Викликають занепокоєння факти, що опосередковано свідчать про приховування нещасних випадків. За офіційною інформацією, рівень загального травматизму в Україні нібито знижується. Проте, якщо порівняти ці дані з аналогічними показниками в інших країнах, стає зрозумілим, що на один смертельний випадок не може припадати два випадки загального травматизму, як це засвідчує статистика у будівельній галузі.
Про засоби захисту
Аналіз нещасних випадків у будівництві протягом 2014 р. вказує на те, що більшість з них сталося внаслідок падіння потерпілих з висоти. Здебільшого це відбувається під час спорудження будівель монолітно¬каркасним методом через те, що на об'єктах будівництва у більшості випадків не застосовують захисні огородження на робочих горизонтах. За невеликим винятком, будівельні організації не улаштовують захисні конструкції на трьох останніх поверхах. Через це працівники, які виконують роботи на висоті, постійно наражаються на небезпеку, зокрема під час монтажу та демонтажу опалубки, проведення арматурних робіт, бетонування зовнішніх і внутрішніх стін тощо.
Часто будівельники замість огородження застосовують страхувальний канат, який закріплюється на випуски арматури. Надійність цієї конструкції є досить сумнівною — канат, навіть натягнутий по краю перекриття, не може виконувати функцію сигнального огородження. Наприклад, якщо працівнику необхідно закріпити запобіжний пояс за допомогою цього канату, він повинен підійти до краю неогородженого перекриття, а це небезпечно й може призвести до падіння.
Окрема тема — це масове використання на будівельних майданчиках безлямкових запобіжних поясів. Згідно з нормативними вимогами вони призначені для зменшення ймовірності травмування у разі падіння з висоти та мають використовуватися лише для фіксування працюючого на робочому місці в умовах, що виключають його падіння. Але за тотальної економії роботодавців на захисних огородженнях ефективність застосування безлямкових запобіжних поясів є нульовою — вони не рятують від падіння і травмування. Крім того, нерідко будівельники взагалі не користуються запобіжними поясами через неможливість вільно пересуватися під час виконання робіт.
Опалубка та її застосування
Тривожить стан системної опалубки, що використовується в будівельній галузі. За відсутності коштів із року в рік продовжують експлуатуватися застарілі конструкції, які нерідко орендують в інших організаціях. Як показують перевірки, стояки опалубки використовуються не за призначенням, її балки своєчасно не оглядаються та не замінюються, порушуються схеми розміщення підтримувальних стояків тощо.
Як наслідок — нещасний випадок, що стався 19 червня 2014 р. на будівництві житлового будинку по вул. Маршала Малиновського, 4 в м. Києві. Від пориву вітру підняло частину горизонтальної опалубки, внаслідок чого монтажний стояк опалубки змістився та впав на перекриття. Від удару верхня частина стояка відділилася і звалилася вниз на працівника, який, здавалося б, перебував у безпечній зоні. Від отрима¬них травм потерпілий помер на місці події.
Під час розслідування комісія встановила, що стояки використовувалися вже багато років і перебували у зношеному стані, їх виробник невідомий. Інвентарні скоби були відсутні, а для з'єднання застосовувалися не призначені для цього матеріали, зокрема арматурні стрижні (всупереч вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, відповідно до яких використання опорних (монтажних) стояків із частинами, що можуть самовільно роз'єднуватися, заборонено). До того ж у процесі зведення перекриття не була забезпечена стійкість елементів опалубки — вона не повинна руйнуватися від поривів вітру...
Необхідно зобов'язати керівників будівельних організацій своєчасно проводити огляд опалубок і вилучали з експлуатації пошкоджені елементи. Також потрібно забезпечити неухильне дотримання технологічного процесу під час монтажу та демонтажу опалубки.
Особливу увагу слід звернути на використання уловлювальних сіток (козирків) як засобу додаткового захисту від падіння з висоти працівників і різних предметів. Треба зазначити, що на об'єктах, де сталися нещасні випадки зі смертельними наслідками, зокрема по вул. Маршала Малиновського, 4 та в м. Бровари, були встановлені захисні уловлювальні сітки, проте, як бачимо, вони виявилися неефективними. Тому буде незайвим нагадати, що ці конструкції можуть застосовуватися лише за умови, коли встановити захисні огороджувальні системи неможливо.
Не менша небезпека загрожує працівникам і під час монтажу та демонтажу вертикальної опалубки. Найчастіше навісні майданчики на опа¬лубці відсутні, а в тих випадках, коли вони є, настил зроблено або з балки опалубки, або з однієї дошки. Про огородження навіть не йдеться. Для того щоб зафіксувати опалубку або звільнити стропи вантажопідіймального крану, робітники вимушені підніматися по опалубці без будь-якої страховки. Це призводить до падіння і травмування людей.
Були випадки, коли демонтаж опалубки проводився без використання вантажопідіймальних кранів, хоча застосування цієї техніки передбачено технологічним процесом. Саме за таких обставин стався нещасний випадок на об'єкті будівництва по вул. Боженка, 89 у м. Києві. Бригада розпочала монтаж без використання вантажопідіймального крану, через що після зняття кріплень вертикальної опалубки один із її елементів упав разом із працівником з висоти 8-го поверху.
Не сприяють вирішенню питань безпеки й умови зберігання вертикальної опалубки. Часто її складують на підкосах без додаткових кріплень, від поривів вітру вона перекидається та травмує працівників. Нерідко опалубку та витратні матеріали залишають у небезпечній зоні біля будівель, що може призвести до травмування людей від падаючих елементів опалубки, цегли тощо…
Більшість питань, пов'язаних із безпечним виконанням робіт під час будівництва об'єктів монолітно-каркасним методом, можливо вирішити шляхом улаштування на трьох останніх поверхах будівлі, що споруджується, вертикальних огороджувальних конструкцій, завдяки чому повністю виключається падіння працівників та елементів опалубки.
Охорона праці
