Останнім часом в Україні значно уповільнився процес переоснащення промислових підприємств. Результатом цього є фізичний та моральний знос використовуваного парку техніки, що, в свою чергу, призводить до зниження його експлуатаційної надійності, до відмов та аварій. Це спонукає до пошуку ефективних методів контролю технічного стану (технічного діагностування) устаткування підвищеної небезпеки.
На сьогоднішній день чинним законодавством України передбачено здійснення контролю технічного стану машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за таких умов:
— перед введенням устаткування в експлуатацію;
— під час експлуатації (у строки, передбачені нормативно-правовими актами з охорони праці та експлуатаційною документацією);
— у разі введення устаткування в експлуатацію після ремонту, реконструкції або модернізації;
— після перерви в експлуатації більш як на рік;
— у разі демонтажу та встановлення устаткування на новому місці;
— за умови закінчення граничного строку експлуатації;
— у разі експлуатаційної чи деградаційної відмови, виявлення зносу (механічного або корозійного), залишкової деформації, тріщин, інших пошкоджень складових частин, деталей або їх елементів, що перевищують допустимі значення;
— у разі аварії або пошкодження устаткування, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру, з метою визначення можливості відновлення.
Відповідно до Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 687 (далі — Порядок № 687), контроль технічного стану устаткування підвищеної небезпеки здійснюється шляхом технічного огляду та експертного обстеження (технічного діагностування), який проводять атестовані в установленому порядку фахівці спеціалізованої, експертної та уповноваженої організації, які безпосередньо не беруть участі у проектуванні, виготовленні, постачанні, придбанні, володінні, користуванні, монтажі, налагоджуванні, технічному обслуговуванні, ремонті, модернізації, реконструкції чи заміні цього або аналогічного устаткування.
Проте Порядок № 687 визначає лише механізм здійснення такого контролю і встановлює певні умови провадження цієї діяльності, але не деталізує обсягів та методів контролю технічного стану устаткування. Він застосовується до всього переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (в контексті додатка 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107), контроль технічного стану яких може суттєво відрізнятися.
Базовою складовою всіх характеристик надійності устаткування є строк служби (експлуатації), визначений ще на етапі проектування та за результатами випробувань, проведених заводом-виробником, з урахуванням розрахунків напрацювань до відмови. Цей показник, зазвичай, відображає лише вплив фізичного зносу та економічну доцільність проведення ремонту устаткування, тобто фактично є строком корисного використання (експлуатації). Проте на практиці заміна устаткування після закінчення цього строку є фінансово недоцільною. Після настання цього моменту важливим є своєчасне проведення контролю технічного стану (експертного обстеження) устаткування та розрахунку його залишкового ресурсу.
Наразі, відповідно до чинного законодавства, залишковий ресурс устаткування визначається відповідно до організаційно-методичних документів з підтвердженням фактичної величини ресурсу за допомогою відповідних засобів вимірювальної техніки, а висновки із зазначенням залишкового ресурсу або продовженого строку безпечної експлуатації устаткування складає експертна організація. Утім, якщо питання стосовно вимог до спеціалізованих та експертних організацій, передбачених Порядком № 687, врегульовано на рівні нормативно-правового акта (тобто в разі порушення його норм винна особа нестиме відповідальність згідно зі ст. 44 Закону України «Про охорону праці»), то питання щодо обсягів, методів та засобів контролю під час проведення експертних обстежень регулюються лише на рівні організаційно-методичних документів (а в цьому разі можна покладатися лише на сумління фахівців експертної організації).
Між іншим, на сьогодні це питання вже нормативно врегульовано стосовно устаткування нафтопереробних, нафтохімічних та хімічних виробництв у НПАОП 0.00-6.09-10 «Порядок проведення огляду, випробування та експертного обстеження обладнання установок гідрогенізаційних процесів у нафтопереробному, нафтохімічному та хімічному виробництвах». До того ж вже розроблено проект НПАОП «Порядок проведення експертного обстеження технологічного обладнання нафтопереробних, нафтохімічних та хімічних виробництв».
Зрештою, аналіз та пошук неврегульованих відносин є одними із складових наукового забезпечення реалізації державної політики в галузі промислової безпеки та охорони праці. Процес удосконалення нормативної бази з охорони праці є безперервним, тому й опрацювання проектів нормативно-правових актів здійснюється поступово — у разі необхідності регламентування певних суспільних відносин чи для усунення правових прогалин.
Для підвищення ефективності державного управління охороною праці та здійснення державного нагляду за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів Держгірпромнаглядом було прийнято рішення про внесення до Плану підготовки проектів регуляторних актів на 2014 р. (зміни до Плану затверджені наказом від 16.07.2014 № 103) позицій щодо розроблення Інструкції з експертного обстеження портальних кранів і кранів-перевантажувачів та Інструкції з експертного обстеження баштових кранів.
Статистика свідчить, що рівень аварійності, пов'язаної з експлуата¬цією вантажопідіймальних кранів, є найвищою серед підіймальних споруд. Зазвичай основними її причинами є незадовільний технічний стан та експлуатація устаткування з понаднормативним строком служби, що й призводить до трагічних наслідків. Так, у 2010 р. три особи були травмовані внаслідок падіння портового крана в Миколаєві. У 2013 р. у Херсоні через шквальний вітер до річки впало два крани. У першому півріччі цього року в Києві та Харкові внаслідок падіння баштових кранів загинуло чотири особи та було травмовано ще три людини.
На сьогоднішній день вже опрацьовано першу редакцію Інструкції з експертного обстеження портальних кранів і кранів-перевантажувачів. Вона передбачає встановлення вимог до організації, методів та обсягів експертного обстеження кранів портальних і кранів-перевантажувачів з метою визначення їх технічного стану, умов і строків подальшої безпечної експлуатації з урахуванням режиму роботи, а також визначення потреби у проведенні ремонту, модернізації, реконструкції або виведенні їх з експлуатації.
Інструкція складається з чотирьох розділів: «Загальні положення», «Вимоги щодо проведення основних робіт з експертного обстеження», «Вимоги щодо проведення додаткових робіт з експертного обстеження», «Оформлення результатів експертного обстеження». Зауважимо, що до Інструкції внесено розділи, які стосуються основних (проводяться за умов, визначених п. 21 Порядку № 687) та додаткових робіт з експертного обстеження (виконуються в разі, якщо строк експлуатації кранів перевищує 36 років).
Розділ «Вимоги щодо проведення основних робіт з експертного обстеження» містить такі глави: «Вимоги щодо обстеження металоконструкцій», «Вимоги щодо обстеження механізмів, канатно-блокових систем», «Вимоги щодо обстеження гідравлічного приводу», «Вимоги щодо обстеження електрообладнання, приладів і пристроїв безпеки», «Вимоги щодо проведення випробування кранів», «Вимоги щодо обстеження рейкових підкранових колій», «Вимоги щодо обстеження та випробування проти¬угінних пристроїв».
Розділом «Вимоги щодо проведення додаткових робіт з експертного обстеження» передбачено здійснення:
— контролю геометричних параметрів розрахункових металоконструкцій;
— контролю наявності руйнувань (тріщин) від утомленості в місцях їх багаторазового утворення, визначення причин втрати несучої спроможності металоконструкцій;
— контролю якості зварних з'єднань в місцях багаторазового проведення ремонтних робіт, визначення причин втрати несучої спроможності металоконструкцій;
— магнітного контролю напружено-деформованого стану розрахункових металоконструкцій;
— визначення ступеня деградації розрахункових металоконструкцій.
Крім цього, Інструкція передбачає введення єдиної форми висновку експертизи (адже п. 32 Порядку № 687 встановлює лише позиції, які має містити висновок експертизи), а також протоколів, які необхідно оформляти за результатами виконаних робіт з визначення технічного стану крана.
У даний час проект Інструкції направлено на розгляд заінтересованим організаціям, які здійснюють діяльність з експертного обстеження устаткування підвищеної небезпеки. Після цього його буде оприлюднено на офіційному сайті Держгірпромнагляду для отримання зауважень та пропозицій від громадськості.
Що стосується проекту Інструкції з експертного обстеження баштових кранів, то її опрацювання ще триває.
Набуття чинності згаданими інструкціями не означатиме скасування положень щодо виконання певних видів робіт згідно з організаційно-методичними документами та експлуатаційною документацією. Цими нормативно-правовими актами планується встановити необхідні вимоги щодо обсягів, методів та засобів контролю під час проведення експертних обстежень кранів, якими в обов'язковому порядку повинні керуватися експертні організації з метою подальшої можливості контролю їх діяльності. Якщо ж організаційно-методичними документами встановлено більш жорсткі вимоги до обсягів контролю технічного стану устаткування, а їх застосування передбачено Порядком № 687 або актами вищої юридичної сили, використання таких документів можливе без порушення вимог чинного законодавства України.
