Партію склопакетів вважають прийнятою, якщо число дефектних склопакетів менше або дорівнює приймальному числу, і бракують, якщо число дефектних склопакетів більше приймального числа.
Для перевірки герметичності та оптичних викривлень відбирають не менше ніж два склопакети, прийнятих згідно з 9.3.1.
Партію вважають прийнятою, якщо кожний склопакет відповідає вимогам 5.16, 5.20. При невідповідності хоча б одного склопакета вимогам 5.16, 5.20 проводять повторну перевірку за відповідним показником на подвоєній кількості склопакетів, відібраних із даної партії. При одержанні незадовільних результатів повторної перевірки хоча б на одному склопакеті партію не приймають.
За умови стабільності технології приймально-здавальні випробування герметичності та оптичних викривлень склопакетів допускається проводити один раз на три доби.
Таблиця 6 – Приймально-здавальні і періодичнні випробування склопакетів
|
Найменування показника |
Номер пункту вимоги |
Вид випробувань |
Періодичність |
Номер пункту методу випробувань |
|
|
Прий-мально-здавальні |
Періо-дичні |
||||
|
Відхил геометричних розмірів |
5.3; 5.5 |
+ |
– |
Кожна партія |
8.2; 8.3 |
|
Різниця довжин діагоналей |
5.6 |
+ |
– |
Те саме |
8.2 |
|
Відхил від форми |
5.7-5.9 |
+ |
– |
» |
8.4; 8.5 |
|
Зовнішній вигляд |
5.1; 5.10-5.13 |
+ |
– |
» |
8.6 |
|
Глибина герметизуючого шару |
5.11 |
+ |
– |
» |
8.8 |
|
Оптичні викривлення |
5.20 |
+ |
– |
» |
8.7 |
|
Герметичність |
5.16 |
+ |
– |
» |
8.9 |
|
Об'єм заповнення камер газом та газовий склад |
5.18; 5.21.9 |
– |
+ |
При постановці продукції на виробництво та один раз на п'ять років |
8.15; додаток В |
|
Коефіцієнт направленого пропускання світла |
5.14 |
– |
+ |
Один раз на рік |
8.11 |
|
Точка роси |
5.14 |
– |
+ |
Один раз на місяць |
8.10 |
|
Довговічність |
5.17 |
– |
+ |
При постановці продукції на виробництво, при зміні матеріалів та один раз на п'ять років |
8.14 |
|
Опір теплопередачі |
5.14; 5.15 |
– |
+ |
Те саме |
8.12 |
|
Звукоізоляція |
5.14 |
– |
+ |
» |
8.13 |
Таблиця 7 – Об'єм вибірки
|
Об'єм партії, шт. |
До 15 |
16-25 |
26-90 |
91-150 |
151-500 |
|
Об'єм вибірки, шт. |
2 |
3 |
5 |
8 |
13 |
|
Приймальне число |
0 |
0 |
0 |
1 |
1 |
9.4 Періодичні випробування
9.4.1 Для проведення періодичних випробувань за показниками точки роси, коефіцієнта направленого пропускання світла, класу захисту, об'єму заповнення камер газом відбирають не менше двох зразків з числа прийнятих згідно з 9.3.1.
Число зразків для випробувань герметичності, довговічності, опору теплопередачі, звукоізоляції встановлюють згідно з ДСТУ Б В.2.6-26 (ГОСТ 30799), ДСТУ Б В.2.6-17-2000 (ГОСТ 26602.1-99), ДСТУ Б В.2.6-19-2000 (ГОСТ 26602.3-99).
9.4.2 При невідповідності хоча б одного зразка вимогам даного стандарту за будь-яким із показників 5.14 випуск продукції забороняють до усунення технологічних або конструктивних недоробок. Усунення недоробок повинно бути підтверджено позитивним результатом випробувань за відповідними показниками, проведених не менше ніж для двох партій виробів.
9.5 Під час введення склопакетів у виробництво проводять кваліфікаційні випробування виробів за усіма вимогами даного стандарту. В обґрунтованих випадках допускається суміщати проведення кваліфікаційних та сертифікаційних випробувань виробів.
9.6 Порядок проведення виробничого операційного контролю якості склопакетів, а також вхідного контролю матеріалів, які застосовують під час їх виготовлення, встановлюють у технологічній документації.
Ефективність вологопоглинача контролюють не рідше одного разу за зміну і при одержанні кожної нової партії вологопоглинача (методи випробувань згідно з 8.16, 8.17).
Герметики контролюють при одержанні кожної нової партії матеріалу (методи випробувань згідно з 8.18, 8.19).
9.7 Споживач має право проводити контрольну перевірку якості склопакетів, виконуючи при цьому правила приймання і методи випробувань, вказані у даному стандарті.
9.8 Приймання склопакетів споживачем не звільняє виробника від відповідальності при вияв ленні прихованих дефектів, які привели до порушення експлуатаційних характеристик виробів протягом гарантійного строку служби.
9.9 Кожну партію склопакетів супроводжують документом про якість (паспортом), у якому вказують:
- найменування та/або товарний знак підприємства-виробника;
- умовну познаку склопакетів;
- номер партії (замовлення) і дату виготовлення;
- кількість ящиків або контейнерів у партії;
- кількість склопакетів, м2 (шт.);
- номер і дату видачі документа;
- основні технічні характеристики склопакетів: коефіцієнт направленого пропускання світла, опір теплопередачі, точку роси, звукоізоляцію;
- дані про сертифікацію;
- відмітку про приймання продукції (штамп ВТК).
10 ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ, ВИГОТОВЛЕННЯ, МОНТАЖУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ
10.1 Склопакети проектують з урахуванням вимог ДБН В.1.2-2, ДБН В.2.5-28, ДБН В.2.6-31, СНиП II-12, ДСТУ Б А.2.4-4.
10.1.1. При проектуванні склопакетів слід ураховувати температурні напруження, які виникають при експлуатації склопакетів (у тому числі за рахунок поглинання сонячної енергії), а також вплив від'ємних температур і перепадів тиску на відхилення від площинності (лінзоутворення) склопакетів. Встановлені у даному стандарті вимоги до відхилень від площинності листів скла у склопакеті дійсні за температури повітря (газу) всередині склопакета від 10 °С до 30 °С і атмосферному тиску повітря від 730 мм рт. ст. до 770 мм рт. ст.
10.1.2 Склопакети повинні витримувати експлуатаційні навантаження, утому числі вітрові. При розрахунку склопакетів на міцність кожне скло у склопакеті розраховують окремо у залежності від діючого на нього навантаження.
Розрахунковий опір листового скла на розтягування при вигині рекомендується приймати 15 МПа (150 кг/см2) або згідно з НД на конкретні види стекол.
10.2 Виготовлення склопакетів повинно проводитись відповідно до вимог технологічного регламенту.
10.3 При виготовленні склопакетів температура повітря у приміщенні повинна бути від 16 °С до 24 °С, а відносна вологість – не вище 50 %. Тепловологісні умови повітря приміщення, де виробляються склопакети, фіксуються у контрольному листі на початку робочої зміни та при її закінченні.
10.4 Монтаж і експлуатацію склопакетів слід проводити відповідно до чинних будівельних норм, НД на будівельні конструкції та проектної документації.
10.5 Перед установкою склопакетів у конструкції віконних рам необхідно провести візуальний огляд кожного склопакета. Не допускається застосовувати склопакети, які мають тріщини або відколки в торцях, відшарування герметика.
10.6 Монтаж склопакетів слід проводити за допомогою ручних вакуумних присосок або траверс, обладнаних вакуум-присосками, за температури не нижче ніж 5 °С.
Склопакети необхідно переносити у вертикальному положенні, кути і торці слід оберігати від ударів. Забороняється спирати склопакети на кути і ставити на жорстку основу.
При монтажі склопакетів не повинна порушуватись орієнтація склопакетів (зовнішня – внутрішня сторона, верх – низ), рекомендована виробником.
10.7 При експлуатації не допускається використання склопакетів без підкладок (прокладок) між будівельними конструкціями і склопакетом. Дотикання склопакетів до поверхонь будівельних конструкцій без прокладок не допускається. Схеми установки прокладок наводять у проектній і нормативній документаціях.
10.8 Температура у приміщеннях, засклених склопакетами, у зимовий період будівництва повинна бути не нижче ніж 5 °С.
10.9 При установці склопакетів і їх кріпленні не допускаються перекоси та надмірне "обтискання" склопакетів штапиками або накладками.
10.10 Роботи з ущільнення та герметизації стиків між склопакетами і деталями конструкцій слід проводити безпосередньо після їх установки і кріплення. При нанесенні герметиків, які не твердіють, слід використовувати герметизатори, а тіоколових герметиків – пневматичні або ручні шприци. Поверхні, які герметизують, повинні бути попередньо обчищені, просушені та знежирені.
Роботи з ущільнення і герметизації стиків слід проводити за температури зовнішнього повітря не нижче ніж мінус 5°С (якщо немає інших вказівок) в умовах, які виключають зволоження конструкцій.
10.11 Під час експлуатації скпопакетів температура повітря всередині приміщень рекомендується не більше ніж 30 °С і відносна вологість – не більше ніж 60 %. При більшій вологості у приміщенні, а також при пікових від'ємних температурах зовнішнього повітря можлива тимчасова поява конденсату на внутрішній поверхні склопакета.
11 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
11.1 Виробник гарантує відповідність склопакетів вимогам даного стандарту при дотриманні вимог пакування, транспортування, зберігання, експлуатації і монтажу, встановлених даним стандартом, а також галузі їх застосування відповідно до чинних будівельних норм.
11.2 Гарантійний термін зберігання – не більше одного року від дня відвантаження виробів виробником.
11.3 Гарантійний строк служби (експлуатації) склопакетів встановлюють у технічній документації, але не менше п'яти років від дня відвантаження.
Довговічність склопакетів не менше 20 років.
12 ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ
12.1 Оцінювання відповідності склопакетів для будівель і споруд вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд (далі – Технічний регламент), затвердженим поста новою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1764, здійснюється шляхом сертифікації призначеним у встановленому порядку органом з оцінки відповідності (далі – орган з оцінки) за показниками їх опору теплопередачі, світлопропускання, звукоізоляції, точки роси та безпеки експлуатації, запровадженими відповідно до 5.14 та 5.15 цього стандарту.
Сертифікація склопакетів згідно з цим стандартом здійснюється органом оцінки відповідності з використанням модуля В (перевірка склопакетів) в комбінації з модулем Р (перевірка продукції) згідно з Технічним регламентом із використанням таких процедур.
12.2 Оцінювання відповідності склопакетів для будівель і споруд здійснюється відповідно до запроваджених положень Технічним регламентом, ДСТУ-Н Б А.1.1-83, ДСТУ Б А.3.1-6, розділом 12 цього стандарту.
12.3 Сертифікація склопакетів здійснюється із застосуванням наступних процедур оцінки відповідності та з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 р. № 1585 "Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності":
1) випробування виробником виробу певного типу;
2) здійснення контролю за виробництвом на підприємстві;
3) випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;
4) подальше випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;
5) випробування органом оцінки виробу певного типу;
6) випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;
7) проведення органом оцінки перевірки та оцінки системи контролю за виробництвом;
8) перевірка органом оцінки системи якості виробництва;
9) проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи контролю за виробництвом;
10) проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи якості виробництва;
11) випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві, ринку або будівельному майданчику відповідно до програми аудиту.
Процедури оцінки відповідності 1-4 реалізуються виробником, а 5-11 – органом оцінки.
Сертифікація продукції може здійснюватись також із використанням модуля 8 (перевірка виробу певного типу) в комбінації з модулем D (забезпечення належної якості виробництва) або модулем F (перевірка продукції).
12.4 Для кожного окремого виробництва склопакетів орган оцінки на підставі аналізу факторів, наведених у пункті 20 Технічного регламенту, конкретизує перелік процедур оцінки відповідності, зазначених у 12.3. Усі застосовані при сертифікації продукції процедури оцінки відповідності
документуються виробником.
