Трудовий договір, укладений на визначений строк, працівник може достроково розірвати з власної ініціативи. Порядок дострокового розірвання такого договору дещо відрізняється від порядку розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін.
Ч. 2 ст. 23 КЗпП України передбачено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, а також у інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Підставою припинення строкового трудового договору зазвичай є закінчення його строку (п. 2 ст. 36 КЗпП). Строковий трудовий договір може бути припинено і достроково з тих самих підстав, що й договір, укладений на невизначений строк.
Однією з підстав розірвання таких договорів є ініціатива самого працівника.
За загальним правилом, відповідно до ст. 39 КЗпП України строковий трудовий договір може бути розірвано достроково на вимогу працівника лише, якщо є поважні причини. Це пояснюється тим, що працівник, укладаючи договір на визначений сторонами строк, по суті, погоджується відпрацювати цей строк, а отже, він позбавлений можливості розривати цей договір до закінчення його строку в односторонньому порядку, без поважних на те причин, як це передбачено для договорів, укладених на невизначений строк.
Відповідно до ст. 39 КЗпП України строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 ст. 23 КЗпП України) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі:
1) хвороби або інвалідності працівника, які перешкоджають виконанню роботи за договором;
2) порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору;
3) неможливості продовжувати роботу у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Слід зазначити, що до життєвих обставин, які перешкоджають продовженню роботи за строковим договором, передбачені ч. 1 ст. 38 КЗпП України, відносяться:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
- вагітність;
- догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;
- догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом.
Цей перелік не є вичерпним, тобто підставою дострокового розірвання трудового договору можуть бути й інші причини, які можна визнати поважними і які перешкоджають продовженню роботи за цим договором.
Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.
Відповідно до вимог ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються:
1) комісіями по трудових спорах;
2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.
Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.
Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.
Людмила Огойко, головний державний інспектор
Управління Держпраці у Хмельницькій області
До списку новинВпередНазад