8.1.4 Матеріали для обґрунтування системи і споруд інженерного захисту повинні забезпечувати можливість:
- оцінки існуючих природних умов на території, що захищається;
- прогнозу зміни інженерно-геологічних, гідрогеологічних й гідрологічних умов на території, що захищається, з урахуванням техногенних чинників, у тому числі можливості розвитку і розповсюдження супутніх небезпечних геологічних процесів: зсувів, переробки берегів, карсту, про сідання лесових ґрунтів, суфозії тощо;
- оцінки масштабів затоплення території;
- вибору способів інженерного захисту територій від затоплення;
- розрахунку споруд інженерного захисту;
- оцінки водного балансу території, а також рівневого, хімічного і температурного режимів поверхневих і підземних вод (на основі режимних спостережень на водомірних постах, балансових і дослідних ділянках);
- оцінки природного і штучного дренування територій;
- складання рекомендацій із функціонального зонування території.
- Матеріали інженерних досліджень необхідно доповнювати результатами багаторічних спостережень за режимом поверхневих і підземних вод і екзогенних геологічних процесів, а також гідрологічними і гідрогеологічними розрахунками.
- Матеріали інженерних вишукувань та вихідні дані, необхідні для проектування споруд та заходів інженерного захисту від затоплення, наведені в розділі 1 та ДБН В.1.1-25.
8.2 Основні розрахункові положення
8.2.1 При проектуванні інженерного захисту від затоплення на берегах водотоків і водоймищ за розрахунковий приймають максимальний рівень води в них з імовірністю перевищення залежно від класу споруд інженерного захисту та споруд, розташованих на території, що захищається.
Розрахункові параметри затоплення територій слід визначати на основі інженерно-гідрологічних розрахунків залежно від класів споруд захисту. При цьому слід розрізняти затоплення: глибоководне (глибина покриття поверхні суші водою понад 5 м), середнє (глибина від 2 м до 5 м), мілководне (глибина до 2 м).
- Перевищення гребеня водопідпірних споруд над розрахунковим рівнем води слід призначати залежно від класу споруд інженерного захисту і з урахуванням вимог СНиП 2.06.05. При цьому слід враховувати можливість підвищення рівня води за рахунок стиснення водотоку спору дами захисту.
- При захисті території від затоплення підвищенням поверхні території підсипанням або намиванням ґрунту відмітку території, що підсипається, з боку водного об'єкта слід приймати так само, як для гребеня дамб обвалування.
- Споруди, які регулюють поверхневий стік на територіях, що захищаються від затоплення, слід розраховувати на розрахункову витрату поверхневих вод, що надходять на ці території (дощові і талі води, тимчасові і постійні водотоки). Ця витрата приймається відповідно до класу наслідків (відповідальності) споруд інженерного захисту.
Від території, що захищається, належить відводити поверхневий стік із боку вододілу. Відводити стоки слід по нагірних канавах, а за необхідності, регулювати їх водосховищами, які дозволяють акумулювати частину поверхневого стоку.
- Системи інженерного захисту слід проектувати з урахуванням особливостей природоохоронних, санітарно-гігієнічних і протипаразитарних вимог для кожної природної зони, а також даних територіальних комплексних схем охорони природи.
- За наявності на територіях, що захищаються, господарсько-питних джерел води слід складати прогноз можливих змін якості води після будівництва споруд інженерного захисту для розроблення водозахисних заходів.
8.3 Споруди і заходи інженерного захисту територій та об'єктів від затоплення і вимоги до них
8.3.1 При інженерному захисті територій, будинків і споруд від затоплення слід передбачати наступні основні заходи:
- обвалування водних об'єктів;
- штучне підвищення поверхні території до незатоплюваних планових відміток;
- акумуляцію стоку водосховищами в верхів'ях річок;
- руслорегулюючі споруди і споруди, що регулюють та відводять поверхневий стік;
- дренажні системи;
- інші споруди інженерного захисту.
8.3.2 При інженерному захисті територій, будинків і споруд варто застосовувати допоміжні заходи, до яких належить використання властивостей природних систем і їх компонентів, що підсилюють ефективність основних заходів інженерного захисту. До них слід відносити підвищення водовідвідної і дренуючої ролі гідрографічної мережі шляхом розчищення русел і заплав, надання руслу стійкої форми в плані. При інженерному захисті затоплюваних територій захисними дамбами слід застосовувати загальне обвалування і обвалування по ділянках.
Загальне обвалування території доцільно застосовувати за відсутності на території, що захищається, водотоків або тоді, коли їх стік може бути перекинутий у водосховище або в річку по відвідному каналу, трубопроводу або насосною станцією.
Обвалування по ділянках слід застосовувати для захисту територій, що перетинаються великими річками, або для захисту окремих ділянок території з різною щільністю забудови.
- Проекти інженерного захисту щодо запобігання затопленню через створення водосховищ, магістральних каналів, систем осушення земельних масивів необхідно пов'язувати з проектами будівництва всього водогосподарського комплексу.
- Варіанти штучного підвищення поверхні території необхідно обирати на основі аналізу наступних характеристик території, що захищається: грунтово-геологічних, зонально-кліматичних, функціонально-планувальних, соціальних, екологічних і інших, що пред'являються до територій під забудову.
- При захисті території від затоплення підсипанням позначку бровки берегового укосу території слід приймати не менше ніж на 0,5 м вище за розрахунковий рівень води у водному об'єкті з урахуванням розрахункової висоти хвилі і її накату.
Проектування берегового укосу відсипаної території слід здійснювати відповідно до вимог СНиП 2.06.05.
8.3.6 При здійсненні штучного підвищення поверхні території необхідно забезпечувати умови природного дренування підземних вод. По тальвегах ярів і балок, що засипаються або замиваються, слід прокладати дренажі, а постійні водотоки укладати в колектори з супутніми дренами.
8.3.7 Проектування дюкерів, випусків, зливовідводів і зливоспусків, відстійників, насосних станцій і інших споруд слід проводити відповідно до вимог СНиП 2.04.03.
На забудованих територіях слід передбачати дощову каналізацію закритого типу.
8.3.8 Руслорегулювальні споруди на водотоках, розташованих на територіях, що захищаються, повинні бути розраховані на паводкову витрату води при розрахункових рівнях води для забезпечення незатоплюваності цих територій. Крім того, ці споруди не повинні порушувати умови забору води в існуючі канали, змінювати твердий стік потоку, а також режим пропуску льоду і шуги.
9 ПРОТИЕРОЗІЙНІ СПОРУДИ І ЗАХОДИ, ВИМОГИ ДО НИХ
9.1 Загальні відомості
- У природних умовах розвивається руслова ерозія постійних водотоків (рік) і тимчасових (ярова або лінійна), а також площинна (мікроструменева), яка приводить до згладжування нерівностей рельєфу, змиву дрібнозернистих часток ґрунту. Ерозійні процеси обумовлені клімато-гідрологічними чинниками, рельєфом території і генетично пов'язані з гірськими породами, що легко розмочуються і розмиваються.
- При виборі комплексу протиерозійних заходів необхідно визначити стадію розвитку яру. Визначають наступні стадії яроутворення: перша – формування промоїн і ритвин; друга – врізання яру вершиною, заглиблення, розвиток одвершків; третя – вироблення профілю рівноваги; четвер та – затухання ерозійних процесів і перетворення яру у балку.
- Протиерозійні заходи повинні передбачати припинення площинного змиву ґрунтів, стабілізацію ярових схилів, припинення росту вершин та одвершків, зниження активного розмивання тальвегів ярів, а в окремих випадках і ліквідування ярів.
- При проектуванні інженерного захисту від ерозійних процесів слід розглядати доцільність застосування наступних заходів і споруд, спрямованих на запобігання і стабілізацію цих процесів:
- регулювання стоку талих і дощових вод;
- каптаж підземних вод;
- зміна рельєфу бортів ярів;
- регулювання поздовжніх ухилів тальвегів ярів;
- агролісомеліорація;
- повне або часткове засипання ярів ґрунтом.
9.2 Основні розрахункові положення
9.2.1 Протиерозійні споруди і заходи слід розраховувати з урахуванням наступних основних характеристик:
- морфометричних особливостей рельєфу (горизонтальна і вертикальна розчленованість рельєфу, глибина базису ерозії, ухил поверхні, довжина й експозиція схилу, площа водозбору);
- кліматогідрологічних (кількість атмосферних опадів і їх розподіл протягом року, висота снігового покриву, глибина промерзання ґрунтів, інтенсивність сніготанення, коефіцієнт і концентрація поверхневого стоку);
- геолого-літологічних і фізико-механічних властивостей ґрунтів (здатність до зменшення зчеплення при зволоженні ґрунтів, гранулометричний склад, показники розмочуваності, водопроникності, опір розмиванню тощо);
- гідрогеологічних (місця розташування джерел ґрунтових вод та їх дебіти, а також ділянки зволоження ґрунтів у межах схилу);
- наявність рослинності на вододілах і схилах.
9.2.2 При прогнозах інтенсивності розвитку ерозії у визначених районах слід враховувати регіональні закономірності розвитку ерозійних процесів. Площинна ураженість території та інтенсивність ерозійних процесів визначається за даними натурних спостережень. Режимні спостереження за ерозійними процесами і факторами, що їх обумовлюють, є обов'язковими у комплексі гідрологічних і інженерно-геологічних досліджень.
9.3 Споруди і заходи інженерного захисту територій та об'єктів від ерозійних процесів і вимоги до них
9.3.1 Водоутримувальні споруди
- Водоутримувальні споруди повинні забезпечити відвід талих і дощових вод, перехват і сповільнення поверхневого стоку.
- Водоутримувальні споруди застосовують наступних видів:
- водоутримувальні вали (вали-канави, вали-тераси);
- тераси.
- Водоутримувальні вали застосовують на схилах крутістю до 10° вище вершин ярів. Об'єм ставків та площу їх водозбору обмежують у залежності від ухилів схилів і інженерно-геологічних умов.
- Тераси застосовують на схилах крутістю від 7° до 35°. Для відведення поверхневого стоку у зливовідводи полотно терас повинне мати поздовжній ухил не більше ніж 3°.
9.3.2 Водонапрямні споруди
9.3.2.1 Водонапрямні споруди застосовують для відведення і розподілу на схилах і в тальвегах ярів, балок, улоговин поверхневих та ґрунтових вод, що виклинюються.
9.3.2.2 Водонапрямні споруди застосовують наступних видів:
- водонапрямні вали і канави;
- вали і канави-розподільники.
Канави рекомендується утворювати трапецеїдального поперечного перерізу.
9.3.3 Водоскидні споруди
- Водоскидні споруди застосовують для скидання талих і дощових вод на дно ярів, балок, улоговин. Крім того, вони є засобом зміцнення вершин ярів, а у комплексі з укріпленням їх дна дозволяють затримати розвиток лінійної ерозії і стабілізувати нижню зону укосів ярів.
- Водоскидні споруди застосовують наступних видів:
- відкриті водоскидні споруди (швидкотоки, перепади, консольні водоскиди, земляні водоспуски у вигляді каналів);
- закриті водоскидні споруди (шахтні, трубчасті).
У нижніх б'єфах водоскидних споруд застосовують наступні види гасителів енергії водних потоків: водобійні колодязі, водобійні стінки, пороги.
9.3.4 Донні споруди
- Донні споруди застосовують для попередження розмивів дна, утримання продуктів виносу і підвищення базису ерозії, що сприяє зниженню активності ерозійних процесів у ярах.
- Донні споруди застосовують наступних видів:
- загати;
- донні пороги і перепади;
- наскрізні загати з трьох-чотирьох рядів паль (із розташуванням їх у плані у шаховому порядку) або поперечні смути лісонасаджень
9.3.5 Агролісомеліорація
- Заходи агролісомеліорації слід передбачати в комплексі з іншими протиерозійними заходами для запобігання ерозії і раціонального використання приярових територій.
- Заходи агролісомеліорації включають:
- прибалочні і приярові лісонасадження у нижніх частинах схилів і біля бровок балок і ярів;
- вітрозахисні, снігозатримувальні і водопоглинальні лісонасадження на відкритих територіях, що прилягають до схилів;
- декоративно-захисні посадки дерев і чагарників;
- берегозахисні деревно-чагарникові насадження по берегах рік та навколо водоймищ;
- посів багаторічних трав або обдернування.
9.3.5.3 Посів багаторічних трав без інших допоміжних засобів захисту допускається на схилах (укосах) крутістю до 35°, а при більшій крутості (до 45°) – з просоченням ґрунту в'яжучими матеріалами. Посадка дерев допускається на схилах (укосах) крутизною до 15°.
При крутості схилів більше ніж 25° до 35° рекомендується робити їх більш пологими або терасувати за допомогою проміжних берм.
9.3.6 Засипання ярів ґрунтом
9.3.6.1 Часткове або повне засипання ярів або їх замивання застосовують з іншими видами меліорації.
Засипання ярів, їх верхових ділянок і отвершків ґрунтом слід передбачати при глибині ярів до 15 м. Замивання ярів із застосування засобів гідромеханізації слід передбачати при їх глибині до 25 м.
- При розробленні проекту ліквідування ярів слід передбачати прогноз зміни рівня підземних вод.
- У проекті засипання ярів необхідно передбачати споруди з відведення поверхневих (нагорні канави тощо) та підземних вод (лінійні дрени) як профілактичні заходи, що знижують імовірність розвитку підтоплення.
ДОДАТОК А
(довідковий)
