отворів, що не закриваються, більша ніж 1%, повинна передбачатись додаткова кількість ВП, яка розраховується згідно з методикою, що викладена в додатку Ж.
Двері приміщення, що підлягає протипожежному захисту, мають бути такими, що зачиняються самостійно.
Вентиляція цього приміщення повинна відключатись до початку витікання ВП під час спрацювання установки.
Не рекомендується застосовувати установки об'ємного пожежогасіння для захисту приміщень заввишки більше 4,5 м і об'ємом більше 1000 м3.
1.4.10 За конструктивним виконанням установки об'ємного пожежогасіння є, як правило, установками з розподільною мережею трубопроводів, в яких встановлюються розпилювачі.
Конструкція розподільних мереж повинна забезпечувати рівномірний: розподіл ВП, що подається, між розпилювачами, що в ній встановлені. Об'єм, що захищається кожним розпилювачем, витрата ВП, що ним забезпечується, висота розміщення і відстань між розпилювачами має відповідати вимогам технічної документації на відповідні види установок і розпилювачів.
1.4.11 Установки об'ємного пожежогасіння повинні забезпечити подавання ВП в кількості не менше 0,6 кг на кубічний метр приміщення за час від 20 до ЗО с.
Інтенсивність подавання ВП повинна бути не менше 0,02 кг • с-1 • м-3.
1.4.12 Склад, конструктивне виконання та розміщення автоматичних установок об'ємного пожежогасіння повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.009-83*.
Установки локального пожежогасіння
1.4.13 Установки локального пожежогасіння застосовуються в тих випадках, коли технічно неможливо або економічно недоцільно застосовувати установки об'ємного пожежогасіння.
1.4.14 Розрахункова величина зони, що захищається установкою локального пожежогасіння по об'єму, визначається як добуток площі основи і висоти агрегату або технологічної установки, що підлягає захисту. При цьому всі габаритні розміри (довжина, ширина, висота) збільшуються відносно фактичних на 1,5 м кожний.
В разі застосування установки локального пожежогасіння по площі, як розрахункова величина зони захисту приймається максимально можлива площа пожежі на момент спрацювання установки порошкового пожежогасіння. Можлива площа пожежі має бути заздалегідь визначена на основі прогнозованої можливої аварії на об'єкті, що підлягає захисту, з урахуванням конструктивних і технологічних заходів, що застосовуються з метою обмеження розвитку пожежі.
В разі захисту об'єкта з наявністю горючих рідин мають бути передбачені заходи з метою відвернення їхнього розливання та ра збризкування за межі зони захисту (відбортовка, влаштування аварійного зливання, екрани тощо).
1.4.15 Для локального пожежогасіння по об'єму повинні застосовуватись установки з розподільною мережею.
1.4.16 Для локального пожежогасіння по об'єму норма подавання ВП, указаних в додатку Е,
становить 1,2 кг • м-3.
Тривалість подавання ВП під час гасіння повинна бути від 20 до ЗО с.
Недоцільно застосовувати установки локального порошкового пожежогасіння по об'єму, якщо розрахунковий локальний об'єм, що підлягає захисту, перевищує 200 м3 і висота технологічного устаткування, що підлягає захисту, перевищує 3 м.
1.4.17 Для локального пожежогасіння по площі можуть застосовуватись як установки з розподільною мережею, так і установки з лафетними або ручними стволами.
1.4.18 Конструкція і розміщення трубопроводів і розпилювачів розподільної мережі установок, що проектуються, повинні задовольняти вимогам паспортів, технічних умов та іншої чинної нормативної та технічної документації на відповідні установки і їхні елементи-Розпилювачі повинні розміщуватись таким чином, щоб забезпечувалось зрошення всієї зовнішньої поверхні обладнання, що підлягає захисту. Відстань від розпилювачів до поверхні обладнання, що підлягає захисту, повинна регламентуватись паспортом на відповідний розпилювач і становить, як правило, від 2 до 4,5 м.
При проектуванні установок локального порошкового пожежогасіння по площі відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 на об'єкті, що підлягає захисту, повинні бути виконані заходи щодо обмеження можливої площі пожежі величиною, яка не перевищує паспортного значення вогнегасної спроможності установки, яка застосовується.
В приміщеннях, які мають технологічні площадки і вентиляційні короби завширшки або діаметром більше 0,75 м, має бути установлений додатковий розподільний трубопровід з розпилювачами під площадками і коробами.
1.4.19 Установки з лафетними стволами застосовуються для захисту об'єктів, де неможливе застосування розподільних мереж (велика висота приміщень, інтенсивне використання підйомно-транспортних засобів тощо), і повинні розміщуватись у легкодоступних місцях таким чином, щоб забезпечувалась можливість маневрування стволом в усьому робочому діапазоні, а порошковий струмінь, враховуючи його ефективну дальність, міг досягти найвіддаленішої межі зони захисту.
Розміри зони, що захищається установкою з лафетним стволом, не повинні перевищувати паспортних значень, встановлених заводом-виготовлювачем відповідної установки.
Установка з лафетним стволом повинна забезпечити нормативне подавання ВП не менше 8 кг • м-2 можливої площі пожежі з інтенсивністю не менше 0,4 кг • с-1 • м-2. Тривалість безперервного подавання вогнегасного порошку повинна бути не менше 20 с.
1.4.20 Установки локального пожежогасіння по площі з ручними стволами призначені для гасіння пожеж операторами в визначених пожежонебезпечних зонах і можуть застосовуватись як самостійно, так і у доповнення до установок з розподільними мережами.
Витрата ВП, що подається через ручний ствол, повинна становити від 3,5 кг •с-1 до 5,0 кг • с-1, тривалість подавання повинна становити не менше ЗО с, норма подавання - не менше 6 кг • м-2, інтенсивність - не менше 0,2 кг - с-1 • м-2.
Трубопроводи установок
1.4.21 Трубопроводи і з'єднання розподільної мережі установок, розпилювачі повинні виготовлятись з негорючих матеріалів, фізичні і хімічні властивості яких забезпечують достатній запас міцності та стійкості до впливу факторів навколишнього середовища, в тому числі й в умовах пожежі. Як правило, трубопроводи установок виконують з сталевих труб за ГОСТ 8732-91, ГОСТ 8734-91 і ГОСТ 3262-75*.
Для роботи у корозійно-активному середовищі повинні застосовуватись відповідні конструкційні матеріали.
1.4.22 З'єднання трубопроводів можуть бути фланцеві та за допомогою фітингів.
1.4.23 Під час монтажу трубопроводів розподільної мережі установок горизонтальні ділянки трубопроводів повинні прокладатись з уклоном не менше 0,01 в напрямку розпилювачів.
Відстань від розпилювача до місця закріплення трубопроводу повинна бути в межах від 0,1 до 0,5м.
Відстань між засобами закріплення трубопроводів до будівельних конструкцій необхідно приймати згідно з СНІП 3.05.01-85 для неізольованих трубопроводів.
Розміщення установок. Станція пожежогасіння
1.4.24 Резервуари з ВП установок з розподільною мережею, джерело робочого газу, блок електрокерування та установка пожежної сигналізації розміщуються в спеціальному приміщенні, відокремленому від приміщення, що підлягає захисту, протипожежними перегородками 1-го типу, перекриттями 3-го типу і такому, що відповідає таким вимогам: висота не менше 2,5 м;
підлога з твердим покриттям, яке витримує навантаження від встановленого обладнання; освітленість не менше 100 лк при люмінесцентних лампах і не менше 75 лк при лампах розжарювання;
аварійне освітлення з освітленістю не менше 10 лк; середовище вибухобезпечне.
Приміщення станції повинно бути обладнане телефонним зв'язком з приміщенням чергового персоналу.
Біля входу до приміщення станції пожежогасіння повинно бути встановлене світлове табло:
