Страница 6: ДСТУ 7113:2009. Вибухонебезпечні середовища. Частина 0. Електрообладнання. Загальні вимоги (62355)

Електрообладнання треба випробовувати згідно з 26.4. Засоби, що забезпечують механічний за­хист, треба знімати тільки за допомогою інструментів та залишати їх на місці під час випробовування на механічну міцність.

Оболонки, які можуть бути відкриті швидше, ніж:

1. будь-які вмонтовані конденсатори, заряджені напругою 200 В і вище, розряджаються до за­лишкової енергії:

• 0,20 мДж — для електрообладнання групи І або підгрупи НА;

• 0,06 мДж — для електрообладнання підгрупи ІІВ;

• 0,02 мДж—для електрообладнання підгрупи ІІС, охоплюючи електрообладнання тільки для групи II;

• 0,20 мДж — для електрообладнання групи III; абоподвоєних зазначених значень енергії, якщо зарядна напруга менше ніж 200 В; або

2. щоб температура поверхні розташованих біля них нагрітих компонентів зменшилася до значен­ня нижче максимально допустимого, треба забезпечувати одним з таких попереджувальних написів:

• про затримку під час відкривання оболонки згідно з 29.11 а);

• попередженням під час відкривання оболонки згідно з 29.11 Ь).

За необхідності треба вжити заходів для захисту від впливу блукливих струмів, спричинених сто­ронніми магнітними полями, електричних дуг або іскор від комутації цих струмів або обумовлених ними нагрівань.

Примітка 1. Магнитні поля розсіювання можуть спричинювати значні сили струмів, які протікають в корпусах великогабаритних обертових електричних машин, частково під час запускання електродвигуна. Важливо уникати іскроутворення від періодичного переривання цих струмів.

Примітка 2. Прикладами запобіжних заходів можуть бути:

• вирівнювання потенціалів між частинами оболонки та інших елементів конструкції обладнання;

• застосування відповідної кількості затискачів.

З’єднання провідників треба виконувати так, щоб вони проводили струм тільки через призначені для цього контактні точки, а не через ізольовані з’єднання. Щоб забезпечити надійне протікання стру­му без ризику виникнення іскріння під час вібрації або корозії, з’єднання має бути захищене від ко­розії та ослаблення згідно з 15.4. Особливу увагу треба приділити гнучким оголеним провідникам, що перебувають у безпосередній близькості від з’єднувальних деталей.

З’єднувальні провідники не потрібні, якщо ізоляція перешкоджає потраплянню блукливих струмів. Проте варто забезпечити надійне уземлення, ізоляцію струмопровідних частин, що перебу­вають під напругою. їхня ізоляція має витримувати прикладання ефективного значення напруги змінного струму 100 В протягом 1 хв.

Якщо ступінь захисту, забезпечуваний оболонкою, що може відкриватися під час монтування або обслуговування, залежить від з’єднання з ущільненням прокладкою, то щоб уникнути її ушкодження, втрати або неправильного установлення, її треба прикріпити або приєднати до однієї з поверхонь, що з’єднуються. Матеріал ущільнювальної прокладки не повинен прилипати до інших сполучних повер­хонь.

Примітка. Для кріплення ущільнювача до однієї з поверхонь, що сполучають, можна використати клей.

Рівні енергії не повинні перевищувати наведених нижче значень.

Примітка. Додатковий посібник щодо застосування джерел випромінення більшої потужності наведений в CLQ/TR 50427.

Гранична потужність радіочастотного випромінення (від 9 кГц до 60 ГГц) під час неперервного або імпульсного передавання за тривалості імпульсів, що перевищує необхідну для теплового збу­дження суміші, не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 4. Установлення споживачем програмного або комп’ютерного контролю не допустиме.

Таблиця 4 — Гранична потужність радіочастот­ного випромінення

Примітка. Завдяки вже введеним великим коефіцієнтам безпеки ці значення застосовують для обладнання групи І з рівнем вибухозахисту 0,1, групи II — з рівнем вибухозахисту 0, 1, 2; групи III — з рівнем вибухозахисту 0,1, 2.

Для радарів та інших передавачів із тривалі­стю імпульсів меншого часу, необхідного для теп­лового збудження суміші, граничні значення енергії Z_th не повинні перевищувати значень, наве­дених у таблиці 5.

Примітка. Значення для рівнів вибухозахисту 0,1,2 електрообладнання групи II наведено в ІЕС 60079-28.

Вихідні параметри лазерів або інших хви­льових джерел неперервної дії електрооблад­нання групи І з рівнями вибухозахисту 0,1 не повинні перевищувати:

— 20 мВт/мм² або 150 мВт для хвильових лазерів та інших хвильових джерел неперерв­ної дії;

• 0,1 мДж/мм² для імпульсних лазерів або імпульсних джерел світла з інтервалами між імпуль­сами не менше 5 с.

Вихідні параметри лазерів або інших хвильових джерел неперервної дії для електрообладнання групи III з рівнями вибухозахисту 0,1 не повинні перевищувати:

• 5 мВт/мм² або 35 мВт для хвильових лазерів та інших хвильових джерел неперервної дії;

• 0,1 мДж/мм² для імпульсних лазерів або імпульсних джерел світла з інтервалами між імпуль­сами не менше ніж 5 с.

Вихідні параметри лазерів або інших хвильових джерел неперервної дії для електрообладнання групи III з рівнем вибухозахисту 2 не повинні перевищувати:

• 10 мВт/мм² або 35 мВт для лазерів та інших хвильових джерел неперервної дії; та

• 0,5 мДж/мм² для імпульсних лазерів або імпульсних джерел світла.

Джерела випромінення з інтервалами між імпульсами менше ніж 5 с вважають хвильовими дже­релами неперервної дії.

6.6.3 Ультразвукові джерела

Вихідні параметри ультразвукових джерел для електрообладнання групи III з рівнями вибухоза­хисту 0,1,2 не повинні перевищувати:

• 0,1 Вт /см² й 10 МГц для джерел неперервної дії;

• середня густина потужності 0,1 Вт/см² і 2 мДж/см² для імпульсних джерел.

7 НЕМЕТАЛЕВІ ОБОЛОНКИ ТА НЕМЕТАЛЕВІ ЧАСТИНИ ОБОЛОНОК

Вимоги, наведені у цьому розділі та в 26.7, поширюються на неметалеві оболонки та неметалеві частини оболонок, від яких залежить вид вибухозахисту.

Примітка 1. Деякі приклади неметалевих частин оболонок, від яких залежить вид вибухозахисту: ущільнювальні кільця на­кривок оболонок «е», компаунд для заповнювання «tD»,«d» або «е» кабельних вводів, ущільнювальні кільця кабельних вводів, ущ­ільнювачі для активації комутаційних пристроїв в оболонці «е» тощо.

Вимоги 7.4 також поширюються на неметалеві частини, які наносять на зовнішню поверхню оболонки.

Примітка 2. Неметалеві плівки, фольгу та пластини зазвичай наносять на зовнішню поверхню оболонки для забезпечення додаткового захисту від впливу зовнішнього середовища. Цей розділ поширюється на їхню здатність накопичувати електростатичні заряди.

У документації згідно з розділом 24 треба вказувати специфікацію матеріалів та технологію ви­готовлення оболонки або її частини.

У специфікації для пластмас зазначають таке:

а)назву виробника;

2. точну та повну характеристику матеріалу, зокрема колір, відсотковий вміст наповнювачів і будь-яких інших домішок, якщо такі використовують;

3. можливі покриви поверхні, наприклад марки лаків тощо;

4. температурний індекс ТІ (ТІ), екстрапольований до точки 20 000 год на графіку теплотривкості, який відображає зниження тимчасового опору на вигин не більше ніж на 50 % початкового значення, визначеного згідно з ІЕС 60216-1, ІЕС 60216-2, з урахуванням міцності на згинання згідно з ISO 178. Якщо під час цих випробовувань матеріал не руйнується внаслідок високої температури, то індекс має базуватися на тимчасовому опорі до розтягування згідно з ISO 527-2 випробовувальних зразків типу 1А або 1В. Альтернативою ТІ може служити відносний температурний індекс ВТІ (RTI), визначе­ний згідно ANSI/UL 746В.

Представлені дані повинен надати виробник.

Примітка. Цей стандарт не вимагає перевіряння відповідності пластмас їхній специфікації.

7.1.4 Ґуми

У специфікації для ґум зазначають таке:

а)назву виробника;

2. точну та повну характеристику матеріалу, зокрема колір, відсотковий вміст наповнювачів та будь-яких інших домішок, якщо такі використовують;

3. можливі покриви поверхні, наприклад марки лаків тощо;

4. температуру тривалості роботи (ТТР). Як альтернативу ТТР можна визначати відносний тем­пературний індекс (BTI(RTI) — механічний вплив) згідно ANSI/UL 746В.

Представлені дані повинен надати виробник.

Примітка. Цей стандарт не вимагає перевіряння відповідності пластмас їхній специфікації.

Випробовування на теплотривкість і холодотривкість оболонок із пластмас або їхніх частин по­трібно проводити згідно з 26.8 та 26.9.

Пластмаси повинні мати ТІ, що відповідає точці 20 000 год або ВТІ — механічний, який принаймні на 20 °С більший температури найгарячішої точки оболонки або її частини згідно з 26.5.1 за макси­мальної температури навколишнього середовища в умовах експлуатування.

Ґуми повинні мати температуру тривалої роботи (ТТР) нижчу або рівну мінімальній робочій тем­пературі і, щонайменше, на 20 К більшу максимальної робочої температури.

Світлотривкість оболонок або частин оболонок з неметалевих матеріалів — відповідно до 26.10.

Якщо оболонка або її частини, які виготовлені з неметалевих матеріалів, від яких залежить вид захисту, не мають захисту від впливу світла, тоді їх треба випробувати на тривкість до ультрафіоле­тового випромінення. Для електрообладнання групи І випробовуванням піддають тільки світильники. Якщо електрообладнання захищене від впливу світла (наприклад денного або від світильників) після його установлення, а випробування не проводили, тоді його треба маркувати символом «X», що, згідно з 29.2 е), указує на спеціальні умови експлуатування.

Примітка. Загальновизнано, що немає необхідності у випробуваннях на світлотривкість скляних і керамічних матеріалів.

Вимоги цього підпункту поширюються тільки на зовнішні поверхні електрообладнання з оболон­ками із неметалевих матеріалів та вентилятори охолодження електродвигунів.

Електрообладнання треба конструювати так, щоб за нормальних умов експлуатування, обслуго­вування й очищення, була унеможливлена небезпека займання від зарядів статичної електрики. Цю вимогу можна забезпечувати одним із наведених нижче методів:

1. використанням матеріалу з поверхневим опором ізоляції не більше ніж 10⁹ Ом, вимірюваним згідно з 26.13;

2. обмеженням площі поверхні неметалевих оболонок або їхніх частин згідно з таблицею 6.

Площею поверхні є:

• для листових матеріалів — площа відкритої (що заряджається) поверхні;

• для вигнутих об’єктів — проекція об’єкта, що створює максимальну площу;

для окремих неметалевих частин — незалежно кожна частина поверхні, якщо вони розділені провідними уземленими контурами.Примітка 1. Припустима площа поверхні може бути збільшена в 4 рази, якщо відкрита площа неметалевого матеріалу оточена провідними уземленими контурами.

Таблиця 6 — Обмеження площі поверхні

Максимальна площа поверхні, мм²