Надурочними вважаються роботи, які перевищуюють тривалість встановленого робочого дня. Тривалість робочого часу робітників підприємств, установ та організацій обумовлюється Правилами внутрішнього трудового розкладу, які приймаються на загальних зборах трудового колективу. Згідно статті 50 Кодексу Законів України про працю, звичайна тривалість робочого часу робітників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
У разі проведення надурочних робіт, частиною першою стаття 106 Кодексу законів про праці України встановлено:
— за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки;
— за відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години;
— у разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
Частина четверта статті 106 Кодексу законів про праці України забороняє компенсувати надурочну роботу відгулом. Це стосується і випадків, коли обидві сторони трудового договору згодні на таку форму компенсації надурочної роботи. Робота понад норму робочого часу при підсумованому обліку робочого часу не може компенсуватися зменшенням тривалості роботи в наступному обліковому періоді. Така робота повинна бути оплачена за нормами, встановленими для надурочних робіт.
Підвищена оплата надурочної роботи застосовується незалежно від того, чи дотримане власником законодавство, що визначає підстави і порядок застосування надурочних робіт: залучення до надурочної роботи за відсутності встановлених законодавством підстав для цього, неодержання дозволу виборного органу первинної профспілкової організації на проведення надурочної роботи не позбавляють працівників права на підвищену оплату надурочних робіт.
До списку новинВпередНазад