---

Ці методи може бути використано під час випробовування на поверхні з радіусом кривизни менше ніж 20 мм.

Якщо товщина ізоляції з високомодульної етиленпропіленової гуми (HEPR) менше ніж 4 мм, то використовують прилад, описаний у методі згідно з ISO 48 для тонких і невеликих випробних зразків.

Якщо поверхня має менший радіус кривизни, ніж зазначено в Е.2.1, то випробний зразок має бути розташовано на тій самій жорсткій опорі, що й випробний прилад так, щоб мінімізувати переміщення ізоляції з високомодульної етиленпропіленової гуми (HEPR) під час прикладання до індентора додаткового зусилля продавлювання та забезпечити його вертикальне розташування над віссю випробного зразка. Для цього має бути передбачено таке:

1. розташування зразка в канавці або пазу металевого затискача (див. рисунок Е.2а):

2. розташування кінців жили випробного зразка у V-подібному блоці (див. рисунок Е.2Ь).

Найменший радіус кривизни поверхні, вимірюваний за допомогою цих методів, має бути не менше ніж 4 мм.

Для менших радіусів використовують прилад, описаний у методі згідно з ISO 48 для тонких і невеликих випробних зразків.

Мінімальний проміжок часу між виготовленням, тобто вулканізацією, та випробовуванням має бути не менше ніж 16 год.

Випробування виконують за температури (20 ± 2) °С, а випробні зразки витримують за цієї температури не менше ніж 3 год безпосередньо перед випробуванням.

Проводять по одному вимірюванню в кожній із трьох або п’яти різних точок, розташованих по колу випробного зразка. Медіанне значення з результатів приймають за величину твердості зразка, округлену до найближчого цілого числа та виражену в міжнародних одиницях твердості гуми (IRHD).

Р исунок Е.1 — Випробування на поверхні
з великим радіусом кривизни

Р исунок Е.2Ь — Випробний зразок у V-подібному блоці

Рисунок Е.2 — Випробування на поверхні

з невеликим радіусом кривизни

ВИПРОБУВАННЯ НА ВОДОНЕПРОНИКНІСТЬ

F.1 Випробний зразок

Зразок готового кабелю завдовжки не менше ніж 6 м, який попередньо не проходив жодного з випробувань відповідно до 12.3 або 13.3, має бути випробувано на вигин відповідно до 12.3.3.

Від зразка кабелю, який випробовують на вигин, відрізають зразок завдовжки 6 м і розташо­вують його горизонтально. У центрі цього зразка видаляють кільце завширшки приблизно 50 мм. Це кільце має містити всі шари, що знаходяться із зовнішнього боку екрана по ізоляції. Якщо стру- мопровідна жила повинна мати поздовжньо водонепроникний бар'єр, кільце має охоплювати всі шари, що знаходяться із зовнішнього боку струмопровідної жили.

Якщо кабель містить проміжні бар'єри, що перешкоджають поздовжньому проникненню во­логи, і зразок має принаймні два такі бар’єри, тоді кільце видаляють і з ділянки між бар'єрами. У цьому разі середню відстань між бар'єрами в таких кабелях має бути відомо.

Поверхні має бути відрізано так, щоб поверхні зрізу, що перевіряють на поздовжню герме­тичність, легко піддавалися дії води. Поверхні зрізу, не призначені для перевіряння на поздовжню герметичність (наприклад, поверхні зрізу між зовнішньою та металевою оболонкою, або якщо водонепроникний бар'єр має тільки струмопровідна жила), має бути герметизовано відповідним матеріалом або має бути видалено зовнішні покриви.

Випробний пристрій (див. рисунок F.1) має бути змонтовано так, щоб трубку діаметром не мен­ше ніж 10 мм було розташовано вертикально над вирізаним кільцем із герметичним приляганням до поверхні зовнішньої оболонки. У тих місцях, де кабель виходить з апаратури, герметизація не повинна чинити механічного напруження на кабель.

Примітка. Стійкість окремих бар'єрів до поздовжнього проникнення вологи може залежати від складу води (наприклад, pH, концентрації іонів).

F.2 Випробування

Упродовж 5 хв трубку заповнюють водопровідною водою за температури (20 ± 10) °С так, щоб рівень води в трубці становив 1 м над центром кабелю (див. рисунок F.1).

Зразок витримують упродовж 24 год.

Потім зразок піддають 10 циклам нагрівання. Струмопровідну жилу нагрівають у відповідний спосіб, доки вона не досягне усталеної температури, яка на (5—10) °С вище від максимальної температури жили за нормальних умов експлуатування, але вона в цьому разі не повинна досягати точки кипіння води.

Тривалість циклу нагрівання щонайменше 8 год. Температуру струмопровідної жили підтримують у межах усталеної температури щонайменше 2 год за кожного періоду нагрівання. Потім триває період природного охолоджування щонайменше 16 год.

Стовп води підтримують на рівні 1 м.

Примітка. Упродовж усього випробування напругу не прикладають, доцільно послідовно з’єднати макетний кабель із ви­пробним кабелем, у разі чого температуру вимірюють безпосередньо на струмопровідній жилі цього кабелю.

F.3 Вимоги

Під час випробовування на кінцях випробного зразка не повинна з'являтися вода.

Розміри в міліметрах

Резервуар водозбірника

1000

Кабель

— 50 Приблизно

0 10 Не менше ніж (внутрішній)

Вентиляційний канал

6000

Рисунок F.1 — Схема устатковання для випробування
на водонепроникність

ДОДАТОК G
(обов’язковий)

ВИПРОБУВАННЯ НА ЕЛЕМЕНТАХ КАБЕЛЮ

З ПОЗДОВЖНЬО НАКЛАДЕНОЮ МЕТАЛЕВОЮ ФОЛЬГОЮ

G.1 Зовнішній огляд

Кабель розбирають і виконують зовнішнє оглядання. Зовнішнє оглядання зразків без застосу­вання збільшувальних приладів має констатувати відсутність тріщин або відокремлення металевої фольги ламінованого захисного покриву або пошкодження інших частин кабелю.

G.2 Міцність адгезії металевої фольги

G.2.1 Випробування

Випробний зразок відбирають від покриву кабелю в тому місці, де металева фольга має адгезію до зовнішньої оболонки.

Випробний зразок має бути завдовжки 200 мм та завширшки 10 мм відповідно.

З одного кінця випробного зразка знімають поверхневий шар на довжині (50—120) мм й уставляють його в розривну машину, закріпивши вільний кінець зовнішньої оболонки або екрана по ізоляції в одному затискачу. Вільний кінець металевої фольги відгинають вниз і закріплюють в іншому затискачу, як зображено на рисунку G.1.П ознаки:

1.4 — затискач;

2 — зовнішня оболонка;

З — металева фольга чи ламінована металева фольга.

Рисунок G.1 — Адгезія металевої фольги

Під час випробовування зразок має міститися приблизно у вертикальному положенні в площині затискачів.

Після регулювання неперервно записувального пристрою починають відшарування зразка під кутом приблизно 180 °С і продовжують його на достатній відстані, щоб виміряти значення міц­ності адгезії. Щонайменше половину адгезійної поверхні, що залишилася, має бути відшаровано зі швидкістю приблизно 50 мм/хв.

G.2.2 Вимоги

Обчислюють міцність адгезії діленням зусилля відшарування, у ньютонах, на ширину зразка, у міліметрах. Випробування виконують щонайменше на п’яти зразках; лінійне значення міцності адгезії має бути не менше ніж 0,5 Н/мм.

Примітка. Якщо міцність адгезії більше, ніж міцність під час розтягування металевої фольги настільки, що остання обривається до відшарування, то випробування треба припинити, а точку розриву зафіксувати.

G.3 Міцність відшарування металевої фольги, накладеної з перекриттям

G.3.1 Випробування

Відрізок зразка завдовжки 200 мм відбирають від кабелю, охоплюючи частину металевої фоль­ги, накладеної з перекриттям. Випробний зразок готують, вирізуючи лише частину з перекриттям від цього зразка, як зображено на рисунку G.2.

П ознаки:

1. — зразок;

2. — зовнішня оболонка;

З — металева фольга чи ламінована металева фольга.

Рисунок G.2 — Зразок металевої фольги, накладеної з перекриттям

Випробування має бути виконано так, як зазначено в G.2. Розташування випробного зразка зображено на рисунку G.3.

П ознаки:

1,4 — затискач;

2 — зовнішня оболонка;

З — металева фольга чи ламінована металева фольга.

Рисунок G.3 — Міцність відшарування металевої фольги,
накладеної з перекриттям

G.3.2 Вимоги

Мінімальне значення міцності відшарування має бути не менше ніж 0,5 Н/мм.

Примітка. Якщо міцність відшарування більше, ніж міцність під час розтягування металевої фольги настільки, що остання обривається до відшарування, то випробування треба припинити, а точку розриву зафіксувати.

ДОДАТОК Н
(обов'язковий)

ВИПРОБУВАННЯ ЗОВНІШНЬОГО ЗАХИСНОГО ПОКРИВУ
З’ЄДНУВАЧІВ, ПРОКЛАДЕНИХ У ЗЕМЛІ

Н.1 Сфера застосування

Цей додаток установлює процедуру, яку треба прийняти для затвердження типу випробування зовнішнього захисного покриву з’єднувача всіх типів, використаного в з’єднувачах, прокладених у землі, або пристосовань розривів оболонок, використовуваних у силових кабельних системах з ізоляційною оболонкою і, за потреби, ізоляції оболонок із перериванням екрана.

Н.2 Діапазон застосування випробування типу для затвердження типу

Якщо для зовнішнього захисного покриву з’єднувача, що має входи для таких деталей кон­струкції, як з’єднання кабелів, потрібно випробування типу для затвердження типу, то за випро­бування зовнішнього захисного покриву ці деталі конструкції має бути ввімкнено.

Успішне випробування зовнішнього захисного покриву з'єднувача для розриву оболонки для найменших і найбільших діаметрів готового кабелю з метою визначення застосування типу випро­бування для затвердження типу підтверджує застосування цього захисту для подібної арматури без розриву оболонки, але не навпаки.

Якщо затвердження одержано для одного типу зовнішнього захисного покриву з’єднувача, це затвердження треба розглядати як допустиме для всіх типів зовнішнього захисного покриву, запропоноване тим самим виробником, що використовує ті самі основні принципи конструювання та матеріали, у діапазоні випробувальних діаметрів і менших або тих, що дорівнюють значенням випробних напруг.

Випробування відповідно до Н.З та Н.4 має бути виконано послідовно на покриві з’єднувача, на якому одержано позитивний результат під час випробовування циклічним нагріванням під на­пругою (див. 12.3.6) або на окремому покриві з'єднувача, яке витримало не менше ніж три цикли нагрівання без напруги, як установлено в 12.3.2g).

Н.З Занурення у воду та циклічне нагрівання

Випробну збірку має бути занурено у воду на глибину не менше ніж 1 м від найвищої точки зовнішнього захисного покриву. За потреби випробування може бути виконано з використанням резервуара для води, з’єднаного з герметичним резервуаром, у якому міститься випробна збірка.

Усього має бути виконано 20 циклів нагрівання/охолоджування з підвищенням температури води до температури на (15—20) °С нижче від максимальної температури жили кабелю за нор­мальних умов експлуатування. У кожному циклі воду має бути нагріто до встановленої темпе­ратури, витриманої за цього значення не менше ніж 5 год, а потім охолоджено до температури на 10 °С вище за температуру навколишнього середовища. Випробну температуру можна одержа­ти, змішуючи воду з водою нижчої або вищої температури.

Н.4 Випробування напругою

Після циклів нагрівання випробну збірку залишають у воді й проводять випробування напру­гою, як зазначено нижче.

Н.4.1 Збірки, що мають арматуру без розриву ізоляційної оболонки

Треба прикласти випробну напругу постійного струму 20 кВ упродовж 1 хв між металевим екраном/оболонкою силового кабелю та зовнішньою частиною уземленого зовнішнього захисного покриву з’єднувача.

Н.4.2 Збірки, що мають арматуру з розривом ізоляційної оболонки

Н.4.2.1 Випробування напругою постійного струму

Треба прикласти випробувальну напругу постійного струму 20 кВ упродовж 1 хв між мета­левими екранами/оболонками силового кабелю на одному з кінців арматури, а також між мета­левими екранами/оболонками й зовнішньою частиною уземленого зовнішнього захисного покриву з’єднувача.

Н.4.2.2 Випробування імпульсною напругою

Для випробування кожної частини до землі випробну напругу відповідно до таблиці Н.1 має бути прикладено між металевими екранами/оболонками й зовнішньою частиною вузла, що міс­титься у воді. Якщо не можна виконати випробування імпульсною напругою на вузлі, що міститься у воді, то її може бути вийнято з води та швидко випробувано, або її можна підтримувати вологою, обернувши мокрою тканиною, або по всій зовнішній поверхні випробної збірки може бути накла­дено провідний покрив. Для випробування між металевими екранами/оболонками вузол має бути вийнято з води перед випробуванням імпульсною напругою.

Процедуру виконують згідно з ІЕС 60230, а з'єднувач перебуває за температури навколиш­нього середовища.

Таблиця Н.1 — Випробування імпульсною напругою