Перш ніж обирати модель, з’ясуйте, що саме потрібно вашій системі: типи розпилювачів, режим роботи, наявність перемішування та промивання. Детальні позиції та сумісність з вузлами зручно звіряти в каталозі на https://agroplast.ua/uk_UA/index, щоб підібрати рішення без помилок у підборі.
Конфігурація штанги: довжина, кількість секцій і форсунок, тип розпилу (дрібнодисперсний/середній/крупний) впливають на потребу в тиску та стабільність подачі.
Робочий тиск задають форсунки, але стабільність створює пара «насос + регулятор». Якщо тиск «плаває», норма виливу коливається, а фактичний дрейф крапель зростає. Допомагають демпфери пульсацій, справний манометр, коректно підібраний регулятор із байпасом та чисті фільтри. Для секційного відключення важливо, щоб при закритті частини штанги регулятор миттєво відводив надлишок у злив.
Ставте грубий фільтр на всмоктуванні, підтримуйте коротку й «дихаючу» всмоктувальну магістраль збільшеного діаметра, уникайте різких колін і високого розташування насоса відносно рівня рідини, щоб не провокувати кавітацію. Забезпечте злив/байпас у бак без турбулентностей біля всмоктування, а секційні клапани та датчики ставте так, щоб спростити промивання та сервіс.
Після роботи з КАС і суспензіями промивайте систему, консервуйте насос на період простою, регулярно перевіряйте мембрани/ущільнення й кріплення. Планове обслуговування дешевше за позаштатні зупинки під час сезону, а чисті фільтри та здорові мембрани — запорука рівної норми й стабільного тиску.
Мембранно-поршневі насоси залишаються універсальним рішенням для більшості польових машин: вони терплять короткочасну «суху» роботу, підтримують стабільний тиск на низьких обертах і коректно працюють із в’язкими або агресивними рідинами. Відцентрові моделі доречні, коли критична висока подача й м’яка гідравліка з мінімальною пульсацією; їх часто обирають для систем промивання та підживлення, де тиск не має різко змінюватися. Шестеренні насоси компактні й прості, однак чутливі до абразиву та вимагають якісної фільтрації, тому частіше з’являються у допоміжних контурах або на малооб’ємних обприскувачах.
Добір матеріалів мембран, клапанів і ущільнень визначає довговічність. Для водних розчинів ЗЗР і добрив зазвичай підходять еластомери на кшталт EPDM, тоді як при роботі з агресивними сумішами, масляними компонентами або КАС доцільна стійкіша хімічна пара мембрана/ущільнення. Корпуси й гідравлічні кришки мають бути інертними до робочих рідин і не вступати з ними в реакцію; на практиці це означає уважне звірення специфікацій і рекомендацій виробника розпилювачів та насоса.
Стабільну норму забезпечує коректно налаштований регулятор тиску з адекватним байпасом. Для машин із секційним відключенням бажано, щоб регулятор миттєво компенсував зменшення витрати, інакше тиск «стрибає», а фактична норма на відкритих секціях змінюється. Манометр або електронний датчик високої роздільної здатності має стояти в точці, що відображає реальний тиск на форсунках, а не лише на виході насоса. У системах з автоматичним підтриманням норми варто передбачити датчик витрати та коректну калібровку, щоби алгоритм не «пересмикував» тиск при зміні швидкості.
Насос на ВВП виграє простотою та прогнозованістю крутного моменту, однак потребує грамотного вибору передавальних чисел і демпфування вібрацій. Гідравлічний привід забезпечує гнучкість розміщення й дає можливість точніше керувати обертами, але вимагає чистої гідросистеми та достатнього літражу від розподільника. Електропривод на малих машинах або в допоміжних контурах зручний для точного дозування, проте слід контролювати тепловий режим і надійність живлення, особливо під час тривалих проходів на низьких швидкостях.
Пульсація на манометрі разом із «диханням» факела зазвичай вказує на проблеми з демпфуванням або знос мембран. Раптове падіння тиску при незмінних обертах часто зумовлене підсмоктуванням повітря у всмоктувальній лінії, забрудненням фільтра або кавітацією через завужений шланг. Повільне зростання тиску після запуску свідчить про забитий байпас або невірно налаштований регулятор. Нерівномірний розпил на крайніх секціях натякає на гідравлічні втрати в довгих магістралях і потребу переглянути діаметри шлангів або конфігурацію трійників.
Плановий огляд мембран, перевірка клапанів на герметичність і оцінка стану підшипників дозволяють виявляти знос до початку сезону, коли простій найдорожчий. Після роботи з КАС і суспензіями корисна покрокова промивка: спочатку чистою водою через байпас, далі через форсунки на малому тиску, і вже потім — повна дренажна консервація. Документовані інтервали заміни витратних матеріалів полегшують гарантійну підтримку і дають прозорість витрат.
Щоб уникнути конфліктів між насосом, регулятором, розподільниками та тримачами форсунок, важливо дотримуватися єдиних стандартів приєднань і уважно підбирати аксесуари. Узгоджені діаметри, правильне розміщення фільтрів різної тонкості та відсутність «вузьких місць» забезпечують рівний потік по всій довжині штанги й однаковий факел розпилу на крайніх форсунках.
Якщо для підтримання заданої норми доводиться працювати на граничних обертах, а тиск усе одно «просідає» під час набору швидкості або на підйомі, це сигнал розглянути насос більшої подачі або інший тип приводу. Додавання індукційного бака, систем промивання чи збільшення ширини штанги також змінює баланс вимог і підштовхує до переоцінки можливостей наявної гідравліки, аби не жертвувати якістю обробки.
