Міністерство соціальної політики України у листі від 14.02.2015р. №1911/0/14-15 роз'яснило питання виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 153 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.
У разі відрядження і виконання працівниками своїх трудових обов'язків на робочих місцях, не підконтрольних роботодавцю, який направив працівників у відрядження, він повинен вжити заходів щодо організації та забезпечення охорони праці для працівників, з якими він перебуває у трудових відносинах.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, зокрема від відрядження, небезпечної для його життя і здоров'я, якщо роботодавець не в змозі прийняти відповідні заходи з охорони праці.
Також роз'яснено, що за працівниками, зокрема покликаними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.
Зазначена норма передбачає, що між роботодавцем і працівником, покликаним на військову службу під час мобілізації, на особливий період зберігаються трудові відносини (але не більше одного року), а працівник лише звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків. Якщо працівник після закінчення зазначеного періоду не приступить до виконання виробничих або службових обов'язків, трудові відносини з ним мають бути припинені.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору є закінчення терміну. Укладаючи строковий трудовий договір, працівник дає добровільну згоду на його припинення у визначений сторонами в трудовому договорі термін.
У такому випадку, при закінченні строку трудового договору, укладеного з працівником, покликаним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за яким зберігаються не більше одного року місце роботи, посада, компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, дія трудового договору може бути призупиненою.
Обмеження щодо звільнення працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період поширюються на звільнення працівників з ініціативи роботодавця.
Крім цього, зазначаємо, що відповідно до частини першої статті 391 КЗпП, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений термін.
Слід зазначити, що листи не є нормативно-правовими актами і носять інформаційний, рекомендаційний і необов'язковий характер.
