При неможливості встановлення кріплень на розрахунковій відстані з конструктивних міркувань трубопроводи допускається прокладати на суцільній підставці.

Довжина незакріплених горизонтальних трубопроводів у місцях поворотів і приєднання їх до приладів та устаткування фланцевим з'єднанням не повинна перевищувати 0,5 м (рисунок Д.9).


Рисунок Д.9 – Прокладання трубопроводів у шахтах


Закладення штроб, коробів, отворів у міжповерхових перекриттях і стінах варто виконувати після закінчення всіх робіт з монтажу й випробування трубопроводів.

Д.4 Компенсація температурного подовження трубопроводів

Зміна довжини трубопроводів з поліпропілену при перепаді температури визначається за формулою:

, (Д.8)

де l – температурна зміна довжини труби, мм;

0,15 – коефіцієнт лінійного розширення матеріалу труби, мм/м;

L – довжина трубопроводу, м;

t – розрахункова різниця температур (між температурою монтажу й експлуатації), °С.

Величину температурних змін довжини труби можна також визначити за номограмою на рисунку Д.10.


Рисунок Д.10


Приклад

t1 =20 °С, t2 = 75 °С, L = 6,5м.

За формулою (2.1) l = 0,15 · 6,5 · (75 – 20) = 55 мм; t = 75 – 20 = 55 °С. За номограмою l = 55 мм.

Трубопровід повинен мати можливість вільно подовжуватися або коротшати без перенапруження матеріалу труб, з'єднувальних деталей і з'єднань трубопроводу. Це досягається за рахунок компенсуючої здатності елементів трубопроводу (самокомпенсація) і забезпечується правильним розміщенням опор (кріплень), наявністю відводів у трубопроводі в місцях повороту, інших гнутих елементів і установкою температурних компенсаторів. Нерухомі кріплення труб повинні спрямовувати подовження трубопроводів у бік цих елементів.

Відстань між опорами при горизонтальному прокладанні трубопроводу визначається з табл. 2.1.

При проектуванні вертикальних трубопроводів опори встановлюються не рідше ніж через 1000 мм для труб зовнішнім діаметром до 32 мм і не рідше ніж через 1500 мм для труб великого діаметра.

Компенсуючі пристрої виконуються у вигляді Г-подібних (рис. Д.11) та П-подібних елементів (рис. Д.12).


Таблиця 2.1 – Відстань між опорами в залежності від температури води в трубопроводі

Номінальний зовнішній діаметр труби, мм

Відстань, мм


20 °С

30 °С

40 °С

50 °С

60 °С

70 °С

80 °С

16

500

500

500

500

500

500

500

20

600

600

600

600

550

500

500

25

750

750

700

700

650

600

550

32

900

900

800

800

750

700

650

40

1050

1000

900

900

850

800

750

50

1200

1200

1100

1100

1000

950

900

63

1400

1400

1300

1300

1150

1150

1000

75

1500

1500

1400

1400

1250

1150

1100

90

1600

1600

1500

1500

1400

1250

1200



Рисунок Д.11 – Г-подібний елемент трубопроводу


Рисунок Д.12 – П-подібний компенсатор

Розрахунок компенсуючої здатності Г-подібних елементів (рис. Д.11) і П-подібних компенсаторів (рис. Д.12) проводиться за номограмою (рис. Д.13) або за емпіричною формулою (Д.8)

, (Д.9)

де LK – довжина ділянки Г-подібного елемента, що сприймає температурні зміни довжини трубопроводу, мм;

d – зовнішній діаметр труби, мм;

l – температурні зміни довжини труби, мм.

Величину Lk-можна також визначити за номограмою (рис. Д.13).


Рисунок Д.13 – Номограма для визначення довжини ділянки труби, яка сприймає теплове подовження


Приклад

d = 40 мм, l = 55 мм

За формулою (2.2) = 1173мм. За номограмою Lk = 1250 мм.

Поздовжні зусилля σt, що виникають у трубопроводі при зміні температури, без урахування компенсації температурних деформацій визначають за формулою:

, (Д.10)

де Е – модуль пружності матеріалу труби, МПа;

Аi – площа поперечного перерізу стінки труби, м2.

Температурні напруження необхідно враховувати в будь-якій закріпленій ділянці трубопроводу при будь-якій довжині ділянки.

Компенсуюча здатність відводу під кутом 90° (Г-подібний) визначається за формулою:

, (Д.11)

де l – максимально допустиме поздовжнє переміщення трубопроводу від дії температури, що може бути компенсовано відводом, м;

l1 – довжина прилеглої до відводу прямої ділянки трубопроводу до рухомої опори, м;

R – радіус вигину відводу, м;

D – зовнішній діаметр труб, м;

σ – розрахункова міцність, МПа;

Е – модуль пружності, МПа.

Компенсуюча здатність П-подібного компенсатора визначається за формулою:

, (Д.12)

де  – максимально допустиме поздовжнє переміщення трубопроводу від дії температури, що може бути сприйнято компенсатором, м;

h – виліт компенсатора, м;

R – радіус вигину відводів компенсатора, м;

а – довжина прямої ділянки компенсатора, м;

D – зовнішній діаметр труби, м;

[σ] – допустиме напруження за умов тривалої міцності, МПа.

Максимально допустима відстань від осі компенсатора до осі нерухомої опори трубопроводу Lmax, см, повинна обчислюватися за формулою:

. (Д.13)

Відстань L від осі труби відводу до осі установки ковзної опори (рисунок Д.14) варто приймати:

, (Д.14)

де К – коефіцієнт, обумовлений міцнісними й пружними властивостями полімерного матеріалу труб за формулою:

, (Д.15)

де σ – розрахункова міцність матеріалу труби, МПа.


a – на відводі; в – на трійниковому відгалуженні

Рисунок Д.14 – Схеми розташування опор


У необхідних випадках компенсуюча здатність трубопроводів може бути підвищена за рахунок введення додаткових поворотів, спусків і підйомів.

Компенсація теплового лінійного подовження труб із полімерних матеріалів може забезпечуватися поздовжнім вигином при укладанні їх у вигляді "змійки" на опорі, ширина якої повинна допускати можливість вигину трубопроводу при перепаді температур.

За необхідності збільшення компенсуючої здатності Г-, Z- і П-подібних елементів трубопроводів застосовують метод "розтягу" (попереднє напруження) при монтажі трубопроводу.

Д.5 Методика розрахунку на міцність трубопроводів з полімерних матеріалів при підземному прокладанні (загальні принципи)

Розрахунок на міцність трубопроводів з полімерних матеріалів, прокладених безканально, рекомендується зводити до дотримання нерівності:

  • для напірних трубопроводів

; (Д.16)

  • для самопливних трубопроводів

, (Д.17)

де  – максимальне значення деформації розтягу матеріалу в стінці труби через овальність поперечного перерізу труби під дією ґрунтів qГр, МПа, і транспортних навантажень qT, МПа;

 – ступінь розтягу матеріалу стінки труби від внутрішнього тиску води в трубопроводі;

 – ступінь стиску матеріалу стінки труби від впливу зовнішніх навантажень на трубопровід;

 – гранично-допустиме значення деформації розтягу матеріалу в стінці труби, що відбувається в умовах релаксації напружень;

 – гранично допустима деформація розтягу матеріалу в стінці труби в умовах повзучості.

Значення може бути визначене за формулою:

, (Д.18)

де Кσ – коефіцієнт, що враховує якість ущільнення, його можна приймати: при ретельному контролі – 0,75, при періодичному контролі – 1,0, за відсутності контролю – 1,5;

КЗψ – коефіцієнт запасу на овальність поперечного перерізу труби, приймається рівним: 1,0 – для напірних і самопливних трубопроводів і 2 – для дренажних трубопроводів;

ψ – відносне скорочення вертикального діаметра труби в ґрунті, встановлюється як гранично допустиме значення

ψ = ψГР+ ψТ+ ψМ, (Д.19)

де ψГР – відносне скорочення вертикального діаметра труби під дією ґрунтового навантаження;

ψТ – те саме, під дією транспортних навантажень;

ψМ – відносне скорочення вертикального діаметра труби, що утворилося в процесі складування транспортування й монтажу. Його можна приблизно приймати за таблицею Д.1.

Таблиця Д.1

Кільцева твердість G0оболонок труби, Па

ΨМпри ступені ущільнення ґрунту

до 0,85

0,85 – 0,95

більше 0,95

До 276 000

0,06

0,04

0,03

276 000-290 000

0,04

0,03

0,02

Більше 290 000

0,02

0,02

0,01


, (Д.20)

де Kτ – коефіцієнт, що враховує запізнення овальності поперечного перерізу труби в часі й залежний від типу ґрунту, ступеня його ущільнення, гідрогеологічних умов, геометрії траншеї, може приймати значення від 1 до 1,5;

Kw – коефіцієнт прогину, що враховує якість підготовки ложа й ущільнення, можна приймати:

при ретельному контролі – 0,09, при періодичному – 0,11, при безконтрольному веденні робіт – 0,13;

КГР – коефіцієнт, що враховує вплив ґрунту засипання на овальність поперечного перерізу трубопроводу, можна прийняти рівним 0,06;

егр – модуль деформації ґрунту в траншеї, МПа;

КЖ – коефіцієнт, що враховує вплив кільцевої жорсткості оболонки труби на овальність поперечного перерізу трубопроводу, можна приймати рівним 0,15;

, (Д.21)

де γп – питома вага ґрунту, Н/м3;

h – глибина засипання трубопроводу від поверхні землі до рівня горизонтального діаметра, м;

G0 – короткочасна кільцева жорсткість оболонки труби, МПа;

, (Д.22)


де E0 – короткочасний модуль пружності при розтягу матеріалу труби, МПа;

l – момент інерції перерізу труби на одиницю довжини

, (Д.23)

v – коефіцієнт Пуассона матеріалу труби, наводиться в нормативній документації;

, (Д.24)


де Ку – коефіцієнт ущільнення ґрунту;

qТ – транспортне навантаження, прийняте за довідковими даними для гусеничного, колісного й іншого транспорту, МПа;

n – коефіцієнт, що враховує глибину закладення трубопроводу при (H) h < 1 п = 0,5;

KOK – коефіцієнт, що враховує процес округлення овалізованої труби під дією внутрішнього тиску води у водопроводі Р, МПа

, (Д.25)

де qC – сумарне зовнішнє навантаження на трубопровід, МПа;

qС= qГР+ qT; (Д.26)

; (Д.27)

; (Д.28)

, (Д.29)

де σ0 – короткочасна розрахункова міцність при розтягу матеріалу труби, МПа;

Еτ – коротко- і довгострокове значення модуля пружності при розтягу матеріалу труби на кінець терміну служби експлуатації трубопроводу, МПа.

, (Д.30)

де КЗ – коефіцієнт запасу, повинен наводитися в нормативних документах.

Якщо в результаті розрахунків значення лівої частини виразу (Д.16) буде більше 1, то варто повторити розрахунки при інших характеристиках матеріалу труб або укладання трубопроводу.

Далі перевіряють стійкість оболонки труби проти дії сполучення навантажень: для напірних мереж – ґрунтові й транспортні qC від ґрунтових вод QГВ, а також можливого виникнення вакууму qbak в трубопроводі, для самопливних мереж – qГР+ QГР, для дренажних мереж – з використанням виразу