6.3.1.14 Коли історична деталь із дерева остаточно втрачена, слід проектувати та виготовляти автентичні нові дерев'яні деталі, наприклад, карниз або деталі дверного прорізу.
6.3.1.15 Забороняється створювати фальшивий історичний вигляд дерев'яної деталі тільки тому, що при заміні була недостатньо опрацьована історична, художня і автен-
тична документація, та встановлювати нові елементи з деревини, несумісні за розміром, масштабом, матеріалом і кольором.
6.3.1.16 Протезування та армування деревини потрібно застосовувати до ділянок деревини з сильним і середнім ступенем руйнування.
6.3.1.17 Перед початком робіт потрібно встановити розвантажувальні опори (на заміну пошкоджених), щоб запобігти заваленню конструкцій та елементів. Після цього слід проводити технологічні роботи з протезування, армування та кріплення.
6.3.1.18 При внутрішньому армуванні слід видалити зруйновану (трухляву) частину конструкцій, а в здоровій частині просвердлити отвори для встановлення арматури. Схема розташування отворів і арматури повинна відповідати статичному розрахунку та вимогам, які ставляться до конструкції.
6.3.1.19 Отвори в деревині для арматури слід заливати синтетичною смолою або клеєм згідно з проектною документацією.
6.3.2 Зміцнення дерев 'яних конструкцій
6.3.2.1 Реставрацію конструктивної системи потрібно здійснювати шляхом зміцнення й укріплення окремих елементів та їх з'єднань.
6.3.2.2 Дерев'яні конструкції пам'ятки повинні задовольняти вимоги розрахунків щодо несучої здатності і деформацій згідно з чинними нормами, з урахуванням характеру і тривалості навантажень.
6.3.2.3 Обов'язково потрібно враховувати такі конструктивні проблеми: прогин балки, тріщини, надмірне навантаження конструктивних елементів тощо.
6.3.2.4 Конструктивні елементи з дерева, закриті різними огорожами або покриттям, можуть служити для визначення первісної будівельної технології, тому конструктивна система споруди повинна вивчатись і оцінюватись на ранніх етапах дослідження і проектування реставраційних робіт, щоб встановити її фізичний стан, первісний вигляд та історичний характер будівлі та не завдати їй шкоди при виконанні ремонтно-реставраційних робіт.
6.3.2.5 Не дозволяється знімати, закривати або радикально змінювати елементи конструктивної системи, які є важливими для визначення загального історичного характеру будівлі, перенавантажувати існуючу конструктивну систему будівлі або встановлювати устаткування, яке може їй зашкодити.
6.3.2.6 Забороняється встановлювати нове механічне або електричне устаткування, що призводить до зміни або пошкоджень конструктивних елементів.
6.3.2.7 Не рекомендується знімати раніше нанесену на дерев'яні поверхні фарбу, яка міцно тримається і тим самим захищає дерев'яну поверхню.
6.3.2.8 Не дозволяється використовувати руйнівні методи зняття фарби з декоративних елементів: паяльні лампи, піскоструминне або парове очищення.
6.3.2.9 Доповнення маси деревини, якої бракує, дозволяється здійснювати заливанням компаунда (суміш полімеру і наповнювача) в попередньо підготовлену ущільнену опалубку, шпаклюванням більш густим компаундом або спеціальними замазками. Заливати компаунд потрібно уникаючи появи бульбашок повітря і утворення порожнин.
6.3.2.10 Компаунд повинен бути сумісним з деревиною, мати з нею добру адгезію і близькі механічні показники, важливі для даної конструкції, не давати усадки в часі.
6.3.2.11 Структурне укріплення деревини потрібно здійснювати за допомогою полімерних матеріалів, що розподіляються в товщі деревини, мають з нею добру сумісність і підсилюють її механічні властивості. Для структурного укріплення рекомендується застосовувати методи ін'єктування та глибокого просочення. Даний метод можна застосовувати як для сильно, так і слабо зруйнованої деревини, ділянок з внутрішньою та глибокою деструкцією.
6.3.2.12 Для ін'єктування ослаблені ділянки потрібно очищати від забруднень і просвердлити в них отвори діаметром, що відповідають діаметру голки-ін'єктора. Отвори потрібно розташувати в шаховому порядку на відстані 20...40 см один від одного. Глибина введення голки-ін'єктора залежить від товщини шару зруйнованої деревини конструкції.
6.3.2.13 Просочування розчину в деревину відбувається під дією капілярних сил і, частково, незначного гідростатичного тиску.
Глибина проникнення розчину залежить від його густини, проникності деревини і тривалості витримування її у процесі насичення.
6.3.2.14 Укріпленню підлягають: пошкодження ядра та кінців балок, ослаблені вузли з'єднання кроквяної ноги з мауерлатом, чаші з'єднання, зрубні стіни тощо.
6.3.2.15 Біоцидна (антисептична) обробка повинна застосовуватись для деревини, ураженої біоруйнівниками (комахами, грибами, нижчими рослинами), та як профілактичний захід. При виконанні робіт із захисту деревини потрібно враховувати вимоги чинних нормативних документів (ГОСТ 20022.0-93, ГОСТ 20022.6-93).
6.3.2.16 Для захисту деревини від пошкодження комахами (дереворуйнівними жуками та їх личинками, червицями) найбільш ефективними є хімічні заходи боротьби. Для цього потрібно обробити деревину інсектицидами, які можуть застосовуватися у вигляді розчинів, суспензій, порошків, аерозолей та парів.
6.3.2.17 Для боротьби з дереворуйнівними комахами у спорудах пам'яток необхідно:
- детально обстежити конструкції і виявити характер та розміри ураження, встановити вид шкідника;
- за наявності великої кількості льотків і достатній міцності дерев'яного елемента поверхню дерева з льотками потрібно промазувати інсектицидом два рази на рік (приблизно у травні і серпні - періоді найбільш енергійного льоту червиць). Після промазування деревину необхідно укріпити, льотки зашпаклювати антисептичною шпаклівкою;
- при невеликій кількості льотків та при консервації декоративних елементів рекомендується нагнітати у всі отвори інсектицид за допомогою найпростішого пристрою і виконувати антисептичне шпаклювання;
- при значному ураженні дерев'яного елемента та значною втратою механічних властивостей доцільно його повністю видалити з конструкції і спалити;
- уражені частини елементів потрібно вирізати повністю - по можливості з захватом усіх слідів ураження (у вигляді червоточин або льотків), не залишаючи жодного помітного льотка і обробити очищені ділянки конструкційних елементів антисептичною пастою. При ремонті цінних деталей допускається вирізати лише ту частину, котра втратила свою несучу здатність;
- для профілактики слід одночасно з обробкою антисептичною сумішшю всіх уражених ділянок провести також обробку всіх нефарбованих поверхонь дерева у заражених червицею приміщеннях, а також меблів (торцеві поверхні, ніжки стільців, задні нефарбовані стінки шаф);
- окремі уражені червицею предмети, які можна помістити в дезактиваційну камеру, рекомендується піддавати фумігації.
6.3.2.18 Гриби, що уражають деревину пам'яток, за своєю руйнівною дією поділяються на два типи:
- гриби, які безпосередньо викликають руйнування (гниття) деревини і зменшують її міцність;
- гриби, які безпосередньо не зменшують міцності деревини, але можуть викликати зміну кольору, поверхневу деструкцію, підвищувати вологість.
6.3.2.19 Для захисту деревини від пошкодження грибами хімічні заходи боротьби повинні поєднуватись із захистом конструкцій та виробів від вологи.
6.3.2.20 Для боротьби з грибами у спорудах пам'яток потрібно:
- виконати детальне обстеження конструкцій і виявити характер та розміри ураження, встановити вид шкідника і джерела замокання;
- за наявності пліснявих грибів поверхню дерева потрібно обробляти антисептиком. Після обробки поверхня деревини зачищається, укріплюється та знову антисептується;
- деревина з домовим грибом підлягає дезінфекції, акуратному видаленню та спаленню. Прилеглі місця до видаленої деревини потрібно дезінфікувати, доповнити або протезувати і знову покрити антисептиком.
6.3.2.21 Засобами вогнезахисту повинні оброблятися елементи дерев'яних конструкцій, у тому числі перекриттів та покриттів. Періодичність вогнезахисної обробки встановлюються залежно від гарантійного строку зберігання.
6.3.2.22 Проектна документація на проведення протипожежної обробки повинна враховувати чинні нормативні документи (ГОСТ 28815-96, ГОСТ 20022.6-93, ГОСТ 30219-95).
6.3.2.23 Забороняється застосування засобів вогнезахисту (антипіренів), які спричиняють руйнування поверхні деревини, змінюють зовнішній вигляд пам'ятки та її дерев'яних деталей, заважають науково-реставраційним спостереженням за станом дерев'яних конструкцій або негативно впливають на матеріали, що знаходяться в контакті з деревиною.
6.3.3 Захисна обробка деревини
6.3.3.1 Для нанесення захисних покриттів на поверхню деревини та її опорядження рекомендується використовувати лакофарбові матеріали, різні барвники, протрави, пігменти та гідрофобізуючі розчини.
6.3.3.2 При фарбуванні виробів із деревини потрібно використовувати сумісні фарбові покриття та наносити їх після належної підготовки поверхні.
6.3.3.3 Для дерев'яних деталей, що традиційно не фарбуються (консольні балки, кінці брусів і перекладини), слід використовувати хімічні консерванти.
6.3.3.4 Забороняється застосування хімічних консервантів, які змінюють зовнішній вигляд дерев'яних деталей та виробів або негативно впливають на матеріали, що знаходяться в контакті з деревиною.
6.3.3.5 При проведенні робіт із просочення деревини для її захисту потрібно дотримуватись вимог, що викладені в ГОСТ 20022.6-93 та ГОСТ 20022.0-93.
6.3.3.6 Захисне просочування деревини методом зрошування оброблюваної поверхні потрібно виконувати за декілька циклів періодичним обприскуванням або нанесенням пензлем.
Глибина просочування повинна задаватися за результатами обстеження пам'ятки і залежати від ступеня руйнування (глибини пошкодження).
6.3.3.7 Насичування деревини методом безперервного наливання потрібно здійснювати за допомогою пристрою для подавання просочувального розчину. Процес виконання цієї операції полягає у безперервній циркуляції розчину за схемою: від живильника-збірника через фільтр, помпу, наливальний пристрій - на оброблювану поверхню і потім знову в живильник-збірник.
6.3.4 Запобіжні заходи при роботі з деревиною
6.3.4.1 Опирання дерев'яних конструкцій на фундаменти, кам'яні стіни, металеві конструкції потрібно здійснювати через гідроізоляційні або спеціально оброблені дерев'яні прокладки.
6.3.4.2 Металеві накладки або покриття в умовах можливої появи конденсату повинні відділятися від деревини гідроізоляційним шаром.
6.3.4.3 Потрібно захищати і зберігати у належному стані дерев'яні деталі з забезпеченням належного водовідведення, щоб вода не застоювалась на горизонтальних поверхнях і не збиралась у декоративних елементах.
6.3.4.4 При реставрації деталей і виробів із дерева потрібно ідентифікувати, зберігати і консервувати ті дерев'яні деталі, які важливі у визначенні загального історичного вигляду будівлі, їх фарбу, обробку і колір.
6.3.4.5 Вологість деревини для реставрації дерев'яних конструкцій повинна бути не більше 15...20 % (рекомендується 12...18 %). Надмірна сухість і підвищена вологість знижують міцність деревини.
6.3.4.6 При вирішенні питання проведення консервації або реставрації виробів з деревини потрібно оцінювати загальний стан деревини і за можливості віддавати перевагу проведенню консервації, а не реставрації.
6.3.4.7 Реставрувати дерев'яні деталі (укріплення, з'єднання або зміцнення деревини) потрібно з використанням визнаних методів реставрації. Реставрація може також включати часткову заміну сумісним матеріалом тих деталей, прототипи яких збереглися.
6.4 Консервація, реставрація та відновлення виробів і конструкцій з металу
6.4.1 На пам'ятках архітектури метал зустрічається з давніх часів у вигляді архітектурних та декоративних елементів. Такі елементи є важливими для характеристики пам'ятки, визначення її основних періодів будівництва і датування, характерних особливостей технології.
6.4.2 За своїм призначенням архітектурні елементи з металу діляться на:
- конструктивні (каркаси, ферми, кронштейни тощо);
- покрівельні ( покриття дахів, водостоки);
- архітектурно-огороджувальні (двері, грати, підлоги, поручні тощо).
6.4.3 3 метою захисту від корозії та відповідного декоративного оформлення архітектурний метал може бути оброблений: поліруванням, вороненням, золоченням, срібленням, покриттям з недорогоцінних металів, тисненням, гравіруванням, штучним патинуванням, емалюванням, фарбуванням.
6.4.4 За видами металів розрізняють вироби:
- з чорних металів (залізо, чавун, сталь);
- з кольорових металів та сплавів.
6.4.5 У кожному конкретному випадку потрібно проводити спеціальні лабораторні дослідження для визначення виду металу або сплаву, а також для визначення методик реставрації (очистка, зварювання, антикорозійна обробка).
6.4.6 Руйнівні чинники, які діють на метали за певних умов, сприяють руйнуванню або корозії (хімічному руйнуванню) архітектурного металу:
- механічні;
- статичні та динамічні навантаження;
- атмосферні чинники;
- надмірна зволоженість;
- вплив агресивних реагентів;
- "гальванічна пара" (контакт металів, різних за електрохімічними потенціалами:
залізо-мідь, свинець-мідь);
- вогонь.
6.4.7 Корозію металу розрізняють за:
а)ступенем руйнування:
- повна;
- сильна;
- середня;
- слаба.
б) характером процесу:
- поверхнева;
- виразкова або крапкова;
