Ці зміни торкнулись і державного нагляду за охороною праці та промисловою безпекою. Згідно Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 31.12.14р. перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Як і було очікувано, в цілому бізнес оцінює ситуацію, як позитивну. А ось що стосується працівників, то тут оцінки інші: оперативні статистичні дані за 2014 рік показують значне збільшення випадків смертельного виробничого травматизму. В Чернігівській області минулого року сталось 12 випадків загибелі працівників на виробництві — це у 2 рази більше, ніж у 2013 році. Більшість з них трапилась у другому півріччі 2014 року — саме тоді, коли вже діяв мораторій на перевірки суб'єктів господарювання. При цьому, частіше за все працівники травмуються на підприємствах агропромислового комплексу, в будівництві, на підприємствах лісового господарства, а також, під час дорожньо-транспортних пригод.
Без сумніву, існує прямий зв'язок між зростанням рівня виробничого травматизму та відсутністю перевірок суб'єктів господарювання. Оскільки попередніми роками стан травматизму у регіоні був відносно стабільним, керівники підприємств зазвичай сприймали це як явище природне, а не результат спільних зусиль всіх соціальних партнерів. Напрацювання багатьох років також були фактором, який певний час забезпечував надійність та безпеку виробництва. Цей рівень необхідно було постійно підтримувати — раніше до цього роботодавців стимулював державний нагляд. За його відсутності у керівників виникло почуття самозаспокоєності, що призвело до зниження вимогливості до роботи служб охорони праці. Ось на цьому тлі і почалось поступове погіршення умов праці та зниження рівня безпеки виробництва.
І як з'ясувалось, далеко не всі роботодавці розуміють, що безпека виробництва потрібна не тільки державі або найманим працівникам. Адже вона знаходиться в основі соціальної згоди, яка вкрай необхідна для надійної та безаварійної діяльності підприємства. І саме це є невід'ємною умовою економічної ефективності виробництва.
На жаль, деякі роботодавці міркують так: навіщо мені всі ці клопоти та витрати? І коли ж то буде, що я отримую від них якісь дивіденди? Тому, мабуть, декотрі з керівників йдуть шляхом усних договорів з працівниками, без оформлення трудових відносин. Вони навіть вважають, що такий спосіб організації виробництва є найефективніший. Але це не позбавляє роботодавців від проблем. А головне — від відповідальності.
По-перше, згідно з вимогами Кодексу України про адміністративні правопорушення нелегальна праця тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. До того ж, роботодавець, який приймає на роботу працівників за усною згодою, не дуже переймається охороною праці. Що, в свою чергу, підвищує вірогідність не тільки виробничого травматизму, але і аварій.
По-друге, більшість нещасних випадків на виробництві призводять до зупинок у виробничому процесі внаслідок пошкодження обладнання та устаткування, або заборони його експлуатації. А це викликає падіння обсягів виробництва, порушення термінів та графіків, та цілком закономірно — падіння доходів підприємства. Зрозуміло, все це ніяк не сподобається власникам або інвесторам такого бізнесу.
Однак, на наш погляд як представників інтересів найманих працівників, головне — це збереження життя та здоров'я людини. Саме це повинен мати на увазі роботодавець, зокрема — керівник підприємства, під час організації будь-яких виробничих процесів. Адже, законами України передбачена відповідальність роботодавця за додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Порушення цих вимог викликає, як мінімум, притягнення роботодавця до адміністративної відповідальності. А якщо порушення призвело до шкоди здоров'ю працівників, то воно карається згідно Кримінального кодексу України.
При цьому доречно пам'ятати: Україною підписано ряд міжнародних угод та конвенцій щодо захисту прав найманих працівників. І не варто сподіватися, що держава відмовиться від своїх зобов'язань — адже Україна взяла курс на високі європейські стандарти. Тож, бажаю роботодавцям Чернігівщини надійного та успішного бізнесу, а працівникам — безпечної праці та гідної її оплати.
Начальник територіального управління
Держгірпромнагляду
у Чернігівській області
Сергій Дорошенко
Довідка 1
Закон України «Про охорону праці»
Розділ ІІІ. Стаття 13. Управління охороною праці та обов'язки роботодавця
«Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці».
«Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог».
Довідка 2
Кримінальний кодекс України
Розділ X. Стаття 271. Порушення вимог законодавства про охорону праці
1. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином — суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, — карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.