---

Випробування проводять відповідно до 6.3 і 6.4.

Апарат повинен бути оснащений надлишковим клапаном для зниження тиску. Конструкція над­лишкового клапана повинна дозволяти проходження повітряного потоку 400 л/хв за середнього тиску не вище ніж ЗО бар. За працюючого надлишкового клапана опір диханню на вдиху і на видиху не по­винен перевищувати 25 мбар.

Випробування проводять відповідно до 6.10.

Система повинна бути споряджена попереджувальним пристроєм, який вмикається за визначе­них виробником мінімальних робочих параметрів. Якщо устатковання призначене виробником працю­вати без сторонньої допомоги помічника щодо контролю постачання повітря, то попереджувальний пристрій повинен бути розміщений на користувачі.

Якщо устаткування призначене виробником працювати з допомогою помічника щодо контролю постачання повітря, то попереджувальний пристрій повинен попереджати помічника і/або користувача.

Випробування проводять відповідно до 6.3.

У разі спрацьовування попереджувального пристрою за попередньо визначеним робочим тиском ± 5 бар, тривалість сигналу повинна бути не менше ніж 15 с для постійного сигналу і не менше ніж 60 с для уривчастого сигналу і згодом відновлюватись. Попереджувальний пристрій повинен вмика­тися за мінімального залишку об’єму повітря на кожного користувача не менше ніж 300 л за атмо­сферним тиском.

Випробування проводять відповідно до 6.3 і 6.17.

Якщо система містить звуковий попереджувальний пристрій, рівень звукового тиску сигналу по­винен бути не менше ніж 90 дБ(А), виміряний: для користувача — у найближчому до пристрою вусі, а для асистента — на відстані 1 м від попереджувального пристрою. Сигнал повинен бути постійним або переривчастим.

У разі спрацьовування попереджувального пристрою за попередньо визначеним робочим тиском ± 5 бар, тривалість звукового сигналу за 90 дБ(А) повинна бути не менше ніж 15 с для постійного сиг­налу і не менше ніж 60 с для уривчастого сигналу І продовжуватись до падіння тиску до 10 бар.

Для звукового попереджувального пристрою максимальний рівень звукового тиску повинен ста­новити не менше ніж 90 дБ (А). Частота сигналу повинна бути в діапазоні від 2000 Гц до 4000 Гц.

Попереджувальний пристрій повинен зберігати працездатність за температури у межах від 0 °С до 10 °С за відносною вологосіттю повітря до 90 %.

Втрати повітря, які може спричинити попереджувальний сигнал, не повинні перевищувати в се­редньому 5 л/хв від початку сигналу до тиску в 10 бар. Протягом і після сигналу попереджувального пристрою користувач повинен мати змогу продовжувати дихання без додаткових ускладнень.

Під час випробувань подавальна трубка стисненого повітря повинна зберігати однорідну округлу форму витка і спіральне укладення. Трубка не повинна мати таких деформацій, щоб зниження повіт­ряного потоку перевищувало 10 % порівняно з повітряним потоком через пряму і ненавантажену трубку.

Випробування проводять відповідно до 6.11.

Під час випробувань зниження повітряного потоку не повинно перевищувати 10 %. Випробування проводять відповідно до 6.12.

Подавальна трубка стисненого повітря, муфти і дозувальний клапан не повинні відокремлю­ватися від муфт, пояса або підвісної системи.

Випробування проводять відповідно до 6.7.

Трубка подавання стисненого повітря з максимальним робочим тиском повинна бути здатною накручуватися на барабан діаметром 300 мм.

Випробування проводять відповідно до 6.3.

Подавальна трубка стисненого повітря, яку вважають стійкою до пошкоджень у разі контакту­вання з нагрітими поверхнями і киплячою водою, не повинна мати жодних ознак пошкоджень або відмов у роботі і не здійснювати помітний вплив на якість повітря.

Випробування проводять відповідно до 6.13.

Подавальні трубки стисненого повітря, що вважають антистатичними, повинні мати електричний опір, виміряний між з’єднувальними муфтами, більший ніж Ю³0м І менший ніж 10^s Ом. Випробування проводять відповідно до EN ISO 8031.

З’єднувальний вузол, приєднуваний вручну до вихідного отвору трубки подавання стисненого повітря, повинен мати самозамикальну муфту, що перекриває подавання повітря у разі роз’єднання. Випробування проводять відповідно до 6.3.

Дихальні шланги (за наявності) повинні бути гнучкі та стійкі до скручування. Випробування про­водять відповідно до 6.3 і 6.4.

Зниження повітряного потоку не повинно перевищувати 10 % за визначеної для випробувань швидкості потоку повітря. Випробування проводять відповідно до 6.6.

Негативний тиск відкривання легеневого автомата повинен бути в межах від 0,5 мбар до 3,5 мбар під час випробовування постійним потоком у 10 л/хв.

Недопустиме самовідкривання дозувального клапана за негативного тиску нижче ніж 0,5 мбар.

За швидкості потоку 300 л/хв негативний тиск не повинен перевищувати 10 мбар.

Цих вимог потрібно дотримуватися для усього визначеного виробником діапазону тисків поста­чання повітря до апарата.

Випробування проводять відповідно до 6.3 і 6.15.

Апарат повинен відповідати вимогам 5.22. Випробування проводять відповідно до 6.15.

Апарат без надлишкового тиску повинен бути укомплектований керованими вручну засобами забезпечення подавання повітря зі швидкістю потоку не менше ніж 60 л/хв за визначених виробником мінімальних параметрів подавання стисненого повітря. Випробування проводять відповідно до 6.3, 6.4 та 6.15.3.

Примітка. Апарат з позитивним тиском також може бути укомплектовано таким пристроєм.

З’єднувальний вузол з ручним керуванням, розміщений між легеневим автоматом І з’єднуваль­ним вузлом на поясі або підвісній системі трубки подавання стисненого повітря, повинен мати само- ущільнювальну муфту для попередження втрат повітря з подавальної трубки стисненого повітря. Випробування проводять відповідно до 6.3 і 6.4.

Усі вузли, які потребують регулювання користувачем, повинні бути легкодоступні і відрізнятися один від одного на дотик. Конструкція усіх регулювальних вузлів і контрольних засобів повинна уне­можливити ненавмисне змінювання регулювання під час використовування. Вузли, що не призначені для регулювання користувачем, потрібно регулювати спеціальним інструментом.

Випробування проводять відповідно до 6.3 І 6.4.

Маски повинні відповідати вимогам EN 136, клас 2 або клас 3.

Випробування проводять відповідно до 6.3.

Якщо маска не укомплектована з’єднанням згідно з EN 148-1, середній коефіцієнт підсмоктування для укомплектованого апарата разом з маскою не повинен перевищувати 0,05 %.

Примітка. Якщо маску укомплектовано з'єднанням згідно з EN 148-1, визначання коефіцієнта підсмоктування виконують згідно з EN 136.

Випробування проводять відповідно до 6.14.

Випробування проводять згідно з EN 13274-1 щодо:

• кількості зразків;

• готування апарата

• вибору І кількості випробовувачів;

• будь-яких попередніх готувань або випробувань;

• методу випробувань (1,2а, 2Ь)

• будь-яких відхилів від методу;

• за необхідності використання додаткових вентиляторів;

• характеристик, які оцінюють суб’єктивно;

• критеріїв оцінювання випробувань.

Усі комплектні апарати, які не споряджені наріззю для приєднання згідно з EN 148-1, можуть бути забезпечені вдихувапьним клапаном і повинні мати один або більшу кількість видихувапьних клапанів. Конструкція клапанів повинна забезпечувати легке обслуговування і правильне замінювання. Не до­зволено приєднання вдихувального клапана у видихувальний контур.

Випробування проводять відповідно до 6.3.

Вимоги 5.22.2 і 5.22.3 застосовують як до занурення, так і після занурення у воду відповідно до 5.4 І на границях визначеного виробником діапазону тисків подавання повітря в апарат.

За умови синусоїдального потоку 25 х 2 л/хв, опір вдихуванню укомплектованого апарата без лицевої частини не повинен перевищувати 4,5 мбар. Негативний тиск за оснащення лицевою части­ною не повинен перевищувати 7 мбар.

Випробування проводять відповідно до 6.15.

Апарат повинен бути розроблений так, щоб за умови синусоїдального потоку 40 х 2 л/хв в по­рожнині маски, притисненої по смузі прилягання, підтримувався позитивний тиск, який не повинен перевищувати 5 мбар. Якщо апарат оснащено нарізевим з’єднувальним вузлом згідно з EN 148-3, застосовують устатковання відповідно до додатка А.

Випробування проводять відповідно до 6.15.

Опір видихуванню укомплектованого апарата не повинен перевищувати 3 мбар під час випробо­вування з використанням дихальної машини зі швидкістю потоку 50 л/хв (25 циклів/хв і 2 л/хід).

Випробування проводять відповідно до 6.15.

Опір видихуванню не повинен перевищувати 6 мбар за постійної швидкості потоку 10 л/хв, 7 мбар — за синусоїдального потоку 25 х 2 л/хід і 10 мбар — за синусоїдального потоку 40 х 2,5 л/хід.

Випробування проводять відповідно до 6.15.

Якщо апарат оснащений з’єднувачем, що не відповідає EN 148-1, то укомплектований апарат з маскою підлягає випробуванню і вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі не повинен переви­щувати 1 % (об'ємна частка).

Примітка. Якщо в апараті застосована лицева частина, оснащена з’єднуванням згідно з EN 148-1, проводять описане в EN 136 визначання коефіцієнта підсмоктування.

Випробування проводять відповідно до 6.16.

У разі прикладеного до апарата максимального конструктивного робочого тиску, подавальну трубку стисненого повітря, муфти, дозувальний клапан і дихальний шланг (за наявності) випробовують на герметичність зануренням у воду протягом 1 хв. Активують дозувальний клапан і герметично закри­вають з’єднання лицевої частини.

Випробування виконують безпосередньо до і після випробувань відповідно 6.7 і провадять після усіх інших лабораторних випробувань за винятком визначення стійкості до займання. Не повинно бути помічено бульбашок, які виходять з апарата.

Випробування проводять відповідно до 6.3 І 6.7.

4. ВИПРОБОВУВАННЯ

   1. Загальні положення

У таблиці 1 детально подано номери розділів вимог і випробувань.

Таблиця 1 — Перелік випробувань