.9.1 Випробувальні умови
Застосовують 9.1, за винятком того, що алюмінієві провідники, які треба приєднати, вибирають відповідно до таблиці L.5.
Таблиця L.5 — Площі поперечного перерізу (S) випробувальних алюмінієвих провідників, які відповідають номінальним силам струмів
S, мм2 |
ІП, а |
1,5 |
До 6 включно |
2,5 |
Від 6 до 13 включно |
4,0 |
»13»20 » |
6,0 |
»20»25 » |
10,0 |
»25»32 » |
16,0 |
»32»50 » |
25,0 |
»50»63 » |
35,0 |
»63»80 » |
50,0 |
» 80 » 100 » |
70,0 |
» 100 » 125 » |
9.2 Циклічне випробовування струмом
Цим випробуванням перевіряють стійкість гвинтового типу виводу порівнюванням температурної характеристики з тим самим еталонним провідником за прискореними умовами циклічної роботи.
Це випробовування виконують на відокремлених виводах.
.2.1 Готування
Це випробовування треба виконати на чотирьох зразках, кожний складається з пари виводів, зібраних так, як передбачають застосовувати виводи на автоматичному вимикачі (див. приклади на рисунках від L.2 до L.6). Гвинтові типи виводів, які було вилучено з виробу, треба прикріпити до струмопровідних частин із тою самою площею поперечного перерізу, форми, металу та кінцем таким, на якому їх установлено у виріб. Гвинтові типи виводів потрібно прикріплювати до стру- мопровідних частин тим самим способом (положення, крутильний момент тощо), як на виробі. Якщо один зразок відмовляє під час випробовування, то чотири інші зразки треба перевірити, та жодні інші відмови недопустимі.
L.9.2.2 Випробувальний механізм
Загальний механізм зразків має бути таким, як показано на рисунку L.1.
Дев’яносто відсотків від значення крутильного моменту, який установив виробник, чи, якщо не встановлено, то вибраного з таблиці 10, треба використовувати для випробуваних зразків.
Випробовування виконують із провідниками згідно з таблицею L.5. Довжина випробувального провідника від точки входу в зразки виводів гвинтового типу до компенсатора (див. L.3.3) має бути, як в таблиці L.6.
Таблиця L.6 — Довжина випробувального провідника
Площа поперечного перерізу, мм2 |
Діаметр проволоки провідника AGW |
Мінімальна довжина провідника, мм |
Менше ніж 10,0 і включно |
Менше ніж 8 і включно |
200 |
Від 16,0 і до 25,0 включно |
Від 6 до 3 |
300 |
» 35,0 » 70,0 » |
»2»00 |
460 |
Випробувальні провідники з’єднують послідовно з еталонним провідником тої самої площі поперечного перерізу.
Довжина еталонного провідника має бути приблизно як дві довжини випробувального провідника (щонайменше).
Кожний вільний кінець випробувального й еталонного провідника (провідників), не з’єднаного зі зразком гвинтового типу виводу, треба приварити чи припаяти до короткого відрізку компенсатора з того самого матеріалу, як провідник, і площею поперечного перерізу, не більшою ніж наведено в таблиці L.7. Усі жили провідника треба приварити чи припаяти, щоб зробити під’єднання до електричної мережі з компенсатором.
Діапазон сили вимірювального струму, А |
Максимальна площа поперечного перерізу, мм2 |
||
Al |
Cu |
||
0—50 |
45 |
45 |
|
51—125 |
105 |
85 |
|
126—225 |
185 |
155 |
Д
Таблиця L.7 — Компенсатор і розміри шини електроживлення
ля компенсатора можна застосовувати практичне знаряддя типу стиснення виводів без зварювання, якщо прийнятне для виробника, і якщо забезпечено ті самі умови.Відстань між випробувальним і еталонним провідниками має бути принаймні 150 мм.
Випробуваний зразок треба підвісити горизонтально чи вертикально в повітрі, підтримуючи компенсатор або шину електроживлення непро- відними опорними рамами, щоб не піддавати гвинтові типи виводів розтягувальному навантаженню. Теплові бар’єри треба встановлювати на половині відстані між провідниками, які мають виходити за межі гвинтових типів виводів на (75 ± 5) мм в ширину та на (150 ± 10) мм в довжину (див. рисунок L.1). Теплові бар’єри непотрібні, якщо зразки віддалені принаймні на 450 мм. Зразки треба розташовувати принаймні на 600 мм від підлоги, стіни чи стелі.
Випробувані зразки треба розташовувати в навколишньому середовищі суттєво вільному від вібрацій і протягів за температури між 20 оС і 25 оС. Під час випробовування максимально допустима зміна температури становить ±1 К, якщо межі діапазону не перевищено.
L.9.2.3 Вимірювання температури
Температуру вимірюють термопарою, застосовуючи дріт, що має площу поперечного перерізу не більше ніж 0,07 мм2(приблизно 30 AWG)
Для гвинтових типів виводів термопару треба розташовувати на стороні входу провідника у виводи гвинтового типу, близько до контактного сполучення.
Для еталонного провідника термопару треба розташовувати на половині відстані між кінцями провідника та його ізоляцією.
Розташування термопар не повинно пошкоджувати гвинтовий тип виводу чи еталонний провідник.
Примітка 1. Просвердлювання маленького отвору та наступне закріплювання термопари є прийнятним методом за умови, що це не впливає на роботу й узгоджено з виробником.
Навколишню температуру треба вимірювати двома термопарами так, щоб досягти середнього значення та стабільного зчитування біля кола перевірки без непомірного зовнішнього впливу. Термопари треба розташовувати на горизонтальній площині, що перетинає зразки, на мінімальній відстані 600 мм від них.
Примітка 2. Задовільний спосіб для досягання стабільного вимірювання є, наприклад, прикріплювання термопари до непокритої металом мідної пластини приблизно 50 мм х 50 мм товщиною від 6 мм до 10 мм.
L.9.2.4 Метод випробовування та критерії приймання
Примітка 1. Оцінення роботи ґрунтується і на межах перевищення температури гвинтових типів виводів, і на зміні температур під час випробовування.
Коло перевірки треба піддати дії 500 циклів, 1 год зі струмом і 1 год без струму, починаючи змінний струм зі значення, що дорівнює 1,12 від значення сили випробувального струму, зазначеного в таблиці L.8. Наприкінці кожного періоду зі струмом перших 24 циклів силу струму треба згодом відрегулювати, щоб підняти температуру еталонного провідника до 75 оС.
Під час 25 циклу силу випробувального струму треба відрегулювати востаннє, і усталене значення температури треба зареєструвати як перший вимір. Не повинно бути жодного подальшого регулювання сили випробувального струму для решти випробування.
Температуру треба зареєструвати принаймні за один цикл кожного робочого дня та після приблизно 25, 50, 75,100, 125, 175, 225, 275, 350, 425 і 500 циклів.
Температуру треба виміряти під час останніх 5 хв періоду зі струмом. Якщо кількість наборів випробуваних зразків чи швидкість системи збирання даних такі, що не всі вимірювання можна завершити протягом 5 хв, то період зі струмом треба подовжити за потреби, щоб закінчити всі вимірювання.
Після перших 25 циклів період зі струмом можна привести до періоду на 5 хв довшому, ніж час, необхідний для всіх наборів виводів для того, щоб охолонути до температури між температурою навколишнього середовища Та і температурою Та + 5 К під час періоду без струму. Можна застосовувати примусове охолодження повітрям, щоб зменшити час, якщо це прийнятно для виробника. У такому разі це треба застосувати до всього кола перевірки, та кінцева температура примусового охолодження не буде нижче температури навколишнього повітря.
Коефіцієнт стабільності Sf для кожного з 11 вимірів температури потрібно визначати, віднімаючи середній відхил температури D від 11 значень відхилів температури d.
Відхил температури d для одинадцяти вимірів окремих температур отримано, віднімаючи температуру об’єднаного еталонного провідника від температури гвинтового типу виводу.
Примітка 2. Значення d є додатнім, якщо температура гвинтового типу виводу є вищою, ніж еталонного провідника, і від’ємною, якщо це нижче.
Для кожного гвинтового типу виводів
підвищення температури не повинно перевищувати 110 К;
коефіцієнт стабільності Sf не повинен перевищувати ± 10 оС.
Приклад обчислювання для одного гвинтового типу виводу наведено в таблиці L.9.
Таблиця L.8 — Сила випробувального струму як функція номінальної сили струму
Метрична величина |
||
Номінальне значення |
Розмір алю- |
Сила випробу- |
сили струму І n, А |
мінієвого про- |
вального |
|
відника, мм |
струму, А |
Від 0 до 15 включно |
2,5 |
26 |
» 15 » 20 » |
4,0 |
35 |
» 20 » 25 » |
6,0 |
46 |
» 25 » 32 » |
10,0 |
60 |
» 32 » 50 » |
16,0 |
79 |
» 50 » 65 » |
25,0 |
99 |
» 65 » 80 » |
35,0 |
137 |
» 80 » 100 » |
50,0 |
171 |
» 100 » 125 » |
70,0 |
190 |
AWG |
||
Номінальне значення сили струму І n, А |
Розмір алюмінієвого провідника, мм2 |
Сила випробувального струму, А |
Від 0 до 15 включно |
12 |
30 |
»15» 25 » |
10 |
40 |
» 25 » 40 » |
8 |
53 |
» 40 » 50 » |
6 |
69 |
» 50 » 65 » |
4 |
99 |
»65» 75 » |
3 |
110 |
» 75 » 90 » |
2 |
123 |
» 90 » 100 » |
1 |
152 |
» 100 » 120 » |
0 |
190 |
Таблиця L.9 — Приклад обчислювання для визначання середнього відхилу температури D
Вимірювання температури |
Кількість циклів |
Температура |
Відхил температури d = a - b, К |
Коефіцієнт стабільності Sf = d - D, К |
||||||
Гвинтовий тип виводу а, оС |
Еталонний відник b, |
про- оС |
|
|
||||||
1 |
25 |
79 |
78 |
|
1 |
0,18 |
||||
2 |
50 |
80 |
77 |
|
3 |
2,18 |
||||
3 |
75 |
78 |
78 |
|
0 |
-0,82 |
||||
4 |
100 |
76 |
77 |
|
-1 |
-1,82 |
||||
5 |
125 |
77 |
77 |
|
0 |
-0,82 |
||||
6 |
175 |
78 |
77 |
|
1 |
0,18 |