Якщо коло захисту розмикається з допомогою штепсельного роз’єму, то воно повинно бути розімкиуте тільки після того, як будуть розімкнуті провідники, що знаходяться під напругою, і замкнуте в зворотній послідовності (це стосується також знімних і висувних вставних блоків, штепсельних роз'ємів, що використовуються як вхідні).
Металеві корпуси штепсельних роз’ємів повинні бути підключені до кола захисту, за винятком тих випадків, коли вони використовуються у колах, зазначених у пп. 3.2.2.3 або 3.2.3.
Переріз провідників, які входять у коло захисту
Усі частини кола захисту повинні витримувати найбільші теплові і механічні впливи, що спричинюються струмом короткого замикання, який може виникнути в цій частині кола захисту.
Конкретні перерізи провідників і металевих частин устаткування, що використовуються як кола захисту, а також розміри контактного затискача, повинні при необхідності підтверджуйтеся розрахунками і встановлюватися в конструкторській документації на устаткування конкретних моделей.
Усе коло захисту повинно бути підключене до контактного затискача, призначеного для приєднання зовнішнього мережного захисного проводу і розташованого поряд з відповідними фазовими затискачами живлення. Контактний затискач повинен мати відповідні розміри і одне з таких позначень:
знак «Заземлення захисне», наведений у додатку 2;
літери РЕ;
подвійний колір — зелений і жовтий.
Органи ручного керування або частиии органів ручної дії повинні виготовлятися з ізоляційного матеріалу або покриватися додатковою чи посиленою ізоляцією, розрахованою, як мінімум, на значення максимальної напруги, що використовується в тій частині електроустаткування, в якій змонтовано орган керування, або мати постійний і надійний електричний зв’язок з колом захисту.
Незахищені електропровідні частини устаткування можуть не підключатись до кіл захисту з однієї з таких причин:
невеликі розміри — до 50x50 мм;
розташування, що виключає можливість стикання з частинами, які знаходяться під напругою взагалі і при пошкодженні ізоляції зокрема.
Захист шляхом використання електроустаткування класу II або еквівалентної ізоляції призначений для запобігання появі небезпечних напруг на доступних частинах при пошкодженні робочої ізоляції і досягається одним з таких способів:
використанням електроустаткування або апаратури з подвійною або посиленою ізоляцією;
використанням повністю ізольованих заводських блоків;
застосуванням додаткової або посиленої ізоляції.
Захист шляхом застосування безпечної наднизької робочої напруга призначений для запобігання появі небезпечної напруги на незаххщемих електропровідних частинах устаткування при пробої ізоляції а колах наднизької робочої напруги, яка відповідає вимогам, наведеним у додатку 2 ГОСТ 27487.
З.2.2.З.1. Найбільше значення напруги в захищених таким чином колах не повинно перевищувати 50 В (діючого значення) змінного струму або 120 В постійного струму при коливаннях напруги ±10%, при цьому повинна виконуватися одна з таких умов:
одна з точок джерела живлення або один бік такого кола повинен бути під’єднаний до незахищених електропровідних частин і до кола захисту, яке є а мережі більш високої напруги;
джерело живлення і всі частини, які знаходяться під напругою, а також провідники цих кіт повинні бути розділені або ізольовані від кіл збільш високою напругою ізоляцією, розрахованою принаймні на максимальну напругу, що використовується в тій самій частині електроустаткування.
При розділенні з допомогою металевих частин (обплетень, екранів) останні повинні бути відімкнуті до кола захисту більш високої напруга.
2.23.2. Вилки і гнізда штепсельних роз’ємів кіл наднизької напруга не повинні сполучатися відповідно з гніздами і вилками ипепсеяьинх роз-’сміа інших кіл.
3J2.2.4. Захист шляхом розділення електричних кіл. Електричне розділення кожного окремого кола, яке знаходиться під напругою, призначене для захисту від ураження електричним струмом при стиканні з мемхищеиими електропровідними частинами, які можуть опинитися під напругою при пошкодженні робочої ізоляції частин цього кола. При такому способі захисту повинні бути виконані такі вимоги:
кола робочого струму (кола споживачів), які не мають автономного джерела живлення, слід гальванічно відділити від мережі живлення з допомогою передавачів електроенергії, які виключають передачу вхідної напруги на бік виходу передач;
заземлення або з’єднання частин, які знаходяться під напругою, з іншими колами, виключаючи їхній захисний провід, не допускається;
підключення захисного проводу живильної мережі до доступних для дотикання нсструмопровідних частин апаратів, ввімкнутих у коло робочого струму, не допускається;
до кожного джерела живлення або до кожної обмотки виходу трансформаторів з кількома обмотками виходу дозволяється підключати тільки одного споживача.
3.2.2.5. Випробування
Перевірку виконання вимог здійснюють:
за п. 3.2.2.1 — зовнішнім оглядом, аналізом конструкторської документації і контролем величини опору (не більше 0,1 Ом) між контактним затискачем зовнішнього захисного проводу і будь-якою незахищеною електропровідною частиною устаткування за стандартами на устаткування конкретних груп;
за пп. 3.2.2.2, 3.2.2.3, 3.2.2.4 — зовнішнім оглядом, аналізом конструкторської документації і випробуванням за технічними умовами або програмою-методикою випробувань на устаткування конкретних моделей.
Захист шляхом використання електроустаткування з безпечною наднизькою напругою за нормальних умов експлуатації і при виникненні несправностей призначений для захисту персоналу від небезпеки, що виникає при контакті з частками, які знаходяться під напругою, а також при пошкодженні ізоляції між частинами, які знаходяться під напругою, і незахищеними електропровідними частинами.
Кола, окремі частини яких знаходяться під напругою і не захищені від прямого контакту (шикання з ними) за нормальних умов експлуатації, повинні відповідати всім переліченим умовам:
максимальна напруга в колі живлення не повинна перевищувати 25 В (діючого значення) змінного струму і 60 В постійного струму при коливанні напруги ±10%;
максимальний струм, який може протікати по перемичці, що з’єднує незахищені від прямого дотикання частини, які знаходяться під напругою, і відкриті (незахшцені) електропровідні частини, повинен становити не більше 1 А змінного і 0,2 А постійного струму;
частини, які знаходяться під напругою і не захищені від прямого дотикання, повинні бути закріплені і мати таку конфігурацію, щоб їх не можна було повністю захопити рукою;
джерело живлення, всі частини, які знаходяться під напругою, і провідники хіл повинні бути відділені або ізольовані від кіл більш високої напруги ізоляцією, розрахованою на максимальну напругу, що використовується в тій самій частині устаткування;
один бік кола або одна' точка джерела живлення цього кола повинна поєднуватися до кола захисту більш високої напруги і до відповідних незахищених електропровідних частин;
незахищені електропровідні частини, під’єднані до таких кіл, повинні бути розділені чи ізольовані від кіл більш високої напруга або підключені до кола захисту більш високої напруги;
вилки і гнізда штепсельних роз’смів кіт наднизької напруга не повинні сполучатися відповідно з гніздами і вилками штепсельних роз’ємів інших кіл.
Випробування
Перевірку виконання вимог здійснюють зовнішнім оглядом, аналізом конструкторської документації і випробуванням за технічними умовами або програмою-методикою випробувань на устаткування конкретних моделей.
Захист від ураження залишковою напругою
Якщо електроустаткування містить елементи, які можуть зберегти небезпечні заряди після вимкнення джерела живлення, повинно забезпечуватися зниження напруги до значення не більш як 120 В (амплітудного значення) за час, що дорівнює 5 с. Якщо зниження напруги на елементах виявляється неможливим, елементи розміщують в оболонці і на дверях або огорожах прикріплюють попереджувальний знак.
Випробування
Перевірку виконання вимог здійснюють зовнішнім оглядом і вимірюванням напруги на затискачах елементів, які можуть зберігати небезпечні заряди, за стандартами на устаткування конкретних груп.
3.3. Спеціальні види захисту від небезпеки
Спеціальні види захисту повинні забезпечувати запобігання виникненню небезпеки для персоналу за різних умов експлуатації і при несправностях устаткування.
Спеціальні види захисту за пп. 3.3.1—3.3.5 є обов’язковими, конкретні заходи захисту встановлюються в конструкторській документації на устаткування конкретних моделей.
Захист від самовмикання при відновленні живлення після його вимкнення
Захист призначений для запобігання самовмиканню, якщо самозапуск електродвигуна або самовмикання інших елементів після вимкнення і відновлення живлення пов’язані з небезпекою або ураженням струмом обслуговуючого персоналу.
Якщо під час роботи устаткування допускається переривання його живлення на частки секунди, може бути використаний елемент нульового захисту з витримкою часу. Якщо застосовуються контактори, то вимкнення з витримкою часу і повторне вмикання ні в якому разі не повинно перешкоджати миттєвому відключенню цих контакторів від апаратури керування (шляхових перемикачів, реле, кнопок керування тощо).
Випробування
Перевірку виконання вимог здійснюють зовнішнім оглядом, аналізом конструкторської документації і випробуванням за стандартами на устаткування конкретних груп або моделей.
Мінімальний захист
Захист призначений для забезпечення необхідного мінімального захисту при певних значеннях зниження напруги, якщо недопустиме падіння напруги може стати причиною виникнення небезпеки для обслуговуючого персоналу.
Випробування
Перевірку виконання вимог здійснюють зовнішнім оглядом, аналізом конструкторської документації і випробуванням за технічними умовами або програмою-методикою випробувань на устаткування конкретних моделей.
Захист аварійним вимкненням
Захист передбачає наявність в електроустаткуванні апаратів, які забезпечують:
зупинку в разі виникнення небезпеки, а при необхідності — реверсивних рухів;
відключення електроустаткування від джерела живлення.
Якщо в обох випадках розриваються одні й ті самі кола, то для виконання цих пунктів можна використовувати один апарат, який відповідає вимогам до апаратів аварійного вимкнення і ввідних вимикачів.
Якщо необхідно запобігти небезпеці для обслуговуючого персоналу, вплив сигналу на апарат аварійного вимкнення повинен бути таким, щоб якмога швидше були відключені небезпечні елементи устаткування або устаткування було повністю зупинене.
Вплив на апарат аварійного вимкнення повинен бути безпечним для обслуговуючого персоналу і не повинен переривати живлення такого допоміжного устаткування, як електромагнітні патрони, гальмові пристрої тощо, яке завжди, навіть у аварійній ситуації, повинно бути в робочому стані.
Якщо це потрібно для безпеки обслуговуючого персоналу, вплив на апарат аварійного вимкнення повинен викликати реверсивний рух.
Повернення у вихідне положення апарата аварійного вимкнення не повинно викликати повторного вмикання будь-якої частини устаткування.
Якщо маніпулювання одним із вхідних вимикачів може призвести до виникнення небезпеки для людини, слід передбачати захисне блокування.
Випробування
Перевірку виконання вимог здійснюють зовнішнім оглядом, аналізом конструкторської документації і перевіркою надійності аварійного вимкнення за стандартами на устаткування конкретних груп або моделей.
Захист у разі несправності
Захист призначений для запобігання небезпечним наслідкам, які виникають при несправності електроустаткування, і здійснюється вжиттям відповідних заходів:
використанням механічного захисту устаткування;
блокуванням електричних кіл керування механічними переміщеннями;
додаванням кіл, які забезпечують виконання захисних функцій;
дублюванням (потроєнням) кіл.
Допускається використовувати один або одночасно кілька з перелічених заходів, а також і інші ефективні заходи, зазначені в технічних умовах на устаткування конкретних моделей, при цьому особливу увагу слід звертати на пропадання (обрив) сигналів зворотного зв’язку.
