3. При розрахунку коефіцієнт щільності забудови площа поверхів визначається по зовнішнім розмірам будинку або споруди. При цьому не враховуються підземні поверхи. будинку та споруди. Верхній поверх підземної (полупідземної) споруди. враховується, якщо поверхня землі (надземної території) над ним неможливо використовувати під озеленення, організацію майданчиків, автостоянок та інші види благоустрою.
4. Межами ділянок є червоні лінії кварталів, а також інші межи, які встановлені містобудівної документацією.
5.При ущільненні та реконструкції кварталів житлової забудови, яка склалася, необхідно передбачати обсяг установ та підприємств обслуговування, який треба з розрахунку. Дозволяється враховувати установи та підприємства обслуговування, які розташовані в сусідніх кварталах при дотриманні нормативних радіусів їх доступності (крім дитячих дошкільних установ та початкових шкіл).
6. При будівництві на ділянках, які потребують складних заходів з інженерної підготовці території, щільність забудови дозволяється підвищувати, але не більше, ніж на 20% при дотриманні санітарно- гігієнічних норм і вимог безпеки.
7. В сейсмічних районах слід проміняти переважно середнє- та малоповерхову житлову забудову, а також забезпечувати можливість безборонної євакуації мешканців з житлових зон. Наведені коефіцієнти щільності для багатоповерхової житлової забудови необхідно зменшувати на 30%.
Зона житлової багатоквартирної забудови
3.5. Зону житлової багатоквартирної забудови слід розташовувати‚ як правило‚ в центральній або в серединній частині населених пунктів. При розташуванні цієї зони в периферійній частині міст‚ особливо значних і найзначніших міст‚ слід забезпечувати необхідні транспортні зв`язки з їх центрами‚ основними виробничими і культурно-побутовими пунктами тяжіння населення.
3.6. При забудові вільних територій зони багатоквартирної забудови‚ її функціонально-планувальна i архiтектурно-просторова організація, поверховість житлових будинків приймаються відповідно до архітектурно-планувальних особливостей населеного пункту‚ вимог до його планування і забудови з урахуванням санітарно-гігієнічних, протипожежних, демографічних, архiтектурно-композицiйних та інших вимог, рівня інженерного обладнання, місцевих умов будівництва.
Житлова забудова повинна ураховувати необхідність формування відповідних структурних одиниць сельбищної території (див. п.3.3), мережі установ і підприємств культурно-побутового обслуговування‚ зелених насаджень. В населених пунктах‚ особливо у значних i найзначніших містах, житлову забудову треба розміщувати в зонах пішохідної доступності зупинок міського транспорту (з радіусом доступності не більше 500 м). Поза цією зоною допускається розміщувати дитячі дошкільні установи, школи, фізкультурні майданчики, автостоянки, гаражі.
Примітка. . Для міст, розташованих у районах сейсмічністю 7 – 8 балів, треба застосовувати одно-, двосекційні житлові будинки висотою не більше 4-х поверхів, а також малоповерхову забудову з приквартирними ділянками. Будівництво житлових будинків вище 4-х поверхів може здійснюватись при належному архiтектурно-композицiйному i техніко-економічному обгрунтуванні з дозволу відповідних державних органів.
Будівництво житлових будинків на територіях з сейсмічністю 9 балів не допускається.
Проектування будинків в умовах сейсміки повинно вестись на основі карт сейсмомiкрорайонування. Бальнiсть ділянки будівництва необхідно приймати не менше передбаченої діючими нормами для будинків в сейсмічних районах.
3.7. У житлових кварталах (мікрорайонах) необхідно передбачати відповідно до завдання на проектування спеціальні житлові будинки чи відводити перші поверхи будинків для розселення маломобільних груп населення таким чином‚ щоб забезпечити:
– відстань від спеціальних житлових будинків до підприємств торгівлі місцевого значення‚ установ охорони здоров`я (поліклінік‚ амбулаторій‚ диспансерів без стаціонарів)‚ які обслуговують інвалідів і людей похилого віку‚ не більше 200 м‚ а в умовах існуючої забудови – не більше 300 м;
– максимально можливе приближення спеціальних житлових будинків до озеленених територій‚ міст роботи трудоздатних інвалідів‚ зупинок міського транспорту. До спеціальних житлових будинків треба передбачати необхідні під’їзди згідно примітками до п. 3.11* та 3 до табл. 7.1.
3.8. Розміщення будинків гуртожитків треба здійснювати на спеціально відведених ділянках зони багатоквартирної забудови. Гуртожитки для студентів i учнів навчальних закладів треба розміщувати, як правило, на їх території.
Площа земельних ділянок, перелік влаштовуваних майданчиків (фізкультурних, господарчих тощо) визначається завданням на проектування..
3.9. Розрахункову щільність забудови житлового району і житлового кварталу слід приймати згідно табл. 3.1‚ але щільність населення житлового району при цьому не повинна перевищувати 170 - 220 люд./га‚ а кварталу - 180 - 450 люд./га‚ відповідно до типу поселень ( малі – найзначніші міста).
Примiтки :
1. Щiльнiсть населення житлового кварталу з повним комплексом установ i пiдприємств мiсцевого значення (мікрорайону) треба приймати вiдповiдно до щiльностi населення житлового району
3. В населених пунктах з складними геологічними умовами (осідальні грунти‚ підроблювальні теритрії тощо) на окремих ділянках з сприятливими геологічними умовами (неосiдальні‚ непiдроблювані території) максимально допустима щільність населення може бути підвищена до 10% при відповідному обгрунтуванні.
4. Величина щiльностi населення може бути зменшена в умовах складного рельєфу при ухилі понад 20% i експозицiї схилiв у межах сектору горизонту 310-500 – до 10%, якщо схили цiєї орiєнтацiї займають понад 50% житлового кварталу, а також в межах розташування сторичних зон.
5. Величина щiльностi населення житлового кварталу може прийматись більше 450 люд./га тільке в найзначніших містах при відповідному обгрунтуванні.
3.10. Реконструкція ділянок житлової забудови, яка склалася, повинна передбачати: планомірне упорядкування територій; модернізацію старих капітальних будинків, ліквідацію аварійних i малопридатних для проживання будинків; знесення (при необхідності) частини придатного для експлуатацiї фонду з метою вирiшення необхідних загальномiських архітектурно-планувальних завдань; винос або перепрофiлювання шкiдливих у санiтарно-гiгiєнiчному i вибухово-пожежонебезпечному вiдношеннi об'єктiв; використання вивiльнюваних дiлянок після знесення існуючих будинків для розмiщення нового житлового і культурно-побутового будiвництва, озеленення, улаштування спортивних i дитячих майданчикiв, куточкiв вiдпочинку тощо.
Здiйснення реконструкцiї забудови повинно обгрунтовуватися спецiальними технiко-економiчними розрахунками, мiстобудiвними і санiтарно-гiгiєнiчними вимогами.
3.11. При новому будівництві в iснуючих житлових кварталах мінімальну розрахункову площу для окремого житлового будинку (без розміщення на ній дитячих дошкільних установ, установ i підприємств обслуговування, гаражiв, що належать громадянам, фізкультурних i спортивних споруд) треба приймати вiдповiдно до кiлькостi його мешканців – не менш як: 30,1 – 23,3 м2/люд. (при забудовi до 3 поверхiв), 20,2 – 17,0 м2/люд. (4-5 поверхiв), 15,3 – 13,9 м2/люд. (6-8 поверхів), 12,2 – 12,0 м2/люд. (9-12 поверхiв).
Примітка. При будівництві окремих житлових і громадських будинкiв в iснуючих житлових кварталах слід передбачати забезпечення необхідних умов експлуатацiї існуючої забудови. В цьому випадку слід використовувати будiвельнi дiлянки мiнiмальної площi, улаштовувати тимчасовi пiд'їзди i пiшохiднi дороги, дитячi і господарськi майданчики.
3.12. Для поліпшення умов інсоляції в переущільнених житлових кварталах допускається розущiльнення забудови‚ знесення затiнюючих або затiнюваних будинкiв чи їхнiх частин, які не відносяться до числа пам`яток історії та культури. Оздоровленню житлового середовища повинні сприяти винесення або перепрофiлювання малих промислових пiдприємств або окремих цехiв, баз, складiв та iнших об'єктiв, не властивих сельбищнiй територiї.
3.13. При реконстркуції кварталiв житлової багатоквартирної забудови треба враховувати iсторико-архiтектурну i мiстобудiвну цiннiсть кожного будинку i споруди (роздiл 11)‚ їх стан‚ ступень зносу‚ категорію реконструкції ( регенерацiя‚ реставрація‚ поточний ремонт тощо).
3.14. У житлових кварталах треба передбачати в'їзди на їх територiю, а також при потребi – наскрiзнi проїзди в будинках на вiдстанi не бiльше 300 м один вiд одного, а при периметральній забудові – не більше 180 м. Примикання проїздiв до проїжджих частин магiстральних вулиць регульованого руху допускається на вiдстанях не менше 50 м вiд перехрестя.
Для пiд'їзду до груп житлових будинкiв, великих установ i пiдприємств обслуговування, торгових центрiв треба передбачати основнi проїзди, а до будинкiв, що стоять окремо‚ – другоряднi проїзди, параметри яких приймать вiдповiдно до табл.7.1. цих норм.
На другорядних (односмугових) проїздах треба передбачати роз'їзнi майданчики шириною 6 i довжиною 15 м на вiдстанi не бiльше 75 м один вiд одного. Тупиковi проїзди повиннi бути довжиною не бiльше 150 м i закiнчуватися поворотними майданчиками, якi забезпечують можливiсть розвороту смiттєвозiв, прибиральних і пожежних машин.
До житлових будинкiв, що стоять окремо, висотою не бiльше 9 поверхiв, а також до об'єктiв, якi вiдвiдують iнвалiди, допускається улаштування проїздiв, сумiщених з тротуарами при їх довжинi не бiльше 150 м i загальнiй ширинi не менше 4,2 м.
Тротуари, велосипеднi дорiжки треба пiдносити на 15 см над рiвнем проїздiв. Перехрещення тротуарiв i велосипедних дорiжок треба передбачати в одному рiвнi з улаштуванням рампи довжиною вiдповiдно 1,5 i 3 м.
3.15. Вiдстань мiж житловими будинками, житловими i громадськими, а також мiж виробничими будинками треба приймати на основi розрахункiв інсоляції (роздiл 10) i освітленості відповідно до норм, протипожежних вимог (додаток 2.1).
Між довгими сторонами житлових будинків висотою у 2-3 поверхи треба приймати вiдстанi (побутовi розриви) не менше 15 м, а висотою в 4 поверхи i більше - 20м, мiж довгими сторонами i торцями з вікнами iз житлових кiмнат цих будинкiв - не менше 15 м.
При розмiщеннi 9 – 16-поверхових житлових будинкiв сумiжно з кварталами садибної забудови, що зберiгається, вiдстань мiж садибним будинком i довгою стороною багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту останього.
Примiтка. При рiзних вимогах – протипожежних, санiтарно-гiгiєнiчних та iн. – мiнiмально допустимі вiдстані мiж будинками i спорудами треба приймати по найбiльшим нормативним величинам.
3.16. Житловi будинки з квартирами на перших поверхах треба розмiщувати з вiдступом вiд червоних лiнiй. По червонiй лiнiї допускається розмiщувати житловi будинки з вбудованими у першi поверхи примiщеннями громадського призначення, а на житлових вулицях в умовах реконструкцiї забудови, яка склалася, - житловi будинки з квартирами на перших поверхах тiльки як виняток.
Формування малоповерхової високощiльної забудови повинно здiйснюватися на основi компактного розмiщення блокованих житлових елементiв при забезпеченнi нормативних санiтарно-гiгiєнiчних вимог. Мiнiмальнi розмiри формрваних внутрiшнiх дворикiв визначаються вимогами iнсоляцiї при забезпеченнi вiдстанi мiж вiкнами квартир, розмiщенних з протилежного боку, не менше 15 м (побутовий розрив), а також протипожежними вимогами (додаток 2.1), включаючи забезпечення в'їзду пожежних машин. Проїзди у внутрiшнi дворики треба приймати (у свiтлi) шириною не менше 3,4 м, висотою – не менше 4,25 м.
3.17. Озеленення житлових кварталiв треба проектувати з урахуванням системи озеленення бiльших структурних елементiв сельбищної територiї (житлових та сельбищних районiв). Площу озелененої територiї житлового кварталу слiд приймати не менше 6 кв. м на 1люд. (без урахування озеленення шкiл i дитячих дошкiльних установ).
Примiтка. До площi окремих дiлянок озелененої територiї житлового кварталу входять майданчики для вiдпочинку, для дитячих iгор, пiшохiднi дорiжки, якщо вони займають не бiльше 30% загальної площi дiлянки.
3.18. При проектуваннi житлової забудови треба передбачати розмiщення майданчикiв, розмiр яких i вiдстанi вiд них до житлових i громадських будинкiв треба приймати не меншi, нiж у табл.3.2.
Таблиця 3.2
|
Майданчики |
Питомi розмiри‚ кв. м на 1 люд. |
Найменшi вiдстанi вiд майданчикiв до вiкон житлових i громадських будинкiв, м |
|
Iгровi для дiтей дошкiльного й молодшого шкiльного вiку |
0,7 |
12 |
|
Для вiдпочинку дорослого населення |
0,1 |
10 |
|
Для занять фiзкультурою |
2,0 |
10 – 40 |
|
Для господарських цiлей |
0,3 |
20 |
|
Для вигулювання собак |
0,3 |
40 |
|
Для стоянки автомашин |
0,8 |
За табл.7.5. |
Пpимiтки :
1. Вiдстанi вiд майданчикiв для занять фiзкультурою установлюються залежно вiд їхнiх шумових характеристик; вiд майданчикiв для сушiння бiлизни - не нормуються; вiдстань вiд майданчикiв для смiттєзбiрникiв до фiзкультурних майданчикiв, iгрових майданчикiв для дiтей i вiдпочинку дорослих треба приймати не менше 20 м, а вiд майданчикiв для господарських цiлей до найбiльш вiддаленого входу у житловий будинок - не бiльше 100 м.
2. Допускається зменшувати, але не бiльше нiж на 50%, питомi розмiри майданчикiв : для дитячих iгор, вiдпочинку дорослого населення i занять фiзкультурою у районах з пиловими бурями при створеннi закритих споруд; для господарських цiлей при забудовi житловими будинками, обладнаними примiщеннями для сушки бiлизни, лiфтами, смiттєпроводами; для занять фiзкультурою при формуваннi єдиного фiзкультурно-оздоровчого комплексу для школярiв i дорослого населення в житловому кварталі (мiкрорайоні) або в групі житлових кварталів.
