Згідно чинного законодавства про працю, інваліди мають право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
У Законі України від 21 березня 1991 року N 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначено: «з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом» (ст.17)
Відмова в укладенні трудового договору або порушення прав працівника з інвалідністю вважається не прийнятною. Винятком є висновок медико-соціальної експертизи щодо стану здоров'я інваліда, яке перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.
Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Якщо працівник отримав інвалідність на підприємстві, то враховуючи його побажання і за умови наявності у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи, там же здійснюється підбір робочого місця.
Якщо інвалід не може працювати на підприємствах, в установах чи організаціях, Державна служба зайнятості допомагає працевлаштуватися з можливістю виконувати роботу вдома.
Для працевлаштування інвалідів встановлений норматив робочих місць у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Якщо у штаті від 8 до 25 осіб, для працевлаштування інвалідів передбачене одне робоче місце ст. 19 Закону № 87)
Норматив вважатиметься виконаним, якщо інвалід працевлаштований не за сумісництвом, а як основний працівник (ч. 5 ст.19 Закону № 875).
Роботодавці не мають права встановлювати для інвалідів випробування (ст. 26 КЗпП України).
Згідно статті 172 КЗпП, за бажанням працівника-інваліда або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці.
Важливо також звернути увагу, що залучати працівника-інваліда до надурочної роботи та до роботи в нічний час без згоди самого працівника-інваліда, або якщо є відповідні обмеження у висновку медичної комісії, — заборонено.
У ст. 170 КЗпП передбачена можливість переводу робітника-інваліда на легшу роботу. За переведеним працівником зберігатиметься попередня середня заробітна плата.протягом двох тижнів з дня переведення
Працівники-інваліди, які недавно влаштувалися на роботу і не відпрацювали перших шість місяців на цьому підприємстві, можуть скористатися своїм правом на щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на цьому підприємстві. Окрім того, працівники-інваліди мають право на щорічну відпустку в зручний для них час (ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР).
Згідно ст. 6 Закону № 504 тривалість щорічної основної відпустки для працівників-інвалідів становить:
· для інвалідів I і II груп — 30 календарних днів,
для інвалідів III групи — 26 календарних днів.
