Улюблені брати і сестри!
У всі часи Церква Христова дбайливо ставилася до людського життя, як до священного дару, даного нам Господом. Нанесення шкоди своєму здоров'ю або здоров'ю інших людей завжди вважалося гріхом. Порушення правил безпеки і вимог щодо праці на підприємствах і в організаціях, а також недбалість по відношенню до працівників, як правило, призводять до невтішних наслідків — травматизму, отриманню важких каліцтв, а нерідко і до загибелі людей. Ми живемо у цивілізованому суспільстві і турбота про збереження життя і здоров'я нації є пріоритетним напрямком внутрішньої політики Держави. Це чітко обумовлено в Законі України про охорону праці. Але, на жаль, Закони, як показує досвід, у нас «писані не для всіх». І дбати про охорону праці ми не хочемо, так як думаємо, що лихо нас омине і біда буде не з нами, а нещасні випадки трапляються, як правило, там, де їх не чекають.
Неправильне ставлення до праці, спокуса поставити здобуття матеріальних благ на місце основної мети життя, віддаляло багатьох людей від Господа, наслідком чого ставали бажання облаштовувати життя без Бога і без виконання Його заповідей. У Священному Писанні говориться про те, чим закінчилася подібна спроба: першим, хто почав будувати земну цивілізацію, віддалившись від Бога, стали спадкоємці Каїна, однак, вони не уникли спокус: «Будь-яка плоть спотворила шлях свій на землі» (6 Бут., 12 ) і тому цивілізація каїніту була знищена Світовим потопом.
Також ми знаємо про будівництво Вавілонської вежі «висотою до небес», яка так і не була побудована. Вавілонська вежа — символ об'єднання зусиль багатьох людей для досягнення богопротивної мети. Господь і тут карає гордих і змішує мови людей, позбавляючи їх можливості безперешкодного спілкування та взаєморозуміння, розсіюючи народи по всій землі…
Реалізація подібних прагнень призводить до трагедій і зараз: як показує досвід, праця сам по собі, без Божого благословення та виконання заповідей про любов до ближнього і збереження безцінного скарбу — людського життя і здоров'я, не приносить користі. Про це не слід забувати!
Більше того, християнство велить усім, хто трудиться, піклуватися і про немічних, хворих, сиріт, вдів, в тому числі і про тих, хто отримав каліцтва на виробництві, і ділитися з ними плодами праці, «щоб Господь… благословив тебе в усіх справах рук твоїх »(24 Втор., 19).
Християнство завжди виступало і виступає на захист слабких, закликаючи суспільство до справедливого розподілу результатів праці, коли «багатий підтримує бідного, здоровий — хворого, молодий і працездатний — старого». Про це слід пам'ятати, перш за все, тим, хто керує колективами, де трудилися люди, які отримали каліцтва і в даний час є непрацездатними через недотримання вимог охорони праці, не залишаючи таких людей без відповідної уваги, матеріальної допомоги та виплати компенсацій.
Беручи до уваги вище сказане, закликаємо всіх керівників по-батьківськи ставитися до підлеглих, а особливо це відноситься до тих, хто наділений контролюючими та організаційними повноваженнями у сфері охорони праці.
Сподіваюся, що відповіддю на Наше Звернення стане чесна і старанна праця, адже саме вона привносить в душу світлу радість, мир, спокій і дає людині право на відпочинок.
Закликаю на всіх тих, хто трудиться на благо нашого квітучого Херсонського краю Боже благословення!
Нехай Господь береже у доброму здоров'ї Вас і Ваші родини, а праця хай приносить користь і служить зміцненню економіки нашої Української Держави.
З повагою,
Керуючий Херсонською єпархією УПЦ,
Архієпископ Херсонський і Таврійський
Іоанн
