Підбір висоти палетних стелажів починається не з бажаної економії площі, а з реальних параметрів складу: висоти приміщення, типу навантажувача, формату палет і вимог до безпеки, які ви знайдете на fortisstroy.com.ua серед описів та прикладів комплектацій. Важливо врахувати не лише «скільки ярусів поміститься», а й технологічні зазори: запас до стелі, місце під освітлення/спринклери, безпечну висоту підйому техніки, а також точність позиціювання вантажу на балках.
На практиці оптимальна висота — це компроміс між місткістю та швидкістю роботи. Чим вище підйом, тим довше цикл «під’їхав–підняв–поставив», тим більші вимоги до стабільності вантажу й якості покриття підлоги. Якщо підлога має перепади, навантажувачу складніше безпечно працювати на верхніх рівнях, і тоді надмірна висота перетворюється на джерело аварійних ситуацій та простоїв.
Глибина палетного стелажа має відповідати габаритам палети та способу розміщення вантажу. Ключова помилка — орієнтуватися лише на «ширину проходу» або «що було на попередньому складі». Якщо палета виступає за балки чи раму, збільшується ризик зачепів, падіння або пошкодження упаковки. Якщо ж глибина надто велика, ви просто «з’їдаєте» зайві сантиметри, які могли б піти на ширший прохід чи додатковий ряд.
Ще один момент — тип вантажу. Для однорідних палетованих товарів зручніше, коли палета стоїть стабільно й має мінімальний люфт. Для нестандартних вантажів (контейнери, бочки, рулони) часто потрібні додаткові аксесуари або інша логіка розміщення, і тоді глибина та конфігурація підбираються під конкретний сценарій.
Кількість ярусів визначається не тільки висотою складу, а й допустимим навантаженням на ярус та на секцію загалом. Поширена помилка — закладати максимум рівнів «на перспективу», не враховуючи, що верхні яруси можуть залишатися недозавантаженими через обмеження техніки або через те, що товар відвантажується швидше, ніж піднімається на висоту. В результаті ви платите за метал, який працює частково.
Правильний підхід — відштовхуватися від реального товарообороту й типових ваг палети: якщо на складі часто змінюється асортимент, краще закласти гнучкість по перестановці балок; якщо вантаж стабільний і важкий — важливіше посилення і правильний підбір навантаження, ніж «ще один рівень».
Для невеликого складу з роклами та ручною комплектацією зазвичай виграє помірна висота та доступність нижніх рівнів — швидкість важливіша за максимальну місткість. Для складу з навантажувачами й активним палетним рухом логіка інша: вигідно «підніматися» вище, але тільки до тієї межі, де техніка працює стабільно й без втрати темпу.
Якщо асортимент змішаний (частина — палети, частина — коробки/дрібний товар), варто дивитися в бік комбінованих рішень і планувати так, щоб глибина та яруси не заважали комплектації. Головна ідея проста: параметри стелажів мають підкорятися процесу складу, а не навпаки.
Навіть ідеально підібрані висота та глибина не дадуть результату, якщо проходи «впритул». Для палетного зберігання критично, щоб техніка мала запас для маневру, а оператор — можливість рівно поставити палету на балки без ударів по рамі. Коли проходи занадто вузькі, зростає кількість дрібних пошкоджень: зачепи стійок, деформації захистів, перекоси балок. У підсумку стелажі наче й стоять, але працюють гірше, а швидкість складу падає.
Підбір проходів часто роблять «по відчуттях», але краще прив’язуватися до реальних габаритів навантажувача, радіусу розвороту та типових операцій: чи є розворот у проході, чи навантажувач заїжджає прямо, чи потрібно розминатися двом одиницям техніки. Якщо робота йде у пікових режимах, запас по ширині — це не розкіш, а стабільність процесу.
Коли асортимент змінюється, важливо мати можливість швидко підлаштувати висоту між ярусами. Практичний критерій простий: якщо у вас сьогодні один тип палети, а завтра інший (або змінюється висота вантажу на палеті), то фіксована схема ярусів починає «тиснути». Перестановка балок — нормальна операція, але вона має бути запланована: щоб вистачало отворів по кроку, щоб залишався запас по висоті, і щоб не доводилося повністю розбирати секцію.
Також слід враховувати, що реальна висота вантажу — це не лише коробки, а й піддон, прокладки, стрейч, інколи — виступи тари. Якщо прорахувати висоту «впритул», палета починає чіплятися за верхній ярус або за елементи конструкції, і оператори потім «підправляють» процес ризикованими прийомами.
Висота та кількість ярусів напряму залежать від якості підлоги. На нижніх рівнях нерівність майже непомітна, а на верхніх — стає проблемою, бо палета потребує точного позиціювання. Якщо підлога має перепади або слабку несучу здатність, з’являються перекоси, і навантаження розподіляється не так, як задумано.
Тому перед проєктуванням варто оцінити: чи потрібне шліфування/вирівнювання, чи є зони з просіданням, як працюватиме техніка під піковими навантаженнями. Це не «будівельна дрібниця», а фактор, який впливає на те, чи має сенс робити високі конструкції.
На палетних стелажах найбільше страждають нижні стійки — там, де техніка маневрує і де трапляються удари. Якщо не закласти захисти, навіть акуратна експлуатація з часом дає мікродеформації, а потім — проблеми з геометрією. Окрема тема — обмежувачі та рішення проти зсуву вантажу, якщо палети бувають нестандартні або якщо часто ставлять палету «на край».
Ще один момент — звичка використовувати стелажі «не за призначенням»: інколи на балки кладуть настили, ставлять непалетний вантаж або тимчасово зберігають нестандартні предмети. Якщо такий сценарій можливий, його краще передбачити одразу правильними аксесуарами й розрахунком, а не «якось потім».
Одна з найдорожчих помилок — вибрати глибину під палету, а потім почати ставити вантаж, який систематично виступає за габарити. Спочатку це виглядає як дрібниця, але потім перетворюється на пошкоджені коробки, зірваний стрейч, падіння продукції та регулярні претензії від логістики.
Друга помилка — додати ярус «на всяк випадок», а потім виявити, що техніка не працює на цій висоті з потрібною швидкістю або що верхній рівень фактично мертвий через специфіку відбору. Третя — не закласти гнучкість по перестановці балок, коли асортимент змінюється сезонно.
Щоб швидко отримати адекватний підбір, корисно зібрати мінімальний пакет даних: план складу з розмірами, висоту до перешкод, інформацію про техніку, тип палет, середні та максимальні ваги, бажану логіку відбору (FIFO/оперативний відбір з нижніх рівнів, чи зберігання «вгору»). Якщо є фото складу та зони навантаження/розвантаження — це теж прискорює рішення.
Чим точніші вихідні дані, тим менше шансів отримати конструкцію, яка «підходить на папері», але створює проблеми в роботі вже на першому тижні експлуатації.
