Примітка:

1. В таблиці показники ширини вулиць у червоних лініях є рекомендованими.

Вони враховують наявність усіх елементів поперечного профілю вулиці, а також розташування підземних інженерних

мереж поза межами проїзної частини.

Найбільший показник ширини магістральної вулиці безперервного руху у червоних лініях (100 м) стосується випадку,

коли окрім восьмисмугової проїзної частини розміщуються місцеві проїзди з обох боків, а також ізольована лінія

швидкісного трамваю.

2. У випадках наявності на вулицях щільної капітальної забудови, яка не підлягає знесенню, особливо у центральних

районах міст з історичною забудовою, коли розташування підземних інженерних мереж поза межами проїзної частини

неможливе, а також розташування інших елементів поперечного профілю вулиці (тротуарів, дерев тощо) з розривами

між ними не може бути витримано згідно з вимогами діючих норм, ширина вулиць у червоних лініях встановлюється

індивідуально. При цьому червоні лінії проектуються по лінії існуючої забудови.

3. Місцеві проїзди для одностороннього руху без пропуску громадського пасажирського транспорту - 6 м,

з пропуском автобуса - 7 м.

Місцеві проїзди для двостороннього руху без пропуску громадського пасажирського транспорту - 7 м,

з пропуском автобуса - 9 м,

з пропуском тролейбуса-10.5-12.0 м.

4. При неможливості проектування радіусів, які вказані у п.6, необхідне обгрунтування зменшення розміру радіусу.

 

 

8. ІНЖЕНЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ

Водопостачання і каналізація

8.1.Вирішення питань водопостачання і каналізації у проектах планування і забудови повинно забезпечити:

- оцінку умов водопостачання й каналізації як елементів комплексної оцінки умов розвитку поселень;

- визначення продуктивності систем на розрахункові етапи для такого складу і кількості водокористувачів, який проектується;

- розробку принципових схем в ув’язці з планувальною структурою, функціональним зонуванням, заходами щодо організації інженерної інфраструктури групових систем та вимогами сталого розвитку населених місць.

8.2. Оцінку умов водопостачання, відведення, очищення і випуску (використання) стічних вод треба виконувати на підставі схем комплексного використання водних ресурсів і територіальних схем охорони навколишнього середовища.

Продуктивність функціонуючих систем водопровідно-каналізаційного господарства повинна бути перевірена на відповідність нормативному водоспоживанню і водовідведенню існуючих водокористувачів. При відсутності вільних потужностей головних споруд та інших основних елементів водопроводів та каналізацій розміщення нових або збільшення водоспоживання (водовідведення) існуючих водокористувачів не допускається.

8.3. Продуктивність міських систем водопостачання і каналізації повинна встановлюватися за розрахунковими витратами за добу найбільшого водоспоживання (водовідведення) усіх груп водокористувачів.

8.4. Питоме водоспоживання на господарчо-питні потреби (побутове водовідведення) належить приймати залежно від ступеня інженерного обладнання забудови, величини та народногосподарського профілю поселень, забезпеченості місцевими джерелами, побуту й звичаїв населення, природнокліматичних та інших місцевих умов відповідно до нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування.

За відсутності відповідно затверджених показників допускається приймати питоме водоспоживання за додатком 8.1, табл.1.

8.5. Об'єми водоспоживання і водовідведення окремих об’єктів культурно-побутового, рекреаційного та іншого призначення треба розраховувати за нормами проектування внутрішнього водопроводу і каналізації будинків і приймати додатково до об’ємів, обчислених за п.8.4, якщо ці об’єкти призначені для обслуговування не тільки місцевих жителів.

8.6. Потребу воді (об’єм стічних вод ) промислових підприємств та на сільгоспводопостачання треба визначати за діючими відомчими нормативами.

8.7. У населених пунктах, що не мають місцевих джерел госппитного водопостачання необхідної продуктивності, за техніко-економічного обгрунтування і при погодженні з органами санітарно-епідеміологічної служби допускається улаштування водопроводів, що подають воду непитної якості у будинки (у т.ч. і житлові) до санітарно-технічних приборів й технологічного обладнання, які не вимагають використання питної води. При цьому, вода, що подається, після використання не повинна погіршувати показники якості стічних вод, які лімітуються правилами прийому їх у промпобутову каналізацію.

8.8. Для зрошення міських зелених насаджень, поливання і миття удосконалених покриттів треба, як правило, передбачати улаштування спеціальних поливальних водопроводів з використанням як джерел водопостачання місцевих водотоків, водойм, грунтових вод , технічних водопроводів або відповідно очищених міських стічних вод. Проектування поливальних водопроводів треба здійснювати за методикою проектування зрошувальних систем, визначаючи потребу у воді й розрахункові витрати залежно від кліматичних умов, вимог, що пред’являються до декоративних якостей насаджень, та умов вирощування на різних територіях міст, глибини активного шару грунту, агрогідрологічних властивостей грунту та інших місцевих умов.

При неможливості або економічній недоцільності улаштування окремих поливальних водопроводів потребу у воді на поливання-миття територій із міських госппитних водопроводів допускається приймати за додатком 8.1, табл..2.

8.9. Водозабори із поверхневих джерел господарсько-питних водопроводів треба розміщувати вище випусків стічних вод, території населених пунктів, а також стоянок суден, лісових бірж, товарно-транспортних баз і складів, у районах, які забезпечують організацію нормативних зон санітарної охорони.

Місця випуску стічних вод повинні бути розміщені, як правило, нище за течією водотоків від межі населеного пункту і усіх місць його водокористування з урахуванням можливості зворотної течії при нагінних вітрах і при зміні роботи ГЕС.

У групових системах населених місць наведені вище вимоги відносяться до ядра і місць відпочинку систем розселення.

8.10. Розміщення головних споруд водопроводу і каналізації повинно бути ув/язане з територіальним розвитком поселень як у межах, так і за межами розрахункового строку проектування.

8.11. Площу території для станцій очищення води із поверхневих джерел та для очисних споруд промпобутової каналізації треба приймати за спеціалізованими проектами. За відсутності відповідних проектних проробок допускається приймати показники, що наведені у додатку 8.3.

8.12. Відстань до межі першого поясу зони санітарної охорони джерел господарсько-питних водопроводів треба приймати не менше, м:

а) для водотоків (ріки, канали):

- вгору проти течії від водозаборів 200 - униз за течією від водозаборів 100 - у бік берега, що прилягає до водозабору, від урізу води у

літньо-осінню межень 100

- у бік акваторії при ширині водотоку менше 100 м уся акваторія та

протилежний берег

авширшки 50м

-те саме, при ширині водотоку більше 100 м, від водозабору 100 - на водозаборах ківшового типу уся акваторія ковша і територія навколо нього завширшки 100м

б) для водойм (водосховища, озера):

- по акваторії в усіх напрямках від водозабору і по прилеглому до водозабору

березі від урізу води при нормально підпертому рівні для водосховищ або

літньо-осінній межені для озер 100 в) для підземних джерел (від поодинокого водозабору або від крайніх водо-

забірних споруд групового водозабору):

- при використанні захищених водоносних горизонтів 30

- при використанні недостатньо захищених горизонтів 50

- для підрічищевих та інфільтраційних водозаборів як для

поверхневих джерел

г) при штучному поповненні запасів підземних вод:

- від споруд закритого типу 50

- від споруд відкритого типу 100

д) для водопровідних споруд:

- від стін резервуарів чистої води, фільтрів (крім напірних),

і контактних освітлювачів з відкритою поверхнею води 30 - від решти споруд і стовбурів водонапірних башт 15

Межі другого і третього поясів зони санітарної охорони джерел повинні прийматися за проектами спеціалізованих організацій.

Ширина санітарно-захисної смуги повинна передбачатися не менше, м:

- для водопровідних споруд, розташованих за межами другого поясу зони джерела водопостачання, від межі першого поясу 100

- для водоводів (від крайніх водоводів):

у сухих грунтах при діаметрі до 1000 мм 10

те саме, при діаметрі більше 1000 мм 20

у мокрих грунтах 50

8.13. Санітарно-захисні зони від споруд міських каналізаційних систем до межі житлової забудови, ділянок громадських будинків і підприємств харчової промисловості треба приймати за табл.8.1.

Таблиця 8.1

Споруди

Ширина зони в м при розрахунковій продуктивності споруд в тис.м3/добу

до 0,2

0,2 до 5

5 до 50

50до280

 

Споруди механічної та біологічної очистки з мулистими майданчиками та мулисті майданчики, що розміщені окремо

150

200

400

500

 

Те саме, с термомеханічною обробкою осадів у закритих приміщеннях

100

150

300

400

 

Поля фільтрації

200

300

500

-

 

Землеробські поля зрошення

150

200

400

-

 

Біологічні ставки

200

200

300

300

 

Споруди з циркуляційними каналами

150

-

-

-

 

Насосні станції

15

20

20

30

Поля складування і поховання знешкоджених осадів

 

1000

1000

1000

 

 

Примітки:

1. Зони для споруд продуктивністю більше 280 тис.м3/добу, а також при використанні нетрадиційної технології очищення стічних вод або обробки осадів встановлюються за погодженням з органами Міністерством охорони здоров/я України.

2. Зони від споруд механічної та біологічної очистки з мулистими майданчиками і від окремо розташованих мулистих майданчиків при продуктивності більше 500 тис.м3/добу треба приймати не менше 1 км.

3. При розташуванні житлової забудови з підвітряного боку стосовно очисних споруд зазначені у таблиці зони допускається збільшувати не більше, як у два рази, при сприятливій розі вітрів – зменшувати не більше як на 25%.

4. При відсутності мулистих майданчиків на території очисних споруд продуктивністю більше 0,2 тис.м3/добу розмір зони треба скорочувати на 30 %.

5. Зони від полів фільтрації площею до 0,5 га і від споруд механічного та біологічного очищення на біофільтрах продуктивністю до 50 м3/добу треба приймати 100 м.

6. Зону від полів підземної фільтрації продуктивністю менше 15 м3/добу треба приймати 15 м.

7. Зону від фільтруючих траншей і піщано-гравійних фільтрів треба приймати 25 м, від септиків – 5 м , від фільтруючих колодязів – 8 м, від аераційних установок на повне окислення з аеробною стабілізацією мулу при продуктивності до 700 м3/добу – 50 м.

Енергопостачання

8.14. Енергопостачання міських і сільських поселень слід передбачати від мереж районної енергетичної системи з максимальним залученням нетрадиційних джерел електричної енергії: геліо-, геотермальних, вітрових установок, тощо.

8.15 Розрахунки потреби в теплі, газі та електроенергії для вирішення схем енергопостачання міст і сільських поселень повинні враховувати максимальне впровадження енергозберігаючих заходів.

Розрахунки по електроспоживанню виконуються:

o        для промислових і сільськогосподарських підприємств – за їхніми замовленнями, аналогічними проектами нових підприємств і тих, що реконструюються, а також за укрупненими показниками енергоозброєності на одного працюючого даної галузі або на одиницю продукції з урахуванням місцевих умов;

  • для комунально-побутових потреб – відповідно до діючих нормативів.

Для попередніх розрахунків необхідно застосовувати укрупнені показники річного електроспоживання на душу населення, які наведені в додатку 3, табл.. 1.

Для районів, які забудовуються котеджами або будинками з квартирами підвищеної комфортності (площею більше ніж 100 кв.м), розрахункові навантаження електропостачання необхідно приймати відповідно до таблиці .....Електроспоживання та електричні навантаження на I чергу реалізації генплану можуть коректуватися в залежності від прийнятого розрахункового терміну і реальних можливостей джерел електропостачання.(Див. додаток 8.3,табл..2)

16.   Кількість, потужність і напруга понижувальних підстанцій, а також їх розміщення визначаються в ув’язуванні з розвитком енергосистеми і планувальних умов населеного пункту, а також з урахуванням оптимальних втрат електроенергії, як одного з основних напрямків енергозбереження.

  1. Понижувальні підстанції глибокого вводу, які розміщуються в межах житлових районів, курортних зонах і комплексах, слід передбачати закритого типу.
  2. На підходах ліній електропередачі до підстанцій і електростанцій повинні створюватися комунікаційні коридори, розміри яких залежать від типу, кількості і напруги ліній з урахуванням перспективного розвитку електростанцій і підстанцій. Довжина коридорів не нормується і повинна бути визначена до місця, від якого можливе розгалуження трас.
  3. Трансформаторні підстанції 6-10/0,4кВ закритого типу з трансформаторами потужністю до 2х1000кВА слід розміщувати від вікон житлових і суспільних будинків на відстані не менш 10м, а від лікувальних і оздоровчих установ, відповідно, не менш 25 і 15м.
  4. При розміщенні підстанцій напругою 35кВ і вище в населених пунктах необхідно враховувати, що допустимий рівень шуму від трансформаторів і іншого технологічного устаткування на територіях навколо підстанцій не повинен перевищувати значень, наведених в розд. “Охорона навколишнього середовища”, табл.. 10.2, з урахуванням проведення на підстанціях технічних заходів, що обмежують поширення шуму.
  5. Підстанції не слід розміщувати в зонах активного карсту, зсувів, осідання або обвалення поверхонь під впливом гірських виробок, затоплення.
  6. Визначення розмірів земельних ділянок для об’єктів електричних мереж робити на основі проектних рішень з урахуванням рекомендацій ДБН В.2.5.-16-99.