більше 0,6 м. Зміщення поздовжніх стін допускається на величину не більше 1,8 м.
6.5 У місцях злому поздовжніх стін повинно бути передбачено влаштування прямолінійних фундамент-ного і цокольного залізобетонних поясів у площині стіни, а у місцях злому для лоджжій - і по контуру лоджій.
ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.27
6.6 Проекти будинків для масової забудови різних груп територій рекомендується розробляти з загальними об’ємно-планувальними і конструктивними рішеннями надземної частини. Конструктивні рішення підземної частини повинні розроблятися диференційовано для різних умов будівництва.
6.7 Конструкції фундаментно-підвальної частини будинків слід проектувати переважно збірно-монолітними із застосуванням збірних виробів заводського виготовлення. У випадку, якщо такі рішення не забезпечують достатню міцність і жорсткість будинку, слід його підземну частину проектувати монолітною і за необхідності влаштовувати на рівні підвалу додаткові стіни.
6.8 У безкаркасних будинках деформаційні шви слід передбабчати у виді парних стін. Конструкція стін повинна задоволняти теплотехнічні вимоги, які ставляться до зовнішніх стін будинку.
6.9 У великопанельних будинках збірні елементи ( панелі зовнішніх і внутрішніх стін, плити перекриттів і покритті, сходові марші і площадки) повинні бути з’єднані між собою зв’язками, що сприймають розрахункову зусилля.
З‘єднання стінових панелей слід виконувати зварюванням випусків арматури, монтажних петель, кутових скоб.
У вертикальних стиках стінових панелей і стиках плит перекриття необхідно передбачати шпонки які розраховуються на зсувні зусилля.
Перерізи з’єднувальних сталевих деталей у стиках між елементами стін і перекриттів мають визначатися розрахунком.
Марку цементного розчину в горизонтальних швах слід визначати розрахунком опорних стиків панелей і приймати не менше 100.
Сталеві закладні деталі і з’єднувалні елементи у стиках повинні бути надіно захищені від корозії.
6.10 У кам’яних будинках кути і перехрещення стін необхідно підсилювати армуванням сітками з арматури діаметром 4-6 мм, які укладаються у горизонтальні шви не більше ніж через 1.0 м по висоті і закладаються у кожен бік від перетину осей стін на 1.2-1.5 м.
6.11 Несучі конструкції, які послабляються димовими і вентиляційними каналами, борознами та нішами, повинні бути підсилені додатковою арматурою згідно з розрахунком або за конструктивними вимогами.
6.12 Опорні частини балок, прогонів і плит перекриттів повинні бути достатньо заанкеровані у стіни. Зв'язки перекриттів зі стінами повинні виконуватися зварними каркасами, що укладаються у поздовжні шви між плитами, або застосуванням анкерних зв'язків по монтажних петлях.
6.13 У будинках заввишки 2 поверхи і більше за необхідності несучі цегляні стовпи мають бути підсилені згідно з розрахунком залізобетонними сердечниками, горизонтальним чи вертикальним армуванням.
6.14 При проектуванні будинків повинні враховуватись у несучих конструкціях та в основах додаткові зусилля від нахилів земної поверхні з урахуванням кренів від вітрового навантаження.
Розрахунковий крен будинку від нахилу земної поверхні, що викликаний підробкою, та від дії вітрового навантаження не повинен перевищувати величину граничного крену, зазначеного в таблиці 2.1 додатка 2.
У випадку, якщо розрахунковий крен перевищує гранично допустимі величини, слід передбачати заходи щодо вирівнювання будинку в процесі його експлуатації.
6.15 При проектуванні будинків для будівництва на підроблюваних територіях з крутим заляганням пластів і в районах із ступінчастими деформаціями земної поверхні
ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.28
(тектонічні порушення, старі гірничі виробки) з'єднання елементів сходових кліток із збірних залізобетонних сходових маршів і площадок необхідно виконувати зварюванням закладних деталей.
6.16. При проектуванні будинків простінки повинні бути перевірені розрахунком на поперечну силу, на позацентровий стиск і на стиск (розтягання) за згинальними моментами, що діють у площині стіни, і по вертикальних поздовжніх силах.
6.17 Для забезпечення перерозподілу зусиль у конструкціях стін та запобігання можливості їх крихкого руйнування необхідно перемички проектувати з міцністю похилих перерізів, яка перевищує міцність нормальних перерізів не менше ніж у 1,2 раза.
7 ІНЖЕНЕРНІ СПОРУДИ І ТРУБОПРОВОДИ Інженерні споруди
7.1 Споруди баштового типу (силосні корпуси, вугільні башти, димові труби тощо) слід проектувати за жорсткими конструктивними схемами.
При розрахункових кренах баштових споруд, що перевищують граничні, необхідно збільшувати розміри підошви фундаменту, опускати за можливості центр ваги споруди, передбачати вантові пристрої, а також заходи щодо вирівнювання споруди у процесі експлуатації.
7.2 Транспортерні галереї слід проектувати за піддатливими конструктивними схемами.
Для підроблюваних територій груп І, Ік і II, ІІк (таблиці 1, 2) несучі конструкції транспортерних галерей необхідно, як правило, передбачати металевими.
7.3 Транспортерні галереї слід проектувати розрізної конструкції зі швами на опорах, при цьому повинна забезпечуватись можливість рихтування галереї на опорах у горизонтальній площині за нормаллю до її поздовжньої осі.
Спирання транспортерної галереї на будинок слід проектувати рухомим. Деформаційні шви мають бути перекриті нащільниками.
7.4 Опори транспортерних галерей на підроблюваних територіях груп Ік-ІІІк слід проектувати на спільних фундаментах, розрахованих на дію уступів земної поверхні в їх основі.
7.5 Протяжні підземні споруди (тунелі, канали, переходи та ін.) слід проектувати: у поздовжньому напрямку - за піддатливими схемами з розрізкою деформаційними швами на окремі жорсткі відсіки; у поперечному напрямку — за піддатливими і жорсткими конструктивними схемами.
7.6 Довжину відсіків протяжних підземних споруд слід приймати у залежності від несучої здатності конструкції, величин навантажень і дій деформацій основи.
Деформаційні шви між суміжними відсіками необхідно захищати від попадання підземних вод із застосуванням пружних заповнень, компенсаційних вставок та ін.
7.7 Поздовжні уклони протяжної підземної споруди, які передбачаються для відведення аварійних вод, слід встановлювати з урахуванням можливих нахилів земної поверхні.
7.8 Для забезпечення нормальної експлуатації інженерних комунікацій, прокладених у протяжних підземних спорудах, слід передбачати влаштування спеціальних підземних опор і компенсаційних пристроїв.
7.9 Ємкісні заглиблені споруди, що зводяться на підроблюваних територіях, слід проектувати за піддатливими комбінованими або жорсткими конструктивними схемами з урахуванням вимог будівельних норм на проектування внутрішніх і зовнішніх мереж водопроводу і каналізації.
7.10 При проектуванні закритих ємкісних заглиблених споруд перевагу слід віддавати піддатливим і комбінованим конструктивним схемам.
ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.29
Піддатлива конструктивна схема здійснюється влаштуванням пристосованих до нерівномірних деформацій земної поверхні піддатливих водонепроникних швів на стиках збірних конструкцій стін, а також у їх з'єднаннях з покриттям, днищем і перегородками.
7.11 При проектуванні відкритих ємкісних заглиблених споруд перевагу слід віддавати жорстким і комбінованим конструктивним схемам.
Відкриті ємкісні заглиблені споруди, які мають стаціонарне обладнання, слід проектувати за жорсткими схемами.
Відкриті заглиблені споруди, які не мають стаціонарного обладнання, слід проектувати:
прямокутні у плані — за жорсткою конструктивною схемою;
круглі — за жорсткою конструктивною схемою за наявності підземних вод і за комбінованою — з днищем, відсіченим від стін деформаційним швом, за відсутності підземних вод.
7.12 При проектуванні ємкісних заглиблених споруд для будівництва на майданчиках з високим рівнем підземних вод конструкції піддатливих швів повинні забезпечувати сприйняття двостороннього гідростатичного тиску.
Трубопроводи
7.13 Трубопроводи на підроблюваних територіях слід проектувати з додержанні чинних норм на магістральні трубопроводи, нафтопродуктопроводи, які прокладаються на територіях міст і населених пунктів; зовнішні і внутрішні мережі і системи тепло-, газо-, водопостачання і каналізації стосовно вимог до трасування, способів прокладання, конструктивних рішень, параметрів продукту, що транспортується, захисту від корозії та інших дій, теплової ізоляції, систем керування, охорони навколишнього середовища та інших, які не суперечать даним вимогам щодо забезпечення надійності трубопроводів і безпеки суміжних з ними об'єктів в умовах підробки.
7.14 Безвідмовність підроблюваних сталевих трубопроводів встановлюється розрахунком на міцність, стійкість, деформації (самокомпенсацію) при сполученні нваантажень, що діють у звичайних умовах будівництва, і додаткових дій, зумовлених горизонтальними і вертикальними зміщеннями грунтового масиву у мульді зсування.
Розрахункові навантаження і дії, викликані підробкою, визначаються опором грунтового середовища зсуву та вдавлюванню трубопроводу при їх взаємних поздовжніх і поперечних переміщеннях. Характеристики жорсткості грунтового ложа і засипки (модулі деформації, коефіцієнти жорсткості при стиску і зсуві) розраховуються і підроблюваної ділянки за даними інженерно-геологічних вишукувань. Допускається експериментальне визначення розрахункових навантажень щодо защемлення труб у грунті, ущільненому під дією власної ваги протягом 10 років і більше.
7.15 Перевірний розрахунок підроблюваного трубопроводу виконується після обрання його траси, основних розмірів, маркшейдерських розрахунків вертикальних і горизонтальних зсувів грунту на ділянці підробки і визначення всіх розрахункових навантажень і дії робочого середовища, що деформується.
Розрахункові схеми сталевих трубопроводів у виді одномірних, плоских чи просторових стержньових систем із елементів постійної або змінної жорсткості повинні відображати умови взаємодії труб з деформованим грунтовим середовищем, опорними пристроями, що зміщуються, піддатливими компенсуючими вставками та іншими зв'язками у виді відводів, трійників, вводів у будинки та випусків з них.
Розрахунки напружено-деформівного стану трубопроводів слід виконувати переважно числовими методами на ЕОМ із введенням характеристик жорсткості складових елементів за паспортами, сертифікатами або даними випробувань. Для найпростіших випадків підробки трубопроводів допускається використання рішень у
ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.30
замкнутому виді, експериментально обгрунтованих та таких,що пройшли апробацію у практиці проектування.
Міцність трубопроводу у розрахунковому перерізі, яка встановлена з урахуванні пластичних властивостей металу труби і зварних з'єднань як мінімальний їх розрахунковий опір за результатами випробувань, повинна перевищувати напруження : внутрішнього тиску, дій температури та підрробки.
7.16 У проектах слід передбачати конструктивні і технологічні заходи щодо і попередження розгерметизації сталевих трубопроводів під дією підробок. Крани, засувки, вентилі, клапани та інша запірна арматура для підроблюваних трубопроводів і повинна застосовуватись тільки сталева незалежно від проектного тиску. Фланці (прямі та відповідні), прокладки, кріпильні деталі запірної арматури повинні відповідати і вимогам герметичності при розрахункових зусиллях та кутових переміщеннях, зумовлених підробкою. Компенсатори і гнучкі вставки повинні з гарантійним запасом забезпечувати сприйняття поздовжніх, кутових переміщень у зонах плавних деформацій і локальних зміщень у зонах уступів, а також мати ресурс довговічності, що дорівнює терміну служби підроблюваного трубопроводу, або бути ремонтнопридатними, тобто допускати відновлення герметичності без зупинки експлуатації трубопроводу. Остання вимога стосується тільки пристроїв, вихід з ладу яких не спричиняє середніх і тяжких пошкоджень трубопроводу та суміжних об'єктів і не є небезпечним для життя і здоров'я людей.
7.17 У проектах слід передбачати засоби захисту щодо зменшення спільної дії температурних напружень, у тому числі зварювальних, і напружень від підробки; часткове чи повне розкриття трубопроводів у зонах небезпечних напружень для зниження дії грунту, що деформується при підробці; застосування малозащемлюючих засипок нижче глибини промерзання грунту; гірничо-технічні заходи з гармонічного відпрацювання вугільних пластів для взаємного погашення різнозначних деформації земної поверхні.
Захист магістральних газопроводів і нафтопроводів, компресорних станцій, газорозподільних станцій, нафтоперекачувальних насосних станцій, станцій підземного зберігання газу, переходів через водяні перепони, залізниці та автомобільні шляхи, перетинів із повітряними лініями електропередач і напругою більше 300 кВт слід здійснювати, як правило, вугільними ціликами. При невеликій глибині залягання по- тужних вугільних пластів магістральні трубопроводи і споруди на них слід проектувати за межами підроблюваних територій.
7.18 Секційні трубопроводи слід проектувати із забезпеченням герметичності стиків в умовах деформацій грунтового середовища. Неметалеві труби для прокладання секційних трубопроводів слід застосовувати у проектах з подовженими розтрубами і довговічними ущільнювачами (гумові кільця, силіконові профілі, просякнуті нафтопродуктами склотканиниі зачеканення), які зберігають еластичність протягом повного періоду експлуатації трубопроводів; при цьому довжину розтруба слід призначати не меншу подвоєного приросту горизонтальних зсувів грунту в межах розрахункової довжини ділянок труб.
Проекти повинні містити вимоги щодо гідростатичного випробування стиків напірних трубопроводів при поздовжніх посуваннях та кутових переміщеннях не менше максимального кута нахилу земної поверхні на ділянці підробки.
