7 ВИДАЛЕННЯ ВІДХОДІВ

7.1 Класифікація відходів за рівнем небезпеки

Відходи виробництва будівельних матеріалів або окремі їх інгредієнти залежно від фізичних, хімічних і біологічних характеристик поділяються на чотири класи щодо небезпечності:

I клас - речовини (відходи) надзвичайно небезпечні;

II клас - речовини (відходи) високонебезпечні;

  1. клас - речовини (відходи) помірнонебезпечні;

  2. клас - речовини (відходи) малонебезпечні.

14

ДСТУ-Н Б А.3.2.1:2007

7.2 Визначення та контроль наявності шкідливих речовин у відходах

Клас небезпеки визначається токсичністю відходів, що утворюються в процесі технологічного циклу і мають у своєму складі фізіологічно активні речовини з токсичним ефектом.

Визначення наявності шкідливих речовин, класифікацію небезпечних відходів, їх збереження та видалення виконують згідно з ДСанПІН 2.2.7.029.

Відходи виробництва будівельних матеріалів можуть бути у твердому, рідкому та газоподібному стані.

Небезпека для здоров'я людей від контакту з твердими відходами може виникати в процесі їх зберігання і транспортування внаслідок негерметичності контейнерів, кришок, завантажувальних бункерів, а також можливої інфільтрації шкідливих речовин у грунт.

7.3 Заходи з видалення, утилізації відходів

Тверді технологічні відходи переробляють, утилізують або вивозять у відвал згідно з нормами ДСанПІН 2.2.7.029.

Можливою є небезпека для здоров'я людей від неналежного відведення стічної води за обставин:

  • високої концентрації шкідливих речовин у стічній воді;

  • просочування стічної води з систем відведення;

  • протитоку стічної води в системах каналізації;

  • мікробіологічного забруднення стічної води;

  • виділення повітря з високим вмістом діоксиду вуглецю.

Для об'єктів, що скидають стічні води, встановлюється ГДС (гранично допустимі скиди) кожної з забруднюючих речовин, а також продуктів їх трансформації.

Зливання і змішування стоків, при яких починаються хімічні реакції з виділенням шкідливих газів, не дозволяється.

Зливання в міську каналізацію стічних вод, що вміщують шкідливі речовини, дозволяється лише за умови, що після змішування з основною масою стічних вод концентрація в них шкідливих речовин не перевищуватиме нормативних показників і не буде впливати на якість біологічного очищення стоків.

Гігієнічні вимоги щодо використання стічної води і охорони поверхневої води викладено в СанПиН 4630.

8 ЗАХОДИ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ТА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ ЗА НАЯВНОСТІ ШКІДЛИВИХ АБО НЕБЕЗПЕЧНИХ ФАКТОРІВ

8.1 Заходи із забезпечення безпеки праці при контакті зі шкідливими речовинами повинні пе-
редбачати [15, 16, 18]:

  • включення (запровадження) у стандарти і технічні умови на сировину, матеріали і вироби
    токсикологічних характеристик шкідливих речовин; радіаційних характеристик сировини і виробів;

  • запровадження (включення) даних токсикологічних характеристик речовин у технологічні рег-
    ламенти;

  • вибір відповідно виробничого устаткування і комунікацій, що перешкоджають виділенню шкід-
    ливих речовин у повітря робочої зони у кількості, що перебільшує гранично допустиму концентрацію,
    не призводять до підвищення рівня іонізуючого випромінювання;

  • контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

  • застосування засобів індивідуального захисту;

  • застосування прогресивних технологій виробництва і виконання робіт, що виключають контакт
    людини з шкідливими речовинами.


  1. При застосуванні будівельних матеріалів, сировина для яких може містити природні радіо-
    нукліди з підвищеним рівнем іонізуючих випромінювань, необхідно забезпечити радіаційний конт-
    роль на підприємствах, які добувають сировину і виготовляють будівельні матеріали; в організа-
    ціях-постачальниках (посередниках), в організаціях-споживачах, а також здійснювати радіаційний
    контроль об'єктів будівництва.

  2. При розробленні технологічних рішень процесів виробництва і застосування будівельних
    матеріалів потрібно передбачати:

15

ДСТУ-Н Б А.3.2.1:2007

  • заміну процесів і технологічних операцій, пов'язаних з появою шуму, вібрації, пилу та інших
    шкідливих факторів, на процеси або операції з відсутністю або меншою інтенсивністю цих факторів;

  • герметизацію та максимальне ущільнення стиків і з'єднань у технологічному устаткуванні та
    трубопроводах для попередження виділення шкідливих речовин або газів;

  • теплову ізоляцію нагрітих поверхонь устаткування, повітропроводів і трубопроводів;

  • застосування гідро- і пневмотранспорту для транспортування пилоподібних матеріалів;

  • устаткування для поглинання шуму та амортизації вібрації;

  • використання процесів, при яких максимально скорочується кількість стічних рідин;

  • рекуперацію шкідливих речовин і очищення від них технологічних викидів.


  1. При роботі зі шкідливими речовинами І і II класів небезпеки має бути передбачено розміщення
    технологічного устаткування в ізольованих кабінах з керуванням цим устаткуванням за допомогою
    виносних пультів.

  2. У приміщеннях, до повітря робочої зони яких можливе несподіване надходження значної
    кількості шкідливих речовин, необхідно передбачати аварійну вентиляцію; видалення повітря вико-
    нувати у зовнішнє середовище, але не в місця постійного перебування людей та розміщення по-
    вітрозабірних пристроїв систем припливної вентиляції та кондиціонування повітря.

Аварійна вентиляція блокується з газоаналізаторами, у яких закладені значення граничних концентрацій шкідливих речовин.

8.6 Кількість повітря, необхідного для забезпечення нормативних параметрів середовища в
робочій зоні, розраховують:

  • для приміщень з тепловиділенням - за кількістю надлишкової теплоти;

  • для приміщень з тепловологовиділенням - за надлишками явної теплоти, схованої теплоти і
    вологи з перевіркою щодо запобігання конденсації вологи;

  • для приміщень з виділенням шкідливих речовин, пилу, газу - за кількістю шкідливих речовин за
    умови забезпечення гранично допустимих концентрацій.


  1. Для виробничих будівель або окремих зон у разі застосування механічної вентиляції обсяг
    зовнішнього повітря на одного працюючого повинен складати не менше 60 м3/год.

  2. Застосування рециркуляції повітря для вентиляції, повітряного опалення і кондиціонування
    повітря не дозволяється у приміщеннях:


  • у повітря яких виділяються шкідливі речовини 1-го, 2-го і 3-го класу небезпечності;

  • у повітрі яких містяться шкідливі бактерії, віруси, грибки;

  • в яких має місце утворення неприємних запахів.

8.9 Для опалення приміщень застосовують системи, теплоносії і прилади, що не створюють
додаткових шкідливих впливів; опалення газовими приладами потребує повного видалення продуктів
горіння у зовнішнє середовище.

  1. Санітарні вимоги щодо охорони атмосферного повітря населених пунктів відповідно до
    ГОСТ 17.2.1.01, ДСП 201 передбачають комплекс рішень щодо запобігання забрудненню повітря
    при проектуванні, будівництві, реконструкції, розширенні, технічному переозброєнні промислових
    та інших об'єктів, а також під час експлуатації об'єктів, що є джерелами забруднення атмосфери.

  2. Викиди в атмосферу повітря, що вміщує шкідливі речовини, повинні передбачатись так, щоб
    концентрації шкідливих речовин не перебільшували:

- в атмосфері навколишнього середовища максимальних разових доз;

- у повітрі, що надходить до приміщення через приймальні отвори систем вентиляції і кон-
диціонування повітря, не більше 30 % допустимих концентрацій шкідливих речовин у робочій зоні.

8.12 Для подавання води на виробничі і господарсько-питні потреби і для відведення стічних вод
передбачають системи водопостачання та водовідведення.

При регулярному перевірянні гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин дозволяється використання води з водоймищ санітарно-побутового призначення; з'єднання водопроводів від місцевих джерел і водоймищ з міськими водопроводами не дозволяється згідно з СаНПиН 4630.

8.13 Виробнича або господарська діяльність, яка може призвести до шкідливого впливу на стан
поверхневої води, відведення у водостік і водойми усіх категорій стічної води, регламентована
СанПиН 4630.

16

ДСТУ-Н Б А.3.2.1:2007

Забороняється скидати до водостоку або у водойми:

  • неочищені або недостатньо очищені виробничі, господарчі води, а також поверхневий стік з
    територій промислових і будівельних майданчиків;

  • стічні води, що вміщують речовини або продукти трансформації речовин, для яких не встанов-
    лені ГДК або відсутні методи аналітичного контролю у СанПиН 4630.

Видалення і знезаражування стічних вод, що вміщують радіонукліди, повинно виконуватися згідно з нормами радіаційної безпеки.

  1. Транзитні трубопроводи для шкідливих рідин і газів прокладати в робочих зонах, пішохідних
    тунелях забороняється.

  2. Для огорож (стіни, стелі) і поверхонь конструкцій приміщень, в яких виконується робота, що
    супроводжується виділенням шкідливих або агресивних речовин, необхідно передбачати матеріали і
    вироби, які не поглинають ці речовини і можуть бути піддані очищенню та миттю.

9 ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЛЮДЕЙ

Загальні вимоги до засобів індивідуального захисту та їх класифікація наведені у ГОСТ 12.4.011.

9.1 Засоби індивідуального захисту органів дихання

Залежно від наявності, виду, стану і концентрації шкідливих речовин застосовують різні типи захисного обладнання, класифікацію і маркування якого наведено в ГОСТ 12.4.034.

Респіратори фільтруючі захищають від рослинного, тваринного, мінерального пилу; не захищають від газів, пари, аерозолю. Респіратори ШБ-1 відповідно до ГОСТ 12.4.028 - "Лепесток-5", "Лепесток-40", "Лепесток-200" - цифра показує максимальну кратність перевищення ГДК шкідливих речовин, при якій можливий захист дихання.

Респіратори протиаерозольні захищають від рослинного, тваринного, мінерального пилу, від аерозолів, у т.ч. радіоактивних.

Респіратори РПА-1, РПА-1м, Ф-62Ш, №-2к, Кама-200 згідно з ГОСТ 12.4.041 відрізняються показником проникнення аерозолю, а також кількістю робочих змін їх експлуатації без заміни.

Респіратори газопилозахисні РПГ-67 згідно з ГОСТ 12.4.004 захищають від пилу, газоподібних речовин, пари, диму.

Протигази згідно з ГОСТ 12.4.121 захищають від шкідливих речовин у вигляді пилу, газу, радіоактивних аерозолів, отруйних речовин. Загальні - ГП-7, ПДФ-2; промислові - ПФНГ, ППФМ; шлангові ПШ-2.

9.2 Засоби індивідуального захисту рук

Залежно від виду і характеристик шкідливих або небезпечних факторів як засіб індивідуального захисту рук застосовують рукавиці різного типу з різних матеріалів.

Таблиця 4



Вид шкідливого та небезпечного фактора

Характеристика шкідливого та небезпечного фактора

Маркування засобу захисту (рукавиці)

механічний вплив

проколи, порізи

Мпп)

стирання

Мси)

вібрації

Мав)

підвищена температура

теплове випромінювання

Тви)

відкрите полум'я

Тп (То)

розплавлений метал, скло

Трр)

температура поверхні 40-100 °С

Тп100 (Тп100)

температура поверхні 100-400 °С

Тп400 (Тп400)

знижена температура


Тзнон)

електричний струм

до 1000 В

Енн)

більше 1000 В

Евв)

17

ДСТУ-Н Б А.3.2.1:2007

Продовження таблиці 4



Вид шкідливого

та небезпечного фактора

Характеристика шкідливого та небезпечного фактора

Маркування засобу захисту (рукавиці)

нетоксичний пил


Псс)

токсичні речовини

тверді

Ятт)

рідини

Ярж)

гази

Ягг)

розчин


Внн)

кислоти

концентровані

ККК)

80 % концентрації

К8080)

50 % концентрації

К5050)

20 % концентрації

К2020)

луги

концентровані

Лрр)

50 % концентрації

Л5050)

20 % концентрації

Л2020)

органічні розчинники

ароматичні

Оаа)

хлорвмісні

Охх)

нафта


Ннс)

мастила


Ном)

біофактори


Б (Б)

радіоактивне забруднення


Рзз)

радіоактивне випромінювання


Рвиз)

Примітка 1. У дужках наведено маркування засобів індивідуального захисту згідно з позначеннями їх російською мовою.