Загальна інформація щодо професійної захворюваності
Територіальне управління Держгірпромнагляду в Одеської області

Професійна захворюваність є невід'ємною частиною загальної захворюваності населення. Вона об'єднує категорії захворювань, які виникли внаслідок професійної діяльності людини та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих виробничих факторів і певних видів робіт.
Реєструються випадки гострих професійних отруєнь і захворювань, а також хронічна професійна патологія, що виявляється при періодичних медичних оглядах. Діагноз професійного захворювання є доказом впливу на здоров'я працюючих несприятливих умов праці. При відсутності в кожному конкретному випадку доказів етіологічного зв'язку захворювання з професією вона не може бути визнана ні професійним, ні виробничо-обумовленим.
Професійні захворювання розвиваються в результаті більш чи менш тривалого періоду, протягом якого в організмі під впливом шкідливого виробничого фактора накопичується критична маса токсичної або шкідливої речовини (газів, парів, пилу), а також якщо в ньому відбуваються поступові зміни фізіологічних функцій окремих органів або систем під впливом шкідливих виробничих факторів (шум, вібрація, мікроорганізми, фізичні або емоційні перевантаження тощо).
До професійних захворювань відносять:
1. Захворювання, в етіології (причинах) яких головна роль належить певному професійному фактору (н.д. при силікозі — пилу двоокису кремнію, при професійних інтоксикаціях — промислових отрут тощо).
2. Деякі загальні захворювання, у розвитку яких встановлено причинний зв'язок з впливом певних факторів виробничого середовища. Наприклад, бронхіальна астма — у робітників деяких хімічних виробництв, сільського господарства; туберкульоз — у медичних працівників, які мають контакт з хворими на туберкульоз або зараженими матеріалами і т. і.
У різних галузях промисловості і сільського господарства існують шкідливі виробничі фактори, що спричиняють розвиток захворювань. Всі професійні захворювання з причин розвитку поділяють на кілька груп:
— обумовлені впливом на організм виробничого пилу;
— викликані впливом фізичних чинників виробництва;
— викликані хімічними факторами виробництва;
— обумовлені впливом біологічних факторів.
Виробничий пил осідає на слизових оболонках дихальних шляхів, і з часом це призводить до розвитку пневмоконіозу та пилового бронхіту. Професійні хвороби цієї групи зустрічаються у працівників металургійної та гірничої промисловості, шахтарів, шліфувальників.
До фізичних чинників виробництва, які викликають професійні захворювання, відносять різні види випромінювань, високі та низькі температури, інтенсивний шум, вібрацію механізмів. Вібрація механізмів призводить до розвитку вібраційної хвороби, інтенсивний шум — захворювань органу слуху, високі і низькі температури викликають опіки та обмороження.
Хімічні фактори викликають гострі і хронічні інтоксикації. Особливо небезпечні отруєння солями важких металів, різними інсектофунгіцидами, іншими неорганічними та органічними сполуками. Потрапляючи в організм навіть у невеликих кількостях, вони беруть участь у біохімічних реакціях, що відбуваються в клітинах і тканинах. Хімічні речовини порушують обмінні процеси і викликають структурні і функціональні зміни в організмі. Промислові токсини можуть проникати в організм через органи дихання та шкіру, викликаючи професійні захворювання шкіри і легенів.
Внаслідок дії біологічних чинників розвиваються інфекційні та паразитарні захворювання у осіб, які мають в силу своїх професійних обов'язків контакт з інфікованими матеріалами або хворими тваринами.
Професійну інтоксикацію (отруєння) слід розглядати як певний (приватний) вид професійного захворювання, що розвинувся при впливі на організм хімічної речовини в несприятливих умовах виробничого середовища.
В залежності від тривалості впливу професійного чинника розрізняють гостре і хронічне професійне захворювання.
До гострим професійним захворювання відносяться ті, які виникли раптово, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу шкідливого фактора виробничого середовища.
До хронічних професійних захворювань належать захворювання, що розвинулися в результаті тривалого і багаторазового впливу шкідливих факторів виробничого середовища.
Групове професійне захворювання — це захворювання, при якому одночасно захворіло (постраждало) 2 і більше осіб.
Професійні захворювання можуть проявитися і через тривалий термін після припинення роботи у шкідливих умовах. Крім професійних, на виробництві мають місце виробничо-обумовлені захворювання. До них відносять хвороби, які в принципі не відрізняються від звичайних хвороб, проте несприятливі умови праці сприяють виникненню деяких з них і погіршують їх перебіг.
Виробничо-обумовлена захворюваність (поширеність захворювання) — це підвищення рівня захворюваності і поширеності загальних захворювань різної етіології (переважно поліетиологичних), мають тенденцію до посилення по мірі збільшення стажу роботи в несприятливих умовах праці і рівень захворюваності якими перевищує таку в професійних групах, що не контактують із шкідливими факторами.
Діагностують професійні захворювання на основі санітарно-гігієнічної характеристики виробництва, професійного анамнезу пацієнта, результатів клінічних, біохімічних і функціональних методів дослідження. Найважливіше значення мають дані професійного анамнезу. У трудовому анамнезі необхідно з'ясувати наявність професійних шкідливостей, що сприяють розвитку захворювання, тривалість їх дії на організм пацієнта, а також використання засобів колективного і індивідуального захисту та їх ефективність.
Профілактика професійних захворювань полягає у проведенні технічних і санітарно-гігієнічних заходів на підприємствах. Працівникам встановлюють скорочений робочий день, тривалу відпустку. На підприємствах з шкідливими виробничими факторами використовуються засоби масового й індивідуального захисту, максимальна механізація виробництва, дистанційне управління різними виробничими процесами.
Важливу роль у зниженні захворюваності відіграють профілактичні медичні огляди працівників, зайнятих на виробництві з шкідливими виробничими чинниками. Медогляди проводяться не рідше, ніж один раз на рік.
При систематичному використанні на виробництві комплексу профілактичних заходів професійні захворювання у працівників не проявляються як протягом усього стажу роботи, так і у віддалений період життя.