Щільність, зерновий склад і чистота безпосередньо впливають на результат робіт; тому рішення про те, де й як купити кварцовий пісок, варто приймати після підбору фракції під конкретну задачу та перевірки вимог до матеріалу.
Для тонких шпаклівок і сумішей з малою товщиною шару обирають дрібні зерна 0,1–0,2 або 0,2–0,4 мм — так легше досягти рівної текстури без «рисок». Для стяжок і самовирівнювальних складів доречні 0,4–0,8 мм: вони дають потрібну реологію, підвищують міцність на стирання та зменшують усадку. Якщо потрібна шорсткість під поліуретанові чи епоксидні системи, допускають локальне введення 0,8–1,2 мм. Важливо дотримуватися рецептури виробника суміші: надлишок крупної фракції у тонкому шарі погіршить фініш.
У фільтрувальних системах зерно підбирають шарами: зверху — дрібніше для перехоплення дрібних включень, нижче — середнє та крупніше для гідравлічної стабільності та промивки. Типова комбінація — 0,2–0,4 мм (верх), 0,4–0,8 мм (середина), 0,8–1,2 або 1,2–1,6 мм (низ). Для акваріумів і декоративних систем користуються 1,2–1,6 або 1,6–2,0 мм, щоб не «задавлювати» потік і спростити очищення. Перед засипанням кожен шар промивають до прозорої води, аби знизити запиленість та уникнути замулення.
Чим крупніша фракція, тим вищі швидкість зняття матеріалу і профіль шорсткості, але більший ризик «перебити» делікатну деталь. Для підготовки металу під фарбування часто беруть 0,8–1,2 мм; для інтенсивного матування або видалення стійких покриттів — 1,2–1,6 мм. Для кольорових металів і тонколистової сталі зменшують тиск та переходять на дрібніші зерна, щоб не деформувати поверхню. Вологість завжди має бути мінімальною — вологий абразив злежується та забиває сопло.
Орієнтуйтесь на високу частку SiO₂ (понад 90%), однорідний гранулометричний склад та низьку запиленість. Уточнюйте походження сировини, наявність сертифікатів і маркування фракції на мішку. Зберігайте мішки на піддонах у сухому приміщенні, не на ґрунті та без контакту з вологою; після розкриття герметизуйте, щоб уникнути зволоження і злежування. Для фільтрувальних систем перед засипанням промийте матеріал, для сумішей — просійте, якщо рецептура цього вимагає.
Для цементних розчинів дрібні фракції підвищують щільність структури та зменшують усадку, але потребують точного дозування води, інакше зростає водопотреба та ризик тріщин. У білих цементах важлива стабільна білизна заповнювача: домішки оксидів заліза або глини здатні «забруднити» тон. В епоксидних і поліуретанових системах зерно працює як наповнювач і протиковзний компонент; перед змішуванням варто переконатися, що вологість близька до нуля, інакше з’явиться спінення або помутніння, а адгезія впаде.
На підлогах із посипкою витрата змінюється від тонкозернистого «пилення» до щільного засіву: чим крупніше зерно, тим менше його потрібно на квадратний метр, але вищий профіль шорсткості. У стяжках і ремонтних складах частка заповнювача визначається рецептурою: збільшення долі крупної фракції піднімає модуль пружності та зносостійкість, проте ускладнює фінішне розгладження. У фільтрах витрата залежить від діаметра колони й висоти шарів: правильніше рахувати об’ємно, відштовхуючись від насипної густини матеріалу та гідравлічного опору конструкції.
Ключовими показниками є вміст діоксиду кремнію, однорідність гранулометричного складу та низька запиленість. Для фільтрувальних завантажень важливі ефективний розмір зерна та коефіцієнт неоднорідності, що впливають на швидкість фільтрації й легкість зворотного промивання. У будівельних задачах звертають увагу на форму зерна: більш кутуваті частинки краще «якорять» полімерні системи та збільшують механічне зчеплення шарів, водночас окатані забезпечують вищу рухливість і кращу оброблюваність.
Подрібнений кварцовий пісок зазвичай має кутувату форму та вищу зносостійкість, завдяки чому надає поверхні більшу шорсткість і покращує адгезію покриттів. Природний промитий матеріал за рахунок більш округлої форми полегшує нанесення тонких шарів і дає рівнішу текстуру. Вибір між ними варто робити за функціоналом: для агресивної піскоструминної підготовки та антиковзних систем частіше беруть кутувате зерно, для «тонких» сумішей і декоративних шарів — окатані фракції.
Перед введенням у суміші важливо забезпечити сухість і чистоту поверхні та самого заповнювача: навіть незначна вологість або пил знижують міцність і водостійкість. У фільтрах нову засипку промивають до прозорої води, а в полімерних системах прогрівають приміщення до стабільної температури, щоб уникнути конденсату. Під час піскострую стабільний тиск повітря, правильний підбір сопла та відстані до деталі зменшують ризик перевитрати абразиву й нерівномірного профілю.
Кварцовий пил містить кристалічний кремнезем, тому під час пересипання, піскострую чи сухого змішування потрібні респіратори належного класу, витяжна вентиляція та вологе прибирання, щоб мінімізувати запиленість. Герметичне зберігання в закритих мішках і робота в сухих умовах не лише підвищують безпеку, а й зберігають стабільні властивості матеріалу протягом усього терміну придатності.
