Двері - це поверхня, яку торкаються десятки разів на день: штовхають, грюкають, зачіпають сумками й миють від відбитків пальців. Тому покриття для дверного полотна має бути не просто гарним, а й ударостійким та миючим. Розберемо, які матеріали витримують такий режим експлуатації.
Класична алкідна фарба дає щільну глянсову плівку, стійку до стирання та вологого прибирання. Вона дешевша за акрилову, добре лягає на дерево та метал і прощає дрібні огріхи підготовки. Мінуси відомі: запах розчинника на добу-дві та довше висихання.
Акрилові емалі на водній основі майже не пахнуть і сохнуть за пару годин, зате вимагають ретельнішого ґрунтування та акуратності: до повного набору твердості (5-7 діб) покриття легко подряпати. Для дитячих кімнат і спалень частіше обирають акрил, для вхідних дверей, кухонь і санвузлів - алкід.
Двері знімають із завіс і кладуть горизонтально - так не буде патьоків.
Фурнітуру демонтують або обклеюють малярним скотчем.
Старе покриття, що лущиться, знімають шпателем і будівельним феном, міцне - матують наждаком Р180-Р240.
Відколи та вм'ятини шпаклюють по дереву, після висихання шліфують.
Поверхню знепилюють і ґрунтують: дерево - адгезійним ґрунтом, метал - антикорозійним.
Філенчасті двері фарбують у послідовності "заглиблення - виступи - рами - торці", гладкі полотна - валиком з коротким ворсом у два тонкі шари з проміжним легким шліфуванням Р320. Валик дає рівну фактуру, пензель залишають для кутів і профілів.
Підбираючи матеріал під конкретне полотно, зручно орієнтуватись на призначення в каталозі виробника: спеціалізована фарба для дверей та вікон розрахована саме на часті дотики й миття - плівка твердіша за універсальну, не липне після висихання і не жовтіє на білих полотнах.
Витрата на стандартне полотно 2 на 0,8 метра - близько 250-350 мілілітрів на два шари з обох боків. Тобто літрової банки вистачає на двоє-троє дверей.
Білі двері - класика, яка пасує будь-якому інтер'єру, але саме на білому помітні всі огріхи: жовті плями від невимитої оліфи, сліди пензля, нерівності шпаклювання. Тому під білу емаль підготовка має бути найретельнішою, а ґрунт - обов'язково білим, інакше знадобиться третій шар.
Ступінь блиску обирають від зворотного: глянець підкреслює ідеальну поверхню і дефекти однаково безжально, напівматова плівка прощає дрібні недоліки і при цьому нормально миється. Повністю матові фарби для дверей менш практичні - на них швидше з'являються заполіровані плями у місцях частих дотиків.
Час на роботу закладайте реалістично: зняти двері, підготувати, пофарбувати у два шари з проміжним сушінням і повісити назад - це два-три дні на одне полотно, більшість з яких займає очікування висихання. Зате результат тримається роками: якісна емаль на правильно підготовленому полотні не відколюється навіть на дверях, якими користуються найчастіше - кухонних і вхідних.
Окреме питання - міжкімнатні двері зі шпону або ламіновані. Гладкі плівкові покриття вимагають адгезійного ґрунту для складних основ: без нього навіть найкраща емаль сповзе плівкою. Тест простий: пофарбуйте непомітну ділянку і спробуйте подряпати нігтем через дві доби - якщо покриття тримається, можна фарбувати все полотно. Для пластикових дверей і панелей ПВХ ця перевірка обов'язкова.
Якщо все зроблено за технологією, оновлене полотно неможливо відрізнити від заводського фарбування: рівний колір, гладенька поверхня і покриття, яке витримає роки грюкання та миття без відколів.
